Головна

ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ І ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ВІН ФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: СПРОБА ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ С. Кундельська


ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ

І ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ВІН ФОРМАЦІЙНОМУ

СУСПІЛЬСТВІ: СПРОБА ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ

С. Кундельська

Українська академія друкарства

Вул. Підголоско, 19, 79020 Львів, Україна

 

 

 

 

Окреслено принципи і рекомендації поваги до прав людини та верховенства

права в інформаційному суспільстві. Наведені принципи можуть бути враховані

законодавцем як орієнтири розвитку нормативно-правової бази в інформаційній

сфері України. Здійснено теоретичний аналіз окремих розділів Декларації про права

людини і верховенство права в інформаційному суспільстві, ухваленої в Страсбурзі

13 травня 2005 року Комітетом міністрів РадиЄвропи.

Ключові слова: верховенство права, принципи верховенства права, права

людини, інформаційне суспільство. У сучасних умовах, коли “віртуальний світ” стає реальним за своїм значенням

для людини, особливої важливості набуває пошук нових правил і форм взаємодії

держави і суспільства на користь збереження цілісності і безпечного розвитку всіх і

кожного. А з огляду на втілення в життя принципу верховенства права їхня роль в

суспільствізростає й набуває специфіки для опосередкування відповідних відносин.

Про нагальність потреби дослідження форм взаємодії держави та суспільства в

інформаційній сфері свідчить те, що 9 січня 2007 р. був прийнятий Закон України

“Про затвердження Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на

2007–2015 роки” [1], який набув чинності 6 лютого 2007 р. Виокремлені нижче у

статті принципи (засади), які свідчат

ь про повагу до верховенства права, могли би

бути, як видається, враховані законодавцем як чіткі орієнтири розвитку нормативно-

правової бази в інформаційній сфері України, оскільки сьогодні така база ще не

достатня.

Як відомо, верховенство права згадується в різних міжнародних нормативних

актах (Статут Ради Європи (Преамбула, ст. 3), Конвенція про захист прав людини і

основоположних свобод (далі – Конвенція) (Преамбула), низка інших актів), але

останнім прикладом є Декларація про права людини і верховенство права в

інформаційному суспільстві [2] (далі – Декларація). Це на сьогодні єдиний

міжнародний акт, який в самій назві містить вираз: “верховенство права”. Саме тому

видається актуальним детально проаналізувати зміст цього документа під кутом

зору верховенства права. Ця міжнародна декларація була ухвалена в Страсбурзі 13

травня 2005 р. Комітетом міністрів Ради Європи з метою сприяння дотриманню

прав людини в інформаційному суспільстві. Декларація оприлюднена на III Самміті

глав держав та керівників урядів Ради Європи уВаршаві 16–17 травня 2005 р.

Декларація проголосила необхідність дотримання прав людини та забезпечення

верховенства права в інформаційному суспільстві, у галузі мобільного телефонного

зв’язку, а також комунікацій за допомогою Інтернету та інших інформаційних

засобів. Документ охопив питання щодо державної цензури та приватного сектора,

захисту інформації конфіденційного характеру, практичного аналізу якості

інформації, етики засобів масової інформації, а також використання інформаційних

технологій задля забезпечення демократії, свободи зібрань та верховенства права у

кіберпросторі.

Згідно з ч. 1 Преамбули Декларації, “держави-члени Ради Європи, нагадуючи

про свою прихильність побудови суспільств, що ґрунтуються на таких цінностях як

права людини, демократія, верховенство права”, визначивши останнє як суспільну

цінність, на підставі якої суспільство будується. Це свого роду аксіома побудови

правового суспільства, в якому кожному достатньою мірою гарантована реалізація

його прав.

Згідно з ч. 13 Преамбули, “держави-члени Ради Європи зобов’язуються

проводити таку політику подальшого розвитку інформаційного суспільства, яка

відповідає Конвенції і прецедентному праву Європейського суду з прав людини і має

своєю метою збереження, а по можливості – зміцнення демократії, захисту прав

людини, зокрема свободи висловлювання та інформації, сприяє повазі до

верховенства права”. Отже, звідси випливає, що здійсненняКонвенції і прецедентного

права Європейського суду з прав людини з метою захисту прав людини є елементом

поваги до верховенства права. Втілення в життя такої політики – це демонстрація

поваги до верховенства права, визнання його абсолютної авторитетності, важливості,

пріоритету у суспільномужитті. Якщо такої політики зобов’язуються притримуватись

певні держави, організуючи свою діяльність відповідно до Конвенції, прецедентного

права Європейського суду з прав людини з метою захисту прав людини, то це

свідчить не тільки про визнання ними верховенства права, його абсолютного

“авторитету”, а й про те, що верховенство права задля факту свого існування

“спонукає” державу до певних кроків, активних дій В ч. 16 Преамбули Декларації держави прямо “заявляють про прагнення

слідувати принципам і рекомендаціям, що стосуються поваги прав людини і

верховенства права в інформаційному суспільстві, викладеним в розділі I”. До речі,

на нашу думку, зв’язаність прав людини і верховенства права в даному акті не

випадкова. Так, Розділ І Декларації “Права людини в інформаційному суспільстві”

підтверджує цю тезу, висвітлюючи принципи та рекомендації, які стосуються

поваги прав людини та верховенства права. Він містить перелік суб’єктивних прав

людини, принципи їх формування та здійснення й рекомендації для втілення в

життя, зокрема в інформаційному суспільстві. Зрештою, ця зв’язаність відображає

таку європейську ознаку верховенства права, як визнання пріоритетності,

домінування ролі прав людини в діяльності держави [3, с. 12]. Її можна віднести до

найголовніших, найвизначальніших ознак верховенства права.

Вісім пунктів, які формують Розділ I, є фіксованими феноменальними

можливостями, яким досліджуваний акт надає особливого значення.

Розглянемо їх детальніше.

Права людини в інформаційному суспільстві. 1. Право на свободу

висловлювання, інформації та спілкування (Пункт 1, в якому наголошено на тому,

що інформаційні і комунікаційні технології (далі – ІКТ) відкривають для всіх

безпрецедентні можливості з використання свободи слова. Водночас такі технології породжують багато серйозних викликів цій свободі – зокрема таких як державна і

приватна цензура.).

Аналіз цього пункту дає змогу виділити такі принципи права на свободу

висловлювання, інформації та спілкування, що демонструють повагу до цього права

та верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Відкриття для всіх ІКТ безпрецедентних можливостей з використання

свободи слова.

2. Рівна повага свободи слова, інформації і спілкування у віртуальному та

невіртуальному просторі.

3. Заборона обмеження свободи слова, інформації і спілкування в зв’язку з

цифровою формою інакше як з нормативно передбачених підстав.

Аналіз цього пункту дає підстави виділити також такі рекомендації для держав-

членів, що стосуються поваги прав людини і верховенства права в інформаційному

суспільстві: забезпечувати застосування національного законодавства, спрямоване

проти нелегальної інформації, зокрема що стосується расизму, расової дискримінації і

дитячої порнографії, а також проти порушень, вчинених з використанням ІКТ;

застосовувати і посилювати законодавчі й практичні заходи проти державної і

приватної цензури з дотриманням вимог Додаткового протоколу до Конвенції про

кіберзлочинність та інших відповідних домовленостей, які криміналізують расистські

і ксенофобські дії, що вчинюються за посередництвом комп’ютерних систем;

створювати умови для самоврегулювання і спільного врегулювання учасників

інформаційного ринку (ІКТ-індустрії, постачальників послуг з доступу до Інтернету,

розробників програмного забезпечення, постачальників контенту і Міжнародної

торговельної палати) з метою забезпечення захисту свободи слова та спілкування;

просувати за посередництвом відповідних засобів загальнозастосовувані технічні

стандарти для цифрового середовища, у тім числі стандарти цифрового транслювання,

що відкриє громадянаммаксимально широкий доступ до контенту.  2. Право на повагу до приватного життя та листування (Пункт 2, в якому,

зокрема, наголошено на тому, що широкомасштабне використання персональних

даних, яке охоплює електронну обробку, збір, запис, організацію, зберігання,

адаптацію чи зміну, пошук, консультування, розкриття через передачу чи інший

спосіб, сприяє підвищенню ефективності діяльності держави і приватного сектора.

Більше того, такі ІКТ як закриті високі технології (PENs) можуть бути використані

для забезпечення недоторканності приватного життя. Тим не менше, подібні

технологічні досягнення становлять і серйозну загрозу для права на приватне життя

і листування).

З цього пункту можна виділити такі принципи права на повагу до приватного

життя та права на листування, що є проявом поваги до верховенства права в

інформаційному суспільстві:

1. Будь-яке застосування ІКТ має ґрунтуватись на повазі до права на приватне

життя і таємницю листування. Воно не підлягає обмеженням у зв’язку з цифровою

формою, окрім обмежень, передбачених ст. 8 Конвенції.

2. Будь-яка автоматична обробка персональних даних підпадає під дію

Конвенції про захист громадян з огляду на автоматичну обробку персональних

даних і має відповідати положенням Декларації.  3. Сумісність обробки персональних даних держорганами чи приватним

сектором з правом на приватне життя (винятки обмежені рамками параграфу 2 ст. 8

Конвенції і параграфу 2 ст. 9 Конвенції про захист громадян у разі автоматичної

обробки персональних даних).

З цього пункту випливає така рекомендація для держав-членів: підтримувати

умови для саморегулювання держав-членів і спільного регулювання з боку

приватного сектора.

3. Право на освіту і значимість підтримки доступу до нових інформаційних

технологій та їх всезагального використання без дискримінації (Пункт 3, в якому,

зокрема, йдеться про те, що нові форми доступу до інформації стимулюють широке

розповсюдження інформації, але водночас існує серйозний ризик виключення з

цього процесу осіб “комп’ютерно-неграмотних” і позбавлених адекватного доступу

до інформаційних технологій з огляду на соціальні, економічні чи культурні

причини).

Цей пункт ґрунтується на таких принципах права на освіту і підтримку доступу

до нових інформаційних технологій та їх всезагального використання без

дискримінації, які свідчать про повагу до цих прав та повагу до верховенства права

в інформаційному суспільстві:

1. Стимулювання широкого розповсюдження інформації, яка стосується

соціальних, економічних, культурних аспектів життя в зв’язку з виникненням нових

форм доступу до інформації, що може сприяти більшій інклюзивності та подоланню

дискримінації.

2. Повага та максимальна підтримка таких фундаментальних цінностей, як

плюралізм, культурна та мовна різноманітність та недискримінаційний доступ до

різних засобів спілкування при здійсненні будь-яких заходів регулювання стосовно

ЗМІ і нових комунікаційних послуг Рекомендаціями для держав-членів є такі: полегшувати доступ до ІКТ-

продуктів; підтримувати всі рівні освіти.

4. Заборона рабства, примусової праці і торгівлі людьми (Пункт 4, де, зокрема,

згадується, що використання ІКТ розширило можливості для торгівлі людьми і

спричинило нову віртуальну форму цієї діяльності).

Аналіз цього пункту звертає увагу на такий принцип заборони рабства,

примусової праці і торгівлі людьми, який свідчить про повагу до цього права та

верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Аналогічна кваліфікація торгівлі людьми як в цифровому (такому як

Інтернет), так і в нецифровому середовищі, якщо має місце порушення ст. 4

Конвенції.

Пункт 4 з огляду на наведений принцип фіксує таку рекомендацію для держав-

членів: підтримувати і розширювати юридичні й практичні заходи для

попередження і протидії торгівлі людьми з використанням ІКТ.

5. Право на справедливий суд і призначення покарання відповідно до закону

(Пункт 5, зокрема, наголошує на тому, що судові слухання можуть здійснюватися

ефективніше з використанням засобів ІКТ. Однак завдяки швидкості передачі

інформації, що забезпечується ІКТ, та їхній результуючій широкомасштабній дії, ІКТ

можуть значно інтенсифікувати досудовий розголос і вплинути на думку свідків та

громадськості до і під час судових слухань. Крім того, ІКТ роблятьможливим вчинення злочинів, що є за межами правового поля, що може ускладнити протидію порушенню

прав людини. Глобальне охоплення ІКТ, зокрема Інтернету, може створити проблеми

територіальної юрисдикції і поставити питання застосування правових норм стосовно

порушників прав людини).

Аналіз цього пункту дає змогу сформулювати такі принципи права на

справедливий суд і права на призначення покарання відповідно до закону для

демонстрації поваги до них та верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Полегшення завдяки ІКТ доступу до правової інформації та знань.

2. Сприяння громадському контролю за діяльністю суддів через публічну

трансляцію судових слухань і відкритість інформації.

3. Підвищення ефективності слухань завдяки використанню ІКТ.

4. Однакове визначення обсягу прав та обов’язків людини та рівного захисту як

в цифровому, так і в нецифровому середовищах.

5. Однаково застосовуваного в цифровому і нецифровому середовищах права на

призначення покарання відповідно до закону.

На наведеному пункті базуються рекомендації для держав-членів: приймати

кодекси поведінки для представників ЗМІ і постачальників інформаційних послуг;

вдосконалювати міжнародні правові норми стосовно юрисдикції для того, щоб

забезпечити дотримання права на призначення покарання відповідно до закону в

цифровому середовищі. 6. Захист власності (Пункт 6, зокрема, конкретизує, що у сфері ІКТ питання

захисту власності виникають насамперед стосовно інтелектуальної власності – такої

як патенти, товарні знаки і авторські права, та наголошує, що ІКТ можуть сприяти

порушенню права на інтелектуальну власність і перешкоджати переслідуванню

порушників через швидкі технологічні зрушення, через малу вартість

розповсюдження контента, через масштаб правопорушень та складність відстеження

трансграничних правопорушень і децентралізований характер обміну файлами. Цей

пункт звертає увагу на те, що відсутність ефективних заходів захисту права

інтелектуальної власності осіб перешкоджає інноваціям і творчості, скорочує

інвестиції, наголошує на тому, що повинен бути збережений доступ до інформації,

яка є суспільним надбанням, а також повинні бути усічені спроби обмежити доступ

до неї або її використання).

Виділимо принципи права на захист власності щодо його поваги та поваги

верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Забезпечення безпрецедентного доступу за допомогою ІКТ і можливості

використання матеріалів, захищених правом інтелектуальної власності.

2. Належного (відповідно до положень міжнародних угод у галузі

інтелектуальної власності) захисту права інтелектуальної власності в цифровому

середовищі.

3. Майже необмеженого доступу до інформації, що є суспільним надбанням, та

її використання.

7. Право на вільні вибори (У Пункті 7 зазначено, зокрема, що невідповідне

використання ІКТ може порушити принципи загальних, рівних, вільних і таємних

виборів, так само як і поставити питання стосовно надійності і достовірності деяких

систем електронного голосування).  Аналіз цього пункту дав змогу сформулювати такі принципи зазначеного вище

права для демонстрації поваги верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Здатність ІКТ зміцнити представницьку демократію, полегшуючи проведення

виборів і громадських обговорень, участь в яких доступна для всіх, підвищуючи

якість суспільних дискусій і забезпечуючи активну участь громадян і

громадянського суспільства у виробленні політичних рішень на національному,

регіональному і місцевому рівнях.

2. Здатність ІКТ зробити державні органи ефективнішими, чуйнішими,

прозорішими і підзвітними.

3. Відповідність електронного голосування до принципів демократичних

виборів і референдумів.

Для держав-членів рекомендовано: досліджувати питання застосування ІКТ у

сфері стимулювання демократичних процесів з метою підвищення участі,

ініціативності, обізнаності і залучення громадян, підвищення прозорості

демократичного прийняття рішень, підзвітності й чуйності громадянської влади і

заохочення громадських дискусій та нагляду в процесі визрівання політичних

рішень; за умови використання державами-членами електронного голосування, їм

потрібно вжити заходів з забезпечення прозорості, перепровірки, підзвітності,

достовірності та надійності систем електронного голосування, забезпечивши в

результаті цього їх відповідність до Рекомендації Ради Міністрів Rec(2004)11 про

правові, експлуатаційні й технічні стандарти електронного голосування.

8. Свобода зборів (Пункт 8, зокрема, наголошує, що ІКТ вносять додатковий

аспект в реалізацію права на свободу зборів і об’єднань, розширюючи й збагачуючи

способи реалізації зазначених прав у цифровому середовищі. Одночасно ІКТ

надають великі можливості для контролю і стеження за зборами і об’єднаннями у

цифровому середовищі, як і можливість зведення електронних бар’єрів, суттєво

обмежуючи реалізацію цих прав). На цьому пункті базуються принципи свободи зборів, що побудовані на повазі

до права на збори та повазі до верховенства права в інформаційному суспільстві:

1. Внесення за посередництвом ІКТ розширених ізбагачених способів реалізації

права на свободу зборів і об’єднань у цифровому середовищі, що важливо для

зміцнення громадянського суспільства та демократії.

2. Загальносоціального користування правом участі в тих формах суспільного

життя, де застосовуються ІКТ, оскільки це сприяє резонансному розвитку

громадянського суспільства.

3. Однакової поваги до права на свободу зборів як в цифровому, такому як

Інтернет, так і в нецифровому середовищі.

4. Неможливість інших обмежень свободи зборів, окрім обмежень, передбачених

ст. 11 Конвенції тільки тому, що збори відбуваються у цифровому вигляді.

Пункт 8 надає змогу виокремити рекомендації для держав-членів з

вищезазначеного приводу: адаптувати правові норми для забезпечення свободи

зборів з використанням ІКТ; вжити заходів, необхідних для того, щоб забезпечити

відсутність контролю і стеження за зборами та об’єднаннями у цифровому

середовищі, а будь-які винятки з цього правила повинні відповідати параграфу 2

ст. 11 Конвенції. Побудова інформаційного суспільства на основі поваги до прав людини та

верховенства права. В ч. 1 Розділу II “Побудова інформаційного суспільства на

принципах багатостороннього управління: ролі і зобов’язання сторін” теж маємо

вислів “верховенство права”. А саме, у зв’язку з “побудовою всезагального

інформаційного суспільства, що ґрунтується на повазі прав людини і верховенстві

права”, яке “потребує співробітництва і взаємодії між урядами, громадянським

суспільством, приватним сектором і міжнародними організаціями”.

Декларація, закликаючи уряди, громадянське суспільство, приватний сектор та

інші зацікавлені сторони до врахування положень її Розділу ІІ в їх діяльності з

побудови інформаційного суспільства спонукає до певних дій, від виконання яких

значною мірою залежатиме формування поваги цих суб’єктів до верховенства права,

та, врешті-решт, його реальне втілення вжиття інформаційного суспільства.

Такими діями є “відкриті дебати, міжнародний обмін інформацією, принцип

багатостороннього управління”, які допоможуть державам-членам визначити плани

робіт і розробити нові регулюючі та інші моделі, що відповідатимуть на запити і

проблеми, які є результатом стрімкого розвитку інформаційного суспільства.

Отже, головним підсумком проведеного аналізу є визнання неабиякої

згуртованості Європи навколо основоположної суспільної цінності – верховенства

права. Саме на цій основі, на нашу думку, у майбутньому буде досягнуто прогресу у

розбудові Європи без контрастів. А метою всієї діяльності Ради Європи є прагнення

зробити вагомий внесок у досягнення цієї основної мети – верховенства права.

1. http://www.minagro.kiev.ua/page/?3960.

2. http://www.ifap.ru/ofdocs/dhrrlis.pdf.

3. Рабінович П.М. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду //

Юридичний Вісник України. – 2005. – № 48. – С. 12.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук