Глава 2.2 Виконання банками платіжних вимог органів ДВС про примусове списання боргу з банківських рахунків боржників та постанов про арешт коштів, що знаходяться на рахунках боржників

Виконавче право - ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
371

Глава 2.2 Виконання банками платіжних вимог органів ДВС про примусове списання боргу з банківських рахунків боржників та постанов про арешт коштів, що знаходяться на рахунках боржників

Відповідно до ст. 59 закону про банки арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а також арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається за по­становою державного виконавця у випадках, передбаченими законами України. Звільнення майна з-під арешту здійснюється за постановою орга­ну, який прийняв рішення про накладення арешту або за рішенням суду. Вказаною статтею забороняється накладати арешт на кореспондентські ра­хунки банку або зупиняти операції за цими рахунками. Адже на вказано­му рахунку містяться не тільки кошти банку-боржника, а й кошти клієнтів банку, що не є боржниками. Механізм накладення банками арешту на кошти клієнтів зазначений у главі 10 Інструкції "Про безготівкові розрахун­ки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі – Інструкція про безготівкові розрахунки).

Як зазначалося вище, вказана Інструкція набрала чинності 09.04.2004 року та розроблена відповідно до нового ЦКУ. В п. 10.1 Інструкції зазна­чено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, які зберігаються на його рахунках, відповідно до ст. 1074 ЦКУ не допус­кається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Слід зазначити, що са­ме вказана норма нового ЦКУ суперечить ст. 59 закону про банки та ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", в яких зазначено, що рішення про арешт майна (коштів) може прийматися самою виконавчою службою. На практиці вказані норми законодавства банки застосовують неоднаково. Є банки, які виконують постанови виконавчої служби про на

кладення аре­шту на кошти, винесені виконавчою службою на підставі рішення суду про стягнення коштів. Але є банки, які виконують постанови виконавчої служби про накладення арешту на кошти, винесені виконавчою служ­бою, виключно на підставі рішення суду про накладення арешту на кош­ти клієнта. Очевидно, що ст. 59 закону про банки, ст. 50 закону про ви­конавчу службу необхідно відкоригувати відповідно до прийнятого ново­го ЦКУ. Однак, деякі фахівці зазначають, що новий ЦКУ відповідно до йо­го ст.1 взагалі не поширюється на правовідносини, що укладаються між банком та виконавчою службою при виконанні постанов про арешти, і то­му слід керуватися виключно законом про банки та законом про вико­навчу службу. Вирішити викладені спори може тільки суд у встановлено­му порядку.

Відповідно до вимог Інструкції арешти можуть накладатися виконав­чою службою на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку без за­значення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в поста­нові. Якщо в постанові не зазначений конкретний номер рахунку, а зазна­чено, що арешт накладається на кошти, які є на всіх рахунках, то для за­безпечення суми, визначеної постановою, арешт, залежно від наявної су­ми, накладається на кошти, що є на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку. Постанови банком виконуються негайно.

УВАГА. Однак, якщо постанова до банку надійшла після операційного дня, то банк ставить на постанові штамп "вечірня", і забезпечує ви­конання цієї постанови у межах залишків коштів на рахунку на поча­ток наступного операційного дня.

Якщо постанова оформлена з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає постанову державно­му виконавцю разом з листом про причину повернення з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено.

ВРАХУЙТЕ. На практиці найпоширеніиими підставами для повернення постанов про арешти є такі: відсутність печатки на підписі начальни­ка відділу ДВС, відсутність дати, помилки в назві банку, назві клієнта, номері рахунку (якщо його вказують), номері коду ЄДРПОУ клієнта.

Слід зазначити, що відповідно до вказаної Інструкції банки зобов'язані приймати, обліковувати, виконувати всі постанови про арешт коштів клієнта які надходять до банку в порядку їх надходження. Не пізніше на­ступного дня банк зобов'язаний повідомити виконавчу службу про "відсутність" та "недостатність"(є кошти, але їх менше, ніж зазначено у по­станові) коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку кошти є в повній сумі арешту, то банк про це не зобов'язаний повідомляти виконав­чу службу. Кошти на арештованому рахунку клієнта забороняється вико­ристовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту. Якщо до банку надходить платіжна вимога про примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, банк таку платіжну вимогу повертає без виконання. В разі надходження до банку платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на ко­шти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної на арештованому рахунку сумі.

Примусове списання коштів з рахунків клієнтів банки здійснюють у відповідності до вимог ст. 1071 ЦКУ, ст. 59 закону про банки, глави 5 Інструкції про безготівкові розрахунки "Примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами".

ВРАХУЙТЕ. Слід звернути увагу на такі слова у назві наведеної глави – "ви­конавчих документів, що видані судами". Ці слова засвідчують, що банки не повинні виконувати виконавчі написи нотаріусів, визнану у вста­новленому порядку претензію, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору тощо. Для примусового списання коштів стягувач оформляє щонайменше у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, яка наведена в додатку 4 Інструкції, згідно з вимогами щодо за­повнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 Інструкції. В реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач по­винен зазначити назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) вико­навчого документа, виданого тільки на підставі рішення суду. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу до банку не по­дається. Платіжна вимога стягувачем подається до банку, що його обслу­говує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 Інструкції. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів від дати їх складання. Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну вимо­гу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повер­тає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєстру платіжних вимог із напи­сом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника щонайменше два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог.

УВАГА. Пункти 5.9 та 5.10 Інструкції передбачають, що банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наяв­ності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостат­ності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 Інструкції. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначен­ня платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, що її частково сплачено, суму, яка залишилась до сплати, та повторює текст, що наведе­ний у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний працівник банку на пер­шому примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Банки зобов'язані не пізніше ніж наступного робочого дня повідомити платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника. Після списання за платіжною вимогою суми у розмірі, який визначений постановою, банк списує цю постанову з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших по­станов, проводить операції за платіжними дорученнями клієнта.

ВРАХУЙТЕ. На практиці найпоширенішими підставами для повернення платіжних вимог стягувачам є такі: помилки в назві клієнта, номері ра­хунку, коду, назві банку; відсутність посилання в реквізиті "Призначення платежу" на дату та рішення, виконавчий документ суду, невідповідність кількості примірників платіжних вимог, відсутність відмітки банку стягувача, печатки стягувача.

Постановою Правління НБУ № 515 від 03.12.2003 р., зареєстрованої в Мін'юсті 06.02.2004 р. за № 167/8766, затверджено Положення про зу­пинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних ва­лютах та банківських металів (далі Положення). Це Положення визначає особливості здійснення уповноваженими банками примусового списан­ня коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнтів та з кореспондентських рахунків уповноважених банків-резидентів і не­резидентів, відкритих в інших уповноважених банках-резидентах та об­меження права клієнта/банка щодо розпорядження рахунком/ коррахунком, відкритим в іншому уповноваженому банку.

УВАГА. Платіжні вимоги на списання оформляються виключно на підставі виконавчих документів судів, приймаються, надсилаються на виконання до уповноважених банків, виконуються, повертаються та відкликаються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правови­ми актами НБУ з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у наведеному Положенні.

ВРАХУЙТЕ. У разі провадження виконавчих дій щодо списання з рахун­ку клієнта-боржника / коррахунку банку-боржника коштів у певній іно­земній валюті оформляється платіжна вимога на списання певної іно­земної валюти. В реквізиті "Сума" платіжної вимоги на списання зазна­чається сума іноземної валюти цифрами, а в реквізиті "Сума словами" – сума та назва іноземної валюти словами. У реквізиті "Призначення плате­жу" обов'язково зазначається назва, номер (якщо він є) і дата видачі ви­конавчого документа суду. В реквізиті "Дебет рахунку" зазначається но­мер рахунку клієнта-боржника/коррахунку банку-боржника, з якого буде здійснюватись списання. У реквізиті "Кредит рахунку" зазначається но­мер рахунку в іноземній валюті органу ДВС.

У разі провадження виконавчих дій щодо списання з рахунку клієнта-боржника / коррахунку банку-боржника певного виду банківських мета­лів оформляється платіжна вимога на списання певного виду банків­ських металів.

У разі провадження виконавчих дій щодо списання коштів у певній іно­земній валюті, яких немає на рахунку боржника або їх недостатньо, мо­же оформлятися платіжна вимога на списання національної валюти або іншого виду іноземної валюти, гривневий еквівалент якої має відповіда­ти сумі іноземної валюти, що підлягає списанню. На підставі платіжної ви­моги на списання уповноважений банк здійснює купівлю або конвер­тацію за рахунок наявних коштів іноземної валюти. У реквізиті "Призна­чення платежу" платіжної вимоги на списання зазначається, що іноземна валюта, яка списується, підлягає конвертації на міжбанківському валют­ному ринку України в іншу іноземну валюта (її назва) або те, що за національну валюту, яка списується, купується іноземна валюта, а також має бути посилання на ст. 51 ЗУ "Про виконавче провадження", а також назва, номер (якщо він є) і дата видачі виконавчого документа. Заповню­ються інші реквізити платіжної вимоги. Витрати уповноважених банків, комісійна винагорода та збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання у разі проведення вказаних операцій відшкодовуються за рахунок боржника.

ВРАХУЙТЕ. Відповідно до постанови органу ДВС, винесеної на підставі рішення суду, арешт може накладатися на всі кошти та банківські метали за всіма видами валют та банківських металів, із зазначенням суми/маси або без зазначення суми/маси, які є на рахунках клієнта.

 

< Попередня   Наступна >