Головна Наукові статті Фінансове право ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ, ЩО ВХОДЯТЬ У ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ, ЩО ВХОДЯТЬ У ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Наукові статті - Фінансове право
595

О. В. ОСТРОГЛЯД,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського та екологічного права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ

ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ, ЩО ВХОДЯТЬ У ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Розглянуто сучасний стан розуміння предмета фінансового права. Проаналізовано різні підходи до розуміння предмета фінансового права, а також ознаки, які відрізняють страхові відносини відносини, що входять у предмет регулювання фінансового права, від відносин, що регулюються іншими галузями права. Вказано перспективи розвитку предмета фінансо­вого права шляхом урегулювання зазначених дискусійних питань.

Державні фінанси посідали і посідають головне місце на всіх суспільно-економічних етапах розвитку держави. Фінансові відносини є невід'ємним атрибутом держави, проте їх зміст під впливом політико-економічних, соціальних, правових та інших процесів підлягає зміні.

Зміни, які на даний час відбуваються в Україні, можна розглядати як підтвердження утворення нових фінансових відносин, що регулюються фінансово-правовими нормами, а це, у свою чергу, приводить до розширення, уточнення і зміни предмета фінансового права.

З іншого боку, соціально-економічні та по­літичні процеси кінця минулого століття че­рез нестабільність правового регулювання, часту зміну законодавства призвели до невиправданого розширення предмета фінансового права за рахунок включення до нього і приватноправових інститутів.

За останні роки наука фінансового права і правове регулювання відносин у сфері страхування розвивалися в умовах постійного ре­формування соціально-економічної системи держави і зміни загальних концепцій розвитку суспільства.

xt-align: justify;">Зміни в соціально-економічному й полі­тичному устрої суспільства, кардинальне ре-формування фінансової системи держави привели до виникнення принципово нових суспільних відносин у сфері страхування, до нової ролі держави в публічно-правовому, більшою мірою фінансово-правовому, регулюванні, оскільки страхування, за твердженням А. А. Мамедова, – це перш за все відносини, пов'язані з формуванням, перерозподілом і використанням цільових фондів грошо­вих засобів [1, с 75].

У фінансово-правовій науці і далі гостро по­стає питання про визначення предмета й системи фінансового права. Однією з найбільш вразливих ділянок на межі фінансово-правового ре­гулювання, як зазначає В. В. Стрельніков, є відносини у сфері страхування. Слід визнати, що єдиний науковий підхід з цієї проблемати­ки відсутній. Можна лише відзначити тенденцію зменшення фінансово-правової складової в системі регулювання страхових відносин, що розпочалася з ліквідацією державної страхової монополії. У зв'язку з тим, що переважна більшість страхових організацій, а відповідно фондів грошових засобів, відокремлені від держави, відносини у сфері страхування почали регулюватися головним чином нормами цивільного й адміністративного права [2, с 43]. Тому важливо визначити ті відносини у сфері страхування, що підпадають під предмет регулювання фінансового права.

Оскільки фінансові відносини, зокрема страхові, надзвичайно важливі для життєздатності всієї держави, вони повинні всесторонньо вивчатися фінансово-правовою наукою. Дискусії, які періодично виникають стосовно предмета фінансового права, місця фінансового права в системі українського права викликають об'єктивну потребу аналізу й уточ­нення предмета фінансового права, що можна визначити як мету дослідження.

Необхідно також зазначити, що окремі аспекти, пов'язані з визначенням відносин страхування, що входять у предмет фінансового права, і раніше досліджувалися, зокрема цьому питанню присвятили свої праці А. Ю. Анішин, Д. В. Вінницький, А. А. Мамедов, В. В. Стрельніков, Н. І. Хімічева тощо.

Гострота теми, як зазначає Н. А. Шевельова, пояснюється тим, що у спеціальній літера-турі сформульовані достатньо суперечливі підходи до визначення кола суспільних відносин, що включаються у «відомство» фінансо­вого права [3, с 5].

Як слушно відмічає А. Ю. Анішин, предмет фінансового права в ринкових умовах суттєво змінився, і незважаючи на те, що частина фінансових відносин почала регулюватися цивільним правом, у цілому фінансово-правові відносини мають тенденцію до роз­ширення, відповідно ця ж тенденція характер­на і для предмета фінансового права [4, с 9].

Аналізуючи місце страхових відносин у предметі фінансового права, необхідно виходити з розуміння фінансового права, яке на-дають провідні науковці в цій сфері.

Фінансове право є сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави і територіальних громад [5, с 53].

Фінансове право - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі утворення, розподілення та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій [6, с 85].

Фінансове право - це складна й неподільна галузь права, що являє собою взаємо­пов'язаний і взаємозумовлений синтез норм права, які регулюють суспільні відносини з приводу акумуляції, перерозподілу й викори­стання грошових засобів централізованих та децентралізованих фондів [4, с 10].

Уся сукупність визначень предмета фінан­сового права і самого фінансового права, вказує Н. А. Шевельова, розпадається на дві групи. Визначення першої групи можна сформулювати так: предметом фінансового права визнають суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням фінансової діяльності держави і муніципальних утворень. Найбільш поширеним визначенням фінансового права є наступне: «Фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності держави для забезпечення без­перебійного здійснення її завдань і функцій на кожному етапі розвитку» [3, с 6].

Визначення другої групи включають у предмет фінансового права суспільні відносини, що виникають у зв'язку з утворенням, розподіленням і використанням централізованих фондів грошових коштів. Фінансовим правом визнається сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі утворення, розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) держави й органів місцевого само­врядування, необхідних для реалізації їх завдань [3, с 6].

У визначеннях першої групи відбивається розуміння фінансового права, що склалося в радянський період, коли практично всі фінан­сові ресурси належали державі і нею регулю­валися. Включення в предмет фінансового права суспільних відносин з приводу фінансів підприємств, страхування, банківського кре­диту відповідало тодішнім реаліям, але сього­дні ситуація інша. На нашу думку, критерієм віднесення тих або інших суспільних відно­син до фінансових може бути правомочність публічного суб'єкта на вилучення грошових коштів у інших суб'єктів права, їх розподі­лення й використання вилученого в публічному інтересі.

Як вбачається з наведених визначень, всі автори єдині тільки в одному: фінансове право регулює відносини, які виникають у зв'язку зі здійсненням фінансової діяльності держави, а фінансовою діяльністю охоплю­ються як централізовані, так і децентралізовані фінанси.

Н. А. Шевельова підкреслює, що позицію про регулювання фінансовим правом децентралізованих грошових фондів необхідно піддати критичному аналізу. Для цього необхідно вичленувати публічний аспект існування таких грошових фондів, який може охоплюватися предметом фінансового права, і відокремити його від приватноправових проявів децентралізованих фінансів, якими б великими і значущими вони не здавалися (фінанси підприємств, банків, страхових організацій). Принциповим моментом є також розуміння того, що участь держави (муніципальних утворень) у цивільному обороті безпосередньо або через спеціально створювані організації спирається, перш за все, на норми цивільного, а не фінансового права [3, с 7].

Отже, в науці фінансового права предмет цієї галузі права традиційно визначається через відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави й муніципальних утворень або в процесі утворення, розподілення та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Таким чином, на сьогодні основною ознакою в характеристиці відносин, що станов­лять предмет фінансового права, є їх майно-вий характер. У зв'язку з цим М. В. Карасьова зазначає, що необхідно змінити погляд на предмет фінансового права, дещо інакше розкривати зміст фінансової діяльності держави й муніципальних утворень, а саме перенести акценти з управлінського характеру відносин, що становлять предмет фінансового права, на майновий характер даних відносин [7, с 13].

Проте майновий характер фінансових відносин має суттєві відмінності від майнового характеру насамперед цивільних відносин; це стосується, наприклад, порядку розпорядження державним і місцевим бюджетами, який здійснюється на підставі фінансових норм, а не цивільних, особливим порядком відчуження юридичних осіб, у яких є податкова забор­гованість тощо.

У зв'язку з цим на даному етапі розвитку фінансового права варто характеризувати предмет фінансового права через майнові й пов'язані з ними немайнові відносини (бюджетно-процесуальні, податково-процесуальні тощо), що виникають у процесі фінансової діяльності держави й муніципальних утворень [7, с 14].

Можна зробити висновок, що ознаками, які відрізняють відносини, що входять до пред­мета регулювання фінансового права, від відносин, що регулюються іншими галузями права, є:

- наявність публічного інтересу, направле­ність на утворення, розподіл і використання державних і місцевих фінансових ресурсів;

– їх майновий чи пов'язаний із майновим характер;

Також варто виділити ще одну ознаку, на яку вказує Е. С. Дмитренко: одним із суб'єктів фінансових правовідносин є держава, її органи і установи, територіальні громади, тобто органи державної і місцевої влади [6, с 86].

Саме вказані характеристики і буде взято за основу в виділенні тих груп страхових відносин, що входять до предмета фінансового права.

Страхове право включає в себе норми приватного і публічного права, що об'єктивно виражає наявність приватних і публічних інтересів у сфері страхування. Дане положення й обумовлює виникнення дискусій щодо віднесення страхових відносин до різних галузей права України.

У багатьох підручниках з фінансового права фінанси страхових організацій включаються в предмет фінансового права.

Проте існує і протилежна думка, за якою інститут страхування неподільно належить цивільному праву й регулюється актами цивільного законодавства. Грошові кошти, що акумулюються страховими компаніями, належать їм, як і іншим юридичним особам, на праві власності або господарського відання. Використання державою фінансових ресурсів страхових ком-паній в публічному інтересі можливо лише в рамках податкових вилучень [3, с 7]. Слід від­значити, що положення про те, що до фінан­сово-правових відносин у сфері страхування належить стягнення податків з страхових ор­ганізацій, як і, наприклад, ліцензування страхової діяльності, призводить до необгрунто­ваного розширення інституту страхування, що входить до фінансового права.

Стосовно іншого виду страхування -обов'язкового, Н. А. Шевельова, наприклад, стверджує, що включення фінансової діяльності держави у сфері обов'язкового страхування в предмет фінансового права має під собою не більше підстав, ніж включення фінансової діяль­ності публічних утворень у сфері природокористування, транспорту, науки, освіти тощо [3, с 8].

Незважаючи на те, що публічно-правові відносини у сфері страхування регулюються, крім фінансового, нормами конституційного адміністративного та інших публічних галузей чи інститутів, можна виокремити і групи відносин у сфері страхування, що підпадають під регулювання саме фінансовим правом. Зокрема, під регулювання фінансового права, зважаючи на наведені вище ознаки відносин, які входять у предмет фінансового права, в галузі страхування, підпадає загальнообо­в'язкове державне соціальне і медичне страхування, оскільки в цих випадках страхові платежі за своєю сутністю набувають статусу загальнообов'язкових зборів.

Крім того, В. В. Стрельников наводить, зважаючи на предмет і метод фінансового права, особливості страхових відносин, групу ознак у вигляді тесту, для визначення публічної (фінансово-правової) складової в страхових відносинах:

Правовий статус страховика.

Правовий режим страхового фонду (фондів).

Мета діяльності страховика і інших учасників страхового правовідношення. Зокрема, публічні інтереси можуть бути обумовлені високою вірогідністю і значною кількістю страхових випадків.

Відсутність диспозитивних, зокрема договірних, основ у регулюванні страхових відносин.

Правова природа страхових внесків, ме­ханізм їх сплати.

Характер санкцій за несплату страхових внесків і інші правопорушення в сфері страхування.

Загальна направленість правового регулювання [2, с 44-45].

Застосувавши вказаний тест до страхових відносин, що існують на сьогодні в Україні, можна структурно визначити фінансово-правовий інститут страхування та його межі й підтвердити вищенаведене положення, згідно з яким до відносин у галузі страхування, що входять у предмет фінансового права, підпадає загальнообов'язкове державне соціальне й медичне страхування, тобто відносини щодо мобілізації, розподілу й використання відповідних страхових фондів. Це зумовлено тим, що страховиками в такому випадку виступають державні цільові позабюджетні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; страховики мають публічний інтерес; настання страхового випадку (наприклад досягнення пенсійного віку) відзначаєть­ся високою вірогідністю; правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального й медичного страхування у своїй основі імперативні тощо.

Окремо слід вказати на нові страхові відносини, які отримали нормативне закріплення в 2002 р., у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» [8, с 30] і які, зважаючи на вказані вище риси, підпадають під фінансово-правове регулювання - відносини зі страхування вкладів фізичних осіб або відносини щодо утворення, розподілення і використання фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Дані відносини регулюються фінансовим правом, оскільки, якщо зважати на вказані вище риси, страховиком у даному випадку виступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб-державна спеціалізована установа, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб [8, с 30]; наявний безумовно публічний інтерес - сприяння стабільності фінансово-грошової системи України; як свідчить практика останніх років, вірогідність настання страхових випадків дуже висока; страхові внески мають обов'язковий характер наявність пені, яку сплачують учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду тощо.

Можна зробити висновок, що до відносин у сфері страхування, які входять до предмета фінансового права, належать загальнообов'язкове державне соціальне й медичне страхування, а також відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб, тобто відносини щодо мобілізації, розподілення і використання від­повідних страхових фондів. Також слід від-значити, що зміни, які на даний час відбуваються в Україні, призводять до утворення но­вих фінансових відносин і у сфері страхуван­ня, що регулюються фінансово-правовими нормами, а це, у свою чергу, приводитиме до розширення, уточнення і зміни предмета фінансового права.

Література

Мамедов А. А. Государство и страхование / А. А. Мамедов // Государство и право. - 2004. - № 10. - С. 75-83.

Стрельников В. В. Финансово-правовое регулирование страхования / В. В. Стрельников // Финан-совое право. - 2005. - № 2. - С. 43-48.

Шевелева Н. А. Финансовое право: Новый этап развития / Н. А. Шевелева // Правоведение. - 2002. -№ 5 (244). - С. 5-12.

Анишин А. Ю. Предмет финансового права: совcеменное состояние : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Анишин Аркадий Юркевич. - М, 2004. - 216 .

Фінансове право України : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / [Л. К. Воронова, М. П. Кучеря-венко, Н. Ю. Пришва та ін.]. - К. : Правова єдність, 2009. – 395 с.

Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Загальна частина : навч. посіб. / Дмитренко Е. С. - К. : Алерта ; КНТ, 2006. - 376 с.

Карасева М. В. Финансовое право России в XXI веке: Иные акценты / М. В. Карасева // Правоведе-ние. - 2002. -№ 5 (244). - С. 12-16.

Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб : закон України від 20 верес. 2001 р. № 2740-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. – № 5. - Ст. 30.

 

Наступна >
 
Авторизація
Пошук