Справа «Міллані-Торнес проти Андорри»

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
53

Рада Європи

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа «Міллані-Торнес проти Андорри»

(Affaire Millan і Tomes с. Andorre)

Страсбург, 6 липня 1999 p.

Європейський суд з прав людини постановляє рішення:

ПРОЦЕДУРА1. Справу розпочато за заявою проти князівства Андорра, поданою до Європейської комісії з прав людини (Комісія), відповідно до положень колишньої ст. 25 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція), громадянином Андорри паном Жоаном Міллан-і-Торнесом (Joan Millan і Tomes) 7 серпня 1996 року.Заявника представляла адвокатська фірма «Кабрерізо-Міньо-Монегаль-Рас-каньєрес» міста Андорра ла Велла. Уряд Андорри (Уряд) представляла пані І. Тор Фаус, постійний представник князівства Андорра при Раді Європи.ЩОДО ФАКТІВІ. Обставини справи7. Протягом 1995 р. заявник зав'язав дружні стосунки з X. П. Останній був особисто знайомий з А. Ж., спільно з яким він здійснював перевезення тютюну з Андорри до Франції та Іспанії. З цією метою А. Ж. відрядив до Андорри автомобіль, який було зареєстровано на ім'я заявника.8. 22 березня 1995 p., близько десятої години вечора, заявник та X. П. прибули до місця проживання А. Ж. Згодом вони втрьох вирушили до місця, відомого піл назвою «Коль д'Ордіно». Під час поїздки між X. П. та А. Ж. відбулася сварка Прибувши до «Коль д'Ордіно», X. П. почав вимагати в А. Ж. вийти з машини і продовжити з'ясовування стосунків у сусідньому лісі. Водночас він вийняв з багажника рушницю 22-го калібру і зарядив її. У лісі X. П. кілька разів вистрілив у А. Ж. і остаточно добив його двома пострілами впритул.9. Як стверджує заявник, свідок події, він, підкорившись погрозам X. П.. допоміг йому сховати тіло, а пізніше спалити машину, в якій п

ереховували тілоА. Ж. Відразу після цих подій X. П., іспанець за походженням, поїхав з Андорри, а заявник був затриманий поліцією.10. Проти заявника було висунуто обвинувачення в приховуванні місця вбивства та видано постанову про його запобіжне ув'язнення.11. Після відкритого судового розгляду на змагальній основі, в якому заявник використовував правову допомогу захисника, суд присяжних Андорри рішенням від 22 листопада 1995 р. визнав заявника винним у злочинному переховуванні жертви вбивства за обтяжувальних обставин і засудив його до шести років ув'язнення. Під час провадження заявник звернув увагу на дві обставини: по-перше, його не може бути засуджено, оскільки іспанський суд не засудив головного винуватця злочину, і, по-друге, суддя-слідчий відмовився використати необхідні додаткові докази, а саме: направити судове доручення представникам відповідних іспанських органів влади допитати X. П.12. Заявник оскаржив судове рішення у Верховному суді Андорри. Він нарікав на помилки в розгляді доказів, на недостатню увагу, приділену експертним висновкам психіатричних обстежень, порушення презумпції невинуватості. Рішенням від 3 квітня 1996 р. Верховний суд Андорри постановив, що справу вирішено, і відхилив оскарження. Було підкреслено, що вирок суду першої інстанції містить у собі точні та об'єктивні описи доведених фактів, а крім того, зауважено, що експертиза не може суттєво впливати на рішення суду, який зобов'язаний брати до уваги всі наявні факти та докази. У кінцевому підсумку Суд встановив, що висновки психіатричного обстеження заявника були повною мірою враховані суддями у першій інстанції.13.3 огляду на порушення права на захист, принципу рівності перед законом, права на справедливий судовий розгляд, а також порушення ст. 10 Конституції Андорри (право на справедливий судовий розгляд), заявник звернувся до прокуратури з проханням дозволити застосувати оскарження empara в Конституційному суді Андорри.14. Умотивованим рішенням від 26 квітня 1996 р. Генеральний прокурор князівства Андорра відхилив прохання про застосування empara, вважаючи його необгрунтованим. Генеральний прокурор насамперед наголосив: з огляду на те, що заявник не поновив своєї скарги у формі апеляції до Верховного суду, він не може використовувати оскарження empara стосовно відхилення його тверджень, що його не мають права судити доти, доки в Іспанії не розпочнеться процес над головним винуватцем. Оскільки йдеться про скаргу, спричинену порушенням права на справедливий судовий розгляд, Генеральний прокурор зауважив, що заявник не подав оскарження до апеляційного суду. Крім того,заявник мав можливість навести суду всі необхідні, на його думку, докази на свою користь.II. Внутрішнє право, яке стосується справи15. Конституція Андорри«Розділ III. Основні права людини та громадянські свободи(...) Стаття 101. Кожен має право на судовий захист, на отримання обґрунтованого законного вироку, а також на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, встановленим законом.2. Кожному гарантовано право на захист та використання правової допомоги захисника, право на судовий розгляд упродовж розумного строку, на презумпцію невинуватості, право не зізнаватися проти власної волі у вчиненні злочину, право не давати свідчень проти себе та право на використання ефективних засобів захисту протягом кримінального судового провадження.3. Законом передбачені випадки, коли заради дотримання принципу рівності В дове провадження має бути безоплатним.(...)Розділ VII. Гарантії прав та свободСтаття 411. Законом забезпечується захист прав і свобод, викладених у розділах III і IV, у звичайних судах, відповідно до надзвичайного судового процесу, який в будь-якому випадку передбачає дві інстанції.2. Закон встановлює виняткові процедури оскарження в Конституційному суді (оскарження етрага) дій органів державної влади, які можуть зашкодити правам, зазначеним вище.Розділ VII. Щодо правосуддя Стаття 931. Прокуратура має стежити за дотриманням законності та виконанням законів, а також за забезпеченням незалежності судів при здійсненні захисту прав громадянина і загальних інтересів.2. Членами прокуратури можуть бути особи, які відповідають тим самим умовам, що й судді. Члени прокуратури призначаються Вищою радою юстиції за пропозицією Уряду на строк повноважень 6 років.3. Прокуратуру очолює Генеральний прокурор держави, який діє згідно зпринципами законності, єдності та внутрішньої ієрархії.Розділ VIII. Щодо Конституційного суду Стаття 98До компетенції Конституційного суду належить: (...)с) процедура конституційного захисту (оскарження етрага). Стаття 102Суб'єктами оскарження в Конституційному суді дій органів державної влади, що порушують основні права (оскарження етрага), є: (...)с) Прокуратура — у разі порушення основного права на судовий розгляд». 16. Кваліфікований закон про Конституційний суд від 3 вересня 1992 р. «Стаття 941. Якщо одне з прав, зазначених у ст. 10 Конституції, було порушене під час або внаслідок судового чи досудового розгляду, особа, права якої порушено, має розкрити ці порушення перед судовими органами, застосовуючи заходи та оскарження, передбачені законом.2. У разі, коли всі законні засоби захистити порушене конституційне право не дали результату, заінтересована особа може звернутися до прокуратури через 6 робочих днів від дати оголошення останнього негативного рішення з письмовим проханням щодо застосування апеляційного оскарження етрага (...).3. Прокуратура має постановити своє рішення через 6 наступних робочих днів, якщо, згідно зі ст. 102 Конституції, застосування оскарження є прийнятним. Це рішення оскарженню не підлягає.4. Якщо рішення позитивне, оскарження етрага має бути подане через 20 робочих днів віддати останнього рішення про відхилення оскарження. Співзаявниками виступають прокуратура та особа, заінтересована у розгляді справи про порушення конституційного права (...)».5. 17. 22 квітня 1999 р. Парламент Андорри ухвалив кваліфікований Закон про внесення змін до кваліфікованого Закону про Конституційний суд від 3 липня 1993 р. Новий закон було опубліковано в Офіційному бюлетені князівства Андорра 19 травня 1999 p., і наступного дня він набрав чинності. Відповідно до ст. 2 цього Закону, було внесено поправку до ст. 94, згідно з якою особа, конституційніправа якої було порушено, може звернутися із скаргою безпосередньо до Конституційного суду. Згідно з п. 2 перехідного положення, особи, яким прокуратура відмовила в застосуванні оскарження empara, можуть подати скаргу до Конституційного суду через 15 днів від дати набрання чинності зазначеним законом.ЩОДО ПРАВА18. Заявник, посилаючись на порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, скаржиться, що заборона Генерального прокурора Андорри вдатися до оскарження empara позбавила його доступу до Конституційного суду.19. 15 червня 1999 р. постійний представник князівства Андорра при Pax Європи передала документ (каталонською та французькою мовами), підписаний 1 червня 1999 р. Урядом Андорри та захисником заявника:«Після зустрічі,з одного боку, пана Естаніслау Сангри Кардони, міністра внутрішніх справ, який представляє князівство Андорра згідно з угодою від 23 грудня 1998 p., і, з другого, пана Жана Мішеля Расканьєреса, захисника (адвокатська фірма міста Андорра ла Велла, вулиця Де ле Каналь, 7, поверх 5), який представляє пана Жоана Міллан-і-Торнеса,обидві сторони, визнаючи важливість узятих ними зобов'язань, повідомляють, шо:A. 7 серпня 1996 р. пан Расканьєрес, як адвокат пана Жоана Міллан-і-Торнеса, подав до Європейського суду з прав людини зареєстроване 25 лютого 1997 р під номером 35052/97 оскарження рішення прокуратури Андорри від 26 квітня 1996 р. про неприйнятність оскарження empara.B. 17 листопада 1998 р. Європейський суд з прав людини постановив рішення про прийнятність висунутого законним представником пана Міллана оскарження заборони прокуратури Андорри звернутися до Конституційного суду з оскарженням empara.C. 11 січня 1999 p. сторони звернулися до Європейського суду з прав людини (першої секції) з проханням надати двомісячну відстрочку з метою остаточно досягти дружнього врегулювання, враховуючи той факт, що Уряд видав проект нового Закону про Конституційний суд, який має бути переданий на розгляд і: Парламенту Андорри.D. 11 березня 1999 р. сторони звернулися до Європейського суду з прав людини (першої секції) з проханням про нову, тримісячну, відстрочку з метою остаточно досягти дружнього врегулювання, враховуючи той факт, що були опубліковано проект нового кваліфікованого закону про Конституційний суд у парламентському бюлетені.E. 19 травня 1999 р. в Офіційному бюлетені князівства Андорра (№ 27) були опубліковано новий кваліфікований Закон про внесення змін до кваліфікованого Закону про Конституційний суд, який дозволяє панові Міллану звернутися із Конституційного суду з оскарженням без згоди прокуратури.Враховуючи викладене вище, сторони погоджуються:і) з думкою Жана Мішеля Расканьєреса, представника пана Жоана Міллан-Торнеса, що справу, яка є об'єктом оскарження, поданого до Європейського суду з прав людини (першої секції), і зареєстрована під номером 35052/97, вирішеної що він не звертатиметься до державних або міжнародних судових органів стосовно фактів, якими вмотивовувалося це оскарження.іі) звернутися до Європейського суду з прав людини з проханням закрити справу.ііі) що цю угоду має бути передано панові де Сальвія, Секретареві Європейського суду з прав людини, для того щоб Суд, якщо він погодиться з цим, оголосив справу закритою.На знак згоди вони скріплюють цей документ, видрукуваний у трьох примірниках на лицьовому боці двох сторінок не гербового паперу, підписами внизу останнього аркуша, а також візують інші сторінки. Учинено з єдиною метою, у день та в місці, зазначених вище».20. У тому ж листі постійний представник князівства Андорра при Раді Європи звернулася до Суду з проханням припинити провадження.21. Суд визнав дружнє врегулювання справи, досягнуте Урядом та паном Міллан-і-Торнесом. У зв'язку з цим було зауважено, що Закон про Конституційний суд, який замінив кваліфікований Закон від 3 липня 1993 p., набравши чинності 20 травня 1999 p., дав змогу підсудним звернутися до Конституційного суду з оскарженням етрага без попереднього дозволу прокуратури. Далі наголошено, що згідно з пунктом 2 перехідного положення зазначеного закону особи, яким було відмовлено в застосуванні оскарження етрага, можуть звернутися з таким оскарженням через 15 днів після того, як закон набере чинності.22. Проте Суд, відповідно до своїх обов'язків, зазначених в кінці п. 1 ст. 37 Конвенції, може постановити рішення продовжити провадження, якщо є сумніви, що зазначене врегулювання ґрунтується на принципі поваги до прав людини, визнаних Конвенцією або її протоколами (пункт 3 правила 62 Регламенту Суду). Але це не стосується випадків, аналогічних справі, про яку йдеться.23. Отже, справа має бути вилучена з реєстру.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук