707

---

1.14. Види адвокатської діяльності. Особливості у вико­нанні доручень у кримінальних та цивільних справах: прийняття доручення, встановлення розміру та порядку внесення гонорару, обрання правової позиції у справі та узгодження її з клієнтом, можливості та підстави припи­нення виконання доручення у справі та дострокове розірвання угоди на надання правової допомоги.

Видами адвокатської діяльності відповідно до ст. 5 Закону України «Про адво­катуру» є:

надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань;

надання усних і письмових довідок щодо законодавства;

складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

посвідчення копій документів у справах, які ведуть адвокати;

здійснення представництва в суді, інших державних органах перед громадя­нами та юридичними особами;

надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоеко­номічної діяльності громадян і юридичних осіб;

виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального за­конодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені за­конодавством.

Адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієнтом про надання правової допо­моги або за призначенням особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи суду в по­рядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України. У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультації та роз'яснен­ня з правових питань, довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів, угода може укладатися у спрощеній письмовій формі (рядок у відо­мості тощо) або усній формі, коли правова доп

омога надається безкоштовно. Стосовно надання правової допомоги інших видів угода може укладатися в усній формі лише в ситуації, коли укладення письмової угоди є неможливим, а клієнт потребує невідкладного надання правової допомоги. У таких випадках угода підлягає наступному письмовому оформленню. У всіх інших випадках доручен­ня клієнта на надання йому адвокатом правової допомоги підлягає оформленню у формі письмової угоди про надання правової допомоги.

В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визна­чені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Обов'язково мають бути визначені:

а) прізвище, ім'я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи — клієнта;

б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала угоду, якщо договір укладається не особисто клієнтом;

в) прізвище, ім'я та по батькові адвоката (або назва адвокатського об'єднан­ня), який надаватиме правову допомогу, та його адреса;

г) зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватися;

ґ) розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо);

д) розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних із виконанням доручення;

є) підписи осіб, які уклали угоду.

Угода не повинна містити положень, що суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики. Зокрема, забороняється включення в угоду з клієнтом положень про позбавлення його права стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення, або про обмеження такого права.

Адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки без­посередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатно­го клієнта, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до КПК України.

У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від клієнта, а від його представника, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у пред­ставника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом.

До підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта — відо­мості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зва­жити свої можливості з його виконання і зобов'язаний відмовитися від прийнят­тя доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно цього доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані.

У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належ­ного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, то виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність з адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню у цьому випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, як­що він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, опера­тивність під час виконання доручення, крім випадків, коли відмова від прийнят­тя доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. У будь-якому ви­падку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручен­ня, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

До підписання угоди про надання правової допомоги у справі, що підлягає .удовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків.

Якщо адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для ви­конання певного доручення, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення, та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт, може мати для суттєвих інтересів клієнта. Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення, свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'яза­ний повідомити про це клієнта. У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зо­бов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитися від прийняття доручення.

Адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забо­роняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у ньо­го необгрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на ре­зультат іншими засобами, крім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків.

Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитися від укладення з клієнтом угоди.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат (адвокатське об'єднання) зв'язаний угодою про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів. Це обмеження може бути скасо­ване в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) клієнтів, інте­реси яких є (або можуть стати) суперечливими.

Адвокат не може прийняти доручення, знаючи, що його виконання може су­перечити його власним інтересам, інтересам його родичів чи адвокатського об'єднання, членом якого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов'язкам, партійним чи релігійним переконанням. Прийняття доручення за та­ких обставин можливе лише за умови повідомлення клієнту про можливий конфлікт інтересів і отримання письмової згоди клієнта на представництво його інтересів цим адвокатом, а також за умови, що адвокат впевнений, що він зможе зберегти незалежність і об'єктивність своїх висновків та дій, а також дотримання всіх інших професійних та етичних вимог під час виконання цього доручення. У будь-якому випадку адвокат не може прийняти доручення, у предметі якого безпосередньо заінтересований він особисто або його близький родич (або парт­нер, помічник, член технічного персоналу, член адвокатського об'єднання, до якого належить адвокат), від клієнта, інтереси котрого суперечать інтересам вказаних осіб.

Адвокат, який перебуває в родинних стосунках з іншим адвокатом (батько, мати, син, дочка, рідний брат або сестра, подружжя), не повинен приймати дору­чення клієнта, знаючи, що його інтереси суперечать інтересам клієнта, якого представляє цей інший адвокат, за винятком випадків, коли обидва клієнти дають на це свою згоду після роз'яснення кожному з них його адвокатом ситуації, що склалася.

На особливості призначення адвоката у кримінальних справах звернула увагу Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України, яка на­дала роз'яснення «Про обов'язковість виконання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України» від 18 лютого 2005 р. № IV/9-2-7. Відповідно до цього роз'яснення ст. 47 КПК України передбачає, що особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановлено­му законом порядку через адвокатське об'єднання. Вказана норма не містить імперативного наказу щодо необхідності призначати захисників лише з членів адвокатів) адвокатських об'єднань, вона закріплює можливість призначення за­хисника через адвокатські об'єднання, не виключаючи можливості призначення для захисту адвокатів, які практикують індивідуально, і не є членами адвокатсь­кого об'єднання.

Як вбачається зі змісту ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», всі адвокати, незалежно від того, чи практикують вони індивідуально, чи входять в адвокатські об'єднання, покликані, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Закон не встановлює ні переваг, ні обмежень для різних форм здійснення адво­катської діяльності, у зв'язку з чим кожен адвокат зобов'язаний здійснювати захист прав та свобод особи, в тому числі і за дорученням керівника адвокатсько­го об'єднання, незалежно від того, чи входить такий адвокат до даного адвокатсь­кого об'єднання, виконувати вимоги ст. 47 КПК України. Безпричинна відмова від виконання такого доручення є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Контрольно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) повинна визначити, на яке адвокатське об'єднання в регіоні її діяльності покладається здійснення ко­ординації виконання доручень слідчих, судових органів про забезпечення захис­ту за призначенням. У тих випадках, коли у відповідному регіоні не створено адвокатського об'єднання, тимчасово, до їх створення у встановленому порядку і законодавчого врегулювання, координаційні функції виконання постанов упов­новажених органів про захист особи за призначенням, повинна взяти на себе в оповідна КДКА.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адво­катським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.

Порядок оплати праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом чи адвокатським об'єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Якщо громадянин був звільнений особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором чи судом від оплати правової допомоги у зв'язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у про­цесі дізнання, попереднього слідства чи в судових засіданнях, оплата праці ад­воката здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави» від 14 травня 1999 р. № 821 (далі —Порядок). Підставою для оплати праці адвокатів з надання пра­вової допомоги громадянам у кримінальних справах у таких випадках є поста­нова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи поста­нова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. Копія по­станови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуаль­но), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках. Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об'єднання (адвоката). Оплата праці адво­катів здійснюється згідно з цим Порядком за рахунок державного бюджету у розмірі 15 грн за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий у справі не­повний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до затра­ченого часу виходячи з цього розміру оплати. У разі коли адвокат надавав пра­вову допомогу підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному у процесі дізнан­ня, попереднього слідства або в судових засіданнях за призначенням, то при визнанні громадянина винним у вчиненні злочину і за відсутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомогу відшкодування витрат покла­дається на засудженого. Контроль за виконанням вироку суду в частині стягнення з винної особи витрат на оплату праці адвоката здійснюється в уста­новленому законодавством порядку. Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатському об'єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін'юсту в АРК, обласними, Київським та Севастопольським міськи­ми управліннями юстиції протягом 10 днів після одержання від них документів, передбачених у Порядку.

Правила адвокатської етики складовою принципу незалежності адвоката на­зивають положення, відповідно до якого адвокат не повинен ділити гонорар, от­риманий від клієнта, з іншими особами, крім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручен­ня він прийняв.

Клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку. Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права. Водночас адвокат, якому став відомий намір клієнта розірвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з'ясувати причини, що спричинили ініціювання клієнтом розірвання угоди, і якщо вони пов'язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, — пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження угоди, якщо це об'єктивно відповідає інтересам клієнта.

Адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов:

клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про мож­ливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;

у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;

чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

Без дотримання вказаних вище умов адвокат може достроково розірвати уго­ду з клієнтом за однієї з таких обставин:

клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного за­конодавства і відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз'яснен­ня адвоката;

клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

клієнт, не зважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини є об'єктивно недосяжним;

клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно з угодою про на­дання правової допомоги;

належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчи­няються ним всупереч порадам адвоката;

клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

клієнт не погоджується погашати фактичні видатки у випадку, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;

фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості на­лежним чином продовжувати виконання доручення; у цьому випадку адвокат зобов'язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом.

У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката він зобов'язаний по­передити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання угоди, пересвідчи­тися, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захис­ту законних інтересів клієнта.

Угода про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірвана за взаємною згодою адвоката і клієнта за умови, що клієнту повідомлено можливі наслідки розірвання угоди для перспективи виконання його доручення.

У випадку, коли у процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про снування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, заінтересованих у збереженні конфі­денційної інформації, на подальше представництво його (їх) інтересів цим адво­катом або на розголос конфіденційної інформації.

При розірванні угоди (незалежно від причин) адвокат зобов'язаний:

1) повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, пере­ дане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов'язаних із виконанням доручення;

2) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні до­ручення. Це правило не поширюється на випадки розірвання угоди адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов'язань, прийнятих на себе згідно з угодою, що виразилося у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.

Якщо стороною в угоді з клієнтом про надання правової допомоги виступає адвокатське об'єднання, то при виникненні обставин, які є підставами для розірвання угоди, пов'язаних із конкретним адвокатом, якого об'єднання при­значило для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об'єднання повин­не вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги Правил адвокатської етики.

 

< Попередня   Наступна >