337

---

8.10. Закриття кримінальної справи. Порядок та підстави для оскарження постанов про закриття кримінальної справи. Діяльність адвоката у закритих кримінальних справах.

Стаття 6 КПК України закріплює обставини, що виключають провадження в кримінальній справі. Так, кримінальну справу не може бути порушено, а поруше­на справа підлягає закриттю:

за відсутності події злочину;

за відсутності в діянні складу злочину;

внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчине­не діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;

щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку;

за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого;

за відсутності скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право пору­шувати справи і за відсутності скарги потерпілого;

щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є не­обхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав за­конної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням;

якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована

постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Закриття справи внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування пока­рання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб, не до­пускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провад­ження

у справі продовжується в звичайному порядку.

За наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК України (особу, яка вперше вчи­нила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від криміна­льної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Крім того, провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:

з дійовим каяттям;

з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи ор­ганізації;

із закінченням строків давності.

До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених вище, не до­пускається, якщо обвинувачений, підсудний проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

За наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК України (особа, яка вперше вчи­нила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шко­ду), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Слідчий, встановивши у кримінальній справі, що суспільно небезпечне діян­ня вчинене особою у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кри­мінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.

Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається мож­ливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

Слідчий, встановивши у кримінальній справі, що суспільно небезпечне діян­ня вчинене дитиною, яка не досягла 11-річного віку, виносить постанову про за­криття справи, про що повідомляє прокурора і службу у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

За наявності підстав, зазначених у ст. 46 КК України (особа, яка вперше вчи­нила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним вис­новком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

За наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 97 КК України (неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосуван­ня покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові захо­ди виховного характеру), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним вис­новком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

За наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК України (особу, яка вперше вчи­нила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухиля­тиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчи­нення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі стро­ки: 1) 2 роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) 3 роки — у разі вчинення злочи­ну невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або поз­бавлення волі; 3) 5 років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) 10 років — у разі вчинення тяжкого злочину; 5) 15 років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину), закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

У вирішенні питання про закриття кримінальної справи або у разі застосу­вання до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру суд зобов'яза­ний з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника. Потерпілий або його представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в апеляційному порядку.

Закриття справи також є однією з форм закінчення досудового слідства. Досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішен­ня питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Досудове слідство закінчується закриттям кримінальної справи:

за наявності однієї з таких підстав:

за відсутності події злочину;

за відсутності в діянні складу злочину;

внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчине­не діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;

щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку;

за примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які по­рушуються не інакше як за скаргою потерпілого;

за відсутності скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право пору­шувати справи і за відсутності скарги потерпілого;

щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі є необ­хідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав за­конної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням;

якщо про відмову в порушенні справи за тим же фактом є нескасована по­станова органу дізнання, слідчого, прокурора;

за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів із забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази.

Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закри­ваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підприємства, устано­ви, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.

Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була поруше­на справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.

Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокуророві в 7-денний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи.

Особа, щодо якої провадилося слідство, має право оскаржити цю постанову в частині, яка стосується підстав і мотивів закриття справи.

В разі закриття справи через смерть обвинуваченого близькі родичі і гро­мадські організації вправі з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця.

В разі оскарження постанови слідчого про закриття справи прокурор знайо­миться зі справою і не пізніше ЗО днів з дня надходження скарги скасовує поста­нову про закриття справи і відновлює досудове слідство або залишає скаргу без задоволення, про що повідомляє особі, яка подавала скаргу.

Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона сто­сується, або її представником до суду.

Досудове слідство в закритій справі може бути відновлене у межах установле­них строків давності притягнення до кримінальної відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого відділу, а у випадках, передбачених Кодексом, — постановою судді.

Оскарження постанови слідчого про закриття кримінальної справи має відбу­ватись з урахуванням вимог, що встановленні до порядку оскарження будь-яких дій слідчого. Так, відповідно до ст. 234 КПК України, дії слідчого можуть бути ос­каржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями.

Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розгляда­ються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено Кодексом.

Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'яза­ти її і повідомити про результати скаржника. Скаргу і копію повідомлення про результати її розв'язання приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоя­щому прокуророві.

Скарга на дії прокурора щодо проведення ним досудового слідства або окре­мих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора розглядаються судом пер­шої інстанції за переднього розгляду справи або розгляду її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її пред­ставником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або робо­ти посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття спра­ви розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду.

Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності заслуховує по­яснення особи, яка подала скаргу на постанову.

Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і особу, що подала скар­гу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. Під час розгляду скарги ведеться протокол судового засідання.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були у закритті справи вико­нані вимоги Кодексу, приймає одне з таких рішень:

залишає скаргу без задоволення;

скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.

Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закрит­тя справи, особі, що подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у по­новленні досудового слідства або дізнання.

 

< Попередня   Наступна >