Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 10.16. Обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності. Правова допомога адвоката при розв'язанні таких спорів.

10.16. Обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності. Правова допомога адвоката при розв'язанні таких спорів.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
399

10.16. Обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності. Правова допомога ад­воката при розв'язанні таких спорів.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визна­чає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально­обов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного ви­падку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язково­го державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціаль­ний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на вироб­ництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю заст­рахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від не­щасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон) поширюється на осіб, які пра­цюють на умовах трудового договору

(контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встанов­лено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкоду­вання шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законо­давством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які за­безпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі — працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — за­страховані особи.

Страховиком виступає Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд). Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та пра­цездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, док­торанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час за­нять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження вироб­ничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудо­вих закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі.

Усі застраховані є членами Фонду.

Взяття на облік Фондом юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб — підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують най­ману працю, — в день отримання від них відповідної заяви.

Роботодавці набувають статусу страхувальників:

юридичні особи — з дня взяття їх на облік;

фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, — у день одержання робочим органом виконавчої дирекції Фонду у встановленому поряд­ку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудо­вого договору (контракту) між фізичною особою — підприємцем та найманим працівником;

фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найма­ну працю, — з дня взяття на облік.

Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків та страхове свідоцтво надсилаються роботодавцю наступного робочого дня з дня взяття на облік. Форма повідомлення та страхового свідоцтва встановлюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється Фон­дом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстрато­ром, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найма­ну працю, — за їх заявою після розірвання останнього трудового договору з найманим працівником та проведення передбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.

Внесення змін до особових справ страхувальників проводиться на підставі відповідних повідомлень державних реєстраторів і заяв роботодавців не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей або заяв.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді можуть застрахуватися:

священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття за­яви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду не перерахова­но протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єди­ним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне за­хворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отри­мання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встанов­лення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відноси­нах з підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок по­рушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зо­бов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворю­вання (отруєння) за встановленими формами.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на праців­ника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених переліком.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням спеціаль­но уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках Фонд соціального страхуван­ня від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захво­рювання професійним.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхуван­ня від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затвер­джується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваже­ному центральному органі виконавчої влади. Фонд соціального страхування від нещасних випадків знаходиться у місті Києві.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому зако­нодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівни­кові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення пра­цездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

ґ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

є) допомогу дитині;

організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлен­ня здоров'я застрахованого;

забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організо­ваної медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної прак­тики;

6) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілак­тичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та по­логів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому ліку­вально-профілактичному закладі;

ґ) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедич­ними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з доро­гоцінних металів).

б) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольова­ного житла;

відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі — ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попе­редню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересо­ваними суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витра­ти виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомо­гу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь — за рахунок Фонду;

сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді чи ні.

Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усу­нення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі:

надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

бере участь:

у розробленні центральними органами виконавчої влади державних цільо­вих та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;

в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;

у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;

перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та з можливою інвалідністю, а також професійних за­хворювань;

веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує ство­рення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає та розповсюджує нор­мативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ят­ки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування від нещас­них випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;

бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідли­вих умов виробництва;

надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;

виконує інші профілактичні роботи.

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхо­вих експертів з охорони праці. Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної робо­ти на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для пе­ревірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у пись­мовій формі, про стан охорони праці;

брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;

вносити власникам підприємств, органам виконавчої влади, державного нагляду за охороною праці подання про порушення законодавства про охорону праці і вимагати вжиття економічних санкцій або притягнення до відповідаль­ності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подаль­шої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота яких загрожує здоров'ю або життю працівників;

складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, пе­редбачених законом;

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та прий­мання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуаль­ного захисту, апаратури та приладів контролю.

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний:

здійснювати облік та вести реєстр платників страхових внесків;

письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства — групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та про­фесійної захворюваності;

укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страху­вання від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи на­дання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних ви­падків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страху­вання щодо відшкодування понесених ним витрат;

6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової діяльності.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від

нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) за­лежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги по­терпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:

зміни ступеня втрати професійної працездатності;

зміни складу сім'ї померлого;

підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галу­зях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалід­ності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медич­ної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за вста­новленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний харак­тер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або робо­тодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата про­фесійної працездатності, визначена МСЕК.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та харак­тер установлюються ЛКК або МСЕК.

За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендова­ну ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячно­го заробітку.

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втра­ти професійної працездатності минуло не більше одного року), Фонд провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

Фонд оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина помер­лого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спро­можні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажи­стами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до до­сягнення ними 23 років;

жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зо­бов'язаний виплачувати аліменти;

непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із зако­нодавством.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потер­пілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до уш­кодження здоров'я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим неща­сним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісяч­ної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням тру­дових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкод­ження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спри­чинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визна­чається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день ви­плати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбан­ня ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуго­вування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваже­ним ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торго­вельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних ме­талів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних кар­ток, довідок або рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день ви­плати, — на постійний сторонній догляд;

чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день випла­ти, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від то­го, ким вони здійснюються.

Інваліди І групи подають висновок МСЕК тільки для встановлення спеціаль­ного медичного догляду.

Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата провадиться за кожним її видом.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження. Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку до одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням на цей час середньомісяч­ного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого). Щомісячні страхові виплати по­терпілому протягом цього часу провадяться на загальних підставах.

За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд соціального страхування від нещасних випадків компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання ке­руванню автомобілем у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно з висновком МСЕК Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відшкодовувати й інші витрати.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного за­хворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний за­робіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворю­вання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещас­них випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це пра­во, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на йо­го утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утри­манні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхо­вої виплати встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних ви­падків.

У разі коли право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого. Установлена зазначеним особам сума стра­хових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат по­терпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що за­тверджується Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додат­кова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду оплати праці і підля­гають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Середньомісячний заробіток береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї та особам, які перебували на його ут­риманні, у разі смерті потерпілого.

У разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за ба­жанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першо­му або повторному ушкодженню здоров'я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я. Якщо повторне ушкодження здоров'я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.

Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток по­терпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума страхової виплати визна­чається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.

У разі ушкодження здоров'я в період виробничого навчання (практики) сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії. Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики).

Індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства.

Якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або пільгове отри­мання одних і тих же видів допомоги, забезпечення чи догляду згідно з Законом та іншими законами, нормативно-правовими актами, йому надається право ви­бору відповідного виду допомоги, забезпечення чи догляду за однією з підстав.

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються:

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного за­хворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втра­ти професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які вида­ються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заяв­ника:

копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть по­терпілого;

довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — довідки ви­конавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — виконав­чого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку;

довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною фор­мою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї по­терпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цьо­го закладу.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних до­кументів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших при­чин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за на­явності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформ­ляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на стра­хові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунту­вання відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених ви­мог.

Фонд може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг заст­рахованому, якщо мали місце:

навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання стра­хового випадку;

подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання стра­хового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у ви­платах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено:

на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбаче­но міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Вер­ховною Радою України;

на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утри­манні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застра­хованим, стягується в судовому порядку;

якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Оподаткування сум страхових виплат потерпілим та особам, які мають на них право, здійснюється згідно із законодавством.

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

потерпілому — з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, — з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня виз­начення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті по­терпілого — у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випад­ку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення. Виплати призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від ча­су звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня на­стання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перера­ховуватися на їх особові рахунки в банку. Суми, одержані в рахунок страхових ви­плат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених доку­ментів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помил­ку, яка впливає на суму страхових виплат.

Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно випла­чені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності — включаються до складу спадщини.

Потерпілим, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми стра­хових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку).

Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для гро­мадян похилого віку та інвалідів, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непра­цездатні члени сім'ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, — чверть, на двох — третина, на трьох і більше — половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується потерпілому

Суми страхових виплат, нараховані особі, яка їх одержує в період її перебуван­ня в дитячому будинку, закладі інтернатного типу, перераховуються на спеціаль­ний рахунок і виплачуються їй після закінчення навчання у цьому закладі.

У разі відбування потерпілим покарання у вигляді позбавлення волі належні йому суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачу­ються йому після звільнення з місця позбавлення волі, а особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати в установленому порядку.

У разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми пере­казуються Фондом на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.

Копії рішень Фонду або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих та інших заінтересованих осіб про призначення виплат з усіма необ­хідними документами зберігаються Фондом.

Через два роки після припинення страхових виплат зазначені справи переда­ються на постійне зберігання до архівних установ у порядку, визначеному законо­давством.

Застрахований має право:

брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

бути повноважним представником застрахованих працівників і вимагати від Фонду виконання своїх обов'язків щодо соціального захисту потерпілих;

брати участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі з участю пред­ставника профспілкового органу або своєї довіреної особи;

у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду виплати та соціальні послуги;

на послуги медичної реабілітації;

6) на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної ре­абілітації не перевищує двох років;

на відшкодування витрат при медичній і професійній реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрати на житло та харчування, транс­портування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує;

на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, про­тезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства;

отримувати безоплатно від Фонду роз'яснення з питань соціального страху­вання від нещасного випадку.

У разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фон­ду страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годуваль­ника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Застрахований зобов'язаний:

знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпо­рядку підприємства;

у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання:

а) лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або у медичних праців­ників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування;

б) додержувати правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують;

в) не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямова­них на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;

г) своєчасно повідомляти робочий орган виконавчої дирекції Фонду про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг та порядку їх надання (зміни стану непрацездатності, складу сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Роботодавець як страхувальник має право:

брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

вимагати від Фонду виконання обов'язків Фонду щодо організації профілакти­ки нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;

оскаржувати рішення працівників Фонду випадків у спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при її робочих органах;

брати участь у визначенні йому знижок чи надбавок до страхового тарифу;

захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді.

Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:

своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду:

а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

6) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведен­ня його до відповідного класу професійного ризику;

щорічно подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду відомості про чисельність працівників, річну суму заробітної плати, річний фактичний об­сяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і про­фесійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду;

повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робо­чого органу виконавчої дирекції Фонду, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство.

Фонд несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну за­страхованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством. Працівники Фонду за порушення законодавчих або інших нормативно-правових актів про страхування від нещасного випадку несуть відповідальність згідно із законодав­ством України.

Заклади охорони здоров'я, заклади професійної реабілітації та громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок фальсифікації даних про обсяги та якість наданих послуг. Достовірність зазначе­них у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду.

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного ви­падку, відповідно до законодавства. За прострочення сплати страхового внеску до Фонду із страхувальника стягується пеня згідно із законодавством. За несвоєчас­ну сплату страхового внеску, несвоєчасне інформування Фонду про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), річну суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт, виду діяльності підприємства або його ліквідацію страхувальник притя­гається до відповідальності згідно із законодавством.

Страхувальнику забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може за­вдати шкоди цій особі.

Застрахована особа несе відповідальність за невиконання своїх обов'язків що­до страхування від нещасного випадку згідно із законодавством.

Збирання, зберігання, використання та поширення інформації у сфері страху­вання від нещасного випадку здійснюється з додержанням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Перелік відомостей про застрахованих і страху­вальників, необхідних для здійснення страхування від нещасних випадків, визна­чається правлінням Фонду. Фонд зобов'язаний роз'яснювати населенню через засоби масової інформації права та обов'язки суб'єктів страхування від нещасно­го випадку, передбачені законодавством. Фонд надає страхувальникам і застрахо­ваним консультації з питань страхування від нещасного випадку на безоплатній основі.

Спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судово­му порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду. До скла­ду цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держа­ви, застрахованих осіб і страхувальників. Такі ж комісії на тих же засадах створю­ються при робочих органах виконавчої дирекції Фонду із залученням представ­ників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників. Положення про діяльність і персональний склад цих комісій затверджується правлінням Фонду. Рішення комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду може бути оскаржено до комісії, створеної при виконавчій дирекції цього Фонду, а рішення останньої — до його правління.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук