Про межу здійснення представником прав на досудовому слідстві С. Писарчук©
Про межу здійснення представником прав на досудовому слідстві
С. Писарчук©
Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна
З огляду на зміст статтей 49, 50 і 51 КПК України, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач можуть мати представника в кримінальному процесі тільки після визнання їх такими відповідною постановою слідчого, судді або ухвалою суду. Представники, зазначені в ст.52 КПК, користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Однак у слідчій і судовій практиці виникає питання щодо меж здійснення представником прав.
Саме обсяг повноважень представника встановлює межі його діяльності, зокрема на досудовому слідстві. Тому юридичне значення для особи, інтереси якої представляють, мають тільки такі дії представника, які здійснені на підставі даних йому повноважень. Дії, вчинені представником з перевищеням повноважень, слід вважати неправомірними і вони не повинні тягнути юридичних наслідків для особи, інтереси якої представляють. Наприклад, відмова від позову, заявлена представником цивільного позивача на досудовому слідстві, не повинна бут
Після допуску до участі у справі представник на досудовому слідстві може вчиняти процесуальні дії в межах прав, наданих відповідно потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу. Єдиним винятком із цього правила є неможливість реалізації потерпілим через свого представника права на дачу показань.
Чинний у кримінальному процесі принцип безпосередності, в силу якого слідчий зобов’язаний одержувати докази з першоджерел, а також сугубо особистий характер цього права зумовлює необхідність виконання його тільки самим потерпілим.
Межі здійснення процесуальних прав на досудовому слідстві є неоднаковими для представників, які виступають за угодою з особою, інтереси якої представляють, і для законних представників. Представник, який виступає за угодою, чинить самостійно від свого імені тільки деякі процесуальні дії. Зокрема, він вправі за власною ініціативою заявляти клопотання, подавати скарги, докази, брати участь в дослідженні обставин учиненого злочину в межах необхідних для захисту прав особи, інтереси якої він представляє. Однак представник не може здійснювати самостійно такі дії, які охороняються матеріальним законом або тягнуть для особи, інтереси якої представляють, матеріально-правові наслідки, а саме – повністю чи частково відмовитись від позову, змінити предмет позовних вимог і та ін. Такі дії називаються розпорядчими, тому що вони безпосередньо і суттєво зачіпляють інтереси особи, яку захищають і заради захисту якої представник бере участь у кримінальній справі.
Представник може здійснювати дії розпорядчого характеру тільки за умови, наявності спеціального письмового дозволу особи, інтереси якої представляє. Такий дозвіл повинен бути доведений до відома слідчого – тобто мати так зване особливе повноваження від особи інтереси якої він представляє.
Такого роду дії встановлені для представника, який бере участь у цивільному судочинстві (ст.115 ЦПК).
У кримінально-процесуальному законі подібної норми немає. Однак, взявши за основу зміст ст.115 ЦПК, можна визначити процесуальні дії, які представник вправі здійснювати на досудовому слідстві тільки з особистої згоди особи, інтереси якої він представляє. До них слід віднести заяву цивільного позивача про повну або часткову відмову від заявленої вимоги чи передачі повноважень іншій особі (передовір’я).
Згідно із ст.28 КПК, цивільний позов може бути заявлений як під час досудового слідства, так і в процесі судового розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Щодо законних представників, то з часу допуску їх до участі в справі на досудовому слідстві вони можуть користуватися процесуальними правами без спеціального дозволу зі сторони особи, інтереси якої вони захищають. При цьому ініціатива заявлених тих чи інших вимог, пов’язаних із захистом особистих і майнових прав та інтересів підопічного також виходить від законного представника. Йому не потрібно особливої згоди від особи, інтереси якої він захищає, щодо заявлення цивільного позову, чи зміну предмета, чи розміру позовних вимог тощо. Ці дії законний представник здійснює самостійно, від свого імені, і слідчий зобов’язаний оцінити їх як юридично значущі правомірні дії, оскільки вони скеровані на забезпечення інтересів учасника процесу, який не володіє повною дієздатністю.
Діяльність представників завжди повинна бути направлена тільки на охорону законних інтересів особи, яку він представляє.
Представник може брати на себе обов’язки відстоювати позицію особи, інтереси якої він представляє тільки в тому випадку, якщо вона заснована на законі і не суперечить встановленим у справі обставинам, відповідає меті і завданням правосуддя.
Якщо потерпілий відстоює свої незаконні претензії і з цією метою спотворює факти, допускає викривлення обставин справи, чим вводить свого представника в оману, то його не можна примусити діяти всупереч своїм переконанням і підтримувати незаконні вимоги довірителя. У цьому випадку представник повинен вказати своєму довірителю на незаконні посягання і неправомірну позицію у справі.
Якщо довіритель продовжує настоювати на підтриманні своїх неправомірних вимог, то представник повинен йому роз’яснити, що він може відмовитись від його послуг і захищати свої інтереси особисто або запросити для участі у справі іншого представника. Таке право представників повинно бути чітко регламентовано Кримінально-процесуальним Кодексом України.
Звичайно, довіритель має право в будь-який момент відмовитись від представника, але і представник вправі відмовитись від доручення.
З цього випливає, що позиція потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача на досудовому слідстві не завжди обов’язкова для їх представників, оскільки вони не можуть погоджуватись з усім тим, що вимагають від них довірителі. Разом з тим слід розуміти, що особи звертаючись по юридичну допомогу до представників, повинні мати впевненість у тому, що їхні інтереси будуть захищені відповідно до їх бажань.
Викладане дає підставу стверджувати, що обсяг повноважень представників має суттєве значення, оскільки при цьому встановлюється межа діяльності представника на досудовому слідстві, визначається юридична значимість цієї діяльності. Тільки дії представника, вчинені в межах даного йому повноваження, породжують правові наслідки для особи, інтереси якої він представляє.
© Писарчук С., 2001
< Попередня Наступна >