304

---

В.А. Некрасов,

А.В. Баб’як

ОПЕРАТИВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Здійснено аналіз правового регулювання оперативного обслуго­вування об’єктів бюджетної сфери та визначені проблеми з його ор­ганізації підрозділами ДСБЕЗ України.

Ключові слова: бюджетна сфера, оперативне обслуговування, вивчення об’єкту, організація надходження інформації, попередження злочинів, пошукова робота.

Постановка проблеми. Враховуючи суспільну небезпеку зло­чинів, які вчиняються у бюджетній сфері, та підвищену криміногенність бюджетного процесу, держава вживає заходів для ефективного регулювання цього процесу, а також попередження злочинів, пов’язані з використанням бюджетних коштів, з порушенням бюджетного зако­нодавства. Такі злочини, пов’язані мають високий ступінь латентності, тому все більшого значення набуває діяльність правоохоронних орга­нів, спрямована на виявлення, попередження і розкриття цих злочинів. Як засвідчує практика, підвищення ефективності цієї діяльності знач­ною мірою сприяє застосування всього комплексу оперативно-розшукових заходів.

Стан дослідження. Проблеми діяльності ОВС з протидії еко­номічній злочинності висвітлено у працях таких учених, як К.В. Анто­нов, О.М. Бандурка, І.І. Басецький, А.І. Берлач, Ю.С. Блінов, В.Г. Бобров, Т.П. Богач, Б.Е. Богданов, А.Ф. Возний, О.Ф. Долженков, В.Ю. Журавльов, М.І. Камлик, І.П. Козаченко, В.В. Лисенко, В.Л. Ортинський, В.М. Попович, В.Д. Сущенко. Проте їх дослідження здебільшого при­свячені загальним питанням застосування оперативних сил, засобів та методів виявлення та розкриття злочинів у сфері економіки, або ж ви­світленню проблем виявлення, документування та розслідування зло­чинів, що не стосуються бюджетної сфери. Ряд науковців, зокрем

а П.П. Андрушко, А.Ф. Волобуєв, О.П. Гетманець, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, Ю.І. Кудряшов, С.Н. Лихова, М.М. Мельник, С.А. Пономарьов, Р.Л. Степанюк, В.С. Щербина, зосередили свою увагу на вивченні зло­чинів у бюджетній сфері з позицій кримінального права, кримінологі­чної та криміналістичної наук. Окремі аспекти правового забезпечення ОРД щодо протидії злочинам у бюджетній сфері, тактики документу­вання окремих злочинів, взаємодії з іншими правоохоронними органа­ми та органами, що контролюють бюджетний процес, розглянуто у публікаціях А.Л. Дудникова, О.Ю. Заблоцької, С.І. Ніколаюка, Д.Й. Ники-форчука, В.А. Поддубного, А.О. Шелехова.

Водночас слід підкреслити, що їх дослідження проводилися пе­реважно на основі застарілої нормативної бази. Науковці головним чином розглядали тактику документування розкрадань, проявів хабар­ництва, зловживань посадовим становищем, інші посадові та госпо­дарські злочини, що вчинялися у бюджетних установах. Однак жоден з авторів публікацій особливо не торкався питань виявлення ознак та розкриття конкретних злочинів, передбачених ст.ст. 210 «Порушення законодавства про бюджетну систему України», 211 «Видання норма­тивно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку» КК України [1]. У цьому зв’язку важливо з’ясувати необхідність вдосконалення правово­го забезпечення діяльності оперативних підрозділів ДСБЕЗ з виявлен­ня, попередження та розкриття злочинів, пов’язаних з порушенням бюджетного законодавства, що і стало метою цієї розвідки.

Виклад основних положень. У класичному варіанті діяльність оперативних підрозділів у боротьбі зі злочинами спрямовується у таких взаємопогоджених напрямках:

оперативне обслуговування об’єктів бюджетної сфери, суб’єктів бюджетного процесу та напрямків руху бюджетних коштів; у процесі цієї діяльності добувається інформація про оперативну обстановку та здійснюється спостереження за її станом; цей напрям є своєрідною ланкою інформаційного забезпечення процесів виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з порушенням бюджетного законодавства;

пошукова робота визначається за результатами діяльності з оперативного обслуговування; у процесі здійснення такої роботи виявляються особи і факти, які становлять оперативний інтерес за зовнішніми ознаками;

попередження злочинів; первинна інформація, отримана та перевірена у процесі пошукової роботи, про умови, що сприяють вчиненню бюджетних злочинів та про осіб, щодо яких належить застосувати профілактичний вплив, реалізується шляхом вжиття попереджувальних заходів, котрі включають загальну й індивідуальну профілактику, а також запобігання злочинам, що готуються, усуваючи причини та умови готування та вчинення злочинів переважно оперативно-розшуковими засобами та заходами;

розкриття злочинів оперативним шляхом; у разі повторного аналізу первинної інформації, отриманої під час пошукової роботи або із заяв та повідомлень громадян або юридичних осіб, вбачаються ознаки тяжких злочинів, пов’язаних з порушенням бюджетного законодавства, а розкрити їх слідчим шляхом важко, то у межах оперативно-розшукової справи вживаються заходи щодо докумен­тування злочинних дій осіб, які обгрунтовано підозрюються у готу­ванні або вчиненні злочинів [2, с 73-74].

Кожен з цих напрямів обумовлений вимогами ст.ст. 1, 6-11 За­кону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [3], ст.ст. 2, 6, 10-11 Закону України «Про міліцію» [4].

Відповідно до Закону «Про міліцію» основні завдання підрозді­лів ОВС полягають у наступному: забезпеченні особистої безпеки громадян, захисті їх прав, свобод та законних інтересів; запобіганні правопорушенням та їх припиненні; виявленні й розкритті злочинів; захисті власності від злочинних посягань; участі в наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприянні у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у вико­нанні покладених на них законом обов’язків.

Отже, до завдань підрозділів ОВС входить і супроводження бю­джетного процесу, оскільки саме законність витрачання бюджетних коштів визначає захист законних інтересів громадян, участь у наданні соціальної допомоги громадянам. Враховуючи складність таких за­вдань та їх специфіку, обов’язки із захисту фінансованих урядом про­грам розвитку окремих регіонів чи галузей економіки, проведення за­ходів, спрямованих на наповнення бюджету та скорочення тіньового сектора, покладено на оперативні підрозділи, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю.

Слід підкреслити, що в діяльності оперативних підрозділів МВС України, покликаних боротися з господарськими злочинами, останнім часом простежується підвищення уваги до проблеми виявлення, попе­редження і розкриття злочинів, пов’язаних з посяганнями на бюджетні кошти. Це насамперед обумовлено об’єктивною необхідністю захисту бюджетної сфери (як однієї зі складових економічної безпеки України) від злочинних посягань з використанням усього комплексу сил та за­собів ОРД. Правопорушення, що вчинюються у бюджетній системі, негативно впливають на все суспільство та інтереси кожної особи. Це можна пояснити тим, що бюджетна система наповнена «реальними» грошовими коштами. Вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 210 та 211 КК України, злочинець отримує «живі» кошти, а не будь-які зо­бов’язання, цінні папери або матеріальні цінності, які для перетворен­ня в гроші повинні пройти стадію «товар-гроші» [4].

Нестійка і багато в чому суперечлива динаміка показників опе­ративно-службової діяльності з виявлення і припинення злочинів еко­номічної спрямованості загалом, і у бюджетній сфері зокрема, значною мірою обумовлена дією ряду об’єктивних чинників. Серед них слід виділити: а) загальну тенденцію лібералізації чинного законодавства, постійне скорочення повноважень державних органів, зокрема ОВС з контролю за сферою економічної діяльності; б) збільшення встановле­ного законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян та соціа­льної пільги, що призвело до скорочення кількості виявлених злочинів, вчинених у великому та особливо великому розмірі [6, С. 81–82].

Чинниками, що впливають на ефективність оперативно-розшукової діяльності, є:

– відсутність в оперативних працівників відповідних знань за­конів та підзаконних нормативних актів, що регламентують бюджет­ний процес; необізнаність оперативних працівників з джерелами фор­мування, складу і структури як доходів бюджетів, так і їх видатків у певній бюджетній установі, що є в оперативному обслуговуванні; по­милки при кваліфікації дій осіб, які допустили порушення бюджетного законодавства; відсутність відпрацьованої тактики проведення як оперативного пошуку ознак бюджетних злочинів, так і їх подальшого до­кументування; практична відсутність правової регламентації надання інформації державними (та комерційними) організаціями - оператив­ним підрозділам; неможливість дієвого впливу оперативними підроз­ділами на відчуження майна фігурантами розробки до порушення кримінальної справи; відсутність механізму реєстрації в одній інфор­маційній базі даних про всі майнові права;

- відсутність механізму реєстрації фактів делегування прав (надання доручень) стороннім особам; неможливість накладення аре­шту на майно, яким користується фігурант (і яке практично належить йому), але документально оформлено на сторонніх осіб; незацікавле­ність судової виконавчої служби в ефективній (реальній) оцінці майна, конфіскованого за вироком суду; відсутність контролю з боку опе­ративних підрозділів за процесом оцінки та подальшої реалізації конфіскованого майна; відсутність єдиної методики оцінки та її за­лежність від суб’єктивної думки оцінювача, що створює можли­вість для зловживань; неоднозначне тлумачення ст.ст. 210, 211 КК України; перебування бюджетного законодавства в стадії форму­вання, що викликає його постійні зміни, робить його нестабільним; значні обсяги коштів, що виділяються для фінансування і пільгово­го кредитування, з широким наданням повноважень посадовцям щодо їх розподілу і витрачання [6, с 83-84].

Ефективність діяльності оперативних підрозділів з виявлен­ня, попередження і розкриття злочинів економічної спрямованості у бюджетній сфері безпосередньо залежить від організації оператив­ного обслуговування об’єктів економіки бюджетної сфери. Опера­тивне обслуговування за своєю сутністю та організаційною побудо­вою є своєрідним інформаційним підґрунтям інших напрямів діяль­ності. Без якісного аналізу й оцінки стану оперативної обстановки неможлива подальша діяльність, спрямована на боротьбу зі злочинами у бюджетній сфері. Саме з цього починається робота оперативного працівника.

Зміст оперативного обслуговування умовно можна розділи­ти на ряд взаємопов’язаних елементів: Це - рівень оперативного обслуговування; види (принципи) оперативного обслуговування; початковий аналіз стану оперативної обстановки; режим оператив­ного обслуговування; розстановка оперативних джерел інформації; організація функціонування джерел гласної інформації (взаємодія з різноманітними суб’єктами, які володіють інформацією, що становить інтерес); документальне оформлення результатів діяль­ності з оперативного обслуговування.

Межами оперативного обслуговування обумовлені: наявністю визначених об’єктів економіки, які перебувають на певній території обслуговування; наявністю системи спостереження за оперативною обстановкою у визначених організаційних формах з використанням як гласних, так і негласних джерел інформації; накопиченням отриманої інформації у справах, метою яких є збір різнопланових відомостей, що дають змогу попередньо вивчити характер процесів, які відбуваються на території, об’єкті або лінії обслуговування; наявністю визначених цілей та завдань оперативного обслуговування [2, с. 78].

За радянських часів всі об’єкти економіки, що були у державній власності, перебували на оперативному обслуговуванні певного опера­тивного підрозділу відповідно до територіального розподілу або ві­домчої приналежності. Із роздержавленням ряд об’єктів змінив форму власності, що обумовило послаблення режиму оперативного обслуго­вування або взагалі його скасування. Тобто частина об’єктів економіки практично була виведена з-під оперативного обслуговування операти­вних підрозділів ОВС. Відбулося це незалежно від бажання оператив­них працівників або прийняття відповідних змін до законів чи відом­чих нормативних актів. Такі зміни обумовили суто об’єктивні чинни­ки – перепрофілювання підприємств, їх розподіл, поява нових підпри­ємств приватної форми власності. За таких умов змінюються й взаємини з державою, вони здебільшого почали стосуватися сплати податків. Зі створенням податкової міліції та надання її окремим стру­ктурним підрозділам статусу суб’єктів оперативно-розшукової діяль­ності це переважно почало стосуватися компетенції.

Дещо інша оперативна ситуація склалася з бюджетними устано­вами: їх частка, що перебувала в оперативному обслуговуванні, збіль­шилася за рахунок появи нових суб’єктів бюджетного процесу, а ті об’єкти бюджетної сфери, що раніше були в оперативному обслугову­ванні, переведені на посилений режим обслуговування у зв’язку з тим, що бюджетна сфера є офіційною системою розподілу державних кош­тів, а тому на ній зосереджена особлива увага контрольних органів.

Але в той же час (через прогалини в законодавстві та неузго­дженість нормативно-правових актів) вона є найпривабливішим об’єктом для злочинних посягань як з боку службових осіб, які мають право визначати напрями використання бюджетних коштів, так і з бо­ку осіб, які отримують та використовують ці кошти. Тобто, якщо раніше бюджетна установа отримувала бюджетні кошти, і всі зловжи­вання з ними відбувалися в «рамках» однієї установи (яка і обслугову­валася конкретним оперативним працівником), то тепер з’явилися інші суб’єкти бюджетного процесу, які здійснюють розподіл бюджетних коштів, контролюють та санкціонують їх витрачання (а отже, теж мо­жуть брати участь або самостійно вчинювати злочини з бюджетними коштами). Крім того, серед одержувачів бюджетних коштів визнача­ється ряд СПД, які взагалі не є в оперативному обслуговуванні опера­тивних підрозділів ОВС. Фінансові операції у них не контролюються, бухгалтерський облік спрощений і, як наслідок, через ці СПД бюджет­ні кошти розкрадаються різними способами або використовуються не за цільовим призначенням, після чого виводяться в «тінь».

Висновок. Основними умовами успішного здійснення операти­вного обслуговування об’єктів бюджетної сфери та оперативного су­проводження процесу використання бюджетних коштів є: по-перше, підвищення рівня обізнаності оперативних працівників ДСБЕЗ у сфері цивільного, бюджетного права, їх адаптація до потреб оперативно-розшукової діяльності; по-друге, зміцнення оперативних позицій на об’єктах бюджетної сфери. Підвищення ефективності оперативного обслуговування об’єктів бюджетної сфери здійснюється за лінійно-об’єктним принципом та закріпленням окремого працівника за опера­тивним супроводженням процесу витрачання бюджетних коштів

–––––––––––

Кримінальний кодекс України від 09. 07. 2001. [Електронний ре­сурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

Ортинський В.Л. Попередження та розкриття злочинів, що пов’язані з порушенням бюджетного законодавства: навч. посібник / В.Л. Ортинський, В.П. Захаров, В.А. Некрасов, А.В. Баб’як. – Львів: Львівський державний універ­ситет внутрішніх справ, ВАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2009. – 160 с.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

Про міліцію: Закон України від 20.12.1990. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

Никифорчук Д.Й. Протидія злочинам, що пов’язані з порушенням бюджетного законодавства (ст.ст. 210, 211, 175 КК): наук.-практ. посібник / Д.Й Никифорчук, О.Ю. Заблоцька, С.І. Ніколаюк. – К.: КНТ, 2006. – 88 с.

Ніщета І.М. Правові та організаційно-тактичні основи діяльності оперативних підрозділів ДСБЕЗ по протидії злочинам, що пов’язані з пору­шенням бюджетного законодавства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 21.07.04 / І.М. Ніщета. – Львів: ЛДУВС, 2007. – 255 с.

 

< Попередня   Наступна >