Правова та економiчна суть реєстру вимог кредиторiв

Комерцiйне права - Банкрутство: практичнi аспекти
125

Правова та економiчна суть реєстру вимог кредиторiв

Якщо резюмувати вищевикладений матерiал, то мож­на стверджувати, що Реєстр – це специфiчний, бага тофункцiональний, динамiчний процесуальний судо­вий документ, пiдпорядкований основнiй цiлi про­вадження у справi про банкрутство – відновленню п ла тоспроможностi боржника, що за своєю юридич­ною суттю - формує органiзацiйно-правовi відносини мiж боржником та кредиторами, а за економічною суттю – визначає доцiльнiсть введення тiєї чи іншої процедури у справi, ексклюзивно визначає (кiлькiсно) мiру впливу кредитора на боржника через черговiсть та розмiр грошової вимоги. Реєстр є єдиним документом, який має вiдповiдну юридичну силу у всiх судових процедурах банкрутства (розпорядження май­ном, санацiї, лiквiдацiї та мирової угоди).

Специфiка Реєстру як процесуального документу поля­гає в тому, що це чи не єдиний документ у ходi проваджен­ня у справi про банкрутство, який не пiдлягає оскарженню учасниками процесу. Згiдно з частиною 1 статтi 14 Закону тiльки “визнанi боржником грошовi вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторiв.” Є визнання боржником заяви кредитора - немає спору. Не­має спору – немає оскарження. Бiльш того, ухвалу про вiдмову у прийнятi заяви про порушення справи про бан­крутство може бути оскаржено за пунктом 4 статтi 8 Зако­ну, ухвалу про повернення заяви без розгляду – за пунктом 4 статтi 9 Закону, ухвалу пiдготовчого засiдання – за абза­цом 8 пункту 11 статтi 11 Закону, ухвалу про введення за-ходiв щодо забезпечення грошових вимог кредиторiв – за абзацом 2 пункту 6 статтi 12, ухвалу про призначення роз­порядника майна – за пунктом 6 статтi 13, ухвалу про при­значення керуючого санацiєю – за абзацом 2 пункту 3 статтi 17 i т. iн. Можливiсть оскарження Реєстру чинним Законом не передбачена. Зауважимо, що положеннями статей 86 та 106 Господар

ського процесуального кодексу України не передбачена й можливiсть оскарження ухвали про затвердження Реєстру шляхом подання апеляцiйної скарги. Тобто, кредитори набувають усiх прав та повнова­жень за Законом з моменту прийняття вiдповiдної ухвали про затвердження Реєстру. Останнє вiдкриває можливiсть для маневрування та манiпулювання при проведеннi пер­ших зборiв кредиторiв та комiтету кредиторiв.

Реєстр, на наш погляд, виконує такi функцiї:

органiзацiйно впорядковує хiд провадження у справi, визначає прийняття рiшень зборами кредиторiв та комiтетом кредиторiв з питань, окреслених Законом;

стабiлiзує (покращує, пом’якшує) фiнансове становище боржника на стадiї процедури розпорядження май­ном та у процедурi санацiї;

кiлькiсно вiдображає (щодо валюти балансу, загальної суми лiквiдних активiв, обсягiв виробництва, прибут-ковостi у майбутньому) ймовiрнiсть вiдновлення пла-тоспроможностi боржника на момент припинення про­вадження у справi про банкрутство та ймовiрнiсть по­вторення його неплатоспроможностi у майбутньому;

ставить кiнцевi цiлi у провадженнi у справi про бан­крутство через календарнi графiки погашення креди­торської заборгованостi, досяжнi розмiри погашення та списання.

Функцiя впорядкування бiльш детально нижче, тут ли­ше зауважимо, що ця функцiя дає можливiсть перетворити процес банкрутства у керований, прогнозований та пiдго-товлений процес, коли на початку провадження у справi про банкрутство чiтко вiдомо куди, коли i яким чином прийдемо.

Стабiлiзацiйна функцiя Реєстру реалiзується через поло­ження частини 5 статтi 31 Закону: “вимоги, заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, не роз -глядаються i вважаються погашеними”. Крiм цього, у ре-дакцiї Закону вiд 7 березня 2002 року безпосередньо до статтi 14 Закону (частина 2) додатково внесено положення, яке передбачає: “Вимоги конкурсних кредиторiв, що заяв -ленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, - не розглядаються i вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалi, якою затверджує реєстр вимог кредиторiв. Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає”.Таким чином, боржник у звiтний перiод, на який припадає момент за­твердження Реєстру, не тiльки може, але й зобов’язаний, по-перше, кредиторську заборгованiсть, що ввiйшла до Реєстру, перевести зi статей балансу, на яких вона облiко-вувалася, до статтi балансу, за якою облiковується заборго-ванiсть, час сплати якої настав. По-друге, усю заборго-ванiсть за даними бухгалтерського облiку, що не ввiйшла до Реєстру, перевести до статтi – доходи. По-третє, розпоряд­ник майна чи боржник звертається до суду з клопотанням видати наказ про примусове списання дебiторської забор-гованостi, вимоги по якiй заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, згiдно даних бухгалтерського облiку у боржника.

Функцiя Реєстру щодо пом’якшення тиску кредиторсь­кої заборгованостi на показники фiнансової дiяльностi боржника також зумовлюється положеннями пункту 5 статтi 39 Закону: “мирова угода може бути розiрвана за рiшенням господарського суду у разi: невиконання боржни­ком умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторiв...”. Тобто, виконуй умови мирової угоди хоча б на гривню бiльше за 2/3 сумарних вимог за Реєстром, а решту заборгованостi можеш не погашати або досить дов­го, або взагалi нiколи. Практично реалiзувати право вимоги за несплаченою третиною вимог неможливо, принаймнi автору такi випадки не вiдомi. Як кажуть – або дорога скiнчиться, або верблюд здохне.

Функцiя кiлькiсного вiдображення ймовiрностi вiднов-лення платоспроможностi боржника на момент припинен­ня провадження у справi про банкрутство та повторення його неплатоспроможностi у майбутньому легко демонст­рується на простих економiчних розрахунках. Так, сумарна заборгованiсть за Реєстром повинна бути меншою за су­марний очiкуваний прибуток за перiод до запланованого термiну погашення цiєї заборгованостi, iнакше вiдновлення платоспроможностi не вiдбудеться. Зауважимо, що для тонкого фiнансового аналiзу процесу банкрутства суб’єктiв господарювання автору вiдомi з десяток рiзних ко-ефiцiєнтiв, до розрахунку яких залучаються данi з Реєстру. Але це тема спецiальних фахових дослiджень для вузького кола теоретикiв чи особливо прискiпливих студентiв, а не даного огляду для широкого загалу читачiв.

Цiльова функцiя Реєстру найбiльш очевидна й найбiль-ше пiддається кiлькiсному вiдбиттю.

Зрозумiло, якщо сума грошових вимог за Реєстром скла­дає до 10% вiд валового доходу боржника, то до боржника можливо застосовувати тiльки процедуру санацiї, причому єдине, що треба зробити обов’язково й одразу - це змiнити менеджмент, пiсля чого, пiдписавши мирову угоду, можна вважати процедуру санацiї успiшно завершеною. Найвiро-гiднiше, що у майбутньому цей боржник бiльше iз банкрут­ством не стикнеться.

У разi, коли сума грошових вимог коливається близько 25% вiд валового доходу, то це вже свiдчення глибинної хво­роби: вiдновлення платоспроможностi можливе, але вима­гає не тiльки змiни менеджменту, а й розробки пов-ноцiнних бiзнес-планiв подальшої дiяльностi.

Якщо сума грошових вимог за Реєстром порiвнянна з рiчним валовим доходом, але розрахункова норма прибут-ковостi виробництва є не меншою за 5%, то процедура са-нацiї можлива, але вимагає укладення мирової угоди з умо­вами списання частини боргiв та розстрочення залишку заборгованостi на вiдповiдний термiн. Частки та термiни пiддаються чiткому обрахуванню. Коли норма прибутко-востi виробництва менша за 5%, краще переходити до лiквiдацiйної процедури, якщо немає “конкретного замов­лення на санацiю”.

У разi кратностi суми грошових вимог за Реєстром рiчно-му валовому доходу, то не слiд планувати нiяких iнших за-ходiв, крiм лiквiдацiйної процедури. Як то кажуть, “хворому з перших годин лiкування треба призначати грязьовi ван­ни, щоб тiло звикало до землi”. Знову таки, якщо немає “ за­мовлення на санацiю”.

Пiсля короткого розкриття поняття Реєстру так само ко­ротко зупинимося на формi Реєстру, яку зобов’язаний мати Реєстр як певний процесуальний документ.

Форма Реєстру визначається вимогами абзацiв 6 i 7 статтi 1, абзацiв 4 та 5 частини 1 статтi 7, абзацу 4 частини 2 статтi 7 Закону та статтi 54 (пункт 2) Господарського про­цесуального кодексу України. З 29 серпня 2002 р. набрала чинностi нова редакцiя Закону вiд 7 березня 2002 р., яка мiстить новi вимоги до Реєстру, а саме: “Розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру ... вiдомостi про майно боржника, яке є предметом застави згiдно держав -ного реєстру застав.” ( абзац 2 частини 6 статтi 14 Закону).

Вiдповiдно до нових вимог Реєстр має набути вигляду таблиць 1 i 2:

Таблиця 1

Таблиця 2

Безпосередньо до Реєстру можуть надаватися рiзнi до-помiжнi документи, пояснення, зауваження, особливi дум­ки, розрахунки тощо. Кiлькiсть, форми, склад, змiст цих до-даткiв залежать вiд потреб судового процесу, квалiфiкацiї арбiтражного керуючого, тiєї чи iншої процедури у справi про банкрутство, досвiду, вiльного часу та фантазiї арбiтражного керуючого.

Декiлька слiв про структуру Реєстру або про черговiсть у Реєстрi. Частина 1 статтi 31 Закону досить чiтко визначає черговiсть задоволення вимог кредиторiв. З правової точки зору, черговiсть складання Реєстру вiдбиває прiоритети груп кредиторiв перед iншими кредиторами, рiвнiсть перед законом та нерiвнiсть перед Законом, а саме:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпеченi заставою;

б) виплата вихiдної допомоги звiльненим працівникам банкрута, у тому числi вiдшкодування кредиту, отриманого на цi цiлi;

в) витрати, пов’язанi з провадженням у справi про банкрутство в господарському судi та роботою лiквiдацiйної комiсiї, у тому числi:

- витрати на оплату державного мита;

- витрати заявника на публiкацiю оголошення про порушення справи про банкрутство;

-витрати на публiкацiю в офiцiйних друкованих органах iнформацiї про порядок продажу майна банкрута;

-витрати на публiкацiю в засобах масової інформації про поновлення провадження у справi про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недiйсною;

- витрати арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), пов’язанi з утриманням i збереженням майнових активiв банкрута;

витрати кредиторiв на проведення аудиту, якщо ау -дит проводився за рiшенням господарського суду за ра -хунок їх коштiв;

витрати на оплату працi арбiтражних керуючих (роз -порядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. ...

у другу чергу задовольняються вимоги, що виник­ли iз зобов’язань банкрута перед працiвниками пiд -приємства-банкрута (за винятком повернення внес -кiв членiв трудового колективу до статутного фонду пiдприємства), зобов’язань, що виникли внаслiдок за-подiяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шля -хом капiталiзацiї вiдповiдних платежiв у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також вимоги громадян - довiрителiв (вкладникiв) довiрчих товариств або iнших суб’єктiв пiдприєм -ницької дiяльностi, якi залучали майно (кошти) до -вiрителiв (вкладникiв);

у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв);

у четверту чергу задовольняються вимоги кредито -рiв, не забезпеченi заставою, у тому числi i вимоги креди -торiв, що виникли iз зобов’язань у процедурi розпоряджен -ня майном боржника чи в процедурi санацiї боржника;

у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо по­вернення внескiв членiв трудового колективу до ста -тутного фонду пiдприємства;

у шосту чергу задовольняються iншi вимоги”.

Таку громiздку цитату iз Закону необхiдно було навести повнiстю, бо в нiй, i тiльки в нiй, вiдображено структуру Реєстру.

Зауважимо, що згiдно з редакцiєю Закону вiд 7 березня 2002 року розпорядник майна (частина 6 статтi 14 Закону ) зо­бов’язаний, крiм вимог, якi заявленi кредиторами, внести до Реєстру вимоги за даними облiку боржника по вимогах першої черги, що забезпеченi заставою, та вимогах другої черги.

Для отримання остаточного i повного уявлення про структуру Реєстру, для того, щоб до кiнця зрозумiти, хто мо­же бути внесений до Реєстру, звернемося до змiсту частини 15 статтi 11 Закону: “Пiсля опублiкування оголошення про порушення справи про банкрутство в офiцiйному друкованому органi всi кредитори незалежно вiд настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згiдно зi статтею 14 цього Закону.” Тобто, (абзац 6 частини 1 статтi 1 Закону) неза­лежно вiд того фiзична Ви особа чи юридична, вступали Ви у договiрнi вiдносини з боржником чи нi, визнавав вiн Вашi вимоги чи нi, висували Ви до нього вимоги ранiше чи нi, не­ залежно вiд будь-яких умов та обставин Ви маєте право за­явити про грошовi вимоги до боржника, якщо Ви маєте у встановленому порядку пiдтвердженi документами ви -моги до боржника. Вимоги першої – п’ятої черги очевиднi, що ж до особливостей деяких з цих вимог, разом з вимогами шостої черги, то вони будуть розглянутi нижче.

Пiдводячи риску пiд усiм вищесказаним, задамося питаннями: "Чи можливо використати правову специфiку Реєстру, його правову та економiчну суть у вирiшеннi питань вiдновлення пла т о с п р о м о ж н о с т i боржника? Як керувати суттю Реєстру, його змiстом?"

На нашу думку, вiдповiдь однозначна – не тiльки можна, але й треба.

 

< Попередня   Наступна >