Головна

О.С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2005


Тема 4. Авторське право

Анотація

Поняття та значення авторського права. Принципи авторського права.

Об'єкти авторського права та їх ознаки. Види творів, які охороняються авторським правом. Оригінальні та залежні твори. Суб'єкта авторського права. Автори та співавтори. Авторські права юридичних осіб та держави. Майнові та особисті права авторів. Межі дії авторського права та строки його дії. Суміжні авторські права. Використання творів авторів іншими особами. Цивільно-правовий захист авторських прав.

Основна література

1. БІрюков І.А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

2. Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2004.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — 416 с

4. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від23.12.1993 р. № 3792-ХІІ (в новій редакції від 11.07.2001 p.).

5. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. СанІахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

Додаткова література

1. Международное частное право: Сб. документов: Учебное пособие / Сост. Д. В. Задыхайло.— Харьков, 1998. — С. 388-422.

Матеріал для вивчення

В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

У суб'єктивному розумінні — це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Завдання авторського права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству.

 

120

121

 

Принципом авторського права є поєднання інтересів автора тг інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує І забезпечу широки

й захист особистих (немайнових) І майнових прав авторів.

Джерела авторського права, які І охороняють авторські тг суміжні права, представлені нормативними актами, до яких передусіі належить нова Конституція України (1996 p.), конституційні ТЇ законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України „Пре авторське право та суміжні права" та інші закони. Ст. 54 Конституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості — художньої, літературної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожногс володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї Інтелектуальної, творчої діяльності. Законодавство, яке безпосередні регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне праве розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці; Зокрема, Закон України „Про власність" проголошує в ст. 13, ще об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результат інтелектуальної діяльності. Ст. 41 цього закону встановлює, що творі науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності. У ЦК України відносинам у сфері авторського прав присвячена окрема глава 36 „Право інтелектуальної власності нг літературний, художній та інший твір (Авторське право)".

Важливе значення у регулюванні авторських відносин повинні мати типові авторські договори, які затверджуватимуться КабІнето Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствам! і творчими спілками.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 p.), яка не раз доповнювалася і змінювалася! Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 р.); Римсы конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, також виробників організацій мовлення (1961 p.); Конвенція, що створ Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольм в 1967р., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інтересц виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971   р.)\ Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуті сигнали, які передаються через супутники (1974 p.).

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи тецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір - це результат

122

творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо- У с- Закону про авторське право вміщено перелік об'єктів авторського пр~ та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лКц,-. доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наУКоа.' технічні), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчу' мистецтва тощо. Закон не дає повного переліку об'єктів аДОрсы права. Об'єктом авторського права може бути не будь-який лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки:

а) творчий характер;

б) вираження в об'єктивній формі, тобто той твір, якийтатом творчої праці автора (хореографічні твори і пантоміми-      _  _.творів народних пісень, різні види музичних творів з текстом або §нього, кінофільми, збірники законів і судових рішень). Не вражат,об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад. пеРДфна друкарській машинці чужого твору або навіть його літературобробка — редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній ф°Рмі, зЛо обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо).

0

Самостійним об'єктом авторського права є переклад твору мовою, оскільки робота перекладача вважається творчою.

Суб'єкти авторських відносин. Право на твір належить % творцеві, який І вважається автором. Автором наукового, літератур чи мистецького твору може бути громадянин України, іноземець  особа без громадянства.

Суб'єктом авторською права може бути автор твору- а T3KOW інші фізичні і юридичні особи, для яких право може виникати внасліц0 закону, договору або спадкування.

В інших випадках авторське право може перейти від автора д інших осіб - правонаступників. У спадщину переходять лише ьайц права авторів. Особисті немайнові права автора є невід'мниМи В: нього. Авторське право автора прийнято називати пер'"1" эвторське право правонаступників — похідним.

Дія Закону про авторське право поширюється також на твори яких уперше опубліковано в іншій країні та протягом 3Q д після цього опубліковано в Україні незалежно від громДянстВа постійного місця проживання автора.

За іншими особами авторське право на твори, які вперше BHrtyuw

123

у світ або перебувають у будь-якій об'єктивній формі на територі іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договори або угод, у яких бере участь Україна.

Авторське право за іноземними правонаступниками вітчизняниз авторів може бути визнане на території України у разі передачі h цього права у порядку, встановленому законодавчими та іншимі нормативними актами.

Порядок передачі українським автором права на використанні його твору на    території іноземної держави може бути здійснений! через Державний департамент інтелектуальної власності.

Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір відносини між ними називаються співавторством (ст. 13 Закону пре авторське право). Цивільно-правова теорія встановлює два ВИДІ співавторства:

а) коли   неможливо   виділити  працю  кожного   співавторанероздільне співавторство;

б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто Із співавторів написав ту чи іншу частину, — роздільне співавторство.

Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для йоі визначення необхідні певні умови:

1) твір, створений спільною творчою працею співавторів, повинеїбути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частшяк ціле. Проте можливе й таке поєднання двох форм творчості, коліжодна з них не втрачає самостійного значення, але у такому разі нібуде співавторства;

2) спільна праця співавторів твору має бути творчою. Якщо однірозповідає сюжет, висловлює свої погляди, а інший записує — це шспівавторство;

3) має бути угода про спільну працю над твором;

4) при роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігававторське право на свою частину, водночас він є співавтором творуцілому. Співавторство має бути добровільним;

5) при нероздільному співавторстві твір може використовуватисьлише за спільною згодою всіх співавторів. Проте право опублікуванніта Іншого використання твору належить однаковою мірою всіїспівавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовиіншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твор)В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор можидоводити своє право в судовому порядку;

6) винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше (ст. 13 Закону про авторське право).

Не визнається співавтором, а, отже, і суб'єктом авторського права той, хто надавав авторові технічну допомогу (друкарки, креслярі, стенографісти тощо).

Виключне право на використання твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором. Виключне право на використання твору охоплює всі майнові права автора. Отже, всі вони належать роботодавцеві, але за таких умов:

1) твір створено за договором між автором і роботодавцем не напідставі трудового договору (контракту), а саме на підставі договоруміж автором і роботодавцем про створення твору;

2) автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудовимдоговором (контрактом) (ст. 16 Закону про авторське право).

Розмір авторської винагороди за створення І використання твору, створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок ЇЇ виплати встановлюється у договорі між автором і роботодавцем.

Відповідно до ст. 28 згадуваного закону авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Але із загального правила цією ж статтею передбачено винятки:

1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягомусього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;

2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів дієпротягом 70 років після їх реабілітації;

3) твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, алев межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;

4) для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом,авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування.

В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстроково.

Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи не охоронялися на території України, вважаються суспільним надбанням.

 

124

125

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно викори< товуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. Пре таке використання може здійснюватися лише відповідно до вимог Закої про авторське право. Встановлювати виплати спеціальних відрахувг за використання на території України творів, які стали надбанні суспільства, надано Кабінету Міністрів України.

Особисті (немайнові) права автора — це право авторстві право на авторське ім'я, право на недоторканність твору і право обнародування твору.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образотворчого мистецті або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьої разі ім'я автора не згадується з суто технічних причин.

Право на авторське Ім'я дає авторові змогу випустити свій твір власним Ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначені імені (анонімно) — ст. 14 Закону.

Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриті псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у pas коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образі когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакі газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкриї його псевдонім чи аноніми.

Поняття суміжних прав. Розділ III Закону України „Пі авторське право і суміжні права" забезпечує правову охорону суміжні прав виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення та правонаступників.

Суміжні права — це права виконавців на результати твор1 діяльності, їхніх спадкоємців та осіб, яким на законних підставі передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробниі фонограм, відеограм, їхніх спадкоємців (правонаступників) та яким на законних підставах передано суміжні майнові права що; фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їхніх праї наступників, які охороняються авторським правом.

Об'єктом суміжних прав, незалежно від призначення, зміст оцінки, способу і форми виразу є:

— будь-які способи виконання літературних, драматичниммузичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорнихінших творів;

— запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі;

— сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по дротах.Слід зазначити, що суміжне право виникає внаслідок факту

виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Суб'єктами суміжних прав є:

— виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законнихпідставах передано суміжні майнові права щодо виконання;

— виробники фонограм, їхні спадкоємці (правонаступники) таособи, яким на законних підставах передано суміжні майнові праващодо фонограм;

— виробники відеограм, їхні спадкоємці (правонаступники) таособи, яким на законних підставах передано суміжні майнові праващодо відеограм;

— організації мовлення та їхні правонаступники.

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю. Такі організації діють на основі І в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Суб'єктивні суміжні права. Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх прав є передумова додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм мають додержуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні додержуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей.

Строки охорони суміжних прав визначаються ст. 44 Закону України „Про авторське право і суміжні права". Так, майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, а їхні особисті немайновї права — безстрокові.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або !х першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) Не була опублікована протягом зазначеного часу.

Права організації мовлення охороняються протягом 50 років від Дати першого публічного сповіщення передачі.

 

126

127

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня рої наступного за роком, в якому закінчилися передбачені цією статтеї строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробник фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить праї дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограї публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межг вищезазначених строків.

Захист авторського права і суміжних прав. Захист особисті майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав моз здійснюватися в адміністративному, кримінально-правовому т( цивільно-правовому порядку.

При захисті прав авторів значну роль відіграє спеціальний оргац виконавчої влади — установа у сфері інтелектуальної власності, установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охороні авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження межах, що передбачені законом, і виконує такі функції:

— реалізує моніторинг застосування і додержання національноїзаконодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права,суміжних прав;

— веде облік організацій колективного управління після Цреєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їїметодичну допомогу;

— здійснює посередництво у переговорах і при розв'язаніконфліктів між організаціями колективного управління, а також міжорганізаціями і суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав;

— організує розробку нормативів І таблиць щодо розмі)мінімальної винагороди і її розподілу між авторами та іншими суб'єітами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затве(дження Кабінетові Міністрів України;

 

— забезпечує відтворювачів, імпортерів І експортерів примірнюаудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними маркаївідповідно до Закону України „Про розповсюдження примірниіаудіовізуальних творів і фонограм", веде Єдиний реєстр одержувачіконтрольних марок;

— організує приймання і розгляд заявок на державну реєстраціїправ автора на твори науки, літератури і мистецтва, а такожреєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійсненіїх реєстрації;

__ забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх ржавних реєстрацій авторського права;

організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони

авторського права і суміжних прав;

_- забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

— представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства та інші.

Державна реєстрація авторського права І договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється установою у сфері інтелектуальної власності відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте об'єкти авторського права.

2. Які особи можуть бути суб'єктами авторського права, як законвизначає їхнє правове становище?

 

3. Якими майновими та особистими немайновими правамикористуються автори?

4. В яких випадках допускається вільне використання творуавтора?

 

5. Які встановлені строки дії авторських прав?

6. Розкрийте поняття І види суміжних прав.

7. Які Існують об'єкти суміжних прав?

8. У якому порядку охороняються права виконавців, виробниківфонограм і організацій мовлення?

9. Як здійснюється цивільно-правовий захист авторського права ісуміжних прав?

Тест-тренІнг 1. Установіть підстави припинення права власності:

A. підстави припинення права власності залежать тільки відволевиявлення власника;

B. підстави припинення права власності не залежать від волівласника;

C. закон не передбачає примусовий продаж або примусовевилучення майна;

D. підстави припинення права власності поділяються на такі, щозалежать, і такі, що не залежать від волі власника.

 

128

129

2. Співавторством називається така співпраця, якщо:

A. кілька співавторів беруть участь у створенні колективноїза завданням певної організації;

B. два або кілька авторів спільною працею створюють твір;С працівники вищих навчальних закладів, науково-дослідниць

установ, підприємства та Інших організацій створюють твори у пор виконання службових обов'язків чи службового завдання;

D. твір створено за договором між автором І роботодавцем.

3. Об'єктами авторського права можуть бути:

A. літературна обробка твору;

B. винахід;

C. раціоналізаторська пропозиція.

D. твір, який є результатом творчої праці автора.

4. Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає:

A. право прийняття спадщини;

B. обов'язок прийняти спадщину;

C. право щодо збільшення частини у спадщині, якщо хто-небудьспадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємі

D. право щодо укладення угоди про спадкову трансмісію.

5. Визначте, які з нижчеперелічених принципів відносять дпринципів спадкового права:

A. однакове юридичне становище суб'єктів цивільно-правовийвідносин;

B. преюдиція;

C. принцип свободи заповіту;

D. диспозитивний принцип.

6. Предметом негаторного позову може бути:

A. спір з приводу належності позивачеві майна на праві власності

B. будь-яке майно, що є об'єктом права власності;

C. не обов'язково обумовлюється наявністю правопорушеннямомент подання позову;

D. вимога власника або титульного володіння усунути порушенніу здійсненні його права, які не пов'язані з позбавленням володінімайном.

7. До складу особистих немайнових відносин, не пов'язаних змайновими, відносяться:

А.  правовідносини, що складаються з приводу нематеріальних благ, мають позаекономічну природу і невіддільні від конкретної особи;

8. правовідносини,  які  виникають з приводу результатівІнтелектуальної творчості;

C. економічні відносини;

D. угоди.

8. Віндикаційний позов — це речово-правовий засіб захисту права власності, зміст якого полягає у:

A. витребуванні майна з титульного володіння;

B. витребуванні майна з чужого незаконного володіння;

C. витребуванні майна за вчиненими угодами;

D. витребуванні цінних паперів на пред'явника від добросовісногонабувача.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук