Які проблеми виникають на практиці при визначенні монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку?

Комерцiйне права - КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО. У ПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯ
232

Які проблеми виникають на практиці при визначенні монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку?

На практиці виникають проблеми із тлумаченням поняття "монополь­не становище на ринку" і тієї категорії осіб, відносно яких таке монополь­не становище складається.

Так, Антимонопольний комітет України вважав порушниками антимо­нопольного законодавства 18 реєстраторів цінних паперів. Штрафи були накладені на Київського реєстратора "Р" (96, 8 тис. грн.), Донецьких "Р" (2,9 тис. грн.) , "М" (300 грн.), "А" (3 тис. грн.) тощо.

Зокрема, відповідно до постанови державного уповноваженого Анти­монопольного комітету України за порушення антимонопольного зако­нодавства, в результаті яких, на думку фахівців Антимонопольного комітету, ЗАТ "А" одержало прибуток у розмірі 1088 грн. 18 коп., на нього був накладений штраф у сумі 3000 грн. Крім того, реєстратора зобов'яза­ли добровільно перерахувати суму незаконно отриманого прибутку у державний бюджет. ЗАТ "А" звернулося до Вищого арбітражного суду Ук­раїни.

Суд задовольнив позов. Зокрема, у його рішенні зазначено: "Відповідно до ст.1 Закону України "Про обмеження монополізму і недопущення не­добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", монопольна діяльність - це дії суб'єкта господарювання за умови монопольного ста­новища на ринку одного суб'єкта господарювання у виробництві і ре­алізації товарів (послуг). Придбання виключних прав підприємцем перед його контрагентом після укладення цивільно-правового договору з ним не вважається монопольною діяльністю". Таким чином, "А" не є моно­полістом, оскільки ціни на надані ним послуги з ведення реєстру регла­ментовані договором, затвердженим загальними зборами акціонерів. Цей факт свідчить, що реєстратор не міг нав'язувати емітенту і його акціонерам дискримінаційні ціни.

n: justify;">Антимонопольний комітет України не погодився з таким висновком і подав касаційну скаргу до судової колегії Вищого арбітражного суду Ук­раїни. При цьому ним було зроблено уточнення: реєстратор виступає мо­нополістом не відносно акціонера, а відносно покупця акцій, який не приймав участі у затвердженні договору.

Судова колегія Вищого арбітражного суду не погодилася з таким тлума­ченням. Вона звернула увагу на те, що відповідно до "Тимчасового Поло­ження про депозитарії і депозитарну діяльність" від 21 травня 1996 року, яким урегульований механізм реєстрації і перереєстрації прав власності на іменні цінні папери, на загальнодержавному ринку послуги з пере­оформлення прав власності на цінні папери, крім реєстраторів, надають також зберігачі, до яких, при бажанні, можуть звертатися окремі покупці. Той факт, що вони цього не роблять, свідчить не про те, що реєстратор займає монопольне становище, як стверджує Антимонопольний комітет, а, навпаки, про те, що контрагентів за договорами із реєстратором цілком влаштовують умови наданих їм послуг.

У зв'язку з цією справою виникає питання про можливість застосуван­ня до реєстраторів загальної методики визначення монопольного стано­вища підприємства, відповідно до якої монополістом вважається ре­єстратор, що здійснює не менше 35% операцій на трансфер відносно ак­цій конкретного емітента. Обсяг операцій реєстратора, як і зберігача, цілком залежить від покупця або торговця цінними паперами, а не навпа­ки [3].

 

< Попередня   Наступна >