Розділ 5 ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ // 5.1. Поняття фінансової відповідальності та фінансових санкцій

Податкове право - Відповідальність юридичних осіб за податкові право
46

Розділ 5

ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОДАТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

5.1. Поняття фінансової відповідальності та фінансових санкцій

Засобом реалізації фінансової відповідальності є фінансові санкції, їх не можна ототожнювати з фінансовою відповідальністю або підміняти ними останню.

Фінансові санкції - це стягнення, що застосовуються уповноваженим податковим органом до платників податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою забезпечення податкових надходжень до бюджету та цільових фондів.

Часто між фінансовими та адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Однак, така позиція потребує детальної регламентації. Маючи власну точку зору, автор звертає увагу на той факт, що фінансові санкції відрізняються від адміністративних. По-перше, вони відрізняються за суб'єктами (при адміністративному правопорушенні - фізичні особи, при податковому - фізичні і юридичні особи). По-друге, адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє фінансові санкції за податкові правопорушення грунтуються на податковому примусі, що не потребує попереднього встановлення вини платника податку1.

Найпроблематичнішим серед науковців і практиків залишається питання про юридичну природу фінансове - правових санкцій, які є способом реалізації податкової відповідальності. Йдеться про віднесення їх до різновиду адміністративних стягнень і виділення окремого виду відповідальності - фінансової, яка характеризується відповідними ознаками. Прихильники адміністративне - правової природи фінансових санкцій, як правило, це юристи - практики, аргументовано і логічно обстоюють свою позицію, виходячи з чинного законодавства, їх можна

зрозуміти оскільки основним для них є захист прав та інтересів клієнтів в межах чинного законодавства, тобто з використанням можливостей і приписів нормативних актів, які дають змогу досить фамотно аргументувати свою правоту. Такий підхід дозволяє чітко окреслити дії й рішення податкових органів та платників податків рамками адміністративного процесуального законодавства (йдеться про підстави відповідальності, порядок провадження по справі, порядок накладання стягнення, порядок прийняття та оскарження рішення, тощо.) Представникам податкових і деяких інших державних органів на руку відсутність організованого законом порядку та підстав притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, оскільки це дає можливість на підставі підзаконних нормативних актів, стверджуючи про особливості і специфіку фінансових санкцій, виходячи з принципу вини платника податку, притягати до відповідальності фізичних та юридичних осіб з порушенням Конституції України, а часто із порушенням елементарних прав людини та статусу юридичної особи, закріпленого в законодавстві.

Дослідження проблем, які пов'язані з відповідальністю за порушення фінансового законодавства, є актуальним у зв'язку з тенденцією, яка пов'язана з виділенням фінансової відповідальності в окремий вид юридичної відповідальності. При цьому зазначають, що таке виділення приведе до появи виду відповідальності, не забезпеченого, на відміну від інших, вже відомих видів, ні чітким механізмом реалізації, ні матеріально-правовими і процесуальними гарантіями дотримання прав осіб, які притягуються до відповідальності. Навпаки, висновок про віднесення тих або інших заходів відповідальності до загальновизнаних видів (кримінальної, адміністративної, цивільної, дисциплінарної і матеріальної відповідальності), дозволить використати вже сформовані правові інститути для регулювання фінансової діяльності.

Перш за все, необхідно вияснити правову природу фінансової санкції.

Згідно п.22 ст.92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які являються злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями і відповідальність за них визначаються виключно законами України. Згідно ч.2 ст.8 Конституції України, закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звідси випливає, що законодавством не можуть передбачатися інші види відповідальності, крім цивільно-правової, кримінальної, адміністративної і дисциплінарної.

Дійсно, якщо допустити, що проведений вище перелік видів відповідальності не є вичерпним, то прийдеться зробити висновок, що заборона, яка міститься в п.22 ст.92 Конституції України, на визначення відповідальності за цивільні, кримінальні, адміністративні, дисциплінарні правопорушення інакше, як законами, є декларативними і, фактично, не діють. Але в такому випадку будь - яке діяння, за яке відповідальність законами не передбачена, можна назвати скажімо, "фінансовим", "економічним", будь-яким іншим "спеціальним" правопорушенням, встановивши за нього відповідальність не законом, а іншим нормативним актом.

Методом включення легко встановити, що фінансова санкція, найімовірніше, являє собою адміністрат ивно - правову санкцію. Фінансова санкція за приховування або зниження сум податку, наприклад, не направлена на відшкодування збитків державі, оскільки застосування цієї санкції, як відоме, не звільняє платника від обов'язку по сплаті приховуваної або заниженої суми податку.

Кваліфікація порушень, за які передбачаються фінансові санкції як адміністративних правопорушень, підтверджується і наявністю об'єкта посягання, а саме: державного порядку. Однак, адміністративне законодавство передбачає врахування вини порушника при застосуванні санкції і не передбачає застосування останньої до юридичних осіб (що характерно податковому праву). Хоча, на перший погляд, наведені особливості стосуються в більшій мірі порядку застосування фінансових санкцій, їх правова природа потребує докладної аргументації з врахуванням формального визначення в Законі.

Податкові інспекції, як правило, керуються в першу чергу не законами, а відомчими інструкціями. Застосуванню фінансових санкцій посвячена інструкція про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій державної податкової служби, затверджено наказом ДШУ від 20. 04.1995 № 28. На практиці податкові інспекції застосовують всі санкції без врахування наявності або відсутності вини, якщо тільки відповідним Законом прямо не передбачено інше.

Цікаво, що Інструкція всупереч поширеній думці, не містить вказівок на необхідність застосування фінансових санкцій незалежно від наявності чи відсутності вини платника податків. Працівники податкових інспекцій люблять посилатися на абзац 2 п.6 Інструкції, згідно з яким фінансова санкція застосовується незалежно від причин, зниження платником сум податків, іншого платежу в податкових деклараціях, розрахунках, а також на п.5

Склад правопорушення містить чотири групи ознак, які характеризують чотири елементи правопорушення: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Причинний зв'язок, як відомо, представляє собою (психічне) об'єктивний зв'язок між неправомірним діянням і наслідком, який настав і відноситься до об'єктивної сторони правопорушення, в той час, як вина представляє собою психічне відношення в формі умислу або необережності особи до скоєного нею діяння і відноситься до суб'єктивної сторони правопорушення. Що стосується правопорушення з формальним складом, за які і передбачено застосування фінансових санкцій, то, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень рахується закінченою самим фактом здійснення особою неправомірного діяння, незалежно від його наслідків, судження про причинний зв'язок позбавленні змісту.

Таким чином, слід зробити висновок : фінансові санкції повинні застосовуватися незалежно від наслідків, викликаних цими порушеннями. До речі, фрази, які зустрічаються в листах і роз'ясненнях на кшталт "санкцій повинні застосуватися незалежно від яких би то не було обставин" також не несуть ніякої інформації. Обставини, як і причинний зв'язок, відносяться не до суб'єктивної, а до об'єктивної сторони правопорушення.

Таким чином, питання про правову природу відповідальності за фінансові правопорушення, перш за все податкові, в останній час вивчається багатьма авторами. Однак єдиний підхід до нього не вироблений.

Як правило, говорять про наявність особливих фінансових санкцій. При цьому відповідальність або ототожнюється з санкціями, або про неї не згадується взагалі. Так, наприклад, А. Курбатов допускає існування такої але з оговорюю: "... хоча дана відповідальність і виділена в законодавстві як самостійна і володіє рядом специфічних особливостей (застосовується без врахування вини платника податку, для юридичних осіб передбачений безспірний порядок стягнення, а для фізичних осіб - судовий, носить чисто майновий характер), однак за предметом і методом вона являється адміністративною ".

Посилаючись на виділення фінансової відповідальності в законодавстві, А. Курбатов допускає неточність: законодавство використовує термін "фінансові санкції". На це звертає увагу автор статті "До питання про правову природу відповідальності по податковому законодавству" Е.Бєлінський. Він приходить до висновку, що відповідальність по податковому законодавству - це різновид адміністративної відповідальності, однак детальне обгрунтування цієї тези не приводиться.

Достатніх підстав для виділення фінансової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності немає . Можна говорити про фінансову відповідальність в широкому розумінні слова як інституті фінансового права, який об'єднує в собі норми різних галузей права, функція яких - захист фінансових відносин. Фінансова відповідальність в вузькому розумінні слова, реалізація фінансових санкцій - окремий чинник адміністративної відповідальності.

Підстави та порядок застосування фінансових санкцій

Законодавство передбачає застосування до платників податків таких фінансових санкцій, як стягнення всієї суми недоїмки, штраф та пеня.

 

< Попередня   Наступна >