397

---

2.6. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом згідно з Правилами адвокатської етики.

Адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки без­посередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатно­го клієнта, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до КПК України.

У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від клієнта, а від його представника, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у пред­ставника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом.

Стаття 19 Правил адвокатської етики встановлює вимогу до адвоката щодо інформування клієнта з метою забезпечення вільного вибору клієнтом адвоката. Для цього до підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта — також відомості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у ве­денні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе ви­никнення конфлікту інтересів.

Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зва­жити свої можливості щодо його виконання і зобов'язаний відмовитися від прий­няття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно цього доручення норми Правил адвокатської етики, в яких втілений принцип компе­тентності, не можуть бути адвокатом дотримані.

У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належ­ного

виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, що вихо­дить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуван­ню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, як­що він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, опера­тивність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитися на можливості належного виконання доручення. У будь-якому ви­падку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручен­ня, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

Адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків.

Крім того, ст. ЗО Правил адвокатської етики встановлює вимоги, спрямовані на дотримання права клієнта на вибір адвоката, що надаватиме йому правову до­помогу, на стадії виконання доручення. Так, відповідно до зазначеної статті адво­кат не повинен без погодження з клієнтом передоручати виконання доручення в цілому або його відносно самостійних частин іншим особам; вони можуть залу­чатися до виконання окремих допоміжних дій, пов'язаних із виконанням дору­чення, і при цьому адвокат несе відповідальність перед клієнтом за такі дії цих осіб.

 

< Попередня   Наступна >