§ 2. Види правонаступництва
Зорислава Ромовська Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.
§ 2. Види правонаступництва
Правонаступництво в цивільних правовідносинах здійснюється за різними підставами. У зв'язку з цим можна говорити про договірне і законне правонаступництво.
Правонаступництво за договором буває двох видів.
До першого виду належи
До другого виду договірного правонаступництва належить заміна кредитора (стаття 512 ЦК), заміна боржника (стаття 520 ЦК), що відбувається всередині існуючих правовідносин, на підставі договору первісного кредитора чи боржника з особою, яка бажає когось із них заступити.
Правонаступництво може виникнути на підставі закону, у разі настання визначених ним умов, тому називається законніш.
Законним вважається правонаступництво, яке виникає в результаті прийняття спадщини, а також у разі реорганізації юридичної особи.
В., П. та Я. спільно заподіяли шкоду Г. на суму 3 тисячі гривень.
Я. повністю відшкодував шкоду Г. У зв'язку з цим Я. звернувся з позовом до В. та П. про повернення йому кожним із них по 1 тисячі гривень.
Чиє тут правонаступництво?
" Ні, немає. Право вимоги у Г. припинилося у зв'язку з повним відшкодуванням шкоди. У Я. право вимоги виникло на самостійній підставі, у зв'язку з виконанням ним солідарного зобов'язання.
Такий же висновок має бути зроблений і у разі задоволення вимоги кредитора поручителем або гарантом боржника.
Поручитель чи гарант, виплативши повну грошову суму креди-
Українське цивільне право
Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин
торові, стають кредиторами боржника, за якого вони поручилися, також на самостійній підставі, у зв'язку з виконанням ними обов'язку боржника1.
Якщо об'єктом правонаступництва є одне право чи один обов'язок або кілька прав та обов'язків, то у такому разі йдеться про часткове, окреме (сінгулярне) правонаступництво.
Якщо до одного чи кількох правонаступників переходить увесь комплекс тих прав та обов'язків, які можуть переходити до іншої особи, правонаступництво є загальним, повним (універсальним).
Таким є представництво у разі реорганізації юридичної особи та у разі прийняття спадщини.
Те, що до одного із кількох спадкоємців перейшло за заповітом лише окреме право, не спростовує універсальності цього виду представництва взагалі.
Згідно зі статтею 549 ЦК 1963 p., прийняття спадщини пов'язувалося із поданням державній нотаріальній конторі заяви про прийняття спадщини або з початком управління чи володіння спадковим майном.
Якщо спадкоємець не подав заяви, але вступив у володіння майном, це, як правило, викликало згодом затяжні судові спори через відсутність належних доказів.
У статті 1268 ЦК ліквідовано джерело конфлікту: спадкоємець, котрий проживав із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо письмово не відмовився від неї.
Отже, син, який проживав разом з батьком до його смерті, вважатиметься його правонаступником, якщо протягом встановленого строку (як правило, шість місяців) не заявив про відмову від спадщини.
Дочці, яка проживала в іншому місці, для того, щоби бути правонаступницею свого батька, слід подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.
Деякі проблеми
окремого
правонаступництва
Що передається за договором купівлі-продажу: право власності на річ чи річ у власність? Як уже зазначалося, відповідно до частини 4 стаггі 12 ЦК, можна відчужити право на річ, а за статтею 655 ЦК передається річ у власність.
У статті 132 Земельного кодексу йдеться про «угоди про пере-
Інша точка зору була висловлена Б. Б. Черєпахіним. Див.: Б. Б. Че-репахин. Цит. праця.- С. 313.
442
хід права власності на земельні ділянки». Таке словосполучення появилося у цій статті, скоріш за все, випадково, однак ця обставина не применшує новизни бачення проблеми: право не зникає у продавця і не появляється заново у покупця, а передається від першого до другого. Тобто, змінюються лише носії права, саме ж право залишається незмінним.
Вважаю, що є підстави говорити про окреме правонаступництво не лише у разі укладення договорів купівлі-продажу, а й дарування, міни.
Як писав Томас Гоббс, якщо хтось нас звільняє від зобов'язання, то право, перенесене нами на нього, знову повертається до нас... При даруванні треба, щоби право, яке переноситься, було прийняте1.
У порядку окремого правонаступництва до покупця речі може перейти і обов'язок продавця-наймодавця, який виник у нього у зв'язку з попередньою передачею цієї речі в оренду іншій особі (стаття 770 ЦК).
Правонаступництво Право одного кредитора може в порядку кількох осіб правонаступництва перейти до кількох
осіб. У цьому разі на підставі статті 512
ЦК їхнє право вимоги до боржника мало би вважатися частковим, крім випадків, коли предмет вимоги є неділимим.
Якщо замість одного боржника його правонаступниками на підставі статті 520 ЦК стало кілька осіб, їх обов'язок також є частковим, якщо інше не визначено домовленістю з кредитором або якщо предмет зобов'язання є неділимим.
Якщо спадкоємцями є кілька осіб, обсяг їх активів та пасивів (боргів) визначається відповідно до заповіту або закону.
Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних її обов'язків неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами (частина 5 статті 107 ЦК).
Правонаступництво За статтею 528 ЦК, виконання обов'язку і перекладення може бути, за певних умов, покладено
виконання обов 'язку боржником на іншу особу. на іншу особу Відповідно до статті 838 ЦК, підрядник
має право залучити до виконання роботи
інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
З цього випливає, що перекладення виконання обов'язку на іншу особу не є зміною осіб в зобов'язанні: боржник, який підпи-
Гоббс Т. Избранньїе сочинения. В двух томах. Т. 1.- М., 1964.- С. 317.
Українське цивільне право
Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин
сав договір, продовжує залишатися носієм договірного обов'язку. А тому про правонаступництво у цій ситуації мова не йде. Отже, правонаступництво і перекладення виконання обов'язку на іншу особу - різні правові категорії.
Правонаступництво і конфіскація
Як зазначав професор В. П. Грибанов, перехід конфіскованого майна у власність держави відбувається із збереженням правонаступництва1. Таку точку зору відстоювали й інші автори, вважаючи конфіскацію не первісним, а похідним способом виникнення права власності2.
К. уклав з банком кредитний договір на 15 тис. гривень під заставу автомобіля, строком на 2 роки. Одночасно К. позичив у /І. за письмовим договором, посвідченим нотаріусом, 10 тисяч гривень. Незабаром К. був засуджений за вчинення злочину, з конфіскацією майна. К. проживав у неприватизованій квартирі, серед майна, яке мало цінність, був лише цей автомобіль. Після засудження К. адвокат порадив Л. звернутися до держави як власника автомобіля з вимогою про накладення стягнення на автомобіль і повернення йому боргу з вирученої від продажу суми.
У справі з Л. вирішення можливого спору складеться не на його користь. Адже він не забезпечив своє право вимоги, що давало К. можливість продати майно, на яке могло би бути в майбутньому накладено стягнення.
Ці два випадки засвідчують актуальність порушеної проблеми.
При цьому виникають такі запитання:
1) чи може бути предметом застави арештоване майно?
2) чи може бути предметом арешту заставлене майно?
3) чи може бути предметом конфіскації заставлене майно?
4) чи може держава, яка стала власником конфіскованого майна, відповідати, в межах його вартості, за борги попереднього власника?
Метою арешту є забезпечення виконання можливого вироку суду, яким задоволено цивільний позов, чи забезпечення можливої конфіскації. З цього можна зробити висновок, що застава арештованого майна перешкоджає чи навіть унеможливлює досягнення цієї мети.
Див.: Советское гражданское право: Учебник для юридических ву-зов.Т. 1.-М., 1959.-С. 286.
~ Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций. Т. 1.- М., 1958.- С. 285; Б. Б. Черепахин. Цит. праця.-С. 315.
444
Як записано у статті 576 ЦК, предметом застави може бути майно, на яке може бути звернене стягнення.
Арештоване майно не може бути продане, отже, не може бути предметом застави.
У разі застави кредитор забезпечує своє право на першість при вирішенні питання про те, кому мають бути віддані кошти, одержані від продажу цього майна. Тому наступний арешт предмета застави зазіхав би на права кредитора. Отже, кредиторові (банку) має належати право вимагати звільнення цього майна з-під арешту.
Конфіскується майно, яке було описане і на яке був накладений арешт. Якщо було арештовано заставлене майно і згодом відбулася його конфіскація, можливі два варіанти виходу із ситуації: або кредиторові надати право оскаржити вирок в частині конфіскації, або вважати державу правонаступником за боргами колишнього власника майна, в межах тієї грошової суми, яка була виручена від її продажу, чи у межах вартості майна.
Вищенаведене дає підставу для висновку про те, що у цій ситуації для конструювання можливого правонаступництва держави щодо боргів колишнього власника конфіскованого майна немає жодної підстави.
< Попередня Наступна >