Головна

Об’єктивна сторона контрабанди О. Омельчук©


Об’єктивна сторона контрабанди

О. Омельчук©

Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

 

 

Визначення складу злочину шляхом встановлення в законі його об’єктивних і суб’єктивних ознак є однією з гарантій обґрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Як елемент складу злочину об’єктивна сторона охоплює ознаки, які характеризують злочин з погляду його зовнішнього прояву. Вона містить велику кількість інформації, необхідної для кваліфікації діяння.

Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність передбачених законом ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання [3, c.50]. Ознаками, які характеризують об’єктивну сторону злочину є: а) суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність); б) суспільно-небезпечні наслідки; в) причинний зв’язок між діянням і наслідками; г) місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину (так звані ф

акультативні ознаки об’єктивної сторони, їх не завжди вказують у конструкції складу злочину) [4, с.133].

Таке розуміння об’єктивної сторони злочину випливає з принципового положення про те, що ні думки, ні наміри особи, а тільки її суспільно небезпечне, протиправне і винне діяння є кримінально караним.

З об’єктивної сторони контрабанда полягає в активних діях – це незаконне переміщення через митний кордон України предметів, які вказані в диспозиції ст.70, 70-1 Кримінального кодексу України, за наявності хоча б однієї із зазначених ознак, тобто переміщення поза митним контролем, з приховуванням від митного контролю, вчинене групою осіб, що організувались для заняття контрабандою, вчинення контрабанди у великих розмірах; контрабанда історичних та культурних цінностей; отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Для аналізу об’єктивної сторони цього злочину важливо з’ясувати поняття митного кордону. Відповідно до ст.4 Митного кодексу України, митний кордон збігається з державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон.

Функції проведення митної політики України покладені на спеціальні органи держави – органи митного контролю. Безпосередньо на митному кордоні України ці функції виконують митниці. Згідно із ст.12 Митного кодексу України, митниці розміщені:

1) на митному кордоні України в пунктах пропуску через державний кордон України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення, а також в інших районах митної території України;

2) у пунктах, розміщених на митному кордоні України там, де він збігається з межами спеціальних митних зон, а також на території спеціальних митних зон.

У п.3 ст.15 Митного кодексу України дано таке поняття: “переміщення через митний кордон України” – це “ввезення на митну територію України, вивіз з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів будь-яким способом, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередач”.

Якщо ж через митний кордон переміщуються вантажі, то необхідно встановити, чи особа не приховувала від митних установ товар, що переміщується. Приховування предметів контрабанди є самостійною ознакою цього складу злочину і виражається у різноманітних за характером діях.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 лютого 1999 р., переміщення предметів із приховуванням від митного контролю – це якщо їх переміщують

- з використанням тайників або інших засобів, що утруднюють їх виявлення;

- шляхом надання одним предметам вигляду інших;

- шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів [12, п.4].

Спосіб приховування кваліфікуючого значення не має. У нині діючій редакції ст.70, 70-1 КК України немає такої ознаки контрабанди, як незаконне переміщення товарів чи інших цінностей, вчинене з приховуванням їх у спеціальних сховищах.

Вчинення контрабанди з приховуванням у спеціальних сховищах, як свідчить правозастосовна практика, є одним із найпоширеніших способів учинення цього злочину. Такі спеціальні сховища найчастіше обладнують в автомобілях, вагонах, валізах.

Практика показує, що спеціальні сховища для приховування предметів контрабанди виявляються не тільки в транспортних засобах, але й предметах особистого вжитку (одязі та ін.)

Поширеною є також контрабанда, яка вчиняється шляхом використання фальшивих або підроблених митних та інших документів. Статті 70, 70-1 КК України не містять у собі такої кваліфікуючої ознаки цього складу злочину. Однак встановлення цього способу вчинення контрабанди, який, на нашу думку, наділений порівняно вищим ступенем суспільної небезпеки, має враховуватися під час вирішення питань призначення покарання.

Під обманним використанням митних та інших документів розуміють дії осіб, які пов’язані з поданням митному контролю у вигляді підстав для переміщення товарів та інших цінностей заздалегідь підроблених або одержаних незаконним шляхом документів чи документів, які вміщують фальшиві відомості [10, с.81].

До контрабанди, вчиненої з обманним використанням митних документів, відноситься також заміна вказаного в митній декларації виробу більш цінним. Приховування як ознака кримінально-караної контрабанди характеризується двома моментами: це, по-перше, сам факт фізичного переміщення товарів через митний кордон з порушенням встановленого законом порядку; по-друге, предмети, що переміщуються через митний кордон, не пред’являються для митного контролю або замасковуються (утаюються) від митного контролю. Незамасковані речі, навіть якщо вони і не підлягають пропуску через митний кордон за тією чи іншою підставою, не можуть розглядатися як контрабанда [1, с.85]. Винятком з цього є незаконне переміщення через митний кордон історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Переміщення таких предметів через митний кордон за всіх умов визнається контрабандою, незалежно від способу скоєння. Підставою для кваліфікації такої контрабанди за ст.70 чи 70-1 КК України є сам предмет, який незаконно переміщується через митний кордон.

Крім названих у ст.70-1 предметів, уся інша контрабанда товарів та будь-яких цінностей вважається злочином, передбаченим ст.70 КК України тільки в тому разі, якщо виявлена одна із зазначених у законі умов (незаконне переміщення через митний кордон предметів у великих розмірах або переміщення групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою).

У примітці до ст.70 КК України є таке роз’яснення: “Під великим розміром слід розуміти контрабанду, якщо загальна вартість її предметів становить двісті і більше офіційно встановлених розмірів заробітної плати.”

У зв’язку з існуванням різноманітних роздрібних цін і за браком їх державного регулювання вартість предметів контрабанди слід визначати за висновками товарознавчої експертизи, користуючись роздрібними цінами, за якими ці предмети є у вільному продажі. Вартість іноземної валюти треба визначати за офіційним курсом НБУ на момент учинення злочину, а в разі різниці між курсами її купівлі та продажу – за курсом її купівлі НБУ [11].

На практиці інколи виникає питання про кваліфікацію непоодиноких випадків учинення контрабанди, коли в кожному окремому з них контрабандне переміщення здійснюється у незначних розмірах, а у своїй сукупності створює великий розмір. На наш погляд, тут слід брати до уваги як об’єктивний критерій (загальну суму вартості предмета контрабанди), так і суб’єктивний – умисел особи в декілька прийомів здійснити контрабанду у великих розмірах.

У процесі неодноразового незаконного переміщення предметів через кордон підсумовувати їхню вартість правомірно у тому разі, якщо умисел винного був спрямований на вчинення контрабанди у великому розмірі. Якщо такого умислу не було, то розмір контрабанди обчислюється у кожному окремому випадку [7, с.38]. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності особа, яка неодноразово вчиняла контрабанду в незначних розмірах у кожному випадку, хоча загальний розмір контрабанди великий, якщо немає інших ознак, зазначених у ст.70 КК України.

У правозастосовій практиці під групою осіб, які організувалися, щоб займатися контрабандою, розуміють двох і більше осіб, об’єднаних з метою спільного і неодноразового переміщення товарів через митний кордон [6, с.262].

Оскільки мова йде про злочинну групу, то всі її учасники несуть відповідальність за ст.70 чи 70-1 КК України, і немає значення, в чому конкретно виявилась злочинна діяльність кожного з її учасників. Діяльність учасників злочинної групи, у чому б вона не виявлялася, повинна розглядатись як організована діяльність усієї групи, якщо вона спрямована на реалізацію спільного злочинного плану.

Характер участі особи у злочинній діяльності групи може бути врахований в процесі призначення покарання. Неорганізоване об’єднання винних для разового незаконного переміщення предметів контрабанди не утворює такої групи [7, с.88].

Надання допомоги контрабандистам у вигляді усунення перешкод, надання транспортних засобів і тому подібні дії осіб, які не входили в групу, що організувалася для вчинення контрабанди, а також заздалегідь обіцяне приховування контрабандних товарів та цінностей, кваліфікується як співучасть у контрабанді за ст.19, 70, 70-1 КК України (як пособництво).

Об’єктивну сторону контрабанди отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів становить дія, а незазначення в митній декларації і непред’явлення митному контролю вищеназваних предметів особою, яка прямує через кордон, – це бездіяльність.

Об’єктивна сторона контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів виражається в незаконному переміщенні зазначених предметів через митний кордон або поза митним контролем, або з приховуванням від митного контролю.

Законом України “ Про внесення змін до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” визначено всі основні операції, пов’язані з обігом цих засобів і речовин. Згідно зі ст.12 цього закону, імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється відповідно до сертифіката (окремого дозволу, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я для кожного такого випадку, незалежно від того, стосується це одного чи кількох наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів). Порядок видачі сертифіката та його зразок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Копія сертифіката, засвідчена у встановленому порядку, додається до кожної партії вантажу і надсилається урядові країни-імпортера [2, ст.12 ]

Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються лише через митниці, визначені Державною митною службою України. Порушення цього порядку переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів через митний кордон України утворює контрабанду. Не визнаються контрабандою випадки перевезення на суднах чи літаках міжнародного сполучення обмеженої кількості наркотичних засобів і психотропних речовин, необхідних для надання першої медичної допомоги, а також випадки, коли літак, що здійснює транзит повітряним шляхом партії наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, пролітає над територією України без посадки [5, с.69]. У проекті Кримінального кодексу України, який підготувала робоча група Кабінету Міністрів України, вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, вміщено у розділі “Злочини в сфері обігу наркотичних засобів та проти здоров’я населення”, тобто там, де містяться всі інші злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків.

Редакція статті про контрабанду майже не відрізняється від попередньої редакції, тобто збігається з редакцією Закону 1995 року.

Велике практичне і теоретичне значення має правильне вирішення питання про момент визначення контрабанди закінченим злочином. З цього приводу в теорії відомі різні думки. Одні автори вважають, що контрабанда є злочином як у тому випадку, коли контрабандист перемістив товари через кордон, так і тоді, коли вони виявлені в процесі митного догляду, під час затримання в момент незаконного переходу кордону [8, с.68]. На думку інших авторів, закінченою контрабанду треба вважати з того моменту, коли товари, інші цінності були фактично переміщені через кордон [7, с.89]. А деякими авторами контрабанда визнається закінченою з моменту викриття у винного товарів або інших цінностей, які він намагався перемістити через кордон, а також коли особа затримана з контрабандними цінностями, роблячи спробу перейти через кордон України поза митним кордоном [9, с.81]

У судовій практиці контрабанду слушно вважають закінченим злочином з моменту фактичного незаконного переміщення товарів через митний кордон України.

Разом з тим на практиці виникає питання про добровільну відмову від вчинення контрабанди та в якій стадії даного злочину вона можлива. За загальною теорією права добровільна відмова можлива тоді, коли особа усвідомлює відсутність перешкод для провадження злочинної діяльності, але самостійно доходить висновку про необхідність припинення злочину. Немало слідчих та суддів вважають, що видача предметів контрабанди у відповідь на пропозицію працівника митниці під час особистого огляду немає нічого спільного з добровільною відмовою від вчинення контрабанди, крім зовнішніх ознак.

На нашу думку, добровільною відмовою слід вважати і випадки, коли після заповнення декларації та опитування громадян щодо наявності незадекларованих товарів, громадяни зізнавалися про їх наявність, пред’являючи із схованих місць, і практично добровільно відмовлялися від злочину.

––––––––––––––––––––

1. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. – М.: Юрид. л-ра, 1988.

2. Закон України Про внесення змін до Закону України “ Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” // Голос України. – 1999. – №151 (2153). – 17 серп.

3. Кримінальне право України.-К.: Наук. думка, 1995.

4. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

5. Музика А. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – №5.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / За ред. В.Ф.Бойка, Я.Ю.Кондратьєва, С.С.Яценка. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

7. Советское уголовное право. Особенная часть. – М.: Юрид. л-ра, 1988.

8. Советское уголовное право. Часть особенная. – М.: Юрид. л-ра, 1992.

9. Уголовное право. Часть Особенная. – М.: Юрид. л-ра, 1969.

10. Уголовное право УССР. Особенная часть. – К.: Вища шк., 1989.

11. Узагальнення Верховного Суду, Генеральної прокуратури України та Слідчого управління СБУ “Про практику застосування ст.70 КК України” від 25.06.93

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 лютого 1999 р. “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”.

 

© Омельчук О., 2001

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук
загрузка...