Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1 5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1
287

5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшко­дування майнової та моральної шкоди.

Особисті немайнові права. Право фізичної особи на інфор­мацію. Таємниця власної кореспонденції. Судовий захист особистих немайнових прав.

Структура чинного ЦК України включає Книгу II, що має назву «Особисті не­майнові права фізичної особи». По-перше, це є новелою порівняно з раніше чин­ним ЦК УРСР 1963 р. По-друге, регулювання особистих немайнових прав ЦК України є логічним продовженням відповідних положень Конституції України, в тому числі положення про те, що людина в Україні є найвищою соціальною цінністю.

Особисті немайнові права — це такі права, що належать кожній фізичній особі від народження або за законом, тісно пов'язані із фізичною особою та не мають економічного змісту.

Фізична особа володіє особистими немайновими правами довічно, вона не може відмовитися від них та не може бути позбавлена цих прав (ст. 269 ЦК України).

Основні риси особистих немайнових прав фізичної особи:

належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Підставою їх виникнення є певні юридичні факти (факт народження, факт досягнення пев­ного віку, інші юридичні факти, передбачені законом). Незважаючи на те, що більшість особистих немайнових прав належить фізичній особі від народження, виникнення деяких закон пов'язує саме із настанням певних життєвих обставин. Наприклад, право на зміну імені має особа, яка досягла 16 років;

тісно пов'язані із фізичною особою, є природними та не можуть бути відчу­жені;

не мають економічного змісту. Вартість особистих немайнових прав у грошовому еквіваленті визначити неможливо;

належать фізичній особі довічно.

tify;">Види особистих немайнових прав закріплені у Конституції України, кон­кретизовані у ЦК України та деяких інших законодавчих актах. Перелік особи­стих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільним ко­дексом України та іншими законами, не є вичерпним, включає тільки основні особисті немайнові права, що мають надзвичайно важливе значення у житті кожної особи.

Орієнтовний перелік особистих немайнових прав викладений у ч. 1 ст. 270 ЦК України. Так, відповідно до Конституції України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недотор­канність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, пра­во на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживан­ня та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

ЦК України виділяє дві категорії (групи) особистих немайнових прав:

— особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 ЦК України). Виділення цієї категорії пов'язане з тим, що людина є біологічною істотою, для фізичного існування якої необхідні найважливіші природні права;

— особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (глава 22 ЦК України). Ця категорія прав пов'язана із тим, що кожна людина жи­ве у суспільстві, і це обумовлює виникнення інших особистих немайнових прав.

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належать:

право на життя (ст. 281 ЦК України);

право на усунення небезпеки, яка загрожує життю і здоров'я (ст. 282 ЦК Ук­раїни);

право на охорону здоров'ю (ст. 283 ЦК України);

право на медичну допомогу (ст. 284 ЦК України);

право на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285 ЦК України);

право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК України);

право на свободу (ст. 288 ЦК України);

право на особисту недоторканність (ст. 289 ЦК України);

право на донорство (ст. 290 ЦК України);

право на сім'ю (ст. 291 ЦК України);

право малолітньої, неповнолітньої особи на опіку або піклування (ст. 292 ЦК України);

право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 293 ЦК України);

право фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікування у закладі охорони здоров'я на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката, священнослужителя для відправ­лення богослужіння та релігійного обряду (ст. 287 ЦК України).

До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної осо­би, відносяться:

право на ім'я (ст. 294 ЦК України);

право на зміну імені (ст. 295 ЦК України);

право на використання імені (ст. 296 ЦК України);

право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України);

право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України);

право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України);

право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК України);

право на інформацію (ст. 302 ЦК України);

право на особисті папери та на розпоряджання особистими паперами (стат­ті 303, 304 ЦК України);

право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів (ст. 305 ЦК України);

право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України);

право на захист інтересів при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок (ст. 307 ЦК України);

право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 ЦК України);

право на місце проживання (ст. 310 ЦК України);

право на недоторканність житла (ст. 311 ЦК України);

право на вибір роду занять (ст. 312 ЦК України);

право на свободу пересування (ст. 313 ЦК України);

право на свободу об'єднання у політичні партії або громадські організації (ст. 314 ЦК України);

право на мирні зібрання (ст. 315 ЦК України).

За загальним правилом, фізична особа самостійно здійснює особисті немай-нові права. Однак в окремих випадках в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а та­кож повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров'я не можуть са­мостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють бать­ки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники (ст. 272 ЦК України).

Слід розрізняти такі поняття, як неможливість самостійно здійснювати осо­бисті немайнові права та передача таких прав іншим особам. У випадку, коли замість особи, яка не може самостійно здійснювати особисті немайнові права, такі права здійснює інша особа відповідно до закону, то передача прав не відбу­вається. Батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники здійснюють відповідні особисті немайнові права не для себе, а для осіб — носіїв таких прав.

Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Здійснення особистих немайнових прав фізичною особою забезпечують в межах своїх повноважень органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 273 ЦК України).

Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утриму­ватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немай­нові права.

Важливою гарантією здійснення особистих немайнових прав фізичної особи є можливість захисту таких прав від протиправних посягань інших осіб (ст. 275 ЦК України). Одним із способів захисту особистих немайнових прав є понов­лення таких прав. Стаття 276 ЦК України передбачає, що орган державної вла­ди, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, фізична особа, рішен­нями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його поновлення. Якщо такі дії не вчиняються, рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, може постанови­ти суд.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширен­ня про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спросту­вання недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, по­ширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється осо­бою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вва­жається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична осо­ба, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (вида­ла) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, вста­новленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є немож­ливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бу­ти оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поши­рила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд мо­же заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушен­ня особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального ко­дексу України. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поши­рювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених за­коном, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її до­стовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних дже­рел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних роз­мов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата вико­ристання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб, визначених ч. 4 ст. 303 ЦК України.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а та­кож у разі смерті фізичних осіб, визначених ч. 4 ст. 303 ЦК України, кореспон­денція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.

Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судо­вої справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук