Головна Монографії та посібники Комерцiйне права Як вести бізнес з іноземним партнером? 3.2 Як не помилитися при укладанні договору з іноземним партнером

3.2 Як не помилитися при укладанні договору з іноземним партнером

Комерцiйне права - Як вести бізнес з іноземним партнером?
150

3.2 Як не помилитися при укладанні договору з іноземним партнером

Основним інструментом, який буде врегульовувати ваші відносини з іно­земним партнером, є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відповідно до законодавства України під ним розуміють матеріально оформлений правочин двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямований на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Ваші успіхи на ниві ведення бізнесу з іноземними партнерами значною мірою залежатимуть саме від того, наскільки чітко і якісно ви врегулюєте свої відносини у договорі. А також від того, наскільки цей договір враховує вимоги законодавства України та країни-походження вашого іноземного партнера.

Тому детальніше розглянемо деякі питання, пов'язані з зовнішньоеко­номічними договорами. Хоча одразу порадимо — на перших порах краще до­ручити основну роботу по написанню таких договорів юристові, який ро­зуміється на цій тематиці.

Насамперед, пам'ятайте про те, що зовнішньоекономічний договір слід укладати в письмовій формі, інакше його можуть визнати недійсним.

Якщо ви вирішили самостійно скласти текст договору, майте на увазі — в українському законодавстві існує Положення про форму зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства еко­номіки України (див. Додаток V: ). Цей документ, по суті, є дороговказом щодо підготовки зовнішньоекономічного договору. Він визначає основні умови, які відображають в договорі, а також містить пояснення щодо наповнення його основних частин. Відповідно до цього документа обов'язковими частинами до­говору є:

назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

преамбула;

предме

т договору (контракту);

кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг);

ціна та загальна вартість договору (контракту);

умови платежів;

умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);

опис упаковки та маркування;

форс-мажорні обставини;

санкції та рекламації;

порядок урегулювання спорів у судовому порядку;

місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю зі своїми іноземними партнерами ви можете включити в договір й інші положення. Зокрема, щодо страхування, гарантій якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визна­чення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної доку­ментації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, мит­них зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (кон­тракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Декілька слів варто сказати про мову зовнішньоекономічного договору. Краще за все, якщо такий договір буде складено українською мовою. В прин­ципі, якщо ваш іноземний партнер з Росії (чи іншої пострадянської країни), ви можете скористатися російською мовою. Хоча навколо застосування російської мови в договорах між суб'єктами господарювання тривають дис­кусії, на практиці договори, складені російською мовою, зустрічаються часто.

А як бути у випадках, коли іноземний партнер представляє країну "дале­кого зарубіжжя"? Вочевидь, він захоче, щоб текст договору було складено мо­вою, яку він розуміє. Російська чи українська мови йому не підійдуть, так само як для вас є неприйнятним викладення тексту договору іноземною мовою. У таких випадках застосовують компромісний варіант — текст договору викла­дається одночасно двома мовами: в одній колонці — українською, в іншій — іноземною. Майте на увазі, у ваших інтересах переконатися, щоб тексти були ідентичними за змістом. Тому не заощаджуйте на перекладі. Інакше у випадку виникнення суперечки ви можете втратити значно більше.

Нарешті, якщо ваш партнер хоче мати договір, наприклад лише англійською мовою, то підписуйте на цій мові. Проте для експортних операцій, тобто коли вам платять, цілком імовірно, що банк, в якому ви обслуговуєтесь, буде вимагати від вас подання нотаріально засвідченого або сертифікованого перекладу. Така вимога не є правомірною. На практиці підприємці знаходять компромісний варіант: подають в банк звичайний переклад.

У разі ж здійснення імпортної операції, тобто коли ви перераховуєте гроші за кордон, банк цілком правомірно буде вимагати від вас подання пере­кладу зовнішньоекономічного договору з нотаріально засвідченим підписом перекладача. Тому у разі укладання договору лише іноземною мовою, напри­клад англійською, зробити переклад договору та відвідати з перекладачем но­таріуса необхідно обов'язково.

Досить часто при укладенні зовнішньоекономічних договорів виникає питання щодо їх скріплення печатками. Для українських підприємств очевид­ним і логічним є те, що кожен договір необхідно скріпити печаткою. Тому ба­гато з них дивуються, коли іноземна сторона відмовляється поставити на дого­ворі печатку. Якщо ви потрапите у таку ситуацію — не дивуйтеся. Знайте, в ба­гатьох країнах скріплення договорів печаткою не є обов'язковим. Більше того, багато іноземних підприємств взагалі не мають печатки. І тому поставити її на договорі просто не можуть. Краще спільно з іноземним партнером подумайте, як вийти з цієї ситуації.

Відповідно до законодавства України на договорі обов'язково має стояти печатка юридичної особи (як української, так і іноземної). Однак незважаючи на таку вимогу відсутність печатки не означатиме, що договір автоматично визнається недійсним. Тобто теоретично, можна залишити договір без печатки іноземної юридичної особи. Однак при цьому у вас скоріше за все виникнуть проблеми, коли ви покажете такий договір представникам органів влади (на­приклад, митникам при митному оформленні товару) чи інших установ і ор­ганізацій (наприклад, працівникам банку при вирішенні питань щодо купівлі-продажу валюти). Тому радимо погоджуватись на такий варіант лише у крайнь­ому випадку.

Які ж виходи можна запропонувати? Насамперед, поясніть вашому парт­неру, що для уникнення проблем краще, щоб зовнішньоекономічний договір був скріплений печатками. Якщо для нього виготовити таку печатку не важко, переконайте його це зробити.

Якщо це неможливо, ви можете зазначити у договорі, що він укладений за законодавством іноземної країни. При цьому форма договору буде визначатися правом місця її укладення (тобто правом іноземної країни). І якщо законодавст­во країни, з якої походить ваш іноземний партнер, не вимагає обов'язкового посвідчення договорів печаткою, українське законодавство допускає відсутність печатки іноземної юридичної особи на зовнішньоекономічному договорі. Таку позицію ще у 2005 р. підтримало Міністерство економіки України, яке курує пи­тання здійснення зовнішньоекономічної діяльності. І хоча з того часу законодав­ство України зазнало деяких змін, вони не змінюють наведений вище висновок.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук