Радник

---

§ 5. Традиція приватного права в Україні

Українська традиція приватного права обумовлена історичними, геополітичними, культурними особливостями розвитку держави. Помітну роль при цьому зіграла та обставина, що значну частину своєї історії Україна присвятила вибору цивілізаційної орієнтації між "Сходом" і "Заходом". Тому іноді Україну характеризують як "країну кордонів", яка одночасно відчуває декілька впливів: із захо­ду — європейської традиції, зі сходу — російської, з півдня — передньоазійської.

Внаслідок певного балансу між конкуруючими силами за межами України, що історично встановився ще в середньовіччя, Україна виявилася в політичному сенсі розділена між Польщею і Московщиною, в культурному — на Західну і Східну.

У кінцевому підсумку це зумовило істотні масштаби впливу греко-візантійського Сходу на духовну традицію, а латинського За­ходу — на суспільно-політичні структури України. Культурний прос­тір України називають синтезом Сходу і Заходу (В. Липинський), а саму Україну характеризують як державу європейську, але таку, що постійно перебуває у світоглядних рефлексіях.

У релігійній сфері це зробило Україну класичною країною унійної традиції, у галузі культури відобр

азилося в стилі так званого українського барокко, що з'єднало візантійські і західні традиції, в сфері права призвело до певної компілятивності, а іноді до ек­лектики.

Особливо помітно позначилося розщеплення української культури на східну і західну гілки на формуванні традиції приват­ного права.

Як слушно зазначають деякі правознавці (І. Васькович), відмін­ності між українцями Наддніпрянської України і Галичини існують не тільки в мові, психології і церковних конфесіях, але і в рівні правосвідомості. У західній Україні традиція приватного права відображає відчутний вплив заходу, в східній Україні більше помітна традицій східноєвропейська. Ці впливи породжують труднощі форму­вання приватного права в Україні на сучасному етапі. Зокрема, взаємодія, а іноді протистояння західної і східної правових традицій знаходять відображення у непослідовному ставленні суспільства до поділу права на приватне і публічне, опорі частини юристів визнанню існування приватного права як такого, тривалій дискусії щодо доцільності існування "самостійного господарського права", тяжінні держави до патерналізму у приватноправових відносинах, запереченні включення сімейного права до цивільного та інших частинах.

Ці особливості української традиції приватного права вплинули іс­тотним чином на формування концепції цивільного права в Україні. Тому вони мають враховуватися в процесі подальшої законотворчості, а також при тлумаченні і застосуванні норм цивільного права.

Додаткова література:

1. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. — 2-е изд. — М., 1998 (624 е.).

2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. — М., 1996 (400 е.).

3. Луць Л. Методологія порівняльного правознавства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. — Львів, 1997. — С. 29-34.

4. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. — М., 2002 (1068 е.).

5. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах. Общая и осо­бенная части. Учебно-практическое пособие. — М., 2000 (256 е.).

6. Підопригора О., Харитонов Є. Проблеми вивчення римського права як підґрунтя сучасного цивільного права і порівняльного правознавства // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наук, праць. - Вип. 13. — Одеса, 2002. - С. 108-114.

7. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). Учебник / Под ред. В.А. Туманова. — М., 2000 (448 е.).

8. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996 (432 с.).

9. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. Ви­дання 2-ге. — Харків, 2006 (624 с.).

10.Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна тра­диція. - Одеса, 2001 (328 с.).

11. Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведе­ние в сфере частного права: В 2-х т. — Т. 1. Основы: Пер. с нем. — М., 1998 (480 е.); Т. 2 (512 е.).

< Попередня   Наступна >