Які обмеження існують для іноземців та осіб без громадянства?

Земельне право - Право власності на землю. Захист права власності
145

Які обмеження існують для іноземців та осіб без громадянства?

Підстави виникнення права приватної власності іноземних громадян і осіб без громадянства обмежені. Вони мають право на­бувати у власність земельні ділянки (на підставі цивільно-право­вих угод) тільки несільськогосподарського призначення на яких, як правило, розташовані або будуть будуватися об’єкти нерухомо­го майна, в першу чергу, в межах населеного пункту. Вони не ма­ють права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

Якщо іноземний громадянин або особа без громадянства у порядку успадкування отримає земельну ділянку сільськогоспо­дарського призначення, то вона повинна її протягом року зали­шити шляхом відчуження, тобто продати, обміняти або подару­вати особі, яка володіє належною земельною право- дієздатністю (напри клад, громадянину України). Термін, в який повинна бути відчужена земельна ділянка сільськогосподарського призначення, починається з дня прийняття спадщини. У випадках, коли земель­на ділянка протягом встановленого строку не відчужена, така ді­лянка під лягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Іноземний громадянин або особа без громадянства, до яких переходить право власності на земельну ділянку і які не можуть набути права власності на землю, мають право отримати її в орен­ду.

Зауважимо! Право власності на землю породжує для Вас ряд прав та обов’язків. Розглянемо їх.

Права власників: Обов’язки власників:

1. Продавати або іншим шля­хом відчужувати земельну ді­лянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. 1. Забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

2. Самостійно господарювати на землі. 2. Додержуватися вимог за­конодавства про охорону до

­вкілля.

3. Використовувати посіви і насадження сільськогосподар­ських та інших культур, виро­бляти сільськогосподарську продукцію. 3. Своєчасно сплачувати зе­мельний податок.

4. Використовувати у встанов­леному порядку для власних потреб наявні на земельній ді­лянці загальнопоширені корис­ні копалини, торф, лісові наса­дження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі. 4. Не порушувати прав власни­ків суміжних земельних діля­нок та землекористувачів.

5. На відшкодування збитків у випадках, передбачених за­коном. 5. Підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші ко­рисні властивості землі.

Увага!

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогоспо­дарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцін­ки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1%; для багаторічних насаджень - 0,03%.

Громадяни України мають право засновувати юридичні особи. Тож розглянемо деякі аспекти права власності на землю юридичних осіб (заснованих громадянами України або юри­дичними особами України), які можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Юридичні особи набувають право власності на землю для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання землі за договором купівлі-продажу, дару­вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання

об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’я­заних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна.

Нагадуємо! Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підля­гають відчуженню протягом одного року.

Особливістю набуття землі у власність юридичними особа­ми є те, що земельні ділянки у власність їм надаються тільки для підприємницької діяльності, тобто для здійснення безпо­середньої самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності по виробництву продукції, ви­конанню робіт, наданню послуг з метою досягнення економіч­них і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зауважимо! Землі сільськогосподарського призначен­ня мають право при дбати у власність тільки юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. Приватними несільсько-господарськими підприємствами, установами та організаціями, релігійними організаціями і об’єднаннями громадян землі сільськогосподарського призначення можуть бути придбані у влас­ність тільки з метою ведення підсобного господарства.

Договір відчуження земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню!

У випадку, якщо продавцем виступають державні або кому­нальні органи, вартість земельної ділянки визначається на під­ставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за відпо­відною методикою.

Якщо продавцем земельної ділянки виступає юридична або фізична особа, вартість земельної ділянки визначається за зго­дою сторін, але не може бути меншою, ніж її грошова експертна оцінка.

Обов’язковою умовою для набуття іноземною юридичною особою права власності на земельну ділянку є реєстрація по­стійного представництва з правом ведення господарської діяль­ності на території України. Для здійснення угод на придбання у власність земельних ділянок, які перебувають у державній власності, іноземними юридичними особами потребується по­годження Верховної Ради України. Для придбання земельних ділянок, які є у комунальній власності, потребується погоджен­ня Кабінету Міністрів України.

Розглянемо правовий статус земель, які знаходяться у власності територіальних громад.

Землі, які належать на праві власності територіальним гро­мадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах на­селених пунктів, крім земель приватної та державної власнос­ті, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

Увага! Не всі землі комунальної власності можуть передава­тися у приватну власність.

Не можуть передаватись у приватну власність наступні землі комунальної власності:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об’єкта­ ми повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об’єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісового фонду, крім визначених випадків;

д) землі водного фонду, крім визначених випадків;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Територіальні громади набувають землю у комунальну влас­ність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

д) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Особливим способом набуття права комунальної власності є примусове відчуження земельних ділянок у приватних власників у разі виникнення суспільних потреб або суспільної необхідності.

Це два різних поняття і дві підстави набуття права комуналь­ної власності. До суспільних потреб відносяться примусовий ви­куп земельних ділянок під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності; під об’єкти при родно-заповідного та іншого природоохоронного при значення; оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енер­гетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, елек­тростанцій тощо); під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організа­цій; під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти за­гального користування, необхідні для обслуговування населення.

Суспільна необхідність виникає тільки у разі введення військо­вого або надзвичайного стану і є за своєю суттю форс-мажорними обставинами припинення права приватної власності на землю.

Дуже важливими і значимими в земельному законодавстві є суспільні відносини між державою та громадянином.

Розглянемо питання права власності держави на землю в Україні.

У державній власності перебувають усі землі України, крім зе­мель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізуєть­ся державою в особі Кабінету Мініст рів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севасто­польської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Право державної власності являє собою сукупність право­вих норм, що закріплюють і охороняють належність землі народу України в особі органів державної влади, а також встановлюють порядок та умови придбання державної власності і визначають ви­черпний перелік земель, які не можуть надаватись у приватну або комунальну власність.

Особливістю державної власності на землю є те, що в цьому випадку вона виступає у вигляді виняткової власності народу України (ст.ст. 9,10 Закону України «Про власність»). Це означає, що на землю, яка проголошена винятковою власністю народу, дер­жава має лише компетенцію по управлінню у загальнонародних інтересах. Таким чином, право державної власності характеризує належність землі народу України в цілому.

Увага! Земельним законодавством передбачено землі держав­ної форми власності, що не підлягають передачі у комунальну влас­ність.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами соці­ально-культурного, виробничого та житлового призначення;

в) землі під об’єктами природно-заповідного фон дута історико-культурними об’єктами, що мають національне та загальнодер­жавне значення;

г) землі під водними об’єктами загальнодержавного значен­ня;

д) земельні ділянки, які використовуються для за безпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

е) земельні ділянки зон відчуження та безумовно го (обов’яз­кового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення вна­слідок Чорнобильської катастрофи.

Увага! Земельним законодавством передбачено землі державної форми власності, що не підлягають передачі у приватну власність.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об’єктами державної

власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об’єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

д) землі лісового фонду, крім деяких випадків;

е) землі водного фонду, крім деяких випадків;

є) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

ж) земельні ділянки зон відчуження та безумовно го (обов’яз­кового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення вна­слідок Чорнобильської катастрофи.

Як і громадяни України, юридичні особи, територіальні гро­мади, так і держава набуває права власності на землю за певних обставин. А саме у разі:

а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

в) прийняття спадщини;

г) передачі у власність держави земельних ділянок комуналь­ної власності територіальними грома дами;

д) конфіскації земельної ділянки.

Не можна обійти увагою питання права власності на землю іноземних держав.

Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ді­лянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних пред­ставництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держа­ви, іноземним державам та іноземним юридичним особам здій­снюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верхо­вною Радою України. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іно­земним юридичним особам здійснюється відповідними Рада ми за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Вище перераховано підстави набуття права власності на землю. Тепер більш детально переглянемо кожну підставу на­буття права власності на землю.

Нагадуємо! Громадяни та юридичні особи набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або орга­нів місцевого самоврядування.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання земельних ділянок у власність

Органи, що приймають рішення про надання земельних ділянок у власність із земель державної власності Органи, що приймають рішення про надання земельних ділянок у власність із земель комунальної власності

1. Кабінет Міністрів України

2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим

3. Обласні державні адміністрації

4. Районні державні адміністрації 1. Київська міська рада

2. Севастопольська міська рада

3. Міські ради

4. Селищні ради

5. Сільські ради

Якщо Ви хочете отримати у власність земельну ділянку Вам потрібно:

Звернутися із заявою та додати відповідні документи. Заява підлягає розгляду уповноваженим органом, за результатами яко­го приймається відповідне рішення (у разі необхідності надається дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки).

Розробити проект відводу земельної ділянки на місцевості, погодити з рядом органів, подати на розгляд та затвердження упо­вноваженого органу.

Перенести проект відведення на місцевість шляхом встанов­лення меж земельної ділянки.

Одержати документ, який посвідчує право власності на зем­лю.

Здійснити державну реєстрацію земельної ділянки.

Більш детально розглянемо набуття права власності шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Громадяни, зацікавлені у приватизації земельних ділянок, що знаходяться у їх користуванні, подають про це заяву у письмовій формі до відповідної державної адміністрації або ради за місцез­находженням земельної ділянки. У межах нижче зазначених норм приватизація зазначених земельних ділянок здійснюється без­оплатно, а частина земельної ділянки, що перевищує встановлені норми може надаватися у приватну власність за плату.

Уповноважені органи приймають рішення щодо приватизації земельної ділянки у місячний строк. Вони приймаються на під­ставі відповідних технічних матеріалів та документів, що підтвер­джують розмір земельної ділянки, які додаються до заяви. Такими технічними матеріалами можуть бути схеми розташування земель­ної ділянки, план-проект розміщення будівлі, а до документів слід віднести державний акт на право постійного землекористування, відомості про реєстрацію договору тимчасового або орендного землекористування тощо.

Якщо рішення уповноваженого органу є позитивним, тобто надано згоду на передачу земельної ділянки у власність, надаєть­ся дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовлен­ням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцен­зії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Крім того, замовник документації із землеустрою визначає за погодженням із розробником документації з землеу­строю вартість робіт, термін їх виконання і порядок їх оплати.

У разі невиконання або неналежного виконання умов догово­ру при здійсненні землеустрою, розробники документації несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Крім того, зазначаємо, що вартість робіт із землеустрою визна­чається згідно з кошторисом на виконання робіт, який складається на підставі Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.

Увага!

Розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність грома­дянам України відповідно не може перевищувати дев’яти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при виділенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки влас­нику земельної частки (паю) не може перевищувати п’яти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджу­ється громадянином із рядом органів, серед яких органи управ­ління земельними ресурсами, природоохоронні і санітарно-епі­деміологічні органи, органи архітектури і охорони культурної спадщини, а також інші органи в залежності від цільового призна­чення земельної ділянки і надається на розгляд відповідної місце­вої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідне рішення про передачу земельної ділянки у влас­ність приймається уповноваженим органом у місячний термін з моменту отримання погодженого проекту.

Зауважимо! Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земель­ною ділянкою покладається на Центр державного земельного ка­дастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру.

Державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність, та відповідним дер­жавним органом земельних ресурсів.

У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів на під­ставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена нотаріу­сом.

Державні акти на право власності на земельну ділянку вида­ються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється структурними підрозділами Цен­тру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Увага! Право власності на земельну ділянку виникає з мо­менту отримання державного акту та його державної реєстрації в структурному підрозділі Центру державного земельного када­стру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

 

< Попередня   Наступна >