Головна

АНАРХІЗМ В ПОЛЬЩІ НА ЗЛАМІ ХХ І ХХІ СТ. Р. Антонув Вроцлавський Університет


АНАРХІЗМ В ПОЛЬЩІ НА ЗЛАМІ ХХ І ХХІ СТ.

Р. Антонув

Вроцлавський Університет

пл. Університетська, 1, 50–137 Вроцлав, Польща

 

 

 

 

 

У статті досліджено виникнення, розвиток та діяльність анархістських рухів у Польщі.

Прослідковано формування різних течій усередині польського анархізму. Висвітлено

бачення подальшого розвитку ідей анархізму у цій країні.

Ключові слова: анархізм, Польща.

Відродження польської анархістської думки почалося після 1980 р., який став

початком трансформації устрою в Польщі – і появою НСП „Солідарність” [1].

Розвиток „Солідарності” і короткотривалий період легальної діяльності, без сумніву,

спричинив появу різних груп опозиційного до тогочасної влади в Польщі характеру.

Зазначимо однак, що сучасний польський анархістський рух був ефемеридою на

польській політичній сцені у вісімдесятих роках ХХ ст. і ніколи не перетворився у

масовий суспільний рух. Серед польських анархістів не має також жодних видатних

мислителів чи теоретиків, хоча вони висувають певні соціальні й політичні

концепції. Вплинуло на це кілька чинників. По-перше, анархізм „оминув нас (тобто

поляків) боком” [2], що раніше підкреслював Францішек Ришка. По-друге, польські

анархістські традиції, що сягають ще періоду поділів у ХІХ ст. і пов’язані з

діяльністю Едварда Абрамовського, Яна Вацлава Махайського, Авґустина

Врублевського і Юзефа Зєліньського, є надзвичайно бідними. Не вдалася також

спроба об’єднання польського анархістського руху після здобуття Польщею

незалежності в 1918 році. Анархістська Федерація Польщі (А

ФП), яка тоді постала і

об’єднувала анархістів з території відродженої польської держави, перестала діяти

одразу із початком ІІ світової війни [3]Розвиток ще не сформованого на початку вісімдесятих років ХХ ст. польського

анархістського руху перервало запровадження у грудні 1981 року військового стану.

Частина молоді, боячись репресій з боку комуністичної влади, відмовила від

анархістської діяльності, а решта почала конспіративну діяльність, проводячи власну,

незалежну від інших опозиційних груп, антидержавну діяльність. З цього середовища

постав 1983 року в Ґданську Рух альтернативного суспільства (РАС). В програмному

документі, опублікованому того самого року, анархісти висловилися щодо питання

ключових інституцій для існування держави, а саме влади і власності. Як одну, так і

другу піддали гострій критиці. Анархісти з РАС закликали до створення

альтернативного суспільства, позбавленого ярма комунізму, однак самі для цього

нічого не робили, що від самого початку діяльності анархістського руху в Польщі

кінця ХХ ст. становило його слабкий пункт. Непослідовності в реалізації програмних

положень спричинила те, що, незважаючи на розвиток анархістської діяльності, РАС

залишався в тіні подій, які мали вплив на пізнішізміни устрою і економіки в Польщі.

Шанс проявити себе на політичній сценіз’явився лише під час святкування Дня праці 1 травня 1985 року в Ґданську – анархісти виступили тоді під чорними прапорами

РАС, що розпочало дискусії про це нове явище в Польщі і, без сумніву, вплинуло на

зростання середмолодізацікавлення анархізмомякформою політичної діяльності.

Анархістські групи, які з’явилися в Польщі 1985 року, здійснили спробу

створити власні, незалежні від концепції РАС, бачення бездержавного устрою,

виокремити головних тенденцій, які панували в польському анархістському русі.

Проаналізувавши погляд характерні для польського анархізму на переломі ХХ –

ХХІ ст., ми виокремили три його головні течії: визвольний анархізм, анархо-

синдикалізм та пацифістський анархізм. Крім того, в польському анархістському

русі на переломі ХХ – ХХІ ст. наявні течії, які лише формуються: культурний

анархізм, феміністський анархізм, а такожекологічний анархізм.

Серед перелічених течій зідеологічного погляду найпопулярнішою була і є течія

визвольного анархізму, який звертається до думки лібертаріанців (Роберта Нозіка).

Представлений він анархістською групою зКатовіц, заснованою 1989 року, яка діє під

назвоюТовариство визвольних ініціатив „An Arche”. У 1994 році „An Arche” як перша

польська анархістська група легалізувала свою діяльність, зареєструвавшись під

раніше прийнятою назвою. Це була сенсація серед польських анархістських груп, що

відсторонюються від контактів із структурами державної адміністрації.

Анархо-лібертаріанці у своїй програмі майбутнього суспільства протестували

проти державного примусу і критично ставились до багатьох державних інституцій,

між іншим: уряду, поліції, політичних партій. Натомість не відкинули що є

знаковим, існування держави як територіальної організації. Рішучій критиці вони

піддали соціалістичні організації та ідеології, як такі, що особливо загрожують

свободі людини. „An Arche” пропагувало визвольну ідею, попереджаючи про

наслідки можливого повернення комунізму [4]. В листівці з дев’яностих років ХХ ст., яка має заголовок у „Nasz wrуg-paсstwo”

(„Наш ворог-держава”), польські анархо-лібертаріанці критикували, між іншим,

вітчизняну систему кримінального і фінансового законодавства. Серед численних

положень кримінального кодексу вони виділили заборону розповсюдження

порнографії, заборону розголошення державної чи службової таємниць, заборону

ображати релігійні почуття. Кримінальне законодавство, на думку лібертаріанців,

передусім повинне захищати потенційних жертв перед агресією і там, де це

можливо, забезпечувати, їм компенсацію за завдану шкоду. Що стосується

ставлення до фінансового законодавства, то анархо-лібертаріанці рішучій критиці

піддали податкову систему, назвавши її легалізованою формою грабунку, яку слід

скасувати. Податкова система, яка функціонує в польській державі, повинна бути

замінена системою, згідно з якою за послуги, які до цього часу оплачували з

податків, платили б лише ті, хто зацікавлений в реалізації певного починання.

Польські анархо-лібертаріанці вказали чотири принципи вільного суспільства, а

саме: право всіх осіб на життя, свободу і чесно набуту власність; добровільний,

позбавлений втручання держави, обмін товарів і послуг; право кожної людини на

свідомо вибраний стиль життя і на пропагування його шляхом мирного

переконування, але не нав’язування силою кому-небудь іншому; усунення примусу,

що виникає з втручання держави в життя суспільства. Ці принципи можна прийняти

як ідейну декларацію Товариства визвольних ініціатив „An Arche”.

Анархо-синдикалісти, на відміну від анархо-лібертаріанців, бачення

майбутнього устрою суспільства потрактували як другорядне. Адже в період трансформації устрою на переломі вісімдесятих і дев’яностих років ХХ ст. вони

здійснювали передусім діяльність широкого масштабу, що мала на меті захистити

робітниче середовище від наслідків приватизації, особливо безробіття. Вони

виступили із пропозицією активізації робітничого середовища, а також

запропонували створення сильного профспілкового руху на підприємствах і

прийняття профспілками майна, що належало приватизованим підприємствам.

Першим проявом активності на користь робітничого середовища було ініціювання

створення Федеральної Професійної Спілки „Свобода” (ФПС). Спілка мала

передусім захищати інтереси робітників, які відбували на підприємствах

альтернативну війcькову службу. Однак, побоюючись значної ізоляції від решти

робітничого середовища у випадку участі в спілці лише самих призовників,

ініціатори створення ФПС спрямували свої ідеї до всіх робітників. Форма

діяльності, пропонована ФПС, наближена до форм, прийнятих анархо-

синдикалістами. Як спосіб „боротьби робітників” вони допускали бойкот, саботаж,

вуличні демонстрації, страйки якнайзагрозливіших форм. Фактична діяльність

спілки обмежувалася, однак, виключно організацією чи співорганізації страйків, на

яких до працедавців висували вимоги, у формі петицій, та листівок, які

розповсюджували на території підприємств.

Період трансформації устрою після 1989 року і пов’язані з цим економічні

труднощі викликали зростання зацікавлення анархістського середовища

робітничими справами. На початку дев’яностих років з ініціативи варшавських

анархістів постала анархо-синдикалістська програма варшавської групи з назвою

Анархістська Мєдзимястувка (Miкdzymiastуwka (АМ)), а також пропозиція

анархістів з краківської секції Анархістської федерації, що заохочувала вступати до

Міжнародного союзу робітників (МСР). Творці першоїз пропозицій в заявіз нагоди

відзначення у 1990 році свята праці 1 Травня протестували проти безробіття, що

зростало в Польщі, „міжнародну експансію Світового банку і Міжнародного

валютного фонду” [5], наслідками якої були: „бідність робітників, обмеження прав

на об’єднання в профспілки і боротьбу за права робітників, зростання репресій з

боку державних структур, занепад демократії” [6].  Під кінець 1992 року польські анархісти здійснили спробу створення ініціативи

в межах анархо-синдикалістського руху, завданням якої був би захист прав

робітників. Заснована „Акція Революційних Синдикалістів” (АРС) декларувала

„боротьбу за загальне надання права власності робітникам, яка розуміється як

беззастережне прийняття робітниками у власність їхніх підприємств” [7]. АРС

ставила собі за мету ліквідацію бюрократичної держави і контроль над працею

робітників, боротьбу з розкраданням народного майна номенклатурою, що творила

капіталістичну систему.

Востаннє налагодити співпрацю з робітничим середовищем анархо-синдикалісти

спробували нещодавно – наприкінці 2001 року. Восени вони висунули пропозицію

створення самоврядного робітничого руху з низів під назвою „Робітнича ініціатива”,

що передбачав вільну, позбавлену структур і влади федерацію груп і осіб з

робітничого середовища, які стануть до боротьби за права робітників і гідну зарплату.

До основних завдань Робітничої ініціативи слід зарахувати освітню діяльність щодо

організації робітничих спілок на території підприємства, допомогу в організації

демонстрацій, а такожпідтримку робітничих протестів На відміну від анархо-лібертаріанців та анархо-синдикалістів, представники

третьої з виокремлених течій – анархо-пацифісти, які також окреслюються як

антимілітаристи або відмовники за ідейними міркуваннями – сконцентрувалися на

протестах проти військової служби. Анархо-пацифісти в середині вісімдесятих років

ХХ ст. зосередились на запровадженні змін у правилах, що стосуються військової

служби, завдяки запровадженню інституції альтернативної військової служби. Вони

навіть тісно співпрацювали на цій нивіз активістами Руху свобода і мир. У зв’язку з

репресіями з боку державної адміністрації в стосунку до осіб, які відмовлялися від

військової служби, анархо-пацифісти створили в середині дев’яностих років ХХ ст.

ініціативу під назвою Анархістський чорний хрест (АЧХ), покликану допомагати

особам, які вступили у конфлікт із законом через ухиляння від обов’язку відбути

військову службу, або у зв’язку зіншою, часто нелегальною, визвольноюдіяльністю.

Зернімо також увагу на ефемерну течію, що наближається своєю активністю до

Ситуаціоністської Мєдзинародувкі (Międzynarodуwki). Ця течія передусім

представляє частину варшавських анархістів, „яким близький дух творів Штірнера і

Ніцше, а рушієм (…) спротиву проти капіталістичного ладу є відчуття, що він

редукує людей до їхніхфункцій в економічно-бюрократичній машині” [8].

Порівняно молодою ініціативою польського анархістського середовища є течія

анархо-фемінізму. Від груп і організацій феміністичного характеру анархо-

феміністок відрізняє передусім „цілковитий бойкот держави”, що проявляється, між

іншим, в спонтанній і не легалізованій згідно з чинним законодавством Польщі

діяльності. Погляди анархо-феміністок не є чітко окресленими, їм бракує такожясно

розміченої програми дій .

Розглядаючи форми анархістської діяльності, не можна й екологічну діяльність,

яку здійснюють польські анархісти. Діяльність анархістів у сфері охорони

навколишнього середовища часто пов’язана із діяльністю Федераціїзелених, про що

може свідчити їхня співпраця під час реалізації заходів на користь охорони

природного середовища Анархістські групи, що ототожнюються з розглянутими течіями в польському

анархістському русі, переважно належать від 1988 року до Анархістської федерації

(АФ), яка постала з ініціативи РАС. Згаданій ініціативі було спочатку надано назву

Анархістська Мєдзимястувка (Miкdzymiastуwka), і лише 1989 року назву

Анархістська Федерація (АФ). До складу АФ увійшли анархістські групи, які

постали перед 1988 роком. Через чотири роки було розроблено програму АФ

„Площина більшості” [9].

Аналіз програмних положень дає змогу виразити переконання, що анархісти з

АФ не тяжіють до повалення інституції держави, а лище виражають свій спротив

щодо до іституцій державної адміністрації, які обмежують свободу людини.

Анархісти з АФ не здійснили щоправда спроби створити бачення майбутнього

устрою суспільства, звернули натомість увагу на питання свободи, права, власності,

праці, освіти, релігії і екології, тобто інституцій, що складають головні опори

функціонування держави. Оцінивши програму АФ, можемо зробити висновок, що

анархісти з АФ далекі від прийняття і спроби реалізації – на відміну від класиків

анархізму з ХІХ ст. – чіткої пропозиції бездержавного устрою

1. Більше про сучасний анархізм в Польщі див. : R. Antonów, Pod czarnym sztandarem.

Anarchizm w Polsce po 1980 roku. – Wrocław, 2003. – S. 136.

2. F. Ryszka. Historia-polityka-państwo. Wybór studiów. – T. II. – Toruń, 2002. – S. 150.

3. Про польські анархістські традиції див. : R. Antonów, Pod czarnym sztandarem. Anarchizm

w Polsce po 1980 roku. – Wrocław, 2003. – S. 70–100.

4. Листівка : „Marksizm – nie, dziękuję!”, Товариство „An Arche”, Katowice, b. d. w., S. 1.

5. Більше про це див.. : „A-Tak”. Pismo anarchistyczne, nr 4, zima-wiosna 2001, s. 20 i наст.

6. Biuletyn Międzynarodowego Przymierza Ludzi Pracy. – N 1. – Nowa Huta, 1991.

7. Deklaracja Akcji Rewolucyjnych Syndykalistów, Gdańsk, 3 października 1992, (матеріал у

володінні автора).

8. Czerwone i czarne. Swobodne wylewyanarchistyczne na temat lewicy listem otwartym Ruchu

Radykalno-Postкpowego sprowokowane, Sopot b. d. w., s. 32.

9. Federacja Anarchistyczna „Pіaszczyzna Większościowa”, b. d. i m. w., (матеріал у володінні

автора).

 

 

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук