625

---

В. Б. КРИКУН,

кандидат наук з державного управління, професор кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету ДПС України

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ НА РІВНІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Досліджено процес здійснення антикризового управління економікою на рівні місцевого самоврядування. Наведено переваги реалізації антикризового управління на місцях, наголошено на шляхах застосування найбільш ефективних антикризових механізмів.

Процес здійснення державної влади об'єктивно передбачає існування проблем, які можуть бути вирішені лише на національному рівні із залученням централізованих коштів і ресурсів. До таких проблем слід віднести забезпечення територіальної цілісності, незалежності, створення єдиної правової бази, розроблення і реалізацію державної зовнішньо­політичної та зовнішньоекономічної політики, конституційне визнання і гарантії основних прав і свобод громадян, прийняття і реалізацію державних програм у галузі науки, куль­тури, освіти, здоров'я, соціального захисту, правопорядку і безпеки тощо [1, с 15].

Попри це визнання та гарантування з боку держави місцевого самоврядування дозволяє стверджувати про наявність широких можливостей щодо використання даної форми здій­снення управління тими суспільними відно­синами, які мають свій безпосередній вияв у рамках територіальних громад. Особливого значення набуває наведене конституційне по­ложення з урахуванням поширення кризових явищ в економіці України.

Вважаємо, що саме місцевий рівень здійс­нення управління найбільше піддається негативному впливу економічної кризи. Це пов'язано передусім з податковою та бюдже­тною системою нашої держави, яка ставить місцеві бюджети суб'єкті

в місцевого само­врядування (села, селища, міста) у невигідне становище, залишаючи на місцях меншу частину зібраних як податки коштів.

Антикризове управління в аспекті даного дослідження становить собою скоординовану та систематичну діяльність уповноважених органів місцевого самоврядування, яка спрямована на аналіз причин виникнення кризи, послаблення негативного впливу кризових явищ на економіку, цілковите усунення даних явищ, а також недопущення їх прояву в майбутньому, і при якій для досягнення постав­лених цілей застосовується спеціальний комплекс методів впливу на суспільні відносини.

Враховуючи наведене вище, актуальність дослідження полягає в необхідності запровадження антикризового управління не лише на рівні окремих підприємств або всієї держави, але і при здійсненні місцевого самоврядування, яке здатне більш повно враховувати інтереси та потреби окремих територіальних громад.

Відтак, метою даної статті є обґрунтування потреби застосування методів антикризового управління економікою на рівні місцевого самоврядування. Крім того, необхідним є також встановлення шляхів впровадження даної інноваційної форми управління на місцях.

Дослідженням проблем та напрямів вдосконалення процесу здійснення місцевого само­врядування в Україні присвячені праці таких вітчизняних науковців, як: І. О. Дегтярьова, Б. В. Калиновський, І. Б. Ковтун, А. М. Колодій, Ю. В. Крестєва тощо. Незважаючи на їх внесок у вирішення завдання щодо вдосконалення місцевого самоврядування, запровадження антикризового управління на даному рівні, на жаль, не було висвітлено належним чином.

Місцеве самоврядування як фундаментальний принцип конституційного ладу визнає та гарантує управлінську самостійність територіальних громад, правотворчу, правозастосовчу та правореалізаційну діяльність, спрямовану на здійснення цього принципу. Як політико-правова категорія місцеве самоврядування є органічним поєднанням форм безпосередньої і представницької демократії; а відтак у систему самоврядування входять як фо­рми прямого волевиявлення населення територіальної громади, так і утворені населенням представницькі органи - місцеві ради, органи самоорганізації населення. Метою цієї систе­ми є реалізація конституційних принципів місцевого самоврядування для задоволення інтересів членів громади [2, с 14].

Як уже зазначалося, кризові явища знаходять глибший прояв саме на рівні територіальних громад. Це значною мірою пов'язано з положеннями як старої, так і нової редакції Бюджетного кодексу України, де все ж збере­глися несприятливі умови щодо самостійного фінансування місцевого самоврядування. Зокрема, згідно з положеннями ст. 65, до доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 % загаль­ного обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фі­зичних осіб» на цій території [3].

Даних коштів для здійснення ефективного управління економічними відносинами в межах самоврядних громад явно недостатньо, особливо якщо враховувати складні умови щодо зайнятості в багатьох регіонах.

Функціонування кризових явищ на рівні місцевого самоврядування виявляється в то­му, що бюджет знаходиться у розбалансованому стані, як наслідок - не вистачає коштів на підтримку місцевих господарюючих суб'єктів, оплату праці працівників та службовців установ і організацій місцевого само­врядування: шкіл, лікарень, поліклінік, підприємств побутового обслуговування населен­ня, житлово-комунального господарства тощо. Це може викликати великі суспільні потрясін­ня, акції протесту серед населення та ін.

Особливість криз на місцевому рівні поля­гає також у тому, що вони, як правило, виникають не стільки внаслідок неефективної політики, скільки через кризи на загальнодержавному й регіональному рівнях, адже існуюча економічна система передбачає покриття ви-датків місцевого бюджету за рахунок закріп­лених податків (тобто із власних прямих над­ходжень від платників податків) у середньому приблизно на 1/5. Така пряма (безпосередня) обумовленість стану справ на місцях економі­чною ситуацією на державному й регіональ­ному рівнях робить його нестійким в умовах динамічного розвитку сучасних ринкових відносин [4, с 127].

Виходячи з цього, слід зауважити, що реалізація антикризового управління на місцево­му рівні є достатньо складним завданням, разом з тим – виконання цього завдання є цілком реалістичним, адже вітчизняне законодавство наділяє органи місцевого самовряду­вання широким переліком повноважень, що при належному застосування дозволять не лише самостійно подолати кризові явища в економіці, але і здійснювати успішну еконо­мічну політику. Норми ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлюють виключну компетенцію базових органів міс­цевого самоврядування таким чином:

встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по міс­цевих податках і зборах;

прийняття рішень щодо відчуження від­повідно до закону комунального майна; за-твердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власнос­ті, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

затвердження відповідно до закону ста­вок земельного податку, розмірів плати за ко­ристування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення про-позицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

прийняття рішень, пов'язаних зі ство­ренням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань;

затвердження програм соціально-еконо­мічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування [5].

Активна діяльність щодо вдосконалення управління органами місцевого самоврядування по кожному з наведених вище пунктів цілком може суттєво послабити негативний вплив кризових явищ на муніципальну еко­номіку. Разом з тим, слід додатково зазначити, що провідне місце серед первинних антикризових заходів повинен посідати всебічний аналіз економічної ситуації на території само­врядної громади, а також на його основі роз­робка, прийняття та реалізація комплексної програми виведення місцевої економіки з кризи. На нашу думку, лише систематизовані та скоординовані дії у формі згаданої програми зможуть забезпечити позитивні результати в зазначеному напрямі.

Здійснення антикризових заходів найбільш доцільно проводити на рівні адміністративних регіонів, адже саме області та райони реалізують найстійкіші соціально-економічні, політичні й культурні зв'язки з іншими адміністративно-територіальними утвореннями, що входять до їх складу. Самодостатнє місцеве самоврядування на регіональному рівні здатне забезпечити результативне проведення антикризових заходів для покращення рівня життя і задоволення потреб жителів сіл, селищ, міст, що входять до складу відповідних областей та районів.

Як бачимо, найприйнятнішим для реалізації антикризових заходів є саме рівень області та району. Можемо пояснити це також і тим, що кризові явища мають переважно регіональний характер, до того ж значно менше управлінських ресурсів необхідно, щоб узгодити та втілити в життя програму подолання кризових явищ на рівні районів та всієї області, аніж робити це за участю усіх представників базового рівня місцевого самоврядування.

Необхідна також взаємодія районних, обласних рад із відповідними місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування базового рівня, що являє собою здійснення погоджених дій між даними органами з метою вирішення певних завдань місцевого, регіонального або державного значення. Така взаємодія повинна будуватися на принципах законності, добровільності, врахування спільних інтересів, взаємної відповідальності, збереження незалежності органів місцевого самоврядування [6, с 10].

Це дозволить не лише розподілити відпо­відні антикризові заходи між місцевим самоврядування та органами державної влади на місцях, але і дасть змогу підвищити ефектив­ність реалізації комплексних завдань, які вимагатимуть більших фінансових та організацій­них ресурсів (розбудова інфраструктури, створення додаткових робочих місць, пришвидшене землевідведення ділянок, що перебувають у державній власності, але знаходяться на території самоврядних громад тощо).

Оскільки виникнення кризи відбувається в системі економічних відносин, то найбільшу увагу слід приділити взаємодії органів місцевого самоврядування з суб'єктами підприємницької діяльності. Така взаємодія може про­являтися у формі громадських слухань, круглих столів, колективних переговорів, взаємних консультацій за участю об'єднань робо­тодавців, підприємців, недержавних некомерційних організацій, а також органів місцевого самоврядування щодо спільного вирішення тих чи інших заходів антикризового характеру (створення нових робочих місць, реалізації інвестиційних проектів, благоустрій об'єктів соціальної інфраструктури, визначення тарифів щодо орендної плати, комунальних послуг для підприємців тощо)

Основними принципами такого соціального партнерства повинні стати:

рівноправність сторін, їхня зацікавленість в участі в договірних відносинах;

повага й урахування інтересів кожної зі сторін;

зміцнення й розвиток соціального партнерства на демократичній основі;

дотримання сторонами та їх представ­никами законодавства, правочинність представників сторін;

добровільність узяття сторонами на себе зобов'язань і реальність цих зобов'язань;

обов'язковість виконання взятих сторо­нами зобов'язань.

Соціальне партнерство повинне в підсумку виявляти в підготовці проектів колективних договорів та угод із розглянутих питань [7, с 84].

Висновки. Таким чином, здійснивши аналіз законодавства стосовно функціонування місцевого самоврядування, наукових праць із даного питання, а також спеціальних досліджень стосовно антикризового управління, можемо дійти висновку, що саме рівень територіальної громади дозволить здійснювати безпосередню протидію кризовим явищам найбільш ефективно. Сприяє цьому можливість прямого контакту органів управління з керованими об'єктами, а також точніше врахування усіх характерних особливостей системи господарювання в тому чи іншому регіоні.

Література

Крестєва Ю. В. Інститут місцевого самоврядування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / Ю. В. Крестєва. - Л, 2002. – 18 с

Калиновський Б. В. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття науч. ступеня канд. юрид. наук : спец. 14.00.02 / Б. В. Калиновський. - К., 2004. - 21 с

Бюджетний Кодекс України : за станом на 8 лип. 2010 р. // Урядовий кур'єр. - 2010. -17 серп. –№ 151.

Попов Р. А. Антикризисное управление : учебник / Р. А. Попов. - M. : Высш. пік., 2005. - 429 с.

Про місцеве самоврядування : закон України від 21 трав. 1997 p. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Ковтун І. Б. Діяльність органів місцевого самоврядування на регіональному рівні в Україні: органі-заційно-правові особливості та шляхи вдосконалення : автореф. дис. на здобуття науч. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.04 /1. Б. Ковтун. - Д., 2008. - 20 с.

Татарников Е. А. Антикризисное управление : учеб. пособие / Е. А. Татарников. - М. : РИОР, 2005. - 95 с.

 

< Попередня