Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

Кодекс законів про працю - Глава ХІ (ст.153-173)
71

Глава XI ОХОРОНА ПРАЦІ

Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

(Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 84 74-10 від 2 7.02.85; Законом № 36

94-12 від 15.12.93)

1. Право на безпечні і нешкідливі умови праці визнано в Україні одним із конституційних прав людини і громадянина. Його забезпечення здійснюється за допомогою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють систему охорони праці.

Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, які надаються при укладенні трудового договору, його реалізації і припиненні. Для певних категорій працівників встановлюються додаткові гарантії, що зумовлено підвищеними вимогами щодо охорони їх здоров'я. До них належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з зниженою працездатністю тощо.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці. Сутність гарантій полягає в тому, що законодавство про охорону праці встановлює відповідні стандарти та нормативи, права та обов'язки щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, які є обов'язковими для сторін трудового договору при визначенні його змісту. Тому умови, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, визнаються недійсними.

2.  Поінформованість працівника з питань охорони праці є важливою гарантією права на безпечні і нешкідливі умови праці. Крім загальних питань з охорони праці, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати інформацію про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено, про можливі негативні наслідки їх впливу на здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Працівник має бути поінформований власником або уповноваженим ним органом під розписку. Оскільки в законодавстві не передбачено виду документа, то таке питання вирішується на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал або окрема розписка. Записи можна заносити до особової картки, акта атестації робочого місця.

Відповідність умов трудового договору чинному законодавству про охорону праці має забезпечуватися і під час його реалізації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці"

Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, проводити навчання з охорони праці.

3. Коментована стаття передбачає право працівника відмовитися від виконання роботи чи розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Ці гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства та повної відповідальності власника або уповноваженого ним органу за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ст. 7 Закону України «Про охорону праці»). Така відмова буде правомірною, якщо цей факт підтвердять спеціалісти служби охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудовим колективом. У разі виникнення конфлікту факт наявності такої ситуації підтверджується відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За працівником зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, в тому числі невиконання ними зобов'язань щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, вказаний працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але в будь-якому разі він не може бути менше тримісячного заробітку працівника. До трудової книжки вноситься запис про підставу звільнення працівника і зазначається не тільки ініціатор такого звільнення, але й причини.

4. Забезпечення прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працівників та скорочення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці.

5.  У Законі України «Про охорону праці» є окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:

—  створення власником відповідних служб охорони праці, які забезпечують вирішення конкретних питань;

— досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

—  проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення;

—  проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму;

—  усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування і обліку.

На підприємстві, в установі, організації можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці. До кола питань по управлінню охороною праці включають навчання працівників безпеці праці, забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будівель та споруд, нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, встановлення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників, санітарно-побутового обслуговування працівників та їх професійний відбір за окремими спеціальностями.

6.  Система заходів з організації управління охороною праці включає додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва, їх відповідності нормативним актам про охорону праці (ст. 24 Закону України «Про охорону праці»). Реалізація зазначених заходів здійснюється шляхом:

—  урахування вимог щодо охорони праці на стадії проектування виробничих об'єктів, засобів виробництва;

— проведення попередньої експертизи (перевірки) проектної документації виробничих об'єктів, нових технологій і засобів виробництва;

— запровадження дозвільної системи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів, зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва;

— проведення сертифікації машин, механізмів, устаткування, технологічних процесів, транспортних засобів;

—  встановлення дозвільної системи на початок роботи нового підприємства;

— здійснення проектними організаціями авторського нагляду за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці;

—  впровадження інших способів, що забезпечують безпечність умов праці. Наприклад, забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовини, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації).

7.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний провести (забезпечити) лабораторні дослідження робочих місць, на яких існують шкідливі і важкі умови праці, встановити пільги і гарантії для працівників, що працюють у цих умовах, та розробити заходи, що забезпечують усунення причин виникнення нещасних випадків і професійних захворювань. Для цього проводиться атестація робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць є комплексною оцінкою всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність у процесі трудової діяльності. Проведення атестації робочих місць на підприємстві, в установі, організації здійснюється з дотриманням вимог, передбачених Положенням про державну експертизу умов праці, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться обов'язково на всіх підприємствах, в установах, організаціях. Обов'язковість та необхідність її проведення обумовлюються наявністю технологічного процесу, обладнання, сировини та матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть вплинути на здоров'я працівників, а також їх нащадків.

Атестація робочих місць за умовами праці має плановий характер. Відповідно розрізняють планову (чергову) та позапланову (позачергову) атестацію. Планова атестація проводиться у строки, визначені колективними договорами, але не рідше одного разу на п'ять років. Проведення позапланової атестації здійснюється з ініціативи власника, профспілкового комітету, найманих працівників підприємства або їх виборного органу, органів державної експертизи умов праці з участю санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, якщо відбулася докорінна зміна умов і характеру праці.

Під час проведення атестації робочих місць за умовами праці з'ясовують причини та фактори виникнення шкідливих і небезпечних умов праці, проводять дослідження та комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо їх відповідності вимогам стандартів, норм і правил (включаючи проведення гігієнічної, технічної та організаційної оцінки).

За результатами проведеної атестації робочих місць складають переліки:

а)  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на встановлені законодавством пільги і компенсації;

б)  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації за рахунок коштів підприємств;

в)  робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи з їх поліпшення.

На завершення атестації робочих місць розробляється комплекс заходів з оптимізації рівня гігієни і безпеки праці, характеру праці і оздоровлення працівників.

8.  На підприємствах з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві створюються фонди охорони праці. Кошти фондів охорони праці мають цільове призначення, тому можуть витрачатися на певні заходи, що спрямовуються на доведення умов праці до нормативних. За рахунок фондів охорони праці підприємств проводяться атестація робочих місць за умовами праці, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, навчання працівників з питань охорони праці, профілактичні медичні огляди.

9.  Організація та фінансування проведення обов'язкових медичних оглядів покладаються на власника або уповноважений ним орган (ст. 19 Закону України «Про охорону праці»). Проведення медичних оглядів спрямовується на встановлення фізіологічної і психологічної здатності працівника для виконуваної роботи, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов на здоров'я працівників, виявлення захворювань, які становлять загрозу для життя і здоров'я працівника та інших осіб.

Працівники зобов'язані проходити обов'язкові медичні огляди та виконувати медичні рекомендації. Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. За час проходження медичного огляду за працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

10.  Навчання працівників з питань охорони праці є однією з складових системи управління організацією охорони праці. Усі працівники при прийнятті і в процесі роботи проходять навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій (ст. 20 Закону України «Про охорону праці»).

Навчання з питань охорони праці можна поділити на декілька видів: попереднє, періодичне та позачергове.

Попереднє навчання проводиться при прийнятті на роботу:

—  з підвищеною небезпекою;

— де є потреба у професійному доборі;

— а також з посадовими особами і спеціалістами згідно з спеціальним переліком. Ці працівники проходять і періодичне навчання. Посадові особи і спеціалісти проходять навчання один раз на три роки, особи, що приймаються на роботу з підвищеною небезпекою, або туди де є потреба у професійному доборі, — не рідше одного разу на рік.

На підприємствах, в установах, організаціях роботодавцями розробляються і затверджуються положення підприємств про навчання з охорони праці та щорічні плани-графіки навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці.

У виключних випадках, що характеризуються непередбачува-ністю, обов'язково проводиться позачергове навчання. Воно здійснюється:

—  при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;

— при введенні в експлуатацію нового устаткування або впровадженні нових технологічних процесів;

—  при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці;

— на вимогу працівника органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або місцевого органу виконавчої влади, якщо виявлено незнання посадовою особою, спеціалістом нормативних актів про охорону праці;

— для керівників підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб цехів, дільниць, де сталася техногенна аварія чи катастрофа. У цьому разі навчання повинно бути проведене протягом місяця.

Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України № 27 від 17 лютого 1999 р., встановило обов'язковість проходження навчання з питань охорони праці у вигляді інструктажів. Відповідні категорії працівників проходять вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж.

Сфера проведення інструктажів обумовлюється підставами, передбаченими у законодавстві про охорону праці. Наприклад, повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками у строки, визначені галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на три місяці для працівників, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, для решти працівників — не рідше одного разу на шість місяців.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, всі інші інструктажі проводяться безпосередніми керівниками робіт (начальником виробництва, цеху, дільниці, майстром). Результати проведення інструктажів заносяться у спеціальні журнали. Виняток становить цільовий інструктаж, проведений з оформленням наряду-допуску до виконання робіт, в який заносяться відомості про проходження інструктажу.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. Проте законодавство передбачає винятки з даного правила. Звільнення від проходження інструктажу допускається лише щодо трьох видів інструктажів — повторного, первинного та позапланового. Працівники не проходять такі інструктажі, якщо вони безпосередньо не обслуговують обладнання, не застосовують прилади та інструменти, не зберігають і не переробляють сировину і матеріали. Особи, що звільняються від проходження інструктажів, встановлюються у переліку, який затверджується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці.

З метою поновлення знань правил безпечної експлуатації, технологічних і посадових інструкцій, засвоєння в конкретних умовах технологічних процесів і обладнання, методів безаварійного управління ними, навчання з питань охорони праці проводиться у вигляді стажування (дублювання). Воно проводиться після вступного інструктажу до самостійної роботи працівника.

11. Розглянуті заходи, що складають систему організації охорони праці на підприємстві, в своїй основі спрямовані на попередження виникнення нещасних випадків і професійних захворювань. Проте існують заходи, які спрямовуються на відшкодування заподіяної шкоди, на вивчення причин, що спричинили настання негативних наслідків. До них відноситься розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювань. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р.

12. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань регулюється Законом України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Цей вид соціального страхування здійснюється на засадах соціального партнерства, в його управлінні на паритетних засадах беруть участь держава, представники найманих працівників та роботодавців. На основі цього принципу сформовано систему управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Закон передбачає заходи, спрямовані на зацікавленість власників у створенні безпечних і нешкідливих умов праці, дотриманні та виконанні нормативно-правових актів про охорону праці шляхом корегування розміру страхового внеску роботодавця. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки чи надбавки до нього.

Якщо власник або уповноважений ним орган постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, відповідно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збільшується і у разі встановлення надбавки за високий рівень травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Власникові або уповноваженому ним органу, що створює системи управління охороною праці, які забезпечують низький рівень травматизму, професійної захворюваності, надається знижка до розміру страхового внеску. Проте він позбавляється цього права, якщо протягом календарного року на нього накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці.

13. Гарантією безпечних і нешкідливих умов праці є встановлення юридичної відповідальності за порушення нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників. За вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом. Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату підприємствами, установами, організаціями штрафних санкцій.

Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій є заходом економічного впливу, що стимулює власника або уповноважений ним орган до створення безпечних і нешкідливих умов праці, системи охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти від штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні і не надходять до фонду охорони праці підприємств, установ, організацій.

З метою попередження виникнення нещасних випадків і професійних захворювань, усунення їх негативних наслідків до власників або уповноважених ними органів можуть застосовуватися превентивні заходи — зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці.

 

Наступна >