Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 12.10. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Виявлення походження дитини. // 12.11. Провадження адвокатом справу пов'язаних зі спорами про визнання батьківства чи про оспорювання батьківства.

12.10. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Виявлення походження дитини. // 12.11. Провадження адвокатом справу пов'язаних зі спорами про визнання батьківства чи про оспорювання батьківства.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
170

12.10. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Виявлення походження дитини.

12.11. Провадження адвокатом справу пов'язаних зі спорами про визнання батьківства чи про оспорювання батьківства.

Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дити­ни від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При визначенні походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою, СК України виходить з того, що дитина, яка зачата і (або) на­роджена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя виз­начається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, крім випадку, коли дитина на­родилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою осо­бою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною. У разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дити­ни є подружжя. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подр

ужжя.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а від батька:

за заявою матері та батька дитини;

за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Як­що заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклуваль­ника неповнолітнього про запис його батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через пред­ставника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення.

Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до держав­ного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, без­вісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської тур­боти та піклування. Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень.

За відсутності відповідних заяв батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а та­кож самою дитиною, яка досягла повноліття та особою, яка вважає себе батьком дитини.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент за­чаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до положень СК України.

У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту мате­ринства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вимог СК України. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дити­ни, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чо­ловік — батьком дитини.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька ди­тини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька дити­ни провадиться за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень провадиться за рішенням органу опіки та піклування.

Особа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запи­су про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про ви­ключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народ­ження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового за­пису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, ос­порити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Якщо той, хто запи­саний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дити­ни, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запи­су про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини мо­же бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народ­ження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. До вимоги про виз­нання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук