§ 4. Комерційне представництво
Зорислава Ромовська Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.
Розвиток ринкових відносин, ускладнення договірних зв'язків, концентрація промисловості та торгівлі - все це зумовлює потребу надання представницьких послуг при здійсненні господарської діяльності'.
Комерційне представництво - широковідомий правовий інструмент, який використовується в різних формах, хоча термін «комерційне представництво» у Цивільному кодексі закріплено вперше.
Таким фактично було представництво продавцем магазину, в якому він працює за трудовим договором. Продаючи товар, продавець виступав від імені магазину. Значного поширення набула діяльність страхових агентів, яких також можна було назвати комерційними представниками.
У законодавстві інших європейських держав комерційне представництво трактується достатньо широко, при цьому розрізняють пряме і непряме представництво.
При прямому комерційному представництві представник завжди діє від імені довірителя, що спостерігається у разі укладення договору доручення.
За договором комісії комісіонер вчиняє дії від свого імені, але в інтересах та за кошт комітента. Стосовно цієї ситуації використовується поняття «непряме представництво».
Цивілістична література радянського періоду не вбачала у договорі комісії будь-яких проявів представництва, тобто допускала існування лише єдиного, класичного виду представництва.
За статтею 243 ЦК, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Ця норма містилася ще у першому варіанті проекту Цивільного кодексу і, на жаль, при науковому доопрацюванні змінена не була, хоча її недоліки очевидні.
Насамперед, не може вважатися обов'язковою рисою комерційного представника постійність вчинення певних дій, оскільки такі послуги можуть надаватися особою тимчасово або разово. Що ж до самостійності, то її обсяги визначаються в договорі, а тому не завжди самостійність комерційного представника може бути повною.
Крім того, комерційне представництво не може обмежуватися лише сферою укладення договору.
Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран. Сравни-тельно-правовое исследование.-М., 1999.-С. 13.
Українське цивільне право
Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин
Комерційне представництво не може заперечуватися на етапі виконання договору. Доказом цього є стаття 929 ЦК «Договір транспортного експедирування», у якій зазначено, що експедитор може бути зобов'язаний не лише від свого імені або від імені клієнта укласти договір перевезення вантажу, а й забезпечити відправку та одержання вантажу.
Відносини комерційного представництва нині часто оформляються так званими агентськими договорами, основу яких становить усталений зміст договору доручення, але в якому можуть бути й інші, нетрадиційні для доручення умови. Зокрема, за агентським договором на комерційного представника може бути покладено лише забезпечення підготовки до укладення договору.
Оскільки, за статтею 929 ЦК, експедитор може укладати договори і від свого імені (як в договорі комісії), і від імені клієнта (як в договорі доручення), можна сказати, що цією статтею визнано непряме комерційне представництво.
У сучасних умовах комерційними представниками є брокери, маклери, ділери.
Глава 31 Господарського кодексу має назву «Комерційне посередництво (агентські відносини)», суть комерційного посередництва, за статтею 295 ГК, полягає у наданні комерційним агентом послуг «шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє».
Якщо посередник представляє, то, отже, він є представником, а не посередником, оскільки статус цих двох правових фігур не є тотожним. Це дає підставу для сумніву у потребі введення поняття «комерційне посередництво».
< Попередня Наступна >