Додатковий матеріал до розділу «Житлове законодавство» // Житловий кодекс України (Витяг)

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
135

Додатковий матеріал до розділу «Житлове законодавство»

Проект вноситься народними депутатами України

Пустовойтенком В. П. (реєстр, к. № 358), Резніком І. Й. (реєстр, к. № 135), Круком Ю. Б. (реєстр, к. № 140), Кругловим М. П. (реєстр, к. № 130), Костинюком Б. І. (реєстр, к. N° 279)

 

Житловий кодекс України

(Витяг)

Цей Кодекс регулює питання забезпечення реалізації права громадян на житло, утримання та збереження житлового фонду, правовідносини фізичних і юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі житлових відносин.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право на житло1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадяни України забезпечуються житлом шляхом:1) надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам безоплатно на підставі договору найму на певний строк;2) створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;3) надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, у випадках, визначених законом, на підставі договору найму.2. Громадяни, які перебувають у трудових чи інших відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, можуть забезпечуватися житлом за рахунок цих підприємств, установ, організацій.3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, придбавають житло за власний рахунок. їм також може надаватися в користування службове житло або житлове приміщення в гуртожитках відповідно до статей 78-81 цього Кодексу.4. Органи виконавчої влади, органи

місцевого самоврядування зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти громадянам у будівництві та придбанні житла.5. Ніхто не може бути:1) обмежений у праві власності та/або користування житловими приміщеннями інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом;2) примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.Стаття 2. Участь громадян, органів самоорганізації населення, об'єднань власників житла та співвласників багатоквартирних житлових будинків, житлово-будівельних кооперативів, житлових кооперативів, молодіжних житлових комплексів у використанні та збереженні житлового фонду1. Громадяни, а також органи самоорганізації населення, об'єднання власників житла та співвласників багатоквартирних житлових будинків, житлово-будівельні кооперативи, житлові кооперативи, молодіжні житлові комплекси відповідно до своїх статутів беруть участь у:1) здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення використання, утримання та збереження житлового фонду;2) захисті своїх прав та інтересів, пов'язаних з утриманням і збереженням житла;3) визначенні, у тому числі на конкурсній основі, підприємств, установ, організацій для обслуговування, ремонту та реконструкції житла, надання комунальних послуг;4) здійсненні контролю за цільовими витратами на утримання житлових будинків і прибудинкових територій та щодо оплати житлово-комунальних послуг;5) виконанні робіт щодо упорядкування та озеленення прибудинкових територій.

Стаття 3. Житлове законодавство1. Житлове законодавство базується на Конституції України і складається з цього Кодексу, нормативно-правових актів у галузі цивільного та житлового законодавства, що регулюють правовідносини у житловій сфері, та прийнятих на їх виконання інших нормативно-правових актів.Стаття 4. Відносини, що регулюються житловим законодавством1. Житлове законодавство регулює відносини щодо:1) виникнення, здійснення і припинення права власності на житло;2) обліку громадян, які потребують одержання житла або поліпшення житлових умов, надання житла цим громадянам;3) реалізації прав та виконання обов'язків власників житла і користувачів житлом;4) забезпечення формування, використання, утримання та збереження житлового фонду;5) надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;6) збереження та бронювання житла, яке перебуває в державній та комунальній власності;7) приватизації житлового фонду-відповідно до закону та припинення права власності на приватизований житловий фонд;8) забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та соціальних гарантій стосовно оплати такого житла, шляхом безоплатного надання житла відповідно до встановлених норм і надання державної підтримки в оплаті за найм, житлово-комунальні послуги, експлуатаційні витрати та звільнення від плати на капітальний ремонт.2. Відносини, пов'язані з відведенням земельних ділянок для житлового будівництва, будівництвом і реконструкцією житлових будинків, наданням кредитів на будівництво чи придбання житла, регулюються відповідним законодавством, будівельними і санітарними нормами з урахуванням норм цього Кодексу.Стаття 5. Суб'єкти права власності на житло1. Суб'єктами права власності на житло є фізичні та юридичні особи, держава та територіальні громади сіл, селищ, міст в особі відповідного органу місцевого самоврядування.2. Усі суб'єкти права власності на житло мають рівні права щодо володіння, користування, розпоряджання своєю власністю відповідно до закону.Стаття 6. Об'єкти права власності на житло1. Об'єктами права власності є житлові будинки, квартири, частини житлових будинків чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.Стаття 7. Права та обов'язки власників житла1. Власник житла — фізична чи юридична особа, держава, територіальна громада села, селища, міста, яка набула право власності на житло відповідно до закону.Власник житла має право володіти, користуватися і розпоряджатися житлом особисто або спільно з іншими особами.Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме:1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому житло, передавати в найм, укладати інші угоди, не заборонені законом;2) використовувати належне йому майно для ведення господарської діяльності, крім промислового виробництва, та іншої не забороненої законом діяльності в установленому законом порядку;3) передавати належне йому майно в тимчасове користування іншим особам на підставі відповідних договорів;4) заповідати належне йому майно відповідно до закону.2. Власник житла зобов'язаний забезпечити належне утримання, ремонт та благоустрій житла, його безпечний технічний стан, не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та інтереси інших осіб, а також дотримуватись інших вимог правил утримання житлових будинків, рішень органів місцевого самоврядування.Власник житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законом.3. Житло, яке не має власника або власник якого невідомий, є безхазяйним.Безхазяйне житло береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене. Про взяття безхазяйного житла на облік робиться оголошення в місцевих друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйного житла на облік воно відповідно до цивільного законодавства може бути передане за рішенням суду в комунальну власність.Стаття 8. Призначення, види та категорії житлового фонду1. Житловим приміщенням є призначене для постійного і переважного проживання громадян ізольоване приміщення (квартира, кімната).Розміщення в житлових будинках (квартирах) промислового виробництва забороняється.Вимоги щодо обмеження чи припинення господарської або іншої не забороненої законом діяльності в житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише на підставі закону.2. Житловий фонд — сукупність усіх видів та категорій житла. За формою власності житловий фонд поділяється на:1) приватний житловий фонд;2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві господарського відання або оперативного управління;3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.Житлові будинки, інші житлові приміщення можуть перебувати у спільній власності різних суб'єктів приватної, державної, комунальної форм власності.3. Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до закону.4. За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на такі категорії: 1) житловий фонд загального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке використовується громадянами на загальних підставах;2) житловий фонд соціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається на певний строк органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату громадянам України, які потребують соціального захисту відповідно до закону;3) житловий фонд спеціального призначення, що складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, установ, організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян у порядку і на умовах, передбачених статтями 78—86 цього Кодексу та іншими законами.Стаття 9. Формування житлового фонду загального, соціального та спеціального призначення1. Житловий фонд загального, соціального та спеціального призначення формується шляхом:1) будівництва нового житла;2) реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;3) дарування житла;4) передачі в державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим;5) передачі забудовниками місцевим радам частки житлової площі в новозбудованих будинках на підставах, передбачених законодавством;6) передачі з державної в комунальну власність соціального житла, побудованого за рахунок коштів державного бюджету;7) набуття права власності на житло на інших підставах, не заборонених законом.2. Передача житла з житлового фонду соціального призначення до житлового фонду загального призначення допускається лише тимчасово за умови відсутності в міських державних адміністраціях міст Києва та Севастополя, виконавчих органах сільських, селищних і міських рад на обліку громадян, які мають право на одержання соціального житла.

Розділ II РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛОГлава 1 ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО

Стаття 16. Забезпечення прав громадян на житло1. Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати житло, набути право власності на житло на підставах, що не заборонені законом, або наймати житло в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.2. Право на безоплатне одержання житла з державного або комунального житлових фондів та на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла надається громадянам України відповідно до цього Кодексу та інших законів.Стаття 17. Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання житла за договором найму1. Громадяни України самостійно здійснюють право на найм житла після набуття повної цивільної дієздатності відповідно до закону.Стаття 18. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов1. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які:1) забезпечені житловою площею нижче від норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування;2) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї або в комунальній квартирі. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;3) не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей — після набуття повної цивільної дієздатності, бездомні, безпритульні, постраждалі від стихійного лиха);4) наймають житло у приватному житловому фонді не менше п'яти років;5) проживають у гуртожитку не менше п'яти років;6) працюють на підприємстві, в установі, організації і користуються службовим житлом не менше п'яти років;7) проживають в аварійному, ветхому житлі або в квартирі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від терміну проживання;8) проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї (незалежно від родинних зв'язків), а також які є особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).2. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, також з інших підстав, передбачених законом.Стаття 19. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов1. Правом прийняття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі — квартирний облік), користуються громадяни України, які відповідно до закону:1) мають право на одержання соціального житла;2) забезпечуються житлом за рахунок державного та комунального житлових фондів;3) мають право на одержання кредитів, іншої фінансової допомоги на будівництво чи придбання житла.2. Квартирний облік громадян може здійснюватися:1) за місцем їх постійного проживання — органами місцевого самоврядування;2) за місцем роботи — підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності за рішенням їх органів управління.Порядок ведення квартирного обліку громадян підприємствами, установами, організаціями встановлюється Кабінетом Міністрів України.Умови взяття на квартирний облік громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.Взяття громадян на квартирний облік здійснюється на підставах, передбачених статтею 18 цього Кодексу.Списки громадян, прийнятих на квартирний облік, підлягають оприлюдненню.3. У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному обліку, за членами його сім'ї, які перебували на квартирному обліку разом з ним, зберігається право подальшого перебування на цьому обліку в разі, якщо сім'я після смерті заявника не втратила права на поліпшення житлових умов. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку і був знятий з обліку на підставах, зазначених у п. З ч. 1 ст. 21 цього Кодексу в разі, якщо сім'я і надалі потребує поліпшення житлових умов.У разі ліквідації підприємств, установ, організацій або скорочення чисельності працівників за особами, які перебували на квартирному обліку, та членами їхніх сімей зберігається право подальшого перебування на цьому обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування.4. Громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсуття чи зруйнування, зміни місця проживання (крім випадків одруження та/або об'єднання сім'ї), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років після такого погіршення житлових умов.5. Особи, прийняті на квартирний облік до набрання чинності цим Кодексом, мають право на включення до списків на одержання соціального житла за умови додержання вимог ст. 48 цього Кодексу.6. Після набрання чинності цим Кодексом громадяни, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до ст. 18 цього Кодексу, але не мають права на отримання соціального житла, визначеного частиною другою статті 48 цього Кодексу, мають право на включення до списків на одержання кредитів на будівництво чи придбання житла відповідно до закону.Стаття 20. Черговість поліпшення житлових умов громадян1. Надання громадянам, які перебувають на квартирному обліку, житла з житлового фонду соціального та/або загального призначення здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.Черговість надання громадянам житлових приміщень визначається за часом взяття на квартирний облік.2. Незалежно від перебування на квартирному обліку житлові приміщення поза чергою надаються громадянам, якщо їх житло:1) стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;2) підлягає знесенню через аварійний стан;3) підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду з мотивів суспільної необхідності.3. Поза чергою житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку, якщо вони є:1) інвалідами війни та особами, прирівняними до них законом, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав протягом року;2) особами, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;3) колишніми малолітніми (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнями концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;4) дружинами (чоловіками) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;5) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, — протягом року з дня подання заяви;6) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2;7) дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особами з їх числа, протягом місяця надається упоряджене соціальне житло;8) дітьми-інвалідами, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття;9) громадянами, незаконно засудженими і згодом реабілітованими, в разі не­можливості повернення житлового приміщення, займаного ними раніше.Випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які були направлені підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на навчання за їх замовленням і на час закінчення навчального закладу не мають іншого житла, можуть забезпечуватися такими підприємствами, установами, організаціями житлом із фондів загального або спеціального призначення відповідно до умов договору4. У першу чергу житло надається громадянам, які перебувають на квартирному обліку:1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом, а з них учасникам бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, — протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;2) учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;3) інвалідам І і II груп;4) особам, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;5) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу»;6) колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків;7) колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;8) особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;9) громадянам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;10) сім'ям та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;11) сім'ям, які мають дитину-інваліда віком до 16 років або інваліда з дитинства І чи II групи;12) звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;13) сім'ям осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;14) особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку в разі, якщо це передбачено колективним договором.Стаття 21. Зняття громадян з квартирного обліку1. Громадяни знімаються з квартирного обліку в разі:1) втрати права на поліпшення житлових умов, у тому числі права на отримання соціального житла;2) поліпшення житлових умов, унаслідок якого відпала потреба в одержанні іншого житла;3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законом;4) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особою, яка перебуває на квартирному обліку за місцем роботи відповідно до статті 19 цього Кодексу;5) подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на квартирний облік, або здійснення неправомірних дій посадовими особами при взятті на квартирний облік.2. Зняття з квартирного обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття громадянина на квартирний облік.3. Рішення про зняття з квартирного обліку за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадянину копії відповідного рішення протягом 15 днів після його прийняття.Рішення про зняття з квартирного обліку може бути оскаржено в судовому порядку.4. Не знімаються з квартирного обліку народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їхніх сімей за місцем по передньої роботи чи постійного проживання.Стаття 22. Норма загальної площі та розмір житлового приміщення, що надається громадянам у державному та комунальному житлових фондах1. Житлове приміщення в державному та комунальному житлових фондах загального призначення надається громадянам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.Загальна площа квартири визначається як сумарна площа житлових кімнат і підсобних приміщень з урахуванням площі лоджій, балконів і терас, веранд та холодних комор.Житлове приміщення може бути надано з перевищенням встановленої норми загальної площі, якщо це однокімнатна квартира, а також особам, які мають право на додаткову житлову площу відповідно до законодавства.Житлова площа квартири визначається як площа житлових приміщень, в яких згідно з діючими санітарними, будівельними, протипожежними та іншими нормами можливе обладнання спальних місць.2. Надання громадянам соціального житла проводиться за нормою, встановленою Кабінетом Міністрів України.3. Житло, що будується чи придбавається повністю за власні кошти, за площею не обмежується.4. Площа житла, яке збудоване або придбавається на умовах кредиту, отриманого у відповідному державному фонді, визначається положенням про цей фонд.5. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).Кімната — житлове приміщення, обмежене стінами від підлоги до стелі, у квартирі, житловому будинку, яке має вихід у місця загального користування і в якому згідно з діючими санітарними нормами можливе обладнання спальних місць.6. Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих житло надається на їх прохання на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.Стаття 23. Умови переселення наймачів та власників житлових приміщень при реалізації інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови1. Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови може здійснюватися з викупом земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності або без такого викупу.Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови, пов'язана з викупом земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, здійснюється відповідно до цього Кодексу, земельного та цивільного законодавства.Реалізація інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови без викупу земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Кодексу та цивільного законодавства на підставі результатів обстеження житлових будинків (їх частин), квартир.Правові, економічні, соціальні та організаційні засади проведення реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови регулюються окремим законом.2. При реалізації інвестиційних проектів з реконструкції кварталів (мікрорайонів) житлової забудови, передбаченої генеральним планом відповідного населеного пункту, мають бути виконані такі умови переселення наймачів та власників житлових приміщень:1) рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконструкції має бути оприлюднене в засобах масової інформації протягом одного місяця з дня його прийняття, але не пізніше ніж за рік до початку реалізації проекту;2) усі власники і наймачі, які проживають у житлі, що знаходиться в межах кварталів (мікрорайонів) реконструкції, мають бути письмово попереджені про вилучення житла для реалізації інвестиційного проекту. Порядок письмового попередження встановлюється Кабінетом Міністрів України;3) власнику житла за його згодою повинно бути запропоновано в межах кварталів (мікрорайонів) реконструкції або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів) інше упоряджене житло, передбачене частиною третьою цієї статті.3. Наймачеві повинно бути запропоновано інше упоряджене житло відповідно до цього Кодексу, цивільного законодавства та умов договору найму житла. Надаване наймачеві інше упоряджене житло повинно знаходитись у межах кварталів (мікрорайонів) реконструкції або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається житлове приміщення, яке складається з того ж числа кімнат, незалежно від числа осіб, які проживали в цьому житловому приміщенні. За розміром житлове приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, але у межах норм, визначених ч. 1 ст. 22 цього Кодексу. У разі відсутності можливості надати таке ж за площею житло наймачу має бути запропоновано житло більшої площі.Якщо наймач або члени його сім'ї, які постійно проживають разом з ним, мають право на додаткову житлову площу і фактично користуються нею, житлове приміщення надається з урахуванням норми додаткової житлової площі.4. Переселення наймача, яке здійснюється відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту реконструкції, не відноситься до поліпшення житлових умов і не тягне за собою зобов'язань щодо надання житла відповідно до норм, визначених ч. 1 ст. 22 цього Кодексу.5. Спори щодо переселення вирішуються в суді.

Стаття 24. Органи, що надають житло1. Житло в будинках комунального житлового фонду надається громадянам органом, уповноваженим на це органами місцевого самоврядування.2. Житло в будинках державного житлового фонду надається громадянам за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації відповідно до умов колективної угоди.Адміністрація підприємства, установи, організації визначає кількість житла для надання особам, які перебувають на квартирному обліку на цьому підприємстві, в установі, організації, позачергово, у першу чергу та в порядку загальної черги і оприлюднює це рішення протягом п'яти робочих днів з дня прийняття такого рішення.3. Житло в будинках приватного житлового фонду надається громадянам власниками цього житла або уповноваженими ними органами на підставі договорів найму, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.Стаття 25. Право громадян України на приватизацію житла державного та комунального житлових фондів1. Громадяни України, які користуються на умовах договору найму житлом державного та комунального житлових фондів загального призначення, мають право на приватизацію займаного житла.2. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після набрання чинності цим Кодексом за рахунок коштів державного бюджету, підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».3. Житло з житлового фонду загального призначення, побудоване після набрання чинності цим Кодексом за рахунок коштів місцевого бюджету, може бути передано у власність наймача шляхом безоплатної приватизації або шляхом викупу. Рішення про єдину для всіх членів територіальної громади форму приватизації на території населеного пункту приймає відповідна рада за наслідками громадських слухань.4. Громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на квартирному обліку, у разі одержання житла з державного або комунального житлових фондів на всіх членів сім'ї в межах норми, передбаченої частиною першою ст. 22 цього Кодексу, зобов'язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Одержане на цих умовах житло може бути об'єктом приватизації.5. Громадяни, які мають приватне житло, право власності на яке набуто на законних підставах, вправі передати його безоплатно Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, а також підприємствам, установам, організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право володіння та користування цим житлом на умовах договору найму з новим власником.Стаття 26. Повернення приватизованого житла1. Громадянин, який проживає в житловому приміщенні, придбаному у власність у порядку приватизації, за умови, що це житло є в нього єдиним для проживання, вправі передати належне йому на праві власності і вільне від обтяжень та обмежень житлове приміщення власнику житлового фонду чи уповноваженій ним особі на умовах, установлених відповідним договором, за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, а власник житлового фонду чи уповноважена ним особа приймає (у разі відсутності спору) житло у власність і укладає із зазначеним громадянином договір найму в установленому законом порядку.2. Громадянин, який повернув приватизоване ним житло, вважається таким, що не використав своє право на приватизацію.

< Попередня   Наступна >