Головна Монографії та посібники Комерцiйне права КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО. У ПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯ Що таке "монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку"?

Що таке "монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку"?

Комерцiйне права - КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО. У ПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯ
170

Що таке "монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку"?

Згідно з п.1 ст.12 Закону "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку в нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливос­тей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сиро­вини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

При застосуванні цієї норми слід враховувати, що Закон визначає ри­нок товару (товарний ринок) як сферу обороту товару (взаємозамінних товарів), на якій протягом певного часу і в межах певної території є по­пит і пропозиція. Термін "товар" вживається для цілей Закону як будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господа­рювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (п.2 ст.12).

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35% або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать кон­курентам (п.3 ст.12).

Отже, Закон "Про захист економічної конкуренції" містить дві пре­зумпції щодо монопольного (домінуючого) становища:

а) становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певно­го товару складає більше 35 %, презюмується в якості монопольно­го (домінуючого), однак

ця презумпція може бути спростована шляхом доведення суб'єктом господарювання зворотного. Іншими словами, якщо частка суб'єкта господарювання на ринку понад 35 %, то Законом установлена презумпція домінуючого становища, при цьому тягар її спростовання (тобто доведення зворотного) по­кладається на суб'єкта господарювання;

б) становище суб'єкта господарювання, частка якого складає 35% і менше, визначається в якості монопольного (домінуючого), якщо це доведено антимонопольними органами. Тобто, якщо частка суб'єкта господарювання 35% і нижче, встановлена презумпція відсутності домінуючого становища, при цьому тягар її спросто­вання покладено на органи Антимонопольного комітету.

Таким чином, у законодавстві України не встановлена незаперечна презумпція відсутності в суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища.

Поряд із зазначеними правилами, введені спеціальні правила щодо встановлення монопольного (домінуючого) становища кожного з кількох суб'єктів господарювання (законодавством, що діяло раніше, такі правила не передбачались).

По-перше, вважається, що кожен з двох чи більше суб'єктів господарю­вання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незнач­на конкуренція та щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, пе­редбачених ч.1 ст.12.

По-друге, монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо відносно них викону­ються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'ятьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, пере­вищує 70 відсотків, і якщо при цьому вони не доведуть, що віднос­но них не виконуються умови ч. 4 ст.12 Закону.

Отже, монопольне (домінуюче) становище характеризується кількома рисами, що дозволяють відрізняти його від іншого, не домінуючого ста­новища суб'єктів господарювання на ринку. Це, насамперед, те, що моно­польне становище може встановлюватися тільки відносно суб'єктів гос­подарювання, що займаються виробництвом чи реалізацією певного то­вару, тому воно встановлюється на певному товарному ринку. Обов'язко­вою рисою монопольного становища є те, що воно дає суб'єкту господа­рювання можливість впливати на стан конкурентного середовища на ринку певного товару. Формальним же критерієм монопольного стано­вище суб'єкта господарювання є володіння певною часткою на ринку цього товару.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук