46

---

Розділ 6

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

6.1. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності за податкові правопорушення

Безумовно, коли йдеться про відповідальність за порушення подаї кового законодавства, в першу чергу спадає на думку відповідальність за Кримінальним кодексом України. Але не варто залишати поза увагою й так звані адміністративні правопорушення, які за кількісним показником значно випереджають будь-які інші.

Основу нормативної бази про адміністративну відповідальність за податкові правопорушення складають Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. № 509-ХІІ (у редакції Закону від 24.12.93 р. № 3813-ХІІ). Не можна забувати і Рекомендації щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування, доведені до відома податкових органів спільним листом Мінфіну України та ГДПІУ від 22.03.94 р. № 04 -115/10-1018, тому що вони, хоча і не можуть бути безпосередньо підставою для притягнення посадових осіб чи громадян до адміністративної відповідальності, але є довідником-пам'яткою з цього питання для податківців. Разом з тим, зазначені Рекомендації слід використовувати обережно, оскільки їх зміст інколи має суттєві розбіжності з чинним законодавством.

Види правопорушень (порушень законодавства про оподаткування), а також види адміністративних стягнень та їх розміри визначені п.11 ч.І ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і не можуть бути самочинно змінені керівниками та іншими службовими особами державних податкових інспекцій.

При цьому слід зауважити, що відповідно до ч.2 ст. 11 зазначеного Закону право притягнення

до адміністративної відповідальності керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій чи громадян, винних у порушенні законодавства про оподаткування або порушенні порядку зайняття підприємницькою діяльністю чи таких, що не виконують законних вимог державних податкових органів, тобто право прийняття рішень про накладення штрафів надано безпосередньо головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій І а їх заступникам.

Вони мають право накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку, іншого (Ілатежу, приховуванні (заниженні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або веденні його з порушеннями встановленого порядку, в неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, — від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що законодавець під адміністративним правопорушенням у вигляді ухилення ( від сплати обов'язкових платежів розуміє заниженні суми податку, іншого платежу та приховування (заниження).

Відсутність же бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушеннями встановленого порядку, неподання та несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, складають самостійні адміністративні правопорушення. Вони можуть сприяти прихову­ванню ухилення від сплати податків та зборів або існувати окремо.

Зупинимося на такому адміністративному правопорушенні, як ухилення від сплати платежів.

Відповідно до ст.9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Це визначення дозволяє зробити висновок про наявність у складі адміністративного правопорушення таких складових частин, як об'єкт і об'єктивний бік, суб'єкт і суб'єктивний бік. Лише наявність усіх цих складових частин у сукупності дозволяє притягти винну особу до відповідальності за вчинене правопорушення.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини, пов'язані з обов'язком кожної юридичної та фізичної особи сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

З об'єктивного боку ухилення від сплати обов'язкових платежів характеризується наявністю сукупності таких обов'язкових умов:

— не сплачено податки, збори чи інші обов'язкові платежі загальнодержавні або місцеві), передбачені податковим законодавством;

— об'єкт оподаткування, передбачений законом;

— платник податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, визначений як такий відповідним законодавством;

— має місце недоїмка;

— має місце причинний зв'язок між протиправною поведінкою посадової особи та наслідками, які настали.

Попереднє—протягом останніх 12 календарних місяців—вчинення аналогічного правопорушення є кваліфікуючою ознакою і тягне підвищену відповідальність. При цьому немає значення, чи було минулого разу ухилення від сплати такого самого платежу чи іншого. Важливою є лише та обставина, що ця особа вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових платежів.

Суб'єктом цього правопорушення є посадові особи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, на яких безпосередньо покладено відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, подання бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Це — такі особи, як керівники, головні (старші) бухгалтери та їх заступники, особи, які фактично (постійно або тимчасово) виконують їхні обов'язки, а також інші посадові особи, які мають право підпису фінансово-господарських документів. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодер­жанням правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

За цією нормою не підлягають адміністративній відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів фізичні особи і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створен­ня юридичної особи. Такі особи можуть нести адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи чи за включення до декларацій перекручених даних, за відсутність обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, що також передбачена п.П ч.І ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Суб'єктивний бік цього правопорушення складають умисні дії, вчинені з прямим умислом, тобто особа, яка ухиляється від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, усвідомлює протиправний характер своїх дій, передбачає 'їх шкідливі для держави наслідки та бажає настання цих наслідків. Мотив при цьому значення не має.

Докладніше з ознаками такого адміністративного правопорушення, як ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, можна ознайомитись при вивченні питання про кримінальну відповідаль­ність за подібні правопорушення, оскільки адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені п. 11 ч.І ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності. А різниця між ними полягає лише в розмірі коштів, які не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів. Для кримінальної відповідальності на даний час необхідно, щоб ця сума перебільшувала стократний розмір установленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 1700 гривень.

Крім викладеного вище, слід зауважити, що оскільки доведення такого адміністративного правопорушення, як ухилення від сплати обов'язкових платежів (заниження суми податку, іншого платежу, прихову­вання (заниження) об'єктів оподаткування), потребує з боку податкових органів підвищених зусиль (до того ж максимальний розмір недоїмки в 1700 гривень зустрічається, саме як умисне ухилення від сплати, не так часто), то на практиці податківці частіше застосовують правову норму, яка передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за фор­мальними ознаками: за відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або ведення його з порушеннями встановленого порядку, за неподання, несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів. Добре, що санкції за ці правопорушення законодавцем встановлені однакові.

Окреме місце в порушеній цією публікацією проблемі адміністративної відповідальності за ухилення відсилати обов'язкових платежів займає питання застосування органами державної податкової служби до підприємств, установ, організацій і громадян фінансових санкцій, передбачених, зокрема, п.7 ч.І ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та п.20.4 ст.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР). Порядок застосування та стягнення цих та інших фінансових санкцій закріплено в Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95 р. № 28.

Як відомо, згідно з п.22 ст.92 Конституції України існують лише чотири види відповідальності: цивільно-правова, кримінальна, адміністративна та дисциплінарна. Будь-яка інша відповідальність знаходитися та існувати поза межами правового поля не може. Тому не може бути таких самостійних видів відповідальності, як фінансова, економічна або будь-яка інша. За таких обставин методом виключення не важко дійти висновку, що фінансові санкції, які застосовують податкові органи, є адміністративно-правовими санкціями. А тому на них у повному обсязі повинен поширюватися заі альний порядок притягнення до адміністративної відповідальності, а норми Інструкції № 28, які суперечать адміністративному законодавству, застосуванню не підлягають.

На жаль, у даний час практика (і судова також) у цьому питанні ще однозначно не визначилась, і досить часто фінансові санкції застосовуються як особливий вид відповідальності, а наведена вище норма Конституції України фактично не діє.

 

< Попередня   Наступна >