Види збройних конфліктів у ХХІ столітті: гібридна війна, кібератаки та нові виклики для права
У ХХІ столітті світовий порядок переживає трансформацію, де класичні підходи до ведення війни поступово втрачають свою однозначність. Війни вже не обов’язково починаються з оголошення та не завжди ведуться регулярними арміями. На арену виходять гібридні конфлікти, кібератаки, а також інші нетрадиційні форми збройної агресії, що кидають виклик не лише державам, а й міжнародному праву загалом.
Гібридна війна: злиття методів і розмивання меж
Гібридна війна — це поєднання традиційних збройних дій із інформаційними, економічними, дипломатичними, кібератаками та іншими нестандартними засобами впливу. Її характерна риса — непрозорість джерел агресії: агресор може не визнавати свою участь у конфлікті, використовуючи проксі-сили, найманців або «зелених чоловічків».
За словами Агнеш Каламар, Генеральної секретарки Amnesty International:
«Гібридні конфлікти порушують фундаментальні принципи міжнародного гуманітарного права, зокрема принцип розрізнення комбатантів та цивільного населення».
Класичний приклад гібридної війни — ситуація в Україні з 2014 року, коли Російська Федерація поєднала воєнну присутність, інформаційну пропаганду, політичний тиск та кібератаки.
Кібервійна: новий фронт без пострілів
Кібератаки — це ще один виклик сучасного світу. Вони можуть бути спрямовані на інфраструктуру (електромережі, банківську систему), державні реєстри, засоби масової інформації та виборчі процеси.
Наприклад, атака вірусу NotPetya в 2017 році паралізувала десятки державних і комерційних структур в Україні. Ця атака, за оцінками фахівців, була частиною широкої гібридної кампанії.
Юрист з міжнародного гуманітарного права Марко Сассолі зазначає:
«Міжнародне право ще не встигає за темпами розвитку цифрових технологій. Ми маємо визнати, що кібератаки можуть мати такий самий руйнівний ефект, як і традиційні види зброї».
Нетипові учасники конфліктів
Ще однією ознакою сучасних збройних конфліктів є участь недержавних акторів: приватних військових компаній, терористичних організацій, угруповань, що не мають міжнародного визнання. Їх участь у бойових діях ускладнює юридичну кваліфікацію конфліктів та притягнення винних до відповідальності.
Нові виклики для міжнародного права
Усе вищезазначене ставить під сумнів ефективність застосування норм Женевських конвенцій, які були розроблені в умовах класичних міждержавних воєн. Міжнародне гуманітарне право стикається з проблемами:
- Як кваліфікувати кібератаку: як акт війни чи як злочин?
- Як притягнути до відповідальності недержавного учасника?
- Як захистити цивільне населення, коли фронт проходить не на полі бою, а в інформаційному просторі?
На думку експертки з гуманітарного права Хелен Дарем,
«Сучасні конфлікти потребують оновлення нормативної бази. Без цього ми ризикуємо втратити ефективність одного з головних досягнень людства — права, що захищає у війні».
Види збройних конфліктів у ХХІ столітті набули нових форм, що змінюють саме поняття війни. Гібридні загрози, кібератаки, інформаційні кампанії та нетипові учасники — все це потребує переосмислення підходів у сфері міжнародного права, безпеки та прав людини. Лише адаптація правових механізмів до нових реалій дозволить ефективно реагувати на виклики часу та забезпечити захист жертв конфліктів.