Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 15.7. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок. Розгляд спорів з цих питань та правова допомога адвоката.

15.7. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок. Розгляд спорів з цих питань та правова допомога адвоката.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
265

15.7. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок. Розгляд спорів з цих питань та правова допомога адвоката.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без грома­дянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови

власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої вл

ади або органи місцевого само­врядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування зе­мельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруд­нення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організма­ми, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здо­ров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без гро­мадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом.

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспек­тор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-ден-ний строк. Якщо особа не виконала протягом зазначеного строку вказівки дер­жавного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у вказаний строк дер­жавний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідно­го органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене зем­лекористувачем у судовому порядку.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за З К України не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли зе­мельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої пере­ходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ЗК України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самовря­дування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення;

г) оборони та національної безпеки;

ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспорт­ної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній елек­тропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іно­земних держав та міжнародних організацій;

є) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального корис­тування, необхідні для обслуговування населення.

Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп.

Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земель­ної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки, які пере­бувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилу­чені) з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом.

Припинення права власності на земельну ділянку у таких випадках здійснюється за умови повного відшкодування її вартості.

Особа, у якої була примусово відчужена земельна ділянка, після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було проведено примусове відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки. У разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у ви­падках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та ко­мунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилу­чення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної влас­ності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користу­ванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупля­ються) ними з урахуванням положень ЗК України.

Верховна Рада АРК, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених ЗК України;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених положеннями ЗК України.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім ви­падків, визначених положеннями ЗК України.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в ме­жах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених положеннями ЗК України.

Рада міністрів АРК вилучає земельні ділянки державної власності, які перебу­вають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (АРК) значен­ня та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених положеннями ЗК України постійному користуванні, — ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, ре­креаційного призначення та у випадках, визначених положеннями ЗК України.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

До особливо цінних земель належать: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Кри­му; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільсько­господарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених поло­женнями Земельного кодексу України.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових сверд­ловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо пи­тання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, прово­диться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобо­в'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористува­чами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адмініст­раціями, Радою міністрів АРК, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилу­чення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпе­чував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні зе­мельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до за­твердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилу­чення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідни­ми сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів АРК, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України. Погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також місць розташу­вання об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зверта­ються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких проводиться Кабінетом Міністрів України, пода­ються до Ради міністрів АРК, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в 5-денний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами на розгляд органів земельних ре­сурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобуду­вання і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з ураху­ванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

Якщо погодження місця розташування об'єкта проводиться районною, облас­ною державною адміністрацією, Радою міністрів АРК, Кабінетом Міністрів Ук­раїни, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій вис­новок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради АРК, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погод­ження місця розташування об'єкта,*під який має право вилучати земельну ділян­ку, або подає свій висновок до Ради міністрів АРК, обласної державної адмі­ністрації. Рада міністрів АРК, обласна державна адміністрація розглядають по­дані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.

Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабіне­том Міністрів України, подаються Радою міністрів АРК, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком цент­ральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці ма­теріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.

Верховна Рада АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські ради подають до Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель із земель комунальної власності.

Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населе­ного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або зем­лекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у пого­дженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки про­екту відведення земельної ділянки.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук