470

---

П. О. УГРОВЕЦЬКИЙ,

здобуеач Харківського національного університету внутрішніх справ

АДМІНІСТРАТИВНІ АКТИ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬСЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ВНУТРІШНЬООРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНАМИ ПРОКУРАТУРИ

Розглянуто адміністративні акти органів прокуратури, які регулюють управлінські процедури під час проходження державної служби в органах прокуратури.

В умовах сьогодення належна реалізація прав і свобод громадян, дотримання балансу між інтересами конкретної людини і держави значною мірою залежить від чіткого регулю­вання правового статусу всіх суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності. Особливе місце в юридичному механізмі забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністратив­ного процесу посідає прокуратура. Протягом десятиріч ця важлива державна інституція була і залишається дієвим важелем дотримання законності в діяльності органів виконавчої влади, посадових осіб усіх рівнів, забезпечення правового захисту громадян і налагодження належного функціонування усіх ланок держав­ного механізму.

Актуальність досліджуваної у статті про­блеми пояснюється також необхідністю проведення глибоких науково-теоретичних дослі­джень адміністративних актів органів прокуратури, оскільки у вітчизняній юридичній науці це питання до цього часу не досліджувалось. Тому виникає потреба в комплекс­ному аналізі і теоретичному узагальненні проблем діяльності прокуратури у сфері адмі­ністративного процесу, розроблення яких є одним із перспективних напрямків вивчення адміністративного процесу в цілому і певною мірою має міждисциплінарне значення, оскіль­ки пов'язане з проблемами науки прокурорсь­кого нагляду та інших галузевих юридичних наук. Від вирішення цих питань певною мірою залежить і реалізація адміністративно-правової реформи в Україні.

;">Проблематика діяльності органів прокура­тури розглянута у працях таких науковців з державного управління та адміністративного права, як В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, В. Ф. Опришко, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, В. В. Цветков, О. Ф. Фрицький тощо. Окремим питанням діяльності органів прокуратури присвячені дослідження О. В. Анпілогова, В. В. Богуцького, Ю. М. Грошевого, В. В. Долежана, І. Є. Марочкіна, М. І. Мичко, В. Т. Hop, M. В. Руденко тощо.

На початку слід зазначити, що кожний напрям правоохоронної діяльності має власну внутрішню структуру, систему організаційних та субординаційних зв'язків, тому встановлення належного правового регулювання та чіткого порядку реалізації повноважень правоохорон­них органів сприятиме реалізації громадянами своїх прав та законних інтересів. Правильне й ефективне використання правоохоронними ор­ганами можливостей адміністративної юрисдикції суттєво впливає на стан правопорядку й у цілому на правомірне функціонування інших органів адміністративної юрисдикції.

В адміністративній діяльності правоохо­ронних органів традиційно виділяються два провідні напрямки, однак називають їх по-різному. Так, автори підручника «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» за редакцією Я. Ю. Кондратьева висловлюють думку, що перший напрямок називається внутрішньосистемним, або організаційним, а другий - позасистемною адміністративною діяльністю, яка виходить за межі системи органів внутрішніх справ і пов'язана з регулюванням відносин у суспільстві [1]. Л. Л. Попов називає перший напрямок адміністративної діяльності внутрішньоорганізаційною адміністративною діяльністю, а другий - зовнішньою адміністративною діяльністю [2, с 80]. На нашу думку, слід погодитись з О. М. Бандуркою, що за напрямками впливу адміністративна діяльність поділяється на внутрішньоорганізаційну і зовнішньоорганізаційну діяльність [3, с 21].

Зміст внутрішньоорганізаційної (внутрішньої) адміністративної діяльності полягає в упорядкуванні відносин усереденi апаратів правоохоронних органів. Це – робота з персоналом, організаційна побудова апаратів і служб правоохоронних органів, ресурсне, інформаційне та інше забезпечення діяльності зазначе­них органів.

Внутрішньоорганізаційна адміністративна діяльність спрямована на організацію роботи конкретних служб правоохоронних органів і складається з визначення структури відповідних підрозділів, її вдосконалення, добору й розстановки кадрів, планування й координації робо­ти, ухвалення рішень на певний період або на проведення конкретних заходів, операцій, надання практичної допомоги підпорядкованим підрозділам i працівникам, на взаємодію з іншими службами, узагальнення й поширення передового досвіду правоохоронної діяльності, контроль i перевірку виконання, заохочення працівників, їх атестування, використання дисциплінарної практики тощо.

Для досягнення мети статті слід розглянути адміністративні акти органів прокуратури, які регулюють управлінські процедури під час проходження державної служби в органах про­куратури, до яких слід віднести: прийняття на державну службу; стажування; оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників; роботу з особами, зарахованими до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; проведення службової перевірки (розслідування); професійну підготовку прокурорсько-слідчих працівників; процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.

Отже, послідовно розглянемо зазначені управлінські процедури, в рамках яких при­ймаються адміністративні акти органів прокуратури. Прийняття на державну службу до органів прокуратури має свої складові, якими є: відбір; спеціальна перевірка осіб; психологічний відбір; приймання присяги; призначення на посаду; присвоєння класного чину. Так, які­сний відбір громадян на службу до органів прокуратури є однією з основних умов підви­щення ефективності їх діяльності. Організація цієї роботи покладається на керівників органів прокуратури на місцях та кадрові підрозділи. Процес відбору охоплює дослідження не тіль­ки документів, що характеризують особу щодо її ділових та моральних якостей, сімейного стану, основних рис характеру, стану здоров'я, але й безпосередньо кандидата, який претендує на ту чи іншу посаду. Так, у п. 1 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» вказано на необхідність підвищення вимог до кадрів, щоб на прокурорсько-слідчих посадах працювали професійно підготовлені, принципові, компетентні, добросовісні, з висо­кими моральними якостями працівники, здатні за станом здоров'я успішно виконувати обов'язки працівника прокуратури [4].

Питання відбору кандидатів на службу до органів прокуратури включається самостійним розділом у плани службової діяльності кадро­вих підрозділів. У плані визначається поточна та перспективна потреба в кадрах, конкретні джерела комплектування вакантних посад та створення резерву нового прийому, аналізуєть­ся та враховується потреба в кадрах, пов'язана зі зміною штатної чисельності, переміщенням працівників по службі, звільненням тощо.

Необхідною вимогою та елементом проце­дури прийняття на державну службу до органів прокуратури є прийняття Присяги працівника прокуратури, текст якої затверджується Верхо­вною Радою України, а процедура прийняття визначається Генеральним прокурором України. Працівник прокуратури підписує текст Присяги, який зберігається за місцем його ро­боти. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і мо­ральні якості. На посади прокурорів Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше років, які мають стаж роботи в органах прокура­тури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокуро­рів - віком не молодше 25 років зі стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчи­нення злочину, за винятком реабілітованих [5].

Апарати Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня укомплектовуються за рахунок працівників, які: до призначення на посаду в апарат прокуратури облас­ного рівня мали стаж роботи в органах прокуратури не менше трьох років; до призначення на посаду в апарат Генеральної прокуратури України – не менше п'яти років в органах прокуратури, у тому числі працювали у прокуратурах обласного рівня чи на посадах міськрайпрокурорів.

Одним з елементів управлінської процедури прийняття на службу до органів прокуратури, під час якої приймаються адміністративні акти є присвоєння класного чину. Строки та порядок присвоєння класних чинів регулюються

Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України [6]. Присвоєння клас-них чинів проводиться в послідовному порядку з урахуванням ділових та особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він обі­ймає, та стажу роботи. В окремих випадках строки присвоєння чергового класного чину та атестації збігаються. Подання про присвоєння класного чину вносяться прокурорами районів (міжрайонними, прирівняними до них) на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників відповідних прокуратур. Подання направляється у відділ роботи з кадрами прокуратури області за півтора місяці до закінчення встановленого строку перебування в попередньому чині.

Наступною управлінською процедурою проходження служби в органах прокуратури, під час якої приймаються адміністративні акти, є стажування. Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. У п. 1.3 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» вказано на необхідність забезпечення належної організації стажування працівників, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю. Відповідно до цього ж наказу стажування випускників Національ­ної академії прокуратури України необхідно проводити під час виробничої практики, надавати молодим спеціалістам дієву допомогу в оволодінні професією, використовуючи досвід кращих прокурорів і слідчих, нові методики прокурорсько-слідчої практики, піклуватися про створення їм належних умов праці та по­буту [4]. Безпосереднє керівництво стажуван­ням забезпечують районні, міжрайонні та прирівняні до них прокурори. Прокурором району видається розпорядження про закріплення за молодим спеціалістом досвідченого працівника-наставника, який надає йому повсякденну практичну допомогу в роботі.

Стажування проводиться за індивідуальним планом, складеним стосовно конкретних умов роботи даної прокуратури, з урахуванням про­позицій молодого спеціаліста та рівня його підготовки. Індивідуальний план стажування складається прокурором разом з молодим спе­ціалістом у п'ятиденний строк після прийняття його на посаду. Копія плану в десятиденний строк направляється до відділу роботи з кад­рами прокуратури області.

Враховуючи викладене, слід підтримати позицію С. А. Кулинич про необхідність закріп­лення в Положенні про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України норми такого змісту: «Наставника-ми призначаються найбільш досвідчені працівники, здатні налагоджувати контакти з людьми, користуються авторитетом та повагою серед колег по службі, вимогливі до себе та мають стаж не менше 3-х років на конкретному напрямку службової діяльності та необ­хідні педагогічні здібності» [7, с 120].

Окремою управлінською процедурою про­ходження служби в органах прокуратури, під час якої приймаються адміністративні акти, є оцінювання службової діяльності прокурорсь­ко-слідчих працівників, яке здійснюється як під час атестації, так і за результатами службо­вої діяльності за рік, і яке, на нашу думку, не-обхідно розглядати як засіб визначення рівня професійної підготовки, відповідності обійманим посадам, перспектив просування праців­ника по службі та шляхів підвищення кваліфікації і зміцнення службової дисципліни. У п. 3 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» наголошено на необхідності керівникам органів прокуратури, головам ате-стаційних комісій та кадровим підрозділам усіх рівнів проводити атестування прокурорсь­ких кадрів на високому організаційному та правовому рівні, на засадах колегіальності, гласності, принциповості, об'єктивності та не­упередженості в оцінці ділових, особистих і морально-психологічних якостей працівників та їх кваліфікаційного рівня [4].

Відповідно до п. 3 Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, атестації підлягають прокурорсько-слідчі праців­ники та професорсько-викладацький склад навчальних закладів Генеральної прокуратури України, котрі обіймають посади, за якими пе­редбачено присвоєння класних чинів, а в органах військової прокуратури - військових звань, зі стажем роботи в органах прокуратури не менше шести місяців [8].

Положенням про порядок проведення атес­тації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України врегульовано питання щодо складу та порядку роботи атестаційних комісій, вимоги до атестаційних документів, процедурні аспекти проведення атестації.

Наступною управлінською процедур є ро­бота з особами, зарахованими до кадрового резерву. Резерв створюється для наступної цілеспрямованої роботи з добору кадрів, пов'язаної з вивченням і оцінкою претендентів на майбутню посаду, що звільнилася. Вивчення й оцінювання зовнішнього кадрового резер­ву пов'язана із залученням інформації, що стосується професійної готовності до виконання обов'язків прокурора чи слідчого, психологічних властивостей особистості кандидатів, їхніх морально-етичних якостей. Так, у п. 2.3 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» зазначено, що кадровий резерв для висунення на вищі посади необхідно фор­мувати: а) у Генеральній прокуратурі України на посади: прокурорів АР Крим, областей, міст Київ і Севастополь, військових прокурорів ре­гіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступників; ректора, проректорів, директорів інститутів та науково-дослідного центру Націо­нальної академії прокуратури України; керів­ників структурних підрозділів апарату Генеральної прокуратури України; б) у прокуратурах АР Крим, областей, міст Київ і Севастополь, військових прокуратурах регіонів та Військо­во-Морських сил України на посади: міських, районних, міжрайонних, військових прокуро­рів гарнізонів та прирівняних до них прокуро­рів, їх заступників; керівників структурних підрозділів. Оновлений склад кадрового резер­ву щорічно має затверджуватися на засіданнях колегій. Підготовка резерву кадрів провадить­ся за індивідуальними щорічними планами, затвердженими відповідно прокурорами обласного рівня та заступниками Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків, які мають передбачати різноманітні форми навчання, у тому числі стажування, залучення до галузевих та комплексних перевірок підпорядкованих прокуратур, виконання обов'язків за вищими посадами, надання індивідуальних завдань, навчання за спеціальними програмами в Національної академії прокуратури України [4]. До управлінських процедур, під час яких приймаються адміністративні акти, відносимо також проведення службової перевірки (розслідування). У п. 5 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» наголошено на необхідності під час проведен­ня службових перевірок повного, всебічного і об'єктивного встановлення обставин подій, забезпеченні правильного застосування нор­мативних актів, що передбачають дисциплінарну та іншу відповідальність, недопущенні упередженості та порушень прав працівника, стосовно якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності [4]. Однак зазначимо, що порядок проведення службової перевірки й досі залишається не врегульованим. У статтях 11 та 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України зазначено, що в разі необхідності може бути призначено службову перевірку (ст. 11); строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців (ст. 12) [9]. Як наслідок, необхідно прийняти спеціальний відомчий акт, наприклад, Порядок, проведення службових перевірок, у якому слід визначити: мету службової перевірки; підстави для її проведення; порядок призначення службової перевірки; організацію роботи комісії із службової перевірки; права та обов'язки членів комісії, призначеної для проведення службової перевірки; права особи, стосовно якої проводиться службова перевірка; вимоги до оформлення результатів службової перевірки.

До видів управлінських процедур під час проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками, під час якої приймаються адмі­ністративні акти, можемо також віднести застосування заохочень та дисциплінарних стяг­нень. У ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурори і слідчі заохочуються за сумлінне виконання службо­вих обов'язків. Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книж­ки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення, всім працівникам даного органу прокуратури і додається до особової справи. Отже, заохочення є важливим засобом впливу на прокурорсько-слідчих працівників і зміцнення службової дисципліни, яке реалізується у формі заходів матеріального та морального стимулювання та застосовується за сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків.

Вважаємо за доцільне прийняти єдиний си­стематизований акт з питань проходження служби, в якому були б урегульовані адміністративні акти, які приймаються при здійсненні внутрішньоорганізаційної діяльності органами прокуратури з наступних управлінських процедур: прийняття на державну службу; стажування; оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників; робота з особами, зарахованими до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; проведення службового розслідування; процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.

Список використаної літератури

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / [за заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьева]. - К. : Укр. акад. внутр. справ, 1995. - 177 с.

Административное право и административная деятельность органов внутренних дел : учебник / под ред. Л. Л. Попова. - М. : Акад. МВД СССР, 1990. - 223 с.

Адміністративна діяльність. Частина особлива : [підручник] / [за заг. ред. О. М. Бандурки]. - X. : Ун-т внутр. справ ; Еспада, 2000. - 368 с.

Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури Ук–аїни : наказ Генеральної прокуратури України від 20 січ. 2006 р. № 2 гн [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov. ua/other_normative_acts.html.

Про проку–атуру : закон України від 5 листоп. 1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. № 53. - Ст. 793.

Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : постанова Верховної Ради України від 6 листоп. 1991 р. № 1795-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№ 4. - Ст. 14.

Кулинич С. А. Управлінські процедури в діяльності органів прок.ратури України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кулинич Сергій Анатолійович. - X., 2007. - 191 с

Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокура­тури України : наказ Генеральної прокуратури України від 20 січ. 2006 р. № 161 ц [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/other_normative_acts.html.

Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України : постанова Верховної Ради України від 6 листоп. 1991 р. № 1796-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 4. - Ст. 15.

 

< Попередня