230

---

А.В. Перепелиця

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ ДО ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Обґрунтовується важливість системного підходу до професійно-психологічного відбору персоналу до органів внутрішніх справ, що знач­ною мірою сприятиме істотному поліпшенню їх кадрового складу.

Ключові слова: персонал, професійна орієнтація, професійний відбір, професійне навчання, професійна діяльність.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства, коли завдання ОВС стають все більш складними, багатогранними та відповідальними, підвищуються й вимоги до персоналу цих органів. Посилення негативних процесів у соціально-економічному житті України зумовлює серйозні зміни в якісній характеристиці злочинності, яка набуває щораз зухваліших форм прояву. Поширилися вбивства на замовлення, пограбування, різного роду вимагання, нелегальна міграція, торгівля людьми, нечуваного розмаху набула організована і економічна злочинність. Все це зумовлює проблему удосконалення кадрового складу ОВС.

Діяльність працівників цих органів є складною взаємодією людських стосунків. Міліціонерам зазвичай доводиться мати справу з контингентом, якому притаманні асоціальні прояви, агресивність, прихований характер злочинної діяльності, в основному вороже і негативне ставлення до пра­цівника органів внутрішніх справ як до представника державної влади.

Вирішення проблеми зміцнення дисципліни та законності в ОВС України, забезпечення надійності персоналу в процесі специфічної професійної діяльності зумовлює розв’язання двох взаємопов’язаних і водночас самостійних завдань: удосконалення методичного забезпечення, по-перше, професійного психофізіологічного відбору кандидатів на службу до ОВС і, по-друге, психологічного супроводження особового складу на вс

іх етапах проходження служби, зокрема, і з метою профілактики розвитку професійної деградації співробітників. З огляду на змістовну складову цих завдань, йдеться, насамперед, про якісне доповнення і розширення інформаційної бази стосовно конкретної особистості додатковими об’єктивними показниками, що мають лягти в основу прогнозу успішності (і надійності) професійного становлення, подальшої оперативно-службової діяльності та заходів психологічного впливу для ефективного забезпечення професійного довголіття співробітників ОВС.

Однак, незважаючи на всі започатковані керівництвом МВС заходи організаційного та профілактичного характеру, нерідкими є випадки, коли до ОВС потрапляють люди недостатньо перевірені, професійно непридатні, з низькими морально-вольовими якостями, схильні не тільки до порушень дисципліни, а й законності, а як наслідок – поширені плинність кадрів, скоєння такими співробітниками правопорушень і навіть злочинів.

Ні в кого не виникає сумніву, що успішність виконання завдань, поставлених державою перед ОВС, соціальний статус працівника міліції і багато чого іншого залежить не стільки від кількісного, скільки від якісного складу ОВС. Тому основне завдання комплектуючих органів – формування професійно спроможного кадрового ядра.

Стан дослідження. Професійний відбір виник тоді, коли держава стала зазнавати моральних і матеріальних збитків від явно непридатних людей до тієї або іншої діяльності. Розбудова України орієнтує кадри на науку та пріоритет якісних змін. Якість спеціалістів передусім забезпечується ефективністю професійної орієнтації молоді, професійним відбором, а потім інтенсифікацією підготовки, всією системою навчання та виховання. Враховуючи особливе суспільне значення проблеми професійного відбору, чимало уваги приділяється висвітленню цього питання. Професійним психологічним відбором в Україні в різні роки займалися такі вчені, як Є.А. Мілерян (1974), А.М Карпухіна (1987), М.В. Макаренко (1985, 1996), В.М. Крайнюк (1999), О.П. Макарович (2000), М.С. Корольчук (1987, 1997, 2004). Незважаючи на всебічний і докладний, на перший погляд, рівень дослідження цієї проблеми, усе ж чимало важливих аспектів не знайшли належного опрацювання.

Виклад основних положень. Що ж таке професіоналізм? Визначення професіоналізму випливає з трактування поняття «професія». Професія – це визначений вид трудової діяльності, що виникає у процесі суспільного поділу праці й потребує для його виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань і практичних навичок. Отже, рівень професіоналізму характеризується наявністю в людини не тільки спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, а й врахування індивідуально-психологічних особливостей розвитку особистості, здатності максимально раціонально використовувати їх у трудовій діяльності.

Неможливо відразу відшукати для виконання певної діяльності «людину-професіонала». Професіоналізм формується в результаті прохо­дження особистістю почергових етапів: 1) професійна орієнтація; 2) профе­сійний відбір; 3) професійне навчання; 4) професійна діяльність. Виходячи з цього, цілком резонно стверджувати, що в процесі добору кандидатів на службу до ОВС можна прогнозувати тільки успішність професійного становлення конкретної людини до специфічних умов професійної діяльності.

Вимоги до професії правоохоронця майже збігаються з критеріями оцінювання придатності юриста до професійної діяльності, які виділяє В.В. Романов як: кваліфікаційні критерії (вони відображаються у різнома­нітних документах про одержану освіту, перепідготовку, спеціалізацію тощо); об’єктивні критерії (вони відображають ефективність праці юриста з використанням кількісних і якісних характеристик за кількістю розсліду­ваних за певний час справ, отриманих заохочень або стягнень, а також за ставленням до виконання своїх професійних обов’язків); психологічні критерії (вони виявляються у результаті психодіагностичного обстеження з використанням спеціально підібраних для цього тестових методик) [1, с. 238].

Якщо перші дві групи критеріїв характеризують саму діяльність, то третя група є передумовою її ефективності.

Цикл управління персоналом зазвичай починається з професійного відбору – процесу, при якому організація підбирає на «ринку праці» (тобто з усієї наявної незайнятої робочої сили) кандидатів для виконання певних функцій. При відборі і прийнятті на роботу до правоохоронних органів головне – якість персоналу, придатність (готовність) кандидата до ефективного виконання своїх службових обов’язків. Науково-обґрун­тований профвідбір може стати надійною перешкодою на шляху про­никнення до лав ОВС осіб, не здатних оволодіти на належному рівні міліцейською спеціальністю, котрі своїми вчинками будуть підривати авторитет органів міліції, порушувати закон. Сьогодні в умовах наближення міліції до громадянського суспільства, створення і впровадження в життя суспільно-орієнтованої моделі поліціювання зростають вимоги до кандидатів на роботу й навчання в системі МВС України.

У найбільш загальному вигляді схема набору на службу в ОВС виглядає так: профорієнтаційна робота, реклама через газети, журнали, брошури, радіо, телебачення; оголошення про набір на роботу або навчання в навчальному закладі системи МВС України; співбесіда кандидата з працівником кадрової служби МВС, перевірка відповідності кандидата деяким формальним критеріям: віковим, освітнім, правовим; спеціальна перевірка кандидата на службу в ОВС; медичний відбір; психологічний відбір; перевірка на поліграфі; вступні екзамени (для абітурієнтів навчальних закладів системи МВС). Отже, процедура професійного відбору до органів внутрішніх справ досить складна. Зупинимося на найістотніших її моментах, коли потрібні спеціальні знання й уміння керівника, зокрема, пов’язані із підбором якісного персоналу, визначенням рівня придатності (готовності) кандидата до роботи в міліції.

Під професійним відбором звичайно розуміють складну спе­ціалізовану процедуру вивчення й оцінки придатності того чи іншого кандидата до оволодіння спеціальністю, досягнення рівня майстерності і успішного виконання обов’язків як у звичайних, так і в екстремальних умовах. Насамперед кандидат повинен відповідати ряду формальних стандартів, прийнятих законодавством країни, зокрема, бути відповідного віку, мати потрібний освітній рівень, бути громадянином країни, мати певний зріст, вагу і фізичні кондиції, не мати медичних протипоказань для служби, не бути пов’язаним у будь-який спосіб із кримінальним світом. Така інформація з’ясовується у процесі бесід, аналізу документів, спеціальної перевірки, медичного огляду.

Науково обґрунтований психологічний відбір – важливий етап профвідбору, оскільки саме він стає перешкодою на шляху проникнення до лав ОВС випадкових осіб, які за своїми якостями нездатні досконало оволодіти міліцейською спеціальністю. Водночас він покликаний опти­мально розставити кадри по різних службах і підрозділах системи МВС, здійснити раціональне призначення на посади, своєчасно діагностувати й прогнозувати можливість професійних відхилень, суїцидів співробітників ОВС. Система відбору кадрів до ОВС України сьогодні поетапно здійснюється кадровими службами й психологами Центрів практичної психології МВС України, психологами навчальних закладів МВС.

У своїй діяльності працівники стикаються з низкою проблем суб’єктивного й об’єктивного характеру. Суб’єктивні труднощі пов’язані з науковими аспектами професійного відбору і стосуються розробки квалі­фікаційних характеристик і професіограм професій ОВС, критеріїв оцінки рівня психологічної придатності до служби у підрозділах ОВС, методик дослідження рівня професійної придатності особистості, ступеня психо­логічної готовності до навчання у навчальних закладах МВС, методів дослідження мотивів професійної діяльності, прогнозування професійної деформації. Об’єктивні труднощі полягають у тому, що більшість професій ОВС важко піддаються формалізованому опису, характеризуються багатофункціональністю, різноманітністю соціальних відносин, відсутністю стереотипів, тісним контактом із різними категоріями людей [2, с. 115; 3, с. 205]. Уся діяльність ОВС представляє собою складне переплетіння людських взаємозв’язків. Співробітнику міліції доводиться мати справу з важким у соціальному відношенні контингентом. Численні посади й спеціальності в ОВС належать до складних видів професійної діяльності, для яких характерні такі ознаки: наявність екстремальних службових ситуацій, пов’язаних з небезпекою для життя і здоров’я співробітника; різноманітність і складність професійних завдань; нелімітованість робочого дня; високий рівень психічного напруження у процесі праці; жорсткі часові обмеження для досягнення необхідного професійного рівня; підвищена соціальна відповідальність за професійні помилки; висока ймовірність заподіяння шкоди іншим людям [3].

Складні види професійної діяльності в системі ОВС пред’являють жорсткі вимоги до соматичного і психічного здоров’я, здібностей і особистих якостей кандидатів, які бажають зв’язати своє життя зі службою в міліції, роблять об’єктивно складним відбір найбільш підготовлених осіб.

Психологічний відбір перебуває у тісному зв’язку з проблемою професійної придатності, під якою розуміють наявність у кандидата комплексу знань, умінь й особистісних якостей, необхідних для виконання професійної діяльності у відповідності з вимогами до її ефективності. Професійна придатність визначається взаємодією комплексу перемінних особистості і самої діяльності, яка призводить до успіху або невдачі в професійній діяльності і відображається в показниках ефективності діяльності і задоволеності нею. Професійна придатність не дається людині з її народженням, вона формується у процесі навчання і наступної професійної діяльності за наявності позитивної мотивації [4, с. 310].

Професійна придатність тісно пов’язана з комплексним психологічним утворенням – здібностями, під якими прийнято розуміти індивідуально-психологічні особливості людини, від яких залежить успіх певного виду діяльності, і властивості, які виробляються лише у процесі певним чином організованої діяльності [5, с. 3]. Професійна придатність означає наявність у людини певних здібностей, які, по-перше, дають їй змогу успішно виконувати діяльність; по-друге, обумовлюють легкість і швидкість набуття нових знань і навичок; по-третє, відрізняють одну людину від іншої [6, с. 22].

Питання загальних і спеціальних здібностей глибоко розглядаються ученими, які не погоджуються із поведінковими визначеннями фе­номена здібностей і прагнуть глибше розкрити їх психологічну сутність. Вони вважають, що поняття «здібності» є психологічною конкретизацією філософської категорії «властивість», звідси найбільш загальним поняттям, яке описує психологічну реальність, є поняття психічної функціональної системи, функціонування якої забезпечує досягнення корисного людині результату. За цією концепцією, здібності визначаються як властивості функціональних систем, що реалізують певні психічні функції, мають індивідуальну міру прояву в успішності і своєрідності освоєння й реалізації цих психічних функцій [7, с. 18].

Спеціальні здібності сьогодні пов’язують з окремими видами людської діяльності, причому про них може йтися у тих випадках, коли необхідні для діяльності психічні властивості обумовлені природними психофізіо-логічними властивостями людини і коли певна якість не може бути досягнута шляхом цілеспрямованого формування. Доведено, що людина з розвинутими загальними здібностями може успішно адаптуватись до більшості видів діяльності, а в жорстких умовах зміни режиму і умов діяльності загальні здібності мають потенційну можливість перетворюватись на спеціальні професійні. Сучасні досягнення психологічної науки не завжди знаходять належне відображення в системі професійного відбору в МВС України. Так, при визначенні професійної придатності особистості до служби в органах внутрішніх справ не звертають достатньо уваги саме на рівень сформованості загальних здібностей. З основних компонентів загальних здібностей – інтелекту, креативності і активності – частково досліджуються деякі сторони інтелекту, поза увагою психологів і спеціалістів профвідбору залишаються характеристики креативності й активності. Крім того, здібностями не вичерпується комплексний потенціал людини, який забезпечує успішність її включення в діяльність і оволодіння професією. Важливий внесок в ефективність оволодіння професійними знаннями і уміннями вносять інші особистісні характеристики, зокрема мотиваційні компоненти. Мотивація є важливим елементом суб’єктивної готовності особистості до професійної діяльності, але поки що в системі МВС не існує достатньо валідних методик діагностики істинної професійної спрямованості кандидатів на службу в ОВС. На сьогодні процедура визначення професійної придатності особистості для роботи в системі ОВС характеризується такими компонентами: груповий характер обстеження; обмеженість у часі; великий потік кандидатів.

Важливим шляхом удосконалення якості кадрового складу ОВС є професійна орієнтація населення на службу в ОВС. До основних завдань профорієнтаційної роботи слід віднести:

сприяння підвищенню ефективності правоохоронної діяльності через поліпшення якості кадрового забезпечення ОВС України у співробітництві з населенням;

інформування зацікавлених осіб про різні види професійної діяльності в органах внутрішніх справ;

формування адекватної мотиваційної спрямованості майбутнього працівника;

створення відповідних умов для розвитку професійно значущих здібностей майбутніх працівників;

визначення відповідності психофізичних і соціально-психологічних якостей осіб професійним вимогам обраного виду трудової діяльності;

підвищення іміджу міліції в очах населення.

Престиж роботи в міліції буде високим, якщо здійснюватиметься цілеспрямована робота з формування позитивного іміджу міліціонера. Магістральними напрямками формування позитивного іміджу міліції слід вважати: усунення негативних факторів в діяльності органів внутрішніх справ, що компрометують систему МВС України в очах громадян; формування працівника органів внутрішніх справ нового, сучасного стандарту; здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування єдиної інформаційної політики міністерства з метою закріплення в свідомості громадян позитивних стереотипів у ставленні до міліції та системи МВС України загалом.

Сучасні вимоги до працівника міліції орієнтовані на можливість ви­бору найкращих осіб з достатньо великої кількості кандидатів. При прийомі на службу в ОВС не завжди йдеться про підбір найбільш здібних і підготовлених, адже нерідко конкурсу майже нема. Статистика свідчить, що часто особовий склад практичних підрозділів не повністю укомплектований, під час підбору працівників непоодинокі випадки відсіву працівників лише через медичні протипоказання до служби в ОВС. Власні дослідження виявили, що серед кандидатів на навчання у вищих навчальних закладах МВС України, скерованих комплектуючими підрозділами, частина має занижений інтелект, інші негативні особистісні якості, що підтверджується додатковим психодіагностичним тестуванням кандидатів на базах вузів.

Це свідчить про те, що на психологічну неготовність кандидатів на навчання при відправці їх особових справ просто заплющують очі, а система професійного відбору в ОВС поки що перебуває на стадії становлення. Сьогодні, за браком кандидатів, відбір здійснюється на підставі не позитивних показників і якостей кандидата, а на основі виявлення протипоказань, тобто виявлення тих особистісних якостей, які не дозволяють працювати в міліції.

Висновки. Власні дослідження проблем відбору персоналу до ор­ганів внутрішніх справ на базі зазначених методологічних підходів дозво­лили зробити висновок про доцільність першочергового здійснення з метою профвідбору психодіагностики рівня психологічної готовності кан­дидата до діяльності. А це довготривалий психічний стан, що структурно складається з комплексу суб’єктивних і об’єктивних компонентів і включає в себе мотиви, інтереси, здібності, темпераментні і характерологічні особливості, знання і уміння, які в комплексі забезпечують здатність до успішної діяльності. Психологічна готовність визначає ступінь придатності людини до вимог професійної діяльності, її основою є об’єктивний компонент загальних здібностей, а також професійно важливі темпераментні і характерологічні властивості. Також важлива роль належить психодіагностиці рівня суб’єктивної готовності до діяльності, яка визначає ступінь відповідності професії потребам та інтересам людини і ґрунтується на сформованості сфери потреб, інтересів та цінностей індивіда.

Всебічне підвищення іміджу працівників міліції, профорієнтаційна робота, спрямована на підвищення престижу міліцейських професій у суспільстві, створення умов, за яких збільшилася б кількість молоді, котра бажає пов’язати своє життя зі службою в ОВС, сприятиме поповненню лав цих органів висококваліфікованими спеціалістами.

––––––––––

Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юрист, 2000. – 488 с.

Фрумкин А.А. Психологический отбор в профессиональной и образо­вательной деятельности. – СПб.: Речь, 2004.– 210 с.

Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К.: Ніка-Центр, 2004. – 310 с.

Татенко В.А. Психологические стратегии и технологии актуализации субuективного потенциала человека // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць учасників П’ятих Костюківських читань: У 3 т. – К.: Гнозис, 1998. – Т. 3. – С. 308–314.

Нижник Н., Биков Л., Коваленко С. Організаційно-правові питання кадрового забезпечення апарату виконавчих органів // Командор. – 1999. – № 3– 4. – С. 2–5.

Логунова М.М. Культурно-гуманітарна підготовка державних службов­ців як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1997. – № 31. – С. 21–27.

Бодров В.А. Психологическое исследование проблемu профессионализации личности // Психологические исследования проблемu формирования личности профессионала // Под ред. В.А.Бодрова – М., 1991. –С. 3–26.

 

< Попередня   Наступна >