Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1 7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.

7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1
180

7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за виро­ком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбачено­му законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання чиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання має особистий характер, спеціальну мету і тягне за собою судимість.

Метою покарання є:

кара;

виправлення засудженого;

запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальна превенція):

запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).

Під карою як метою покарання розуміється застосування до засудженого тако­го комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас до­статнім для досягнення основних цілей покарання — виправлення засудженого, а також спеціальної і загальної превенції.

Виправлення являє собою такі зміни особистості засудженого, коли він позбав­ляється негативних рис та установок, які можуть зумовити його готовність до суспільно небезпечної та протиправної поведінки.

Спеціальна превенція означає прагнення законодавця попередити особу про недопустимість злочинної поведінки надалі, а якщо особа заарештовується або позбавляється волі, то шляхом ізоляції цієї особи від суспільства обмежити її можливість вчинити новий злочин.

Сутність загальної превенції полягає втому, щоб шляхом покарання конкретної особи ут

римати від вчинення злочинів інших осіб.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосо­вані такі види покарань (ст. 51 КК України):

штраф;

позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу;

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю;

громадські роботи;

виправні роботи;

службові обмеження для військовослужбовців;

конфіскація майна;

арешт;

обмеження волі;

тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

позбавлення волі на певний строк;

довічне позбавлення волі.

Отже, КК України закріплює систему покарань, тобто встановлений криміна­льним законом обов'язковий для суду перелік покарань, що розташовані за сту­пенем їх тяжкості — від менш суворих до більш суворих. Наведений перелік видів покарань є вичерпним, розширене його тлумачення не допускається.

За характером заходів, що можуть застосовуватись до засуджених, та спе­цифікою обмежень прав і свобод система включає п'ять груп покарань:

а) покарання майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обме­ження для військовослужбовців, конфіскація майна);

б) покарання, пов'язані з моральним впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу);

в) покарання, пов'язані з трудовим впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (громадські роботи, виправні роботи);

г) покарання, пов'язані з обмеженнями у сфері діяльності засудженого (поз­бавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю);

ґ) покарання, пов'язані з обмеженням пересування і спілкування з іншими членами суспільства (арешт, обмеження та позбавлення волі, тримання у дис­циплінарному батальйоні військовослужбовців).

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обме­ження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дис­циплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, перед­бачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань.

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. Розмір штрафу визначається су­дом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини не передбачено вищого розміру штрафу.

Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК України.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штра­фу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири, встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як до­даткове покарання на строк від 1 до 3 років.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи не призначаються особам, визна­ним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засуджено­го до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досяг­ли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохорон­них органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному ви­лученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудже­ного. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме час­тина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна призначається за тяжкі та особливо тяжкі корисливі зло­чини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особ­ливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визна­чається законом України.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук