Головна

ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇІНСПЕКЦІЇ ПРАЦІ В УКРАЇНІ Д. Лещух


ПРАВОВИЙ СТАТУС

ДЕРЖАВНОЇ ІНСПЕКЦІЇ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Д. Лещух

Львівський національний університет імені Івана Франка

Вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

Статтю присвячено теоретичним проблемам визначення адміністративно-

правового статусу державної інспекції праці в Україні як спеціалізованого органу

контролю державної виконавчої влади з надвідомчою компетенцією. Досліджено

поняття та структуру адміністративно-правового статусу згаданих державних інспекцій,

їх місце як органів контролю в системі виконавчої влади, систему функцій та

адміністративно-правових повноважень, форми та методи їх контрольної діяльності,

повноваження державних інспекцій щодо попередження та припинення

правопорушень, Сформульовано пропозиції щодо оптимізації адміністративно-

правового статусу державних інспекцій шляхом внесення змін і доповнень до чинного

законодавства.

Ключові слова: державна інспекція, адміністративно-правовий статус, виконавча

влада, контроль, компетенція, повноваження, форми, методи.

Державна інспекція праці виконує важливу соціальну функцію, здійснюючи

державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями

та фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про

працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування. Результати

цієї діяльності безпосередньо впливають на вирішення таких проблем, як виплата

заборгованої заробітної плати, дотримання м

інімальних гарантій оплати праці та

реалізації найманими працівниками своїх трудових прав.

Серед вітчизняних вчених окремі проблеми правового статусу державної

інспекції праці аналізувались у дисертаціях на здобуття вченого ступеня кандидата

юридичних наук у межах. дослідження нагляду та контролю за дотриманням

законодавства про працю [1]. Теоретичну базу дослідження становлять також праці

представників науки адміністративного права і науки управління в галузі

організації та діяльності контрольно-наглядових органів [2].Держнаглядпраці та його територіальні державні інспекції праці є

органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд і контроль за

додержанням законодавства про працю на підставі наступних положень законів

України. Так, статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що

нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють

спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй

діяльності від власника або уповноваженого ним органу. У статті 35 Закону

України „Про оплату праці” зазначено, що контроль за додержанням

законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці та його органи.

Статтею 27 Закону України „Про відпустки” також зазначено, що нагляд за

додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від

власника або уповноваженого ним органу.

На виконання вищеназваних законодавчих норм постановою Кабінету

Міністрів України від 30.08.2000 № 1351 у складі Міністерства праці та соціальної

політики було утворено Державний департамент нагляду за додержанням

законодавства про працю як урядовий орган державного управління в межах

коштів, передбачених на утримання Міністерства праці та соціальної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 50 було затверджено чинне

на сьогодні Положення про Державний департамент нагляду за додержанням

законодавства про працю, яким визначені повноваження, права та обов’язки

державних інспекторів праці [3].

Також повноваження, права та обов’язки державних інспекторів праці

Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці визначені, крім

загальних законів, Кодексом України про адміністративні правопорушення та

конвенціями Міжнародної організації праці (далі – МОП), ратифікованих

законами України „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №

81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі” від 08.09.04 №

1985-ІV[4] та „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129

1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві” від 08.09.04 № 1986-

ІУ[5].Щодо застосування Закону України "Про основні засади державного нагляду

(контролю) у сфері господарської діяльності"[6] (далі закон № 877) стосовно

реалізації Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці своїх

повноважень, слід відзначити наступне.

Держнаглядпраці входить до числа уповноважених законом центральних

органів виконавчої влади, зазначених у ст. 1 Закону України "Про основні засади

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Дія цього

Закону поширюється на діяльність Державного департаменту нагляду за

додержанням законодавства про працю. В той же час, ряд положень Закону

України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності" певним чином обмежують повноваження

Держнаглядпраці, надані Конвенцією 1947 року №81 про інспекцію праці у

промисловості та торгівлі і Конвенцією 1969 року №129 про інспекцію праці в

сільському господарстві, які ратифіковані Україною та набули законної сили з 10

листопада 2005 року.

Враховуючи вищевикладене, деякі положення Закону 877 не можуть

застосовуватись державними інспекторами праці у їх практичній роботі як такі,

що не відповідають наступним нормам вищеназваних ратифікованих конвенцій

Міжнародної організації праці. Так у листі Державного департаменту нагляду

за додержанням законодавства про працю від 25 жовтня 2007 року № 013-1636-

32, Методичних вказівках щодо порядку здійснення державного нагляду

(контролю) від 19 грудня 2007 року № 013-1878-01 та листі Мінпраці та

соціальної політики від 11.07.2008р. № 2906/0/10-08/013 міститься ряд

застережень.

Частина третя статті 4 Закону 877 щодо здійснення контрольних заходів лише

у робочий час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, не

відповідає вимогам підпункту “а” пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким

надається державним інспекторам праці право проходити на підприємство у будь-

яку годину доби.Зазначене право пов’язане із необхідністю здійснення контролю за

дотриманням роботодавцем законодавства про працю щодо залучення працівників

до надурочних робіт, виявлення фактів виконання трудових обов’язків

громадянами, трудові відносини з якими не оформлені, та з інших відповідних

питань трудового законодавства.

Крім того, правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлюється

виключно режим роботи працівників, який при застосуванні змінної роботи є

відмінним від режиму роботи підприємства, тобто суб’єкта господарювання.

Дотримання роботодавцем встановленого для працівників правилами

внутрішнього трудового розпорядку режиму роботи та відпочинку має

контролюватись державними інспекторами праці у будь-який час доби.

Частина одинадцята статті 4 Закону 877 щодо здійснення контрольного заходу

у присутності керівника чи уповноваженої ним особи не відповідає пункту 2 статті

12 Конвенції № 81, яка дозволяє інспекторам праці не повідомляти роботодавця

або його представника про свою присутність на підприємстві, якщо вони

вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їх обов’язків,

тобто ефективностіздійснення контрольних заходів.

Частина дванадцята статті 4 Закону 877 щодо внесення перед початком

перевірки запису до відповідного журналу не відповідає підпункту “а” пункту 1 та

пункту 2 статті 12 Конвенції № 81, які надають право інспектору праці

безперешкодно проходити на підприємство та у разі потреби не повідомляти

роботодавця або його представника про свою присутність на підприємстві.

Частини перша та друга статті 5, частина третя статті 22 Закону 877 щодо

формування плану контрольних заходів залежно від ступеня ризику господарської

діяльності об’єкта перевірки для безпеки життя і здоров’я населення не

відповідають вимогам статті 16 Конвенції № 81, відповідно до якої контрольні

заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення

ефективного застосування відповідних положень законодавства. При цьому,

названою нормою міжнародного права не передбачено врахування рівня впливу

господарської діяльності об’єкта перевірки на життєдіяльність населення чи

працівників, або будь-яких інших критеріїв.Частина четверта статті 5 Закону 877 щодо попереднього повідомлення

суб’єкта господарювання про проведення контрольного заходу не відповідає

підпункту “а” пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким встановлено що

відвідування проводиться без попереднього повідомлення.

Абзац другий частини першої та частина третя статті 6 Закону 877 щодо

обов’язкової наявності у державного інспектора праці посвідчення (направлення)

на проведення перевірки та необхідності надання суб’єкту господарювання копії

документа, який є підставою для проведення перевірки, не відповідають вимогам

підпункту “а” пункту 1 статті 12 Конвенції № 81 щодо права інспектора праці

безперешкодно проходити на підприємство. Необхідність оформлення посвідчення

(направлення) на проведення перевірки, ознайомлення суб’єкта господарювання з

підставою проведення перевірки не дозволить йому оперативно реагувати на

порушення законодавства про працю.

Крім того, пункт “с” статті 15 Конвенції № 81 зобов’язує інспектора праці

вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги чи інформації на

недоліки або порушення правових норм і утримуватись від повідомлення

роботодавцю або його представнику інформації про те, що перевірка проводиться

у зв’язку з отриманням такої скарги чи інформації Таким чином, інспектору працізаборонено повідомляти представнику суб’єкта

господарювання про те, що перевірка проводиться на виконання доручення

керівництва перевірити факти, викладені у скарзі певного громадянина чи у будь-

якому іншому джерелі інформації про можливе порушення законодавства про

працю.

Частина перша–п’ята статті 7 Закону 877 щодо необхідності оформлення

наказу та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, абзац третій

статті 10 Закону 877 щодо права суб’єкта господарювання під час здійснення

державного нагляду (контролю) одержувати від державних інспекторів праці

копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового

заходу, а також частина третя абзацу четвертого цієї ж статті щодо права не

допускати державного інспектора праці до здійснення державного нагляду

(контролю) у разі ненадання ним копії посвідчення (направлення) на

проведення планового або позапланового заходу не відповідають вимогам

абзацу першого пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким встановлено, що

інспектор праці має бути забезпечений лише документами, що засвідчують його

повноваження. Такими документами можуть бути службове посвідчення та

копії нормативно-правових актів, які встановлюють повноваження, права та

обов’язки державного інспектора праці. Оформлення всіх інших документів

створює перешкоду інспектору праці негайно відвідати об’єкт перевірки та

забезпечити дотримання роботодавцем вимог законодавства про працю.

Аналогічні норми викладені й у статтях 16, 20, 21 Конвенції Міжнародної

організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про основні засади

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний

нагляд (контроль) здійснюється за принципами дотримання умов міжнародних

договорів України. Відповідно до Закону України "Про дію міжнародних договорів

на території України" ратифікація Конвенції надає її положенням силу

національного закону Поряд з цим існує цілком протилежна думка Державного комітету України з

питань регуляторної політики та підприємництва, який у листі від 10.07.2008 р.

№5811 вважає що закон № 877 поширюється на діяльність Держнаглядпраці без

будь-яких застережень[7].

Така невизначеність не сприяє підвищенню ефективності реалізації органами

Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці своїх повноважень.

Саме тому варто погодитись із думкою Мінпраці, що усунення протирічних

положень між згаданими національним та міжнародними актами можливе шляхом

внесення змін у частину 2 статті 2 Закону № 877 у вигляді виключення із сфери

його дії вказаного виду контролю.

Оскільки повноваження, права та обовязки державних інспекторів детально

визначені у Конвенціях МОП, Мінпраці створило проект Закону Ураїни "Про

внесення змін до статті 2 Закону України "Про основні засади державного

нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який на сьогодні перебуває

на погодженні у центральних органах державної виконавчої влади та обєднаннях

роботодавців та профспілок.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, які визначають

адміністративно-правовий статус державних інспекцій праці можна зробити

висновок, що на сьогодні мають місце певні неточності як у визначенні статусу

згаданих інспекцій, так і їх організації. У зв’язку з цим слід прийняти окреме положення, у якому доцільно розширити повноваження державних інспекцій праці

щодо попередження та припинення правопорушень, а саме :

– надати у виключних випадках право самостійно припиняти роботи, що

ведуться з порушенням встановлених правил і норм;

– закріпити право державних інспекторів праці ставити перед відповідними

органами питання про припинення чи скасування актів управління, які

суперечать трудовому законодавству та право відсторонювати від роботи осіб,

винних у вчиненні правопорушень;

– закріпити в положеннях про державну інспекцію праці чітко сформульоване

основне їх завдання – попередження правопорушень.

Наприкінці варто зазначити, що відповідно до Указу Президента України

№1085 / 2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої

влади” від від 9 грудня 2010 року [8] утворено Державну інспекцію з питань

праці. шляхом реорганізації Міністерства праці і соціальної політики України.

Цю інспекцію включено у систему центральних органів виконавчої влади, а її

діяльність координується Віце-прем’єр-міністром України – Міністром

соціальної політики. Хочеться вірити що у новому положенні, яке визначатиме

правовий статус Державної інспекції питань праці, буде враховано всі

зауваження щодо невизначеності повноважень діючої Державної інспекції

праці.

1. Попович Є.М. Нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства України. –

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет

внутрішніх справ, Україна, Харків, 2003.Замченко Г.О. Принципи нагляду та контролю

за дотриманням законодавства про працю України.Дисертація на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право

соціального забезпечення. – Харківський національний університет внутрішніх справ,

Україна, Харків, 2008.

2. Лебідь Н.В. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій в Україні. –

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків,

2004. Костилев В.В. Організаційно-правові засади контрольної діяльності державних

інспекцій в соціальній сфері. –Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного

управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Української

Академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2003 р.

3. Офіційний вісник України вiд 07.02.2003 – 2003 р., № 4, стор. 230, стаття 111, код акту

24193/2003.

4. Офіційний вісник України вiд 15.10.2004 – 2004 р., № 39, стор. 9, стаття 2570, код акту

30213/2004.

5. Офіційний вісник України вiд 15.10.2004 – 2004 р., № 39, стор. 9, стаття 2571, код акту

30214/2004.

6. Відомості Верховної Ради України вiд 20.07.2007 – 2007 р., № 29, стор. 1001, стаття

389.

7. “Бухгалтерія” №35 01.верес. 2008.

8. Офіційний вісник України вiд 17.12.2010 – 2010 р., № 94, стор. 15, стаття 3334, код

акту 53839/2010.

 

 

 

 

< Попередня   Наступна >