Підручники Конституційне право зарубіжних країн § 1. Конституція§ 1. Конституція
| Конституційне право зарубіжних країн - Конституційне право зарубіжних країн |
§ 1. Конституція
Діюча Конституція Бразилії – восьма в історії країни. Вона була прийнята в 1988 р. після довгого правління військових і складного перехідного періоду. Розробка проекту Конституції розпочалася ще в 1985 р. 18 липня 1985 р. Президент країни підписав декрет про створення Тимчасової конституційної комісії, до якої увійшли 49 найвидатніших юристів Бразилії. Її перший, попередній, проект викликав серйозні зауваження з боку лівих і правих партій. Тому розробку тексту Конституції продовжили у 8 тематичних комісіях Установчих зборів.
Проект, підготовлений Установчими зборами, був надрукований і 9 липня 1987 р. винесений на всенародне обговорювання, яке було дуже жвавим. У результаті застосування народної ініціативи до проекту внесли 122 поправки. Самі ж члени Установчих зборів запропонували 60 тис. поправок. Заключне голосування сталося 22 вересня 1988 р. «За» було подано 474 голоси, «проти» – 15, утрималися 6 членів Зборів. Конституція набрала чинності 5 жовтня 1988 р.
Бразильська Конституція налічує 42 тис. слів і за розмірами в шість разів перевищує Конституцію США, а за обсягом поступається лише Конституції Індії. Основний закон поклав початок новому періоду в історії країни – періоду «Нової республіки».
Конституція 1988 р. побудована відповідно до конституційних традицій Бразилії, а в більш широкому розумінні були враховані й латиноамериканські традиції, які практично завжди орієнтувалися на державно-правову систему США. Вплив правової системи США вельми помітний і навіть починається Конституція країни із повторення знаменитої фрази із Конституції США 1787 р. Тільки тут читаємо: «Ми, представники бразильського народу...». Мета створення нової бразильської держави значно ширша, ніж та, яка вказана в Основному законі США (Преамбула). Основними цілями держави є: створ
У той же час до акта 1988 р. увійшли деякі інститути із європейського конституційного права. Спеціальні глави і частини присвячені економічному порядку, соціальному порядку, міській політиці, аграрній політиці, охороні здоров’я, спорту, проблемам науки і техніки. Всі вони мають відношення до відповідних положень конституцій Португалії 1976 р., Іспанії 1978 р., Греції 1975 р. та Франції 1958 р.
Композиційно Конституція 1988 р. побудована за європейським зразком: вона відкривається Преамбулою, за якою йдуть розділи про основні принципи, права і гарантії, організацію держави, захист держави і демократичних інститутів, про податки і бюджет, економічну і фінансову політику, соціальний устрій, і наприкінці – загальні конституційні положення.
Конституція Бразилії – найвищий закон у країні, і ця обставина закріплює таку важливу рису як система контролю конституційності. Разом з тим, акт 1988 р. (ст. 59 ) визначив ієрархію нормативних актів, які видаються федеральною законодавчою владою: на першому місці стоять поправки до Конституції, далі – додаткові закони, нижче звичайні закони, делегуючі закони, тимчасові заходи, законодавчі декрети, резолюції.
Визначаючи характер зовнішньополітичних відносин бразильської держави, Конституція дає перелік загальновизнаних принципів міжнародного права (незалежність, рівність, невтручання у внутрішні справи тощо, а також неприймання тероризму і расизму і надання політичного притулку).
Відбиваючи сучасні тенденції конституційного розвитку, Основний закон детально обговорює економічну структуру суспільства, виходячи з постулатів ринкової, соціально орієнтованої економіки. Конституція встановлює, що «економічний порядок у країні базується на праці й вільній ініціативі, його мета – забезпечити всім гідне існування відповідно до принципу «соціальної справедливості». Економічний устрій Бразилії спирається на суверенітет держави, приватну власність і її соціальні функції, свободу конкуренції, захист прав споживачів, пошук шляхів повної зайнятості тощо. В Конституції також йдеться і про перспективи планування, однак держава практично не має права втручатися в економічну сферу. Її втручання можливе лише в деяких випадках, зокрема, для національної безпеки або в публічних інтересах (ст. 173). Державні компанії, компанії зі змішаним капіталом й інші організації, які займаються економічною діяльністю, підпорядковуються тим же правилам, що і приватні компанії. Як монополії держави Конституція закріплює розвідку, видобуток, переробку, імпорт та експорт нафти та газу (ст. 177).
У Конституції також говориться і про можливість націоналізації підприємств (після прийняття Основного закону націоналізація в країні проводилася), а також дуже гостру для Бразилії проблему – земельну реформу. В загальному плані це питання вирішене на користь землевласників, однак по суті аграрна проблема залишається невирішеною.
Конституція регулює відносини і з аборигенами країни. Вона визнає за ними право на соціальну організацію, звичаї, віросповідання, а також право на землю, на якій вони постійно жили. Однак земля племен вважається не їх власністю, а федеральним майном. Кордони земель встановлює уряд, експлуатація річкових ресурсів і мінеральних родовищ племен можлива лише з дозволу Парламенту. Парламент може надати такий дозвіл лише після консультацій з племенами, а у випадках, коли держава буде експлуатувати природні ресурси, які належать племенам, певна частка прибутку відраховується племенам.
Бразильська Конституція – демократична Конституція. Вона передбачає багатопартійність, політичний плюралізм, розділення влади, певні заходи проти концентрації влади, послаблює повноваження Президента і посилює роль Парламенту, передбачає місцеве самоврядування, зрівнює положення штатів і територій, закріплює широкі права громадян, особливо «права трудящих», встановлює систему судових органів, у тому числі й спеціальних судових установ, які б захищали права громадян і конституційний порядок.
Деякі частини і розділи Конституції Бразилії носять декларативний характер. В Основному законі є певна кількість принципів, ідеологічних положень, гасел, які позбавляють окремі статті юридичної визначеності, заважають її прямому використанню і застосуванню. У зв’язку з цим Конституція передбачає видання «додаткових законів» – актів конституційного характеру, а також інших законів.
Конституція змінюється шляхом внесення до неї поправок (ст. 60). Поправки можуть бути запропоновані третиною кожної з двох палат Парламенту, Президентом, 2/3 голосів законодавчих зборів штатів. Вони повинні бути прийняті двічі обома палатами Парламенту, кожен раз більшістю в 3/5 їх складу. Після цього поправки промульгуються президіями палат Парламенту (Палати депутатів і Сенату), а не Президентом. Конституція не може змінюватися за умов надзвичайного стану, а також умов федерального втручання в справи штатів – інституту, передбаченого Конституцією. Також не можуть переглядатися: федеративна форма устрою держави, демократичні принципи виборчого права, положення про розподіл влади, норми і особисті права і гарантії людини і громадянина.
< Попередня Наступна >