Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників

Кодекс законів про працю - Глава ІХ (ст.130-138)
164

Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1)  працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 2)  керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

(Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76, № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 263/95-ВР від 05.07.95)

1.  Коментована стаття містить спеціальні норми застосування заходів матеріальної відповідальності.

2.  На підставі п. 1 коментованої статті матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку несуть працівники, які допустили зіпсуття або знищення зазначених цінностей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових осіб (майстра, технолога), якщо шкоду від зіпсуття або знищення через недбаліс

ть цих цінностей заподіяно внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається у відповідності зі ст. 132 КЗпП також у межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому самому розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Пленум Верховного Суду України підкреслив, що на підставі п. 1 ст. 133 КЗпП несуть відповідальність працівники, які допустили шкоду лише в ході трудового процесу. Передача цінностей повинна бути оформлена документально та засвідчена підписом працівника. Працівник несе відповідальність за необережне пошкодження матеріалів та напівфабрикатів з моменту видачі їх йому для виготовлення продукції.

3.  Трудові правопорушення як підстава застосування заходів матеріальної відповідальності за п. 1 ст. 133 та п. 5 ст. 134 КЗпП є тотожніми за характером (полягають у знищенні, пошкодженні та втраті майна власника), проте відрізняються за формою вини працівника, а тому і за видом та обсягом матеріальної відповідальності. За умови необережної вини працівника покладається обмежена матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше середнього заробітку працівника (на підставі ст. 133 КЗпП); при умисній формі вини — застосовуються заходи повної матеріальної відповідальності (відповідно до ст. 134 КЗпП).

4.  На підставі п. 2 ст. 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники структурних підрозділів підприємства, установи, організації та їх заступники.

До зайвих грошових виплат належать, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати її в межах, встановлених законодавством. У такому випадку службові особи (керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники структурних підрозділів та їх заступники) несуть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпосередніми її заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяної шкоди. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів щодо стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 p.).

5. Працівники, які не є керівниками підприємства, установи, організації і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, спричиненими неналежним виконанням ними трудових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність за ч. 1 ст. 132 КЗпП, крім тих випадків, коли відповідно до ст. 134 КЗпП покладається повна матеріальна відповідальність.

У такому самому порядку визначається матеріальна відповідальність працівників, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність (статті 135і, 1352 КЗпП), якщо шкоду заподіяно не незабезпеченням цілості прийнятого під звіт майна, а іншими порушеннями трудових обов'язків (неналежним оформленням документів про виявлену при прийнятті матеріальних цінностей недостачу, що потягло її оплату тощо).

 

< Попередня   Наступна >