Є. О. Харитонов, О. В. Старцев Цивільне право України § 1. Публічна обіцянка винагороди

Цивільне право - Договір купівлі-продажу

§ 1. Публічна обіцянка винагороди

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу.

Згідно зі ст. 1144 ЦК особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інфор­мації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). За своєю юри­дичною природою публічна обіцянка винагороди є одностороннім правочином.

Особою, яка публічно обіцяє винагороду, може бути як фізична, так і юридична особа. Відомості про таку особу повинні бути чітко виражені в повідомленні.

З огляду на те, що публічна обіцянка є правочином, вона передбачає існування боржника — особи, що дала обіцянку, та кредитора — особи (осіб), що вчинили відповідні дії. Проте одно­сторонність такого правочину обумовлює специфіку відносин його сторін — кредитор до досягнення відповідного результату не має жодних прав та обов'язків внаслідок прийняття (точніше сприй­няття) публічної обіцянки боржника виплатити винагороду. Боржник також стає зобов'язаним не з моменту оголошення обіцянки, а з моменту досягнення кредитором бажаного результату.

l;">Обіцяючи винагороду (нагороду), особа діє публічно. Частина 2 ст. 1144 ЦК передбачає, що обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. За змістом ст. 1 Закону України від 23 вересня 1997 р. "Про державну підтримку засобів масової ін­формації та соціальний захист журналістів" засобом масової інфор­мації може бути теле- і радіомовна організація, інформаційне агентство, друкований засіб масової інформації тощо. Останнім, в свою чергу, відповідно до Закону України від 16 листопада 1992 р. "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" є періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Обі­цянка винагороди може бути сповіщена не тільки у засобах масової інформації, а й "іншим чином" — тобто, будь-яким способом на вибір особи, яка обіцяє.

Обіцянка повинна бути адресована невизначеному колу осіб; в іншому разі відповідні відносини матимуть договірний характер, наприклад, характер підрядних.

У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов'язана виплатити її. Під винагородою розуміються майнові цінності — як гроші, так і будь- які інші речі, що отримуються від юридичних і фізичних осіб, які розмістили обіцянку. Проте така винагорода не повинна бути платою, що зазвичай сплачується за послуги такого роду. Моральне заохочення також не може розглядатися як винагорода.

Форма та розмір винагороди вказуються в сповіщенні публічної обіцянки винагороди; в іншому разі вони визначаються за погоджен­ням сторін, а в разі спору — судом.

Особа обіцяє винагороду за передання їй відповідного результату. Такий результат може досягатися вчиненням дії, яка повинна бути правомірною — передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо. При цьому обіцянка не повинна обмежувати досягнення результату однією особою; вона повинна передбачати випадок, коли такого результату досягнуть 2 чи більше осіб. На відміну від багатьох договорів, в яких має значення виконання умов саме сторонами персонально, при публічній обіцянці значення має лише досягнення результату і, відповідно, з огляду на публічний характер обіцянки — не мають значення особи кредиторів.

Зобов'язання для особи, що публічно обіцяла винагороду, вини­кає не з моменту такої обіцянки, а з моменту досягнення третіми особами бажаного результату. Таким чином, особа, що обіцяє виплатити винагороду, стає зобов'язаною за умови, що виконана дія відповідає результату, за досягнення якого обіцяна винагорода, а також у разі, якщо дія виконана в межах зазначеного в сповіщенні терміну, якщо він був установлений. Якщо строк (термін) виконан­ня завдання не встановлений, обіцянка вважається чинною про­тягом розумного часу відповідно до змісту завдання.

На обов'язок виплатити нагороду не впливає, чи був досягнутий результат у зв'язку з оголошеною обіцянкою, чи ні. Наприклад, особа, яка знайшла загублену річ, за шо власником оголошена наго­рода, має право на одержання цієї винагороди незалежно від того, чи знала вона про обіцянку, чи ні.

Згідно зі ст. 1145 ЦК у разі публічної обіцянки винагороди завдан­ня, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необ­меженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачу­ється особі, яка виконала завдання першою. Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподі­ляється між ними порівну.

Відповідно до ст. 1147 ЦК особа, яка публічно обіцяла вина­городу, має право змінити завдання та умови надання винагороди. У такому випадку особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкоду­вання понесених нею витрат.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди при­пиняється у разі:

• закінчення строку для передання результату;

• передання результату особою, яка першою виконала завдання.

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно

оголосити про припинення завдання. У цьому разі особа, яка по­несла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.

Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу.

Різновидом публічної обіцянки є публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу. Конкурсом в загальному розумінні є форма творчого змагання, яка має на меті виявлення кращих про­позицій, розроблених за критеріями, встановленими засновником конкурсу. Він, як і публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, є одностороннім правочином із наявністю сторони кре­дитора — учасників конкурсу, які беруть у ньому участь шляхом подання своїх робіт, вчинення певних дій тощо, та боржника — засновника конкурсу, який ці роботи приймає, оцінює досягнуті результати і визначає переможця.

Засновником конкурсу може бути як юридична, так і фізична особа. Конкурс, як і перший різновид публічної обіцянки винаго­роди, оголошується публічно через засоби масової інформації; оголошення про нього може бути зроблено й іншим чином. На відміну від публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, конкурс може відбуватися як у відкритому режимі (без обмежень стосовно його учасників), так і у закритому — винятково серед персональних учасників. Участь у конкурсі може бути об­межена і у випадку його проведення у відкритому режимі, шляхом встановлення кваліфікаційних вимог до учасників або в силу не­можливості взяття у ньому участь у разі, якщо така діяльність не відповідає засновницьким документам учасника.

За ст. 1151 ЦК засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому.

Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо, не обмежуючись, на відміну від першого різновиду обіцянки вина­городи, вчиненням будь-якої правомірної дії. Внаслідок конкурсу можуть створюватися нові об'єкти: літературні твори, твори образо­творчого та декоративного мистецтва, устаткування тощо. Результа­том конкурсу може бути вчинення дій: вилов найбільшої кількості риби, приготування найкращої страви тощо.

За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу. Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохо­чення. Нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є однією з істотних умов конкурсу.

Засновник конкурсу має право змінити його умови до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс.

Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. У разі відмови засновника від проведення конкур­су з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результа­ту. Він визначається в порядку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж порядку, в якому його було оголошено і можуть бути оскаржені заінтересова­ною особою до суду.

Оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, має свої особливості. Згідно зі ст. 1155 ЦК за наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяль­ності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комі­сія, журі) може прийняти рішення про:

• присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

• присудження окремих призових місць, якщо їх було встанов­лено декілька, та нагород (премій);

• відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;

• присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу.

Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого їх використання за згодою переможця конкурсу. Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами на укладення з пере­можцем конкурсу договору про використання предмета конкурсу.

Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ. Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник кон­курсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.

Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї за набувальною давністю.

< Попередня   Наступна >