133

---

Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину

1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. 2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо по­зивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одер­жання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може прису­дити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Суб'єктивне право на одержання утримання від своїх бать­ків виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один з батьків не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини добровільно, до нього може бути пред'явлено позов про стяг­нення аліментів. Причому особа, яка має право на одержання аліментів, може вимагати їх виплати через суд незалежно від строку, який минув з моменту виникнення у неї цього права, й від причин, з яких раніше вона не зверталася до суду, оскільки це правовідношення є тривалим у часі.

Суд має розглянути законну вимогу про стягнення аліментів і задовольнити її.

Таким чином, звернення до суду заінтересованої особи з по­зовом про стягнення аліментів ніякими строками не обмежене. Тому вона може звернутися до суду у будь-який час, незалежно від того, коли відповідач почав ухилятися від виконання свого обов'язку щодо утримання дитини.

Законодавець, який закріпив у ч. 1 статті, яка коментується, положення про те, що аліменти на дитину присуджуються за рі­шенням суду від дня пред'явлення позову, виходив із припу­щення, що оскільки правомочна особа не зверталася до суду з позовом, необхідні кошти сплачувалися добровільно або згідно з укладеним між батьками договором про сплату аліментів.

Встановлення такого правила у законі обумовлене насампе­ред самою природою аліментних зобов'язань, цільовим п

ризна­ченням яких є забезпечення нормальних умов життя дитини (аліментованої особи). Тому закон закріплює положення про стягнення аліментів на майбутній час.

Проте коментована стаття передбачає виняток з цього за­гального правила. Так, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, суд може присудити аліменти за минулий час.

Ухиленням від сплати аліментів відповідача треба вважати його винну протиправну поведінку, тобто свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до нього без­посередньо або через суд з вимогою про сплату необхідної для утримання дитини грошової суми. Проявом такого ухилення є, наприклад, зміна відповідачем свого місця проживання, внаслі­док чого позивач змушений розшукувати його самостійно або через міліцію. У такому разі суд може стягнути аліменти і за минулий час, але не більш як за три роки. Цей строк є преклюзивним (припинювальним), тобто він передбачає припинення права на одержання будь-яких грошових сум за межами визна­ченого в законі терміну.

Отже, ч. 2 статті, що коментується, встановлює максималь­ний строк присудження аліментів за минулий час. Певна річ, що не обов'язково в усіх випадках стягувати їх за три роки, які передують зверненню позивача до суду. Можливе присудження аліментів і за менший строк (залежно від конкретних обставин справи), наприклад, за рік, що передує пред'явленню позову.

Присудження аліментів за минулий час — це право, а не обов'язок суду. Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, може не тільки присудити аліменти на дитину за мину­лий час, що передував пред'явленню позову (у межах трьох ро­ків), а й відмовити в цьому.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ІДПК рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.

У ст. 220 ЦПК з метою забезпечення дітей відповідними коштами закріплене правило, згідно з яким при розгляді позо­вів про стягнення аліментів суддя у разі потреби (до вирішення справи по суті) має право прийняти ухвалу про те, хто з бать­ків і в якому розмірі повинен тимчасово надавати кошти на ут­римання дитини.

Розмір аліментів може бути визначений як у частці від заро­бітку (доходу), пенсії, стипендії, так і у твердій грошовій сумі за наявності підстав, передбачених ст. 185 СК.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню.

 

< Попередня   Наступна >