8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1
259

8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі об­ставини, які стосуються справи.

Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню щодо даної справи, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинува­ченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.

Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи по­винні бути також допитані.

Не можуть бути допитані як свідки:

адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надан­ня правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'яз­ку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник по­терпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителем;

особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

свідок, який дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про йо­го особу;

особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який дає показання під псевдонімом, — щодо цих даних.

Відмовитися давати показання як свідки мають право:

члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновител

і підозрюваного, обви­нуваченого, підсудного;

особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипло­матичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених вище, зобо­в'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається у протоколі допиту чи у протоколі судового засідання.

Свідок має право:

давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

заявляти відвід перекладачу;

знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;

власноручно викладати свої показання у протоколі допиту;

користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важ­ко тримати у пам'яті;

відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;

знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань. У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпе­ки шляхом застосування заходів, передбачених законом.

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана-з'явитися в зазначені місце і час та дати правдиві показання про відомі їй обставини у справі.

Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, про­курор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ.

Суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, з якої свідок викли­кався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.

За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відпові­дальність за ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка чи потер­пілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнан­ня, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, — караються виправними робо­тами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років).

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнан­ня свідок несе відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 1853 (неповага до суду, що ви­разилася у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпоряджен­ню головуючого чи у порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, — тягнуть за собою накладення штрафу від 6 до 12 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб) або ст. 1854 КпАП (злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання — тягне за собою накладення штрафу від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за відмову да­ти показання про відомі обставини у справі — за ст. 385 КК України (відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час проваджен­ня досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради Ук­раїни чи дізнання — караються штрафом від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провад­ження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом).

Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнан­ня, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню у даній справі, в тому числі про факти, що характери­зують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.

Якщо потерпілий не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосовувати привід.

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнан­ня потерпілий несе відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 1853 або ст. 1854 КпАП, а за дачу завідомо неправдивих показань — за ст. 384 КК України.

Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що стали підста­вою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приво­ду всіх інших відомих йому обставин у справі. Показання підозрюваного підляга­ють перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише за умови підтвердження цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.

Обвинувачений вправі давати показання щодо пред'явленого йому обвинува­чення, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі. Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише за умови підтвердження цього визнан­ня сукупністю доказів, що є в справі.

Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки. Неповнолітній свідок викликається через законних представників.

Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності — в місці його перебування.

Свідок допитується окремо і за відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зносити­ся між собою до закінчення допиту.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, ча­стина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого — віком до 16 років проводиться за загальними правилами, але у присутності педа­гога, а за необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників непо­внолітнього.

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх обов'язок бути при­сутніми під час допиту, а також право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.

Свідкові, який не досяг 16-річного віку, роз'яснюється його обов'язок говори­ти тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пока­зань та за завідомо неправдиві показання він не попереджається.

Допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, яка його розу­міє. Про участь цієї особи у допиті свідка зазначається в протоколі.

Про допит свідка складається протокол з дотриманням правил, зазначених у відповідних положеннях Кодексу. Крім того, у протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.

У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання виклада­ються в першій особі і за можливості дослівно.

Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто на­писати свої показання у присутності слідчого, про що зазначається в протоколі.

По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок і осо­би, які були присутні під час допиту, мають право просити про внесення допов­нень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу.

Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні під час допи­ту. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Допит потерпілого проводиться з дотриманням загальних вимог. Перед почат­ком допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України. Після цього слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про все відоме йому в справі. Забороняється ставити за­питання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказ­ка до неї (навідні запитання). Про допит потерпілого складається протокол.

< Попередня   Наступна >