Головна

Традиції конституційного правосуддя Чехословаччини: деякі аспекти проблеми І. Переш©


Традиції конституційного правосуддя Чехословаччини: деякі аспекти проблемиІ. Переш©Ужгородський національний університет вул. Капітульна 26, 88000, м. Ужгород Україна тел. (03122) 3-61-22 тел. (03122) 3-61-22

У статті досліджуються проблеми, що стосуються історії становлення, розвитку та діяльності інституту конституційного правосуддя Чехословаччини. Висвітлюються історичні аспекти конституційної юрисдикції зарубіжних країн.

Ключові слова: конституційний суд, розвиток, становлення конституційного правосуддя.

Вперше інститут конституційного судочинства був закладений у Конституції Чехословацької Республіки (ЧСР) від 29 лютого 1920 р. [1].

Це була принципово нова (австрійська) модель конституційного правосуддя, концепцію якого розробив австрійський вчений Г. Кельзен і яка полягала в тому, що, на відміну від американської моделі, конституційне правосуддя здійснювалось не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованим органом – Конституційним Судом.

У Європі перший такий суд був утворений Австрії відповідно до Конституції 1920 року, однак унаслідок приєднання цієї країни до Німеччини у 1938 році він припинив свою діяльність. Ще більш короткою виявилась історія конституційного суду Іспанії, передбаченого Конституцією 1931 року і ліквідованого разом з нею франкістським режимом.

Щодо інших європейських країн, то в Федеративній Республіці Німеччині конституційний суд виник у 1951 р., в Італії у 1955 р., у Фр

анції в 1959 р., у Бельгії у 1983 р., в Австрії відродився у 1945 р., а в Іспанії у 1980 р.

У ст.2 Конституції ЧСР 1920 року зазначалося, що Конституційний Суд здійснює контроль за відповідністю законів Чехословаччини та законів Сейму Підкарпатської Русі (автономного утворення) положенням Конституції та законам, які її змінюють чи доповнюють. Стаття 3 регулювала організацію Конституційного Суду, що складався з семи членів: двоє були делеговані з Верховного Суду, двоє з Вищого Адміністративного Суду, ще двох і голову Конституційного Суду призначав Президент Республіки. Строк повноважень суддів становив 10 років.

Детальніше правовий статус Конституційного Суду було врегульовано окремим законом "Про Конституційний Суд" від 9 березня 1920 року [2] та Регламентом Конституційного Суду від 29 серпня 1922 року [3]. Спеціальними інструкціями від 1925 та 1926 рр. був змінений порядок делегування суддів на посаду членів Конституційного Суду Вищим Адміністративним Судом та Верховним Судом [4].

Суддями та їхніми заступниками могли бути особи, які здобули вищу юридичну освіту, мали право голосу і досягли віку 45 років.

Перший Конституційний Суд Чехословаччини функціонував лише один термін, а його діяльність не була інтенсивною. Про це свідчить той факт, що за час своєї роботи він розглянув конституційність лише двох законів та декількох підзаконних нормативних актів.

Другий склад суду було сформовано лише в травні 1938 р., але згодом він припинив свою діяльність, оскільки Конституційним законом від 14 березня 1939 р. №1/1939 була проголошена самостійна Словацька Республіка.

21 липня 1939 була прийнята Конституція Словацької Республіки [5]. У §98 було закладено організацію Конституційного Сенату, який складався з Президентів Сенатів Верховного Суду та Вищого Адміністративного Суду, а його головою був перший Президент Верховного Суду. Конституційний Сенат вирішував питання про відповідність законів та постанов Конституції і конституційним законам.

Одне із головних завдань Національних зборів після лютого 1948, коли влада у країні зосередилась у руках комуністів, – розроблення та прийняття нової Конституції, що й було зроблено 9 травня 1948 р. [6].

Хоча більшість положень Конституції були розроблені до лютого 1948 року і містили низку демократичних засад, але реально їх не дотримувались, а такий інститут як Конституційний Суд був зовсім відсутній. Його повноваження були віднесені до Президії Національних зборів. Зокрема, відповідно до ст.65 Конституції, Президія займалася тлумаченням законів, вирішувала питання про відповідність законів Конституції та відповідність постанов уряду і міністрів законам, а за Конституцією від 11 липня 1960 року [7] ця функція була віднесена до компетенції Національних зборів.

Але оскільки Президія Національних Зборів у період між сесіями здійснювала всі повноваження вищого представницького органу, крім виборів Президента республіки та прийняття конституційних законів, то фактично функція конституційного контролю залишилась у компетенції Президії Національних Зборів [8].

27 жовтня 1968 р. був схвалений Конституційний закон №143/1968 "Про Чехословацьку федерацію", який набрав чинність 1 січня 1969 р. [9]. Для конституційного судочинства цей закон був надзвичайно важливим, оскільки передбачав утворення Конституційного Суду Чехословацької Соціалістичної Республіки як органу охорони конституційності.

Суб’єктами, які мали право звернутися до Конституційного Суду, були: палати Федеральних зборів, Президія Федеральних зборів, уряд Чехословацької Соціалістичної республіки або інший федеральний орган, Чеська Національна рада, її Президія, Словацька Національна рада, її Президія та уряд, суди, Генеральний прокурор, фізичні та юридичні особи [10].

Конституційний суд міг розпочати справу і за власною ініціативою. Отже, йому надавалося право здійснювати абстрактний та конкретний контроль за конституційністю нормативно-правових актів. Абстрактний контроль полягав у тому, що Конституційний Суд мав право розглянути будь-який нормативний акт, щодо якого виникають сумніви у його конституційності. Конкретний контроль – це розгляд Конституційним Судом питання про конституційність нормативного акту, яке виникає у зв’язку з судовим розглядом певної справи, предметом якої є захист конкретних інтересів.

Конституційний Суд складався з 12 членів: 8 суддів та 4 заступників. Щоб між двома республіками не виникали розбіжності при призначенні суддів, то 4 судді та 2 заступники обиралися Палатою Націй Чеської Соціалістичної республіки, а інші 4 судді та два заступники – Радою громадян Словацької Соціалістичної республіки. Свої рішення він повинен був ухвалювати в Сенатах.

Суддею Конституційного Суду міг бути громадянин Чехословаччини, який мав право голосу, вищу юридичну освіту, досяг 35 років і не менше як 10 років займався юридичною діяльністю. Судді обиралися Федеральними зборами строком на 7 років і не більше ніж на два строки підряд.

Детальніша процедура формування суду, його повноваження, розгляд справ перед ним повинні були регулюватися спеціальним законом Федеральних зборів Чехословаччини.

Крім того, передбачалося, що в Чеській та Словацькій республіках повинні створитися конституційні суди республік. Їхній статус та основи організації мали забезпечувати конституційні закони Національних рад. Проте всі ці положення так і не були реалізовані та існували тільки на папері.

Листопад 1989 р. та період після нього приніс Чехословацькій державі не тільки відсторонення від влади комуністичної партії, але й повернення до ідеї створення Конституційного Суду. Так 27 лютого 1991 р. Федеральні збори Чехословацької Федеративної республіки ухвалили конституційний Закон "Про Конституційний суд Чеської та Словацької Федеративної республіки [11]. Закон характеризував Конституційний Суд як судовий орган охорони конституційності. До його компетенції відповідно до ст.2 Закону, входило прийняття рішень:

- про відповідність законів Федеральних зборів, рішень Президії Федеральних зборів конституційним законам Федеральних зборів;

- про відповідність законів Федеральних зборів, конституційних та інших законів Чеської Національної Ради та Словацької Національної Ради міжнародним договорам про права та свободи людини і громадянина, які ратифіковані Чеською та Словацькою Федеративною республікою;

- про відповідність конституційних та інших законів Чеської Народної Ради і Словацької Національної Ради, законних рішень Президії Чеської Національної Ради та Словацької Народної Ради конституційним законам Федеральних зборів;

- про відповідність постанов уряду Чехословацької Федеративної республіки, нормативних актів федеральних міністерств, інших федеральних органів державної влади конституційним та іншим законам Федеральних зборів;

- про відповідність постанов урядів Чеської та Словацької республік, правових актів міністерств та інших органів державної влади Чеської і Словацької республік конституційним та іншим законам Федеральних зборів.

Конституційний суд мав право розглядати спори про компетенцію між органами однієї або обох республік, конституційні скарги про порушення органами державної влади основних прав та свобод людини і громадянина, а також справи щодо законності рішення про розпуск політичної партії або руху.

Конституційний закон "Про конституційний суд Чеської та Словацької Федеративної республіки" містив у собі норми, які стосувалися розгляду справ перед Конституційним Судом. Так, відповідно до ст.8, подання до Конституційного суду могли здійснювати Президент Чехословацької федеративної республіки, Федеральні збори, уряд ЧСФР, Чеська Національна Рада, Словацька Національна Рада, уряд Чеської республіки або інший центральний орган Чеської республіки, уряд Словацької республіки або інший центральний орган Словацької республіки, суд, Генеральний прокурор ЧСФР, Генеральний прокурор Словацької та Чеської республік, фізичні та юридичні особи.

Конституційний Суд складався з 12 суддів, які призначалися Президентом Республіки за згодою Федеральних зборів Чехословацької Федеративної Республіки, Чеської та Словацької Національних рад, строком на 7 років, так, щоб кожна республіка була представлена шістьма суддями.

Суддею Конституційного Суду міг бути громадянин, який мав бездоганну репутацію, право голосу, досяг 35 років та не менше як 10 років займався юридичною діяльністю. Голову суду та його заступника призначав Президент ЧСФР із суддів Конституційного Суду.

У жовтні 1991 р. Федеральні збори ЧСФР прийняли закон "Про організацію Конституційного Суду Чехословацької Федеративної Республіки та розгляд справ перед ним [12].

Конституційний Суд ЧСФР проіснував з 31.01.1992 р. по 31.12.1992 р. і припинив свою діяльність з розпадом ЧСФР. За час свого існування він розглянув понад тисячу справ, а практика розгляду і ухвала рішень була згодом запозичена новосформованими Конституційними Судами вже незалежних Чеської та Словацької республік.

Словацька Національна рада 2 грудня 1992 р. прийняла конституційний Закон "Про Конституційний Суд Словацької Республіки [13], а другого дня, 3 грудня 1992 р., прийняла Закон "Про організацію Конституційного Суду Словацької Республіки та розгляд справ перед ним [14]. Проте з проголошенням 1 січня 1993 р. самостійної Словацької республіки вони так і не набрали законної сили.

Якщо порівняти розвиток конституційного правосуддя Чехословаччини з іншими соціалістичними країнами того часу, то в Угорській Народній Республіці вперше Конституція 1972 року закріпила право здійснення контролю за дотриманням Конституції і скасування актів державних органів, які суперечать Конституції або порушують інтереси суспільства за Державними зборами. У ході конституційної реформи 1983 року інститут конституційного контролю був переданий новоствореній Конституційно-правовій Раді, яка здійснювала контроль за конституційністю всіх правових норм, директив та рішень Верховного Суду, правових актів членів уряду, генерального прокурора, керівників центральних відомств а також місцевих органів влади. Вона була наділена також правом тлумачення конституційних норм. Але обиралася Конституційно-правова Рада Державними Зборами у складі 11-17 осіб, більшість яких були депутатами зборів, а головою та секретарем Конституційно-правової Ради взагалі могли бути тільки депутати державних зборів.

У Польській Народній Республіці до 1985 р. контроль за конституційністю нормативних актів здійснювала Державна Рада і лише з 1986 р. був створений спеціалізований орган – Конституційний Суд, який, на відміну від органу конституційної юрисдикції Угорської Народної Республіки, хоч і обирався Сеймом, був незалежним органом конституційної юрисдикції. Він не вирішував питання про конституційність актів Сейму і Державної Ради, а лише мав право розглядати ці питання і повідомляти про це Сейм. Самостійно він ухвалював рішення лише про конституційність актів Ради Міністрів Республіки та інших підзаконних актів.

У Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії конституційна юрисдикція виникла у 1963 р., і мала свої особливості, пов’язані з федеративним устроєм держави. Зокрема, у Югославії діяв не один, а система Конституційних Судів на чолі з Федеративним Конституційним Судом.

Отже, з викладеного бачимо, що орган конституційної юрисдикції Чехословаччини пройшов складний етап розвитку та становлення, починаючи з 1920 року, коли Чехословаччина стала другою країною в Європі після Австрії, де був створений спеціалізований орган конституційної юрисдикції, і закінчуючи 1993 роком, коли Чехословацька федерація припинила своє існування.

На різних етапах розвитку ставлення до органу конституційної юрисдикції у Чехословаччині змінювалось. У домюнхенській республіці цю функцію здійснював Конституційний Суд, у радянські часи – Президія Національних зборів та самі Національні збори, а згодом був знову утворений Конституційний Суд Чехословацької Соціалістичної Федеративної Республіки. Відтак, функція контролю за відповідністю законів та підзаконних нормативних актів Конституції була вилучена із компетенції парламенту і сконцентрована в спеціалізованому органі охорони конституційності – Конституційному Суді, який зосереджувався винятково на конституційно-правовій проблематиці розгляду справ і цим самим був невід’ємним органом демократичної держави, що здійснював захист основ державного ладу.

––––––––––––––––––––

1. Zákon kterým se uvozuje ú stavni l istina Československé republiky, z 29 února 1920 // Sbirka zákonú a narizeni státu Československého. – 1920. – 6 brezna. – C.255-267.

2. Zákon "О ústavnim soudé" z 9 brezna 1920 //Sbirka zákonú a narizeni státu Československého. – 1920. – 6 brezna. –C.370-371.

3. Jednaci rád ústavniho soudu, z 19 kvetna 1922 // Sbirka zákonú a narizeni státu Československého. –1922. – 24 sprna. – C.1075-1081.

4. Rozhodovacia činnost Ústavného súdu Slovenskej Republiky 1993 – 1997. – Bratisjava: Kalligram – C.20.

5. Ústavný zákon "O Ústave Slovenskej republiky", z 21 jula 1939 // Slovenský zákonnik – 1939. – 31 jula. – C.375-384.

6. Конституция Народной Республики Чехословакия, от 9 мая 1948 г. // Конституции Европейских стран народной демократии. – М., 1954 – С.35-86.

7. Конституция Чехословацкой Социалистической Республики 11 июля 1960 г.// Чехословацкая Социалистическая Республика: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс 1987. – С.25-46.

8. Правовая охрана Конституции: Сборник обзоров. – М., 1991. – С.57.

9. Конституционный закон "О Чехословацкой федерации" от 27 октября 1968 г. // Чехословацкая Социалистическая Республика: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1987. – С.47-95.

10. Rozhodovacia činnost Ústavného súdu Slovenskej Republiky 1993 – 1997. – Bratislava,: Kalligram. – C.22.

11. Див: Ústavný zákon "O Ústavnom súde súdu Českej a Slovenskej Federatívnej Republiky" z 27 februára 1991 // Zbierka zákonú Československej Federatívnej Republiky. – 1991. – №91.

12. Див: Zákon "O organizácii Ústavného súdu Českej a Slovenskej Federatívnej Republiky a o konaní pred ním" zo 7 novembra 1991 // Zbierka zákonú Československej Federatívney Republiky. – 1991. – №491.

13. Див: Ústavný zákon Slovenskej národnej rady "O Ústavnom súde Slovenskej republiky" z 2 decembra 1991 // Zbierka zákonú Československej Federativney Republiky. – 1992. – №7.

14. Див: Zákon Slovenskej Národnej rady "О organizácii Ústavného súdu Slovenskej republiky a o konaní pred ním" z 3 decembra 1991 // Zbierka zákonu Československej Federativney Republiky. – 1992. – №8.

 

© Переш І., 2004

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук