185

---

І.М. Гнатів

ПОЛОЖЕННЯ «NON BIS IN IDEM» ЯК ПРИНЦИП КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

З’ясовуючи суть положення «non bis in idem» як одного з базо­вих принципів кримінального права, автор розкриває його значення для правотворчої та правозастосовної діяльності.

Ключові слова: принцип права, подвійне інкримінування, кримінальна відповідальність, правотворча та правозастосовна діяльність.

Постановка проблеми. Кожна галузь права має власні принци­пи, які визначають внутрішню побудову та виступають додатковим критерієм її характеристики. Вивчення кримінального права почи­нається з розгляду його предмета, методу та принципів. Досі в науці кримінального права немає єдиності у вирішенні питання про перелік принципів. Ще більше ускладнює ситуацію відсутність статті у КК України, присвяченої його принципам. Положення «non bis in idem» («одне діяння двічі не карається») або, як його ще називають, принцип недопустимості подвійного інкримінування знайшло своє відобра­ження у ст. 61 Конституції України. Цей принцип заслуговує на особ­ливу увагу, оскільки він безпосередньо впливає на правотворчий та правозастосовний процес у сфері кримінального права. Таким чином, зумовлюється актуальність дослідження цієї проблематики.

Стан дослідження. У науковій літературі висвітлювалися окремі питання впливу принципу подвійного інкримінування на інститути кримінального права, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Значний внесок у дослідження окремих аспектів цієї теми зробили Г.І. Волков, В.О. Гацелюк, О.А. Герцензон, А.М. Колодій, М.Й. Коржанський, Н.Ф. Кузнєцова, В.О. Навроцький, І.С. Тишкевич, М.І. Хавронюк та ін.

На жаль, сьогодні у науковців нема єдиного підходу до розуміння найважливіших питань, пов’язаних з принципами кримінального права [1

]. Поняття принципів, їх система та значення викликає жваве обговорення серед науковців. Йдеться, насамперед, про необхідність, можливість і доцільність закріплення принципів кримінального права у КК України [2, с. 5]. Також, висловлюється думка про те, що принципів кримінального права як таких взагалі не­ма, оскільки здебільшого вони притаманні й іншим галузям права (на­приклад, адміністративному праву). На нашу думку, ці суперечки породжені тим, що кримінальне право розглядається поза правовою системою, яка існує в Україні, та відмежоване від міжнародного кримінального права, оскільки саме у міжнародно-правових актах закріплено принцип «non bis in idem», який є одним з базових та пови­нен знайти своє відображення у КК України. Усе це спонукає до де­тального вивчення принципів кримінального права взагалі та окремо такого принципу, як недопустимість подвійного інкримінування.

Наша мета – на основі аналізу наукових праць розкрити важливість положення «non bis in idem» та з’ясувати його значення для наукової, правотворчої та правозастосовної сфер діяльності.

Виклад основних положень. Принципи права становлять осно­ву для будь-якої галузі права. Їх роль є надзвичайно важливою для правильної внутрішньої побудови галузі, правильного нормотворення та правозастосування. Ігнорування принципів при формуванні окремої галузі права призводить до правового нігілізму, існування таких явищ, як колізія правових норм, прийняття так званих «мертвих норм», по­рушення вимог Конституції, а також порушення прав та свобод люди­ни та громадянина. Особливо гостро проблема недотримання принципів постає у тих галузях права, які мають у своєму арсеналі репресивні методи впливу на особу. До таких належить кримінальне право, оскільки основними способами перевиховання особи, яка виз­нана винною у вчиненні злочину, є заходи, пов’язані з обмеженням ос­новних прав та свобод людини та громадянина. Так, у кримінальному праві особливе місце посідає принцип «non bis in idem», тобто принцип недопустимості подвійного інкримінування. Це підтверджується тим, що цьому принципу присвячено ст. 61 Конституції України: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Ця норма Конституції України розкриває зміст принципу недопустимості подвійного інкримінування, який часто в літературі зводиться лише до положень ст. 7 КК України, яка встановлює заборону притягати до кримінальної відповідальності грома­дян України та осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, за умови, що вони зазнали кримінального покарання за межами України.

У конституціях інших країн визначені такі три принципи дії кримінального закону: ультраактивності і ретроактивності та принцип «non bis in idem» («одне діяння двічі не карається») [3, с 76]. Отже, прин­цип недопустимості подвійного інкримінування має важливе значення для кримінального права. З метою його гарантування та безумовного дотри­мання він закріплюється в основних законах країн - конституціях. Цей принцип визнається жорстким і здебільшого не допускає винятків. Проте у конституціях Албанії, Кіпру, Мальти, Хорватії, Чехії та Словаччини передбачено винятки з цього принципу (наприклад, особа не може бути притягнена двічі до кримінальної відповідальності за дію чи бездіяльність, за винятком випадків, коли смерть потерпілого є віддаленим наслідком її попередньої злочинної діяльності). Вважаємо, що формулювання, яке передбачене у Конституції України, є слушним і не повинно передбачати будь-які винятки, оскільки це може призвести до зловживань з боку суб’єктів правозастосування.

Принцип «non bis in idem» є гарантією та захистом для особи від надмірного покарання, покарання двічі за одне й те ж діяння, яке вже отримало власну правову оцінку (кваліфікацію). Так, у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вiд 22 листопада 1984 р. [4], ратифікованого Україною, передбачено право не бути притягненим до суду або покараним двічі. Зміст цього права ідентичний змісту принципу недопустимості подвійного інкримінування, а саме передбачає: нікого не можна вдруге притягну­ти до суду або покарати у порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до за­кону та кримінальної процедури цієї держави. Це положення поширює свою дію і на громадян України, які мають право у разі порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування, незалежно від його закріплення у КК України, та вичерпавши усі національні заходи захисту звернутися за захистом до Європейського суду з прав людини.

У ст. 20 «Ne bis in idem» Римського статуту Міжнародного кримінального суду [5] міститься заборона подвійного інкриміну­вання, а саме: за винятком випадків, передбачених у цьому Статуті, жодна особа не може бути судима Судом за діяння, яке утворює осно­ву складу злочину, щодо якого ця особа була визнана винною чи була виправдана Судом.

Отже, враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що по­ложення «non bis in idem» є конституційною, важливою, базовою засадою для кримінального права та є основою для правотворення і правозастосування. З цим пов’язана необхідність визнання його принципом кримінального права України та нормативного закріплення у КК України.

У науці кримінального права під принципами розуміють основні, провідні засади, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність [6, с. 10].

Принципи кримінального права – найбільш загальні, закріплені кримінальним законодавством положення, які визначають структуру кримінального права і дають уявлення про його метод, виступають у вигляді нормативної основи регулювання кримінально-правових відносин і відображають рівень суспільної правосвідомості [2, с. 13]. Принципи кримінального права наділені рядом ознак, які можна поділити на загальні та спеціальні (галузеві). До загальних ознак нале­жать ті, що притаманні усім принципам права незалежно від їх галузевої приналежності. Такими, на нашу думку, є: універсальність (всезагальність); об’єктивна зумовленість; первинність щодо норм права; стабільність; внутрішня впорядкованість.

Не можна погодитися з пропозицією Л.А. Луць щодо віднесення до ознак принципів права таку ознаку, як формування відповідними суб’єктами правоведення [7, с. 123]. Такий підхід суперечить об’єктив­ності принципів права. Законодавець не творить принципи права, оскільки вони виникають у суспільстві, де він може і не виступати учасником тих суспільних відносин, у яких виник певний принцип права. За таких умов роль законодавця зводиться до обов’язку належ­ним чином зафіксувати утворений принцип.

До спеціальних (галузевих) ознак пропонуємо віднести такі: обумовленість предметом та методом галузі права; наявність взаємо­впливу між галуззю та її принципами; наявність власного смислового на­вантаження, зумовленого особливостями галузі права; неухильне дотри­мання при нормотворчій діяльності; правозастосування у строгій відповідності з принципами галузі права; закріплення в основному норма­тивно-правовому акті галузі права; передбачення відповідальності за по­рушення принципів, на яких побудована галузь права.

Універсальність (всезагальність) як ознака принципів криміна­льного права означає те, що вони здійснюють вплив на всю галузь права та відображають основу правової системи країни, а також вони виступа­ють основоположною засадою правового регулювання суспільних відносин. Положення «non bis in idem» впливає на нормотворення та правозастосування у кримінальному праві, а закріплення його у Конституції України вказує на важливе значення для правової системи України.

Об’єктивна зумовленість - це відображення закономірностей за­родження, розвитку та функціонування галузі права. Метою запровад­ження положення «non bis in idem» у кримінальному праві є убезпечення осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності від відбування покарання за одне й те саме порушення двічі. Це об’єктивна необхідність встановлення такого виду заборони. Відсутність принципу недо­пустимості подвійного інкримінування призводить до зловживань з боку законодавця, який не виправдано встановлює дублюючі норми, та правозастосовника, який порушує права людини та громадянина.

Первинність щодо норм права вказує на те, що принципи, керівні ідеї утворюються до виникнення окремої галузі права чи правової системи загалом. Крім того, принципи не потребують суб’єкта правотворчості, оскільки творяться усіма учасниками суспі­льства. Положення «non bis in idem» є первинним щодо норм, які регу­люють притягнення до відповідальності та призначення покарання.

Стабільність як ознака принципів кримінального права вказує на їх історичну цінність та ефективність відносно правового регулю­вання. «Non bis in idem» як основоположна ідея сучасного кримінального права викристалізувалася з часом та у зв’язку з розвит­ком права загалом, кримінального зокрема. На відміну від норм права, принципи права не потребують постійного удосконалення та зміни, але це не впливає на їх актуальність. Це підкреслює універсальність та унікальність принципів кримінального права.

Внутрішня впорядкованість вказує на системоутворюючі зв’язки, які властиві принципам кримінального права. Положення «non bis in idem» як будь-який інший принцип не може існувати поза системою принципів кримінального права. Так, принцип недопустимості кримінального права пов’язаний з такими принципами, як законність, гуманізм, повнота право­вої кваліфікації та іншими. При чому вплив цих принципів є взаємним.

Розглянемо спеціальні (галузеві) ознаки принципів криміна­льного права відносно положення «non bis in idem».

Така ознака, як обумовленість предметом та методом галузі права, дозволяє вивести систему принципів галузі права. Так, якщо кримінальне право регулює публічні відносини за допомогою імперативного методу, то відповідно принципи кримінального права відображають суть кримінально-правового регулювання. Зокрема, принцип недопустимості подвійного інкримінування характеризує процес творення та реалізації кримінально-правових норм.

Наявність взаємовпливу між галуззю та її принципами підтвер­джує, що будь-який принцип права, який притаманний певній галузі права, не є випадковим. Принцип недопустимості подвійного інкримінування впливає на такі інститути кримінального права, як кримінально-правова кваліфікація та кримінальна відповідальність. Зрештою ці інститути кримінального права дають підстави вважати, що положення «non bis in idem» є суто кримінально-правовим принципом.

Наявність власного смислового навантаження, зумовленого особ­ливостями галузі права, тобто предметом та методом. Ця ознака ставить під сумнів думку, що кримінальне право не має власних принципів. Наявність в адміністративному праві тотожного вербального виразу принципу «non bis in idem» не є підставою вважати його міжгалузевим, оскільки змістове навантаження цього принципу буде відрізнятися від того, що притаманне для адміністративного права. Зміст цього принципу в кримінальному праві буде наповнений суворішими заборонами, зокрема, ставленням двічі особі у вину лише тих діянь, які передбачені у КК України. Крім того, заходи (обмеження), які особа повинна перетерпіти у зв’язку з вчиненням злочину, є набагато жорсткішими ніж, ті, що передбачені за вчинення адміністративного правопорушення.

Ознака неухильного дотримання при нормотворчій діяльності вказує на значення положення «non bis in idem» для кримінального права. Як вже зазначалося, недотримання цього принципу призводить до правового нігілізму. Крім того, це відображається на правовій культурі законодавця та на ефективності норм, які приймаються.

Правозастосування у строгій відповідності з принципами галузі права забезпечує дотримання прав та свобод людини та громадянина при здійсненні суб’єктами правозастосовної діяльності кримінально-правової кваліфікації.

Закріплення в основному нормативно-правовому акті галузі права та передбачення відповідальності за порушення принципів, на яких побудована галузь права, є ознаками, пов’язаними між собою, оскільки вони зобов’язують законодавця внести відповідні зміни до КК України. Ті засади, які ще не закріплені в правових нормах, не мо­жуть бути віднесені до правових принципів. Вони є лише ідеями (на­чалами) правосвідомості, науковими висновками, але не принципами права [8, с 10]. Тому ст. 61 Конституції України свідчить, що, попри відсутність статті у КК України, у якій була б закріплена система принципів кримінального права, принцип недопустимості подвійного інкримінування є галузевим принципом притаманним саме криміна­льному праву. Таким чином, можна констатувати, що положення «non bis in idem» відповідає вказаним вище ознакам принципів криміналь­ного права і саме становить один із таких принципів.

Принцип «non bis in idem» можна визначити так: це принцип кримінального права, який відображає характер правового регулюван­ня та спрямований на підвищення його ефективності, одночасно сприяє захисту осіб, які притягаються до кримінальної відповіда­льності від подвійного інкримінування, а також зумовлює підвищення правової культури законодавця.

Принцип «non bis in idem» відображається у двох сферах -правотворчій та правозастосовній. Зокрема, створюючи кримінально-правову норму, законодавець повинен враховувати попередні резуль­тати своєї роботи. Це означає, що не потрібно створювати норму, яка відображала б скоєне у диспозиції окремої статті КК України, а лише необхідно кваліфікувати діяння за тими статтями, які його повною мірою відображають, тобто тут вже зачіпається не лише принцип недопустимості подвійного інкримінування, а й принцип повноти кваліфікації. Створюючи норму, як слушно зазначає В.О. Навроцький, «законодавець повинен сам визначити, які злочини він вважає такими, які охоплюються іншими злочинами. Це можна зробити в формі таблиці - додатку до Кримінального кодексу, розробити яку доцільно одночасно з формуванням його Особливої частини» [9, с 400].

Висновки. Вплив та значення принципу «non bis in idem» для правозастосовної діяльності полягає у тому, що особа, уповноважена її здійснювати, повинна не допустити подвійного інкримінування та призначення покарання особі, яка вчинила злочин за одне й те ж діяння за двома чи більше статтями КК. У цьому випадку, на відміну від правотворчої діяльності, принцип повноти кваліфікації повинен фактично ігноруватися з метою недопущення порушення вимоги ст. 61 Конституції України.

Важливість цього принципу кримінального права не може бути перебільшеною, оскільки жодна галузь права не може за допомого правових норм обмежувати чи порушувати основні права та свободи людини та громадянина.

Оскільки принципи кримінального права становлять особливу цінність для системи цієї галузі права, яка має власні притаманні йому принципи, що становлять собою цілісну та взаємопов’язану систему, то в цій окреме місце займає положення «non bis in idem», що кримінально-правовим принципом, оскільки володіє загальними та спеціальними (галу­зевими) ознаками, притаманними принципам кримінального права. Прин­цип недопустимості подвійного інкримінування слугує запобіжником мож­ливого правового нігілізму та низької правової культури законодавця, створює необхідні умови для гуманізації та прогресивного розвитку кримінального права на сучасному етапі. Це зумовлює необхідність по­дальших та ґрунтовних досліджень цього принципу кримінального права.

––––––––––––––

Гацелюк В.О. Структура принципу кримінального права та її роль у забезпеченні єдності кримінально-правового регулювання. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.crime.direx.org/e-library/articles/gatceluk_1_ukr.htm#begining

Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: пробле­мы и перспективы / В.А. Гацелюк, Ю.А. Кучер. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.

Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія / М.І. Хавронюк. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.

Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 22 листопада 1984 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua

Римський статут міжнародного кримінального суду 17 липня 1998 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua

Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за заг. ред М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.–Х.: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.

Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: навч.-метод. посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атіка, 2008. – 412 с.

Фефелов П.А. Понятие и система принципов советского уголовного права: монографія / П.А. Фефелов. – Свердловск: Средне-Уральское книж. изд-во, 1970. – 144 с.

Навроцкий В.А. Принцип «non bis in indem» и проблемы его реали­зации в уголовном праве Украины / В.А. Навроцкий // Конституционные осно­вы уголовного права: матер. І Всероссийского конгресса по уголовному праву, посвященного 10-летию Уголовного кодекса Российской Федерации. – М.: ТК Велби, 2006. – С. 398–400.

 

< Попередня   Наступна >