138
Додатковий матеріал до розділу «Законодавство про працю»
Проект Трудового кодексу України
(Витяг)
ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
КНИГА ПЕРША Загальні положення
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Мета і завдання Трудового кодексу України1. Метою Трудового кодексу України є визначення основних засад реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців.2. Завданням цього Кодексу є правове регулювання відносин, визначених у ньому (трудові відносини), створення необхідних правових умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин.Стаття 2. Відносини, що регулюються Трудовим кодексом України 1. Цей Кодекс регулює відносини щодо: реалізації права на працю; працевлаштування; умов праці;організації та управління працею;професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації; забезпечення договірного регулювання умов праці; відповідальності роботодавців і працівників; вирішення трудових спорів;нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; розв'язання індивідуальних і колективних трудових спорів; інших питань, визначених цим Кодексом. Стаття 3. Основні засади правового регулювання трудових відносин 1. Правове регулювання трудових відносин здійснюється на засадах: 1) свободи праці, що включає право на працю, яку кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується;2) заборони примусової праці;3) заборони дитячої праці;4) заборони дискримінації у сфері праці та забезпечення особам, які зазнали такої дискримінації, права на звернення до суду про визнання факту дискримінації та її усунення, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації;5) забе
зпечення повної зайнятості працівників та їх захисту від безробіття;6) забезпечення права працівників і роботодавців на свободу об'єднання для захисту своїх прав та інтересів;7) поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин;8) рівності прав і можливостей працівників, у тому числі тендерної рівності, шляхом забезпечення єдності та диференціації умов праці;9) забезпечення працівникам державних гарантій у сфері праці;10) гарантування працівникам своєчасної та в повному розмірі виплати заробітної плати, що забезпечує достатній життєвий рівень для них та їх сімей;11) створення належних, безпечних і здорових умов праці та відпочинку;12) створення працівникам рівних можливостей щодо їх професійного зростання, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;13) забезпечення права працівників на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;14) гарантування права на розв'язання індивідуальних і колективних трудових спорів, у тому числі забезпечення права працівників на страйк;15) забезпечення судового захисту трудових прав, честі та гідності учасників трудових відносин;16) здійснення нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства;17) сприяння веденню колективних переговорів з метою укладання колективних договорів і угод;18) захисту від незаконного звільнення;19) забезпечення права працівників на участь в управлінні юридичною осо-бою-роботодавцем.Стаття 4. Недопущення дискримінації у сфері праці1. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ-СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.Дискримінація за ознакою статі включає сексуальні домагання, що виражаються у формі небажаної словесної, несловесної або фізичної поведінки сексуального характеру з метою або наслідками приниження честі та гідності (створення атмосфери залякування, ворожості, приниження або образ).2. Не вважаються дискримінацією у сфері праці передбачені цим Кодексом та законами обмеження прав і можливостей або надання переваг працівникам залежно від певних видів робіт, які стосуються віку, рівня освіти, стану здоров'я, статі, інших відповідних обставин, а також необхідності посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб. Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), виробничих кооперативів, фермерських господарств можуть встановлюватися переваги для їх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі при вивільненні.Стаття 5. Заборона примусової праці1. Забороняється застосування примусової праці, тобто праці, для якої особане запропонувала добровільно своїх послуг і виконання якої вимагається від неїпід погрозою покарання, застосування насильства тощо, у тому числі:як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за наявність або висловлювання певних політичних поглядів чи ідеологічних переконань;з метою підтримання трудової дисципліни;як методу мобілізації працівників та використання праці для потреб економічного розвитку;як засобу будь-якої дискримінації;як засобу покарання за участь у страйках.2. Не вважається примусовою працею:військова або альтернативна (невійськова) служба, якщо робота має суто військовий чи службовий характер;робота, яка виконується особою за вироком чи рішенням суду за умови, що вона виконується під наглядом і контролем відповідного органу державної влади;робота, що виконується відповідно до законів про воєнний і надзвичайний стан.Стаття 6. Регулювання трудових відносин1. Трудове законодавство регулює трудові відносини, визначені цим Кодексом.Акти трудового законодавства обов'язкові для застосування на всій територіїУкраїни, якщо ними не передбачено інше.2. Відносини, пов'язані з проходженням військової служби у Збройних Силах України та в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, регулюються трудовим законодавством у межах, передбачених відповідними спеціальними законами.3. Відносини, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, пожежній охороні, регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено спеціальними законами.4. Законами України можуть встановлюватись особливості застосування трудового законодавства до окремих категорій працівників (державні службовці, дипломатичні працівники тощо).5. Проходження альтернативної (невійськової) служби регулюється трудовим законодавством за винятками, передбаченими спеціальним законом.6. Праця осіб, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, регулюється трудовим законодавством у частині, передбаченій спеціальним законом.Праця осіб, яким у порядку кримінального покарання чи адміністративного стягнення призначено відбуття виправних робіт, регулюється трудовим законодавством за винятками, передбаченими спеціальним законом.7. Відносини священнослужителів та осіб, які займають виборні посади в релігійних організаціях, регулюються трудовим законодавством у випадках, якщо це передбачено статутом або іншими внутрішніми документами релігійної організації.8. Трудове законодавство не застосовується в разі, якщо:робота виконується фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності самостійно;робота виконується членами особистого селянського господарства в цьому господарстві.9. Трудове законодавство не застосовується (крім законодавства про охорону праці) у разі, якщо:фізична особа виконує обов'язки члена наглядової ради акціонерного товариства, виконавчого органу господарського товариства, інших відповідних органів управління юридичних осіб, якщо ці обов'язки виконуються на інших підставах, ніж трудовий договір;фізична особа виконує обов'язки за цивільним договором, який передбачає виконання нею певної роботи на користь іншої сторони договору.10. У разі якщо в судовому порядку встановлено, що цивільним договором фактично регулюються трудові відносини, до них застосовуються норми цього Кодексу та інших нормативно-правових актів трудового законодавства.Стаття 7. Регулювання трудових відносин громадян України, які працюють за межами України1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю у період тимчасового перебування за кордоном, якщо це не суперечить законодавству України і країни перебування.2. Трудовим законодавством регулюються трудові відносини громадянУкраїни, які працюють за її межами, у разі, якщо:громадяни працюють в органах дипломатичної служби України за кордоном;громадяни уклали з роботодавцями, які є резидентами України, трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі у відокремлених підрозділах резидентів, якщо це не суперечить законодавству країни, на території якої виконується робота;це передбачено законами та міжнародними договорами України.3. Трудові відносини громадян України, які уклали трудові договори про виконання роботи за кордоном з роботодавцями — нерезидентами України (далі — іноземні роботодавці), регулюються законодавством держави, в якій виконується робота, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України та укладеним трудовим договором.4. Права та законні інтереси громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, захищаються угодами, що укладаються між Україною та іншими державами.Стаття 8. Регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні1. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право займатися трудовою діяльністю, якщо це не суперечить законодавству України і країни походження.2. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України.Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законів призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.3. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, регулюються трудовим законодавством, якщо інше не передбачено законами чи міжнародними договорами України.4. Трудовим законодавством не регулюються трудові відносини:іноземців та осіб без громадянства, які працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;іноземців та осіб без громадянства, які уклали з іноземними роботодавцями трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено цими договорами або міжнародними договорами.Стаття 9. Регулювання трудових відносин громадян України, які працюють в Україні за трудовими договорами з іноземними роботодавцями1. Трудові відносини громадян України, які працюють в Україні за трудовими договорами з дипломатичними представництвами іноземних держав, міжнародних організацій в Україні, у тому числі їх представництв, іноземними роботодавцями, регулюються законодавством України, якщо інше не передбачено законами та міжнародними договорами України.Стаття 10. Обчислення строків, пов'язаних з трудовими відносинами1. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями і можуть бути визначені цивільним законодавством, колективним договором та рішенням суду.До строків звернення до органів з розгляду трудових спорів застосовуються положення цивільного законодавства щодо перебігу строків позовної давності.2. Обчислення строків, з якими цей Кодекс пов'язує виникнення трудових прав і обов'язків, розпочинається з календарної дати, якою визначено початок виникнення таких прав і обов'язків.3. Обчислення строків, з якими цей Кодекс пов'язує припинення трудових прав і обов'язків, розпочинається з наступного дня після календарної дати, якою визначено закінчення таких прав і обов'язків.4. Строки, що обчислюються роками, місяцями, закінчуються у відповідне число останнього року, місяця. У разі якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, відповідний строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, що обчислюється тижнями, закінчується у відповідний день тижня.До строків, що обчислюються календарними тижнями чи днями, зараховуються також дні державних та релігійних свят і вихідні дні.До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.Строк, що визначений у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і при цьому дорівнює п'ятнадцяти дням.5. Якщо останній день відповідного строку припадає на день державного або релігійного свята чи вихідний день або на день, у який відповідно до встановленого режиму роботи не працюють служби чи працівники, щодо яких можуть здійснюватися дії протягом зазначеного строку, днем закінчення строку вважається найближчий, що настає за ним, робочий день.6. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі якщо ця дія має бути вчинена в установі. то строк спливає тоді, коли в цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до відділення поштового зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
< Попередня Наступна >