Головна

ПОНЯТТЯ НЕФОРМАЛЬНИХ РАДИКАЛЬНО НАЛАШТОВАНИХ МОЛОДІЖНИХ УГРУПОВАНЬ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ


ПОНЯТТЯ НЕФОРМАЛЬНИХ РАДИКАЛЬНО

НАЛАШТОВАНИХ МОЛОДІЖНИХ УГРУПОВАНЬ:

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

С. Алфьоров, Д. Сіц

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Пр. Гагаріна, 26. м. Дніпропетровськ, 49005

 

 

 

 

У статті сформульовано поняття неформальних радикально налаштованих

молодіжних угруповань. Визначається сутність їх суспільно небезпечної поведінки.

Ключові слова: неформальне угруповання, молодь, радикалізм, суспільна

небезпека, неформальні радикально налаштовані молодіжні угруповання.

Злочинність – це феномен суспільного життя у вигляді неприйнятної та

небезпечної для суспільства масової, відносно стійкої, різнообумовленої

кримінальної активності частини членів цього суспільства [1, с. 139].

Вона є мінливим феноменом, адже одні й ті самі діяння у різні історичні

періоди можуть визнаватися і злочинними, і такими, що не містять ознак злочину.

Це пов’язано з постійним динамічним розвитком суспільства.

Багатоманітність та еволюція суспільних відносин створюють передумови для

нових видів злочинної діяльності. Отже, виникнення будь-яких суспільних

відносин потребує їх критичної оцінки на предмет можливості розвитку

злочинності у сфері їх існування.

Одним з різновидів злочинної діяльності, що швидко уживається та набирає

обертів на теренах нашої країни, є діяльність неформальних радикально

налаштованих молодіжних угруповань. З огляду на відсутність послідовних

підходів державної політики із запобігання цьому явищу, виникає загроза його

перетворе

ння у суттєву проблему для нашого суспільства.

Окремими аспектами протиправної діяльності неформальних радикально

налаштованих молодіжних угруповань займались такі вчені: І.П. Башкатов,

В.С. Березняк, Р.М. Булатов, І.А. Бурмістров, Т.М. Бухтіарова, І.М. Даньшин,

О.М. Джужа, А.І. Долгова, І.І. Карпець, Є.О. Маляєва, В.С. Овчинський,

Л.М. Прозументов, С.Л. Сибірякова, В.І. Шакун, О.В. Шеслер та ін.

Метою статті є визначення поняття неформальних радикально налаштованих

молодіжних угруповань у кримінологічному аспекті.

Поряд іззростаючою увагою щодо цих угруповань у суспільстві, простежуються

непослідовність підходів державної влади до вирішення проблем, що виникають у

зв’язку з різними негативними аспектами їхньої діяльності. Неоднозначність

проявляється вже у відсутності єдиної логіко-граматичної конструкції поняття, що

використовувалося б у загальному вжитку, у тому числі у науковому світі.

Трапляються поняття, запозичені з різних галузей науки, що за своєю суттю

виражають одне й те саме явище: “неформали”, неформальні об’єднання, неформальні

групи, неформальні організації, неформальні рухи, неформальна субкультура тощо.

Така ситуація є наслідкомвідсутності чіткогоюридично визначеного поняття. На нашу думку, найбільш вдалим для характеристики зазначеного явища є

поняття, сформульоване у такому вигляді: неформальні радикально налаштовані

молодіжні угруповання. Розглянемо детальніше його ознаки.

Отже, використання ознаки неформальності дає змогу визначити статус

угруповання як складової частини загального соціуму.

У соціологічній науці “неформали” – це офіційно не зареєстрована група

людей, яка виникла за чиєюсь ініціативою чи спонтанно для досягнення будь-якої

цілі людьми зі спільними інтересами. Їхні угруповання не мають свого статуту чи

положення, умови членства не оговорені, чисельний склад не є постійним [2,

с. 841].

Множину “неформалів” визначають по-різному: організаціями, об’єднаннями,

рухами, угрупованнями чи просто групами. У контексті досліджуваної теми

найбільш вдалим є використання терміна “угруповання”, що трактують як групу

осіб, об’єднаних на снові спільних поглядів, діяльності, творчих інтересів тощо [3,

с. 1285].

Важливою особливістю неформальних угруповань є те, що вони складаються у

переважній більшості з підлітків, неповнолітніх та громадян молодого віку, тобто

молоді. Відповідно до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та

розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993 р. у нашій країні молодь – це громадяни

України віком від 14 до 35 років [4].

Саме цей вік характеризується активними процесами соціалізації, пошуку

свого місця у суспільстві, ствердження свого “Я”. Всьому цьому властивий дух

суперечностей, нігілізм, опозиційність по відношенню до традиційно-

консервативних цінностей і процесів, категоричність думок, максималізм,

обтяженість підпорядкуванню наявним моделям суспільного розвитку та ін. [5].

Тому не дивно, що саме молодь є головним осередком існування

неформальних угруповань, а тому їх доцільно визнавати молодіжними.

Громадська думка стосовно неформальних молодіжних угруповань

формується, у більшості випадків, у вигляді негативного ставлення до останніх. У

кращому випадку ставлення є байдужим, але мало хто виражає позитивні настрої.

Такий стан речей є природним, адже суспільство завжди з насторогою відноситься

до будь-яких поглядів та ідеологій, що мають розбіжності із загальноприйнятими

для більшої частини населення.Але є й інший аспект, що дає більш вагомі причини занепокоєння – це

вчинення протиправних дій представниками неформальних молодіжних

угруповань на ґрунті своїх ідеологічних переконань.

Така поведінка характерна саме для радикально налаштованих угруповань. В

українській мові слово “радикальний” розуміють, як той, який дотримується

поглядів, переконань радикалів, найбільш дієвий. Своєю чергою, “радикал” – це

прихильник крайніх заходів, рішучих дій [3, с. 1010].

Ідеологічне підґрунтя неформальних молодіжних угруповань, схильних до

вчинення правопорушень, вимагає від своїх прибічників саме крайніх, рішучих дій.

Ця крайність та рішучість зумовлює навіть можливість скоєння злочинів, отже такі

угруповання є суспільно-небезпечними.

Саме за критерієм суспільної небезпеки неформальні молодіжні угруповання

можна умовно розподілити на радикальні (екстремістські), агресивні, соціально-

небезпечні, неагресивні та просоціальні [6].

отож, неформальні радикально налаштовані молодіжні угруповання – це

офіційно незареєстровані групи молодих людей, схильних до крайніх рішучих дій,що виникають за чиєюсь ініціативою чи спонтанно на основі спільних інтересів та

діють відповідно до своїх переконань.

Про активізацію діяльності та поширення саме таких угруповань ми зазначали

на початку статті. Останнім часом їхня діяльність охопила майже всі регіони

України : Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Севастополь, Чернігів,

Миколаїв, Одесу, Івано-Франківськ, Кіровоград, Полтаву, Харків, Черкаси,

Донецьк, Тернопіль, АР Крим (Сімферополь) [7, с. 4].

Неформальні радикально налаштовані молодіжні угруповання умовно можна

розподілити на декілька видів:

1) націоналісти: скінхеди (бонхеди, скіно-хулси), фашисти, хулси (хулігани з

числа футбольних фанатів), націпанки, “Армія АлісА” (“праві” алісомани),

екстремістські політизовані формування, що не мають реєстрації як громадське

об’єднання чи партії;

2) культурно-екологічні радикали: “зелені” радикали;

3) вандали: готи, дияволопоклонники (сатаністи-вандали);

4) радикальні неоконсерватори: неосталіністи, “любери”, екстремістське крило

рольовиків;

5) релігійні екстремісти: ваххабіти, православні екстремісти,

дияволопоклонники;

6) радикальні мімікранти: формування, що мімікрують під яких-небудь

радикалів та ін. [6].

Наведений перелік є приблизним. Однією з особливостей неформальних

радикально налаштованих молодіжних угруповань є їхня властивість миттєво

виникати й активізуватися і так само зникати Мотиви вчинення злочинів найрізноманітніші: расова чи національна

ненависть, ксенофобія, нетерпимість до осіб, які виражають інші погляди та ідеї,

протистояння між членами протилежних за ідеологіями угруповань, непогодження

з державною політикою, протидію владі або окремим її інституціям тощо. Свої

мотиви учасники угруповань реалізовують у вигляді групових порушень

громадського порядку, масових заворушень, закликів до вчинення дій, що

загрожують громадському порядку, порушення рівноправності громадян залежно

від їх расової, національної приналежності або ставлення до релігії, заподіяння

тілесних ушкоджень чи майнової шкоди, хуліганства, погроз вбивством та ін.

На жаль, на сьогодні, немає чіткої загальної статистичної інформації, що дала

б змогу проаналізувати показники чисельного складу та рівня злочинності

неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань. Однак у цьому

напрямі ведеться активна робота, у тому числі Центральним апаратом Міністерства

внутрішніх справ України та його структурними підрозділами. Зокрема, у п. 2.9

Плану невідкладних заходів щодо боротьби зі злочинами, вчиненими відносно

іноземців, у тому числі на ґрунті расових проявів і ксенофобії, у 2008 р. вказано

про необхідність створення бази даних обліку лідерів та учасників неформальних

радикально налаштованих молодіжних угруповань, причетних до протиправної

діяльності, з метою її використання під час проведення профілактичної роботи та

під час розкриття злочинів [8].

Іншим аспектом, що свідчить про значущість проблеми злочинної діяльності

неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань для суспільства,

є внесення змін до чинного Кримінального кодексу України. Так, згідно із Законом

України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо

відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійноїнетерпимості” від 05.11.2009 р., до восьми статей Особливої частини

Кримінального кодексу України (ст. 115 “Умисне вбивство”, ст. 121 “Умисне

тяжке тілесне ушкодження”, ст. 122 “Умисне середньої тяжкості тілесне

ушкодження”, ст. 126 “Побої і мордування”, ст. 127 “Катування”, ст. 129 “Погроза

вбивством”, ст. 161 “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової,

національної належності або ставлення до релігії”, ст. 300 “Ввезення, виготовлення

або розповсюдження товарів, що пропагують культ насильства і жорстокості”)

внесено доповнення з метою створення більш чіткіших передумов для

невідворотності та належного рівня покарання за низку злочинних дій з мотивів

расової, національної чи релігійної нетерпимості. На думку авторів цього закону,

зміни допоможуть уникнути двозначності при кваліфікації злочинів, нададуть

додаткові правові механізми правоохоронним органам для попередження, протидії

та покарання у новій для України й особливо небезпечній сфері злочинності,

сприятимуть невідворотності покарання за особливо небезпечні злочини та більш

повному виконанню Україною міжнародних зобов’язань [9].

Загалом активізація діяльності та збільшення кількості та чисельного складу

неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань є відлунням

негативних процесів та явищ у соціально-економічному та політичному житті

нашої країни. Сприяє цьому нівеляція морально-етичних норм у нашому

суспільстві, пропагування культу жорстокості, насильства і розбещеності у засобах

масової інформації й Інтернеті, недостатня кількість культурних та спортивних

закладів, недоступність їх відвідання для значної частини молоді. Усе це створює

передумови для абстрагування молодих громадян від загальносоціальних

цінностей і суспільних інтересів та пошуку себе у діяльності неформальних

радикально налаштованих молодіжних угруповань. 1. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3-х кн. /

А. П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. – Кн. 1 : Теоретичні засади та

історія української кримінологічної науки. – 424 с.

2. Добреньков В.И., Фундаментальная социология: в 15 т. / В. И. Добреньков,

А.И. Кравченко. – М.: ИНФРА-М, 2005. – Т. 9 : Возрасты человеческой жизни. –

1094 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [В. Т. Бусел та ін.]. – К. :

Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.

4. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”

від 05.02.1993 р. // ВідомостіВерховної Ради України. – 1993. – №16. – С. 167.

5. Молодіжний портал міст України. Специфіка молодіжних субкультур. – [Електронний

ресурс] // Режим доступу : http://pibhe.org.ua/readarticle.php?article_id=81

6. Городской центр профилактики безнадзорности и наркозависимости

несовершеннолетних. Неформальные объединения. – [Електронний ресурс] // Режим

доступу : http://www.profcenter.spb.ru/associations.html

7. Березняк В.С. Методичні рекомендації щодо особливостей виявлення, документування,

профілактики протиправної діяльності неформальних радикально налаштованих

молодіжних угруповань / Т.М. Бухтіарова, В.С. Березняк. – Дніпропетровськ :

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008. – 132 с.

8. План невідкладних заходів щодо боротьби зі злочинами, учиненими відносно

іноземців, у тому числі на ґрунті расових проявів і ксенофобії, у 2008 році, №9041/Лц

від 21.05.2008. – [Електронний ресурс] // Режим доступу : http: //

umdpl.info/files/docs/1234857777.doc

9. Закон України від 05.11.2009 року “Про внесення змін до Кримінального кодексу

України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи

релігійної нетерпимості”. – [Електронний ресурс] // Режим доступу : http: //

gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32154

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук