Головна

КРИМІНАЛІСТИЧНА РЕЄСТРАЦІЯ ЯК СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ РОБОТИ Р. Єзерський


КРИМІНАЛІСТИЧНА РЕЄСТРАЦІЯ

ЯК СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ РОБОТИ

Р. Єзерський

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

Досліджено характер і напрями використання криміналістичної реєстрації як

системи інформаційного забезпечення техніко-криміналістичної роботи. У науковій статті

вказано на нові принципи використання криміналістичної реєстрації під час

розслідування злочинів.

Ключові слова: криміналістична реєстрація, криміналістичні засоби і методи, техніко-

криміналістична робота.

Як вже було наголошено, техніко-криміналістична робота охоплює

змісттехніко-криміналістичного забезпечення, а по суті є практичною реалізацією

можливостей цієї системи. Така робота в різних визначених кримінально-

процесуальним законодавством формах і в різних межах виконується всіма

суб’єктами діяльності щодо розкриття злочинів. Отримана і накопичена при цьому

криміналістично-значуща інформація використовується для вирішення завдань

розшуку і доказування як безпосередньо в рамках конкретних кримінальних справ,

так і опосередковано – через систему криміналістичної реєстрації, що є сукупністю

безлічі (оперативно-довідкових, криміналістичних, інформаційно-довідкових)

обліків. У цих обліках накопичується, обробляється, а потім і використовується

найрізноманітніша за джерелами походження іза відношеннямдофакту злочину, що

розслідується, інформація. Вонаможе бути прич

инно пов’язана з подією злочину або

потенційно значуща для вирішення завдань розшуку і доказування (наприклад,

довідкова інформація у вигляді колекцій зразків про якісні або кількісні

характеристики матеріалів, речовин). Інформаційне забезпечення техніко-

криміналістичної роботи – досить об’ємна і багатоаспектна проблема. Проте

особливе значення має криміналістично-значуща інформація, яка неодмінно

пов’язана з подією злочину і має вирішальну роль в його розкритті. Така інформація,

як правило, є об’єктомоперативно-довідкових і криміналістичних обліків.

На прикладі таких обліків виявляється інформаційна суть розкриття злочинів

як процесу отримання, накопичення, обробки і використання криміналістично-

значущої інформації. А криміналістична реєстрація у зв’язку з цим не без підстав

розглядається в спеціальній літературі як своєрідна інформаційна система

[1, с. 210–211], в основу якоїз методологічної точки зору покладенізакономірності

утворення криміналістично-значущої інформації, зокрема повторюваність способу

вчинення злочинів, детермінованість злочинних дій, відносна стійкість ознак

людини, засобів і знарядь вчинення злочинів, предметів злочинного посягання,

тобто ознак, які відбиваються у найрізноманітніших слідах злочинів і дозволяють

ідентифікувати об’єкти або визначати їх групову належність. При цьому інформація, що міститься в слідах злочинів, може бути отримана як

безпосередньо слідчими, оперативними працівниками, так і за допомогою

спеціалістів-криміналістів, експертів. Відповідно, ефективність криміналістичної

реєстрації як інформаційної системи і результативність функціонування складових

її обліків багато в чому зумовлене станом в цілому техніко-криміналістичного

забезпечення розкриття злочинів. І навпаки, рівень розвитку, стан організаційного,

методологічного, науково-технічного забезпечення цих обліків визначають

ефективність системи техніко-криміналістичного забезпечення. Саме, з огляду на

це видається виправданим акцентувати увагу на цій проблемі, а особливо на

проблемі криміналістичних обліків як одного з найважливіших і найактуальніших

напрямів техніко-криміналістичної роботи.

Вивчення практики ведення криміналістичних обліків свідчить, що обліки не

ведуться у всіх їх різновидах. Причому всі обліки ведуться розрізнено, в умовах

вкрай низького рівня організаційного і технічного забезпечення.

Все сказане свідчить про применшення ролі криміналістичних обліків у

розкритті злочинів, про відсутність єдиної методологічно осмисленої системи їх

організації. Саме це дає підставу стверджувати, що значні потенційні можливості

вказаних обліків залишаються практично нереалізованими. Причин тому безліч, як

і в цілому низькій результативності системи техніко-криміналістичного

забезпечення розкриття злочинів. Ізаходи щодо їх усунення немислимі по-іншому

як в рамках удосконалення цієї системи. Недостатньо вказувати про необхідність

активнішого використання для ведення обліків засобів автоматизації і

обчислювальної техніки, освоєння сучасних інформаційних технологій, оскільки

вирішення цього завдання припускає принципово, якісно інші форми і методи

організації техніко-криміналістичної роботи, інший рівень оснащення технікою її

суб’єктів і відповідно їх професійною підготовкою. Важливо не упустити головне,

що в такій постановці проблеми має йтися про обліки вже не лише слідів злочинів і

носіїв криміналістично-значущої інформації, а власне, про інформацію, зокрема

про осіб і предмети, причинно пов’язані з її виникненням. Такий підхід зумовила

сама історія виникнення і розвитку криміналістичної реєстрації.  Потреби практики боротьби із злочинністю об’єктивно зумовили необхідність

цільового застосування науково-обґрунтованих засобів і методів класифікації і

систематизації фактів, предметів, явищ, причинно-пов’язаних із злочинами і

особами, що їх вчинили. Не випадково, на думку Р.С. Бєлкіна, криміналістика

своїм народженням зобов’язана криміналістичному обліку [2, с. 144]. Саме у його

рамках вперше в криміналістиці було зроблено успішну спроба систематизувати

ознаки будови людського тіла і його окремих частин. На цій основі створений

антропометричний метод реєстраціїзлочинців.

Незважаючи на суперечливі оцінки названого методу і перемінний успіх його

застосування в практиці боротьби із злочинністю, він досі залишається в системі

засобів і методів криміналістики. Цей метод вперше реально поставив перед

криміналістичною наукою і практикою завдання надзвичайної складності –

технічного забезпечення створення і обробки великих масивів криміналістично-

значущої інформації. Для його успішного практичного застосування необхідна

відносно складна і достатньо точна вимірювальна техніка, спеціальна підготовка

співробітників органів досудового слідства та дізнання.

Ця проблема не менш гостро виявилася з розкриттям “криміналістичної

таємниці” дактилоскопії (ГершельВ., 1877 р.). Хоча простота техніки

дактилоскопіювання, можливість ручного кодування, класифікації і швидкого пошуку у великих масивах дактилокарт (за 10-ти пальцевою системою) зумовили

вирішальну долю дактилоскопії як методу реєстрації злочинців. Але незабаром

запропоновані пропозиції (Фолдс Р., 1880 р.) про можливість розшуку й

ідентифікації злочинців за слідами їх пальців рук, виявлених на місці події.

Криміналісти, природно, в зв’язку з цим роблять зусилля з метою розробки

монодактилоскопічної системи реєстрації злочинців [3, с. 342]. Так з’явилася

проблема реєстрації не лише злочинців, але і слідів злочинів, що залишаються

ними на місцях вчинення злочинів, зокрема, слідів рук.

Поступово до сфери реєстрації почали належати інші об’єкти, причинно-

пов’язані з кримінальними діяннями або такі, що мають інтерес для роботи

правоохоронних органів з інших причин. Хоча в працях В.І. Громова,

С.М. Потапова, І.М. Якимова, П.С. Семеновського основна увага надається

дактилоскопії як одному з найважливіших методів реєстрації, засобів “дослідження

найкращих способів боротьби зізлочинністю ізнешкодження злочинців” [4, с. 28].

Обережна оцінка можливостей криміналістичної реєстрації в цьому випадку з

використанням дактилоскопії з позиції перспектив “дослідження” не випадкова. У

ній простежується розуміння багатоаспектності і складності даної проблеми,

необхідності розробки з метою її вирішення взаємопов’язаних науково-технічних,

організаційних, правових і навчально-методичних питань, що в широкому сенсі

охоплюється змістом техніко-криміналістичного забезпечення розкриття злочинів,

розуміння того, що не втратило своєї актуальності і нині.

Вже тоді криміналісти виразно уявляли суперечність, що виявляється між

потребами практики, і науково-технічними можливостями її задоволення, між

теоретично-оцінюваними перевагами криміналістичної реєстрації і реальностями

їх практичної реалізації. У міру збільшення об’ємів картотек фактично

непереборними ставали труднощі їх ручної обробки. Це виявлялося навіть за

окремими видами (об’єктами) криміналістичної реєстрації, тим більше проблема

ставала “нерозв’язаною” стосовно їх сукупності і в умовах фактичної відсутності

потрібних для передачі відповідної інформації засобів зв’язку. Адже

функціонування криміналістичної реєстрації із самого початку передбачало її

централізацію в межах району, регіону, а у певних випадках і всієї країни. З цієї

причини у той час не могла бути досягнута будь-яка значна для практики боротьби

з злочинністю віддача від досить об’ємної роботи, що негативно позначалося на

відношенні до неї з боку багатьох працівників органів досудового розслідування і

ще більше погіршувало стан справ [5, с. 32] Очевидно, що “інерція” даної суперечностізіграла не останню роль в тому, що

і сьогодні на практиці є лише розрізнені за окремими видами і територією

криміналістичні обліки, а не єдина – методологічно і організаційно об’єднана їх

система [6, с. 144]. Проте, розширення кола об’єктів криміналістичної реєстрації

зумовило поступове ускладнення її структури, зміну змісту завдань, що

вирішуються з її допомогою та засобів і методів, що застосовуються. Ще

виразнішою стала необхідність якісно нового підходу до питання використання її

можливостей в розкриттізлочині.

В криміналістичній літературі двадцятих років як засоби вирішення завдань

криміналістичної реєстрації рекомендується: дактилоскопія, сигналетична

фотографія, словесний портрет (основні); описання особливих прикмет, татуювань,

даних про судимості, клички [7, с. 28] тощо. Надалі робиться спроба розглянути

зміст криміналістичної реєстрації, способів і засобів її здійснення з урахуванням

ознак складу злочину (суб’єкт, об’єкт, спосіб дії). При цьому вказується ширше тлумачення об’єктів реєстрації. До них, окрім злочинців, відносяться предмети,

здобуті злочинним шляхом, невпізнані трупи, безвісти зниклі громадяни, а також

спосіб вчинення злочинів [8, с. 29–30]. І хоча в цьому переліку матеріальні сліди

злочинів ще не згадуються як об’єкти реєстрації, очевидна більш визначена

орієнтація на них, як на джерела інформації про способи вчинення злочинів і осіб,

що їх вчинили.

Саме у таких слідах, на що згодом звернув увагу М.В. Терзієв, міститься

стійка інформація, зумовлена психікою, фізичними можливостями і професійними

навиками людини. Інакше кажучи, залишені одним і тим же злочинцем, на різних

місцях події сліди – це результат повторення злочинних дій при відносній

стабільності умов їх прояву. З чого випливає висновок, що сліди, які виникають

при цьому, у разі їх реєстрації, можна використовувати не тільки для проведення

конкретних ідентифікаційних (експертних) досліджень, але і для “наведення

довідок при розслідуваннізлочинів” [9, с. 252].

Про сліди злочинів як об’єкти криміналістичної реєстрації більш визначено

вказує В.І. Шевченко, який пропонує, розглядати її як систему “обліку відомостей

про осіб, що вчинили злочини, а також про деякі явища, предмети і сліди”;

пов’язані з подією злочину, з метою організованого використання цих відомостей

для розслідування злочинів і їх попередження” [10, с. 241].

Сучасне розуміння криміналістичної реєстрації як інформаційно-пошукової

системи намітилося у зв’язку з пропозиціями А.І. Вінберга класифікувати її

об’єкти за ідентифікаційними (а у певному сенсі “інформаційними”) ознаками,

зокрема, що відображають зовнішню будову об’єктів [11, с. 232]. Очевидно, що

такі ознаки виявляються передусім у матеріальних слідах злочинів, точніше в їх

“зовнішній будові”, або в їх якісних характеристиках, якщо йдеться про сліди

матеріалів, речовин, виділень людського організму тощо. Еволюція поглядів про

роль матеріальних слідів злочину в системі криміналістичної реєстрації, спонукала

криміналістів уточнити її назву: замість “кримінальна реєстрація” – “криміналістична” [12, с. 150–152], а потім “криміналістичний облік” [13, с. 231].

“Кримінальна реєстрація”, безумовно, не відображає криміналістичної суті ізмісту

цього напряму роботи. Водночас криміналістичний облік – це лише один з

різновидів обліків, що охоплюється поняттям “Криміналістична реєстрація”.

На відміну від оперативно-довідкового обліку, криміналістичний припускає

накопичення і систематизацію не тільки інформації, що зовні виявляється на

відповідних об’єктах, але і отриманої з різних матеріальних слідів злочинів.

Отримання такої інформації можливе не інакше, як шляхом через попередніх і

спеціальних досліджень і експертиз, а отже, через застосування відповідних

технічних засобів і методів, участі в цій роботі експертів і спеціалістів-

криміналістів. У певних випадках криміналістичний облік називається “облік, що

ведеться в експертно-криміналістичних підрозділах” [14, с. 220].

Криміналістичний і оперативно-довідкові обліки істотно відрізняються від

інформаційно-довідкового обліку, в рамках якого накопичується інформація, яка,

як зазвичай, не має причинного зв’язку з подіями злочинів, що розслідуються.

Такий підхід логічно зумовив розгляд криміналістичної реєстрації як

“складної інформаційної системи” [15, с. 5]. Хоча тут необхідні певні пояснення.

По-перше, в широкому сенсі слова під “інформаційною системою можна

розуміти і складні автоматизовані комплекси [16, с. 37], і такі системи, які ведуться

за допомогою примітивних довідкових карт або журналів і відповідних їм

технічних засобів. В останньому випадку система, зрозуміло, не стає менш складною, оскільки її зміст визначається не стільки технікою обробки інформації,

скільки об’єктивно існуючими інформаційними зв’язками, об’ємами і змістом

інформаційних потоків. Отже, криміналістична реєстрація – “складна

інформаційна система”. Це дуже загальна, абстрактна її характеристика.

Конкретизувати її можна тільки аналізуючи організаційних і функціональних

елементів цієї системи, що визначається особливостями і об’ємом інформації,

інформаційних зв’язків та іншими обставинами.

По-друге, для криміналістичної реєстрації як “складної інформаційної

системи” характерне використання не тільки сучасних засобів автоматизації і

обчислювальної техніки, але і традиційних криміналістичних засобів і методів

виявлення, фіксації попереднього і спеціального дослідження матеріальних слідів

злочинів, тобто засобів і методів, без яких неможливо на високому науково-

технічному рівні вирішувати завдання отримання, обробки і використання

криміналістично-значущої інформації. Таке поєднання технічних засобів, зокрема,

в рамках криміналістичного обліку, зумовлене змістом ситуативних техніко-

криміналістичних завдань, що вирішуються в процесі ведення криміналістичного

обліку [17, с. 3].

По-третє, криміналістична реєстрація в загальній системі інформаційного

забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю є

однією з її підсистем, яка методологічно, організаційно і програмно повинна бути

узгоджена з іншими підсистемами отримання, обробки і використання розшукової

і доказової інформації з вказаною метою. Тобто криміналістична реєстрація є

своєрідною техніко-криміналістичною “системою в системі”, зорієнтованій на

оригінальні джерела інформації, на специфічні засоби і методи її отримання,

обробки і використання. І нарешті, по-четверте, ведення криміналістичної реєстрації, особливо

стосовно криміналістичних обліків, передбачає встановлений кримінально-

процесуальним законодавством правовий режим отримання, накопичення, обробки

і використання інформації, цільового вирішення питань організації взаємодії

безлічі органів досудового розслідування. Все це зумовлене змістом завдань і

функцій криміналістичної реєстрації як єдиної організаційно і методологічно

об’єднаної системи, що має досить розгалужену структуру зв’язків, а відповідно,

певний ступінь централізації. Техніка, нехай навіть найсучасніша, в цих умовах не

дає бажаного результату щодо підвищення ефективності функціонування

криміналістичної реєстрації. Без тактики, без відповідної до її можливостей

організації, техніка мертва [18, с. 15].

У зв’язку з викладеним криміналістичну реєстрацію варто розглядати як

складну організаційно-правову форму, інформаційно-пошукову за змістом і

техніко-криміналістичну за призначенням автоматизовану систему отримання,

накопичення, обробки і використання криміналістично-значущої інформації,

органічно пов’язану із загальною системою інформаційного забезпечення

діяльності органів досудового розслідування по боротьбі іззлочинністю.

Ця система в часі і просторі, очевидно, матиме різний ступінь автоматизації і

різні рівні організаційного, кадрового, технічного забезпечення, постійне

прагнення до підвищення яких визначають перспективи і тенденції її розвитку.

Наприклад, на сучасному етапі розвитку криміналістичних обліків технічно і

організаційно забезпечується використання інформації в основному за окремими

традиційними слідами злочинів і за найбільш загальними їх ознаками. Характерна в цьому відношенні система, в якій “використовуються зовнішні ознаки людини,

знарядь вчинення злочинів, спосіб дій злочинців.

Проте, у міру розробки і впровадження засобів автоматизації порівняльних

досліджень, зокрема, слідів рук, куль, гільз, крові, підроблених документів,

фальшивих грошових знаків і інших об’єктів, збільшуватиметься обсяг

накопичуваної інформації, її обробки, а в цілому – ефективність криміналістичної

реєстрації. При цьому вирішальну роль матиме подолання організаційної

роз’єднаності обліків як за територією, так і за видами слідів. Сьогодні в одних

органах внутрішніх справ добре зарекомендували себе колекціїзамків, вилучених з

місця події [19, с. 11–112], в інших – слідотеки знарядь зламу [20, с. 107–109], в

третіх – фотодактилообліки [21, с. 12] тощо. Але про єдину систему таких обліків,

що дозволяє повсюдно задіяти науково-технічні можливості на якісно іншому

організаційному рівні, доводиться вказувати як про бажану перспективу, А при

такому підході з’являються реальні передумови для системного аналізу і сукупної

оцінки криміналістично-значущої інформації, що фіксується з різних слідах

злочинів, оцінки з урахуванням кореляційних ознак об’єктів обліків. У певних

випадках цілком вирішуваним стає завдання моделювання ознак особи, що

вчинила злочин, за слідами, в яких вони відобразилися [22, с. 92–98].

Наприклад, за слідами рук, окрім ідентифікації людини можна встановити,

хоча і орієнтуючу, але дуже важливу для вирішення розшукових завдань

інформацію про ознаки осіб, що їх залишили (вік, ріст, групу крові, можливий рід

занять, наявність захворювань). Сліди знарядь зламу містять інформацію про

фізичні можливості і особливості, професійні навики людини; сліди взуття про

ріст, статеву приналежність, особливості ходи тощо. Не важко помітити, що в

різних за виглядом слідах нерідко міститься інформація про одні і ті ж ознаки

людини. Так групову належність можна визначити за слідами крові, слини, сперми,

потожирової речовини, зовнішні ознаки і фізичні дані (зріст, вік) – за слідами

взуття, знарядь зламу, способу вчинення злочину тощо [23, с. 76]. Враховуючи

подібні кореляційні взаємозв’язки окремих слідів між собою і з ознаками

відповідних осіб, очевидні можливості моделювання їх зовнішнього вигляду,

функціональних та інших властивостей. Можна визначити три основні етапи розвитку криміналістичної реєстрації як

автоматизованої інформаційної системи техніко-криміналістичного призначення.

Перший етап характеризується конкретизацією загальної концепції розвитку

реєстрації з орієнтацією на організаційне і методологічне об’єднання всіх видів

обліків і їх структурних ланок в єдину систему, створюється база даних про

способи вчинення злочинів, про зовнішні особливості об’єктів обліку, а також осіб,

що вчинили злочини. Для цього використовуються вже криміналістичнізасоби, що

є в даний час, і методи виявлення, фіксації різних слідів злочинів, детектування з

них інформації. Впроваджуються засоби електроніки і обчислювальної техніки.

Починається створення банку даних про методи, засоби і об’єкти криміналістичних

досліджень.

Другий етап пов’язаний з нарощуванням бази даних за рахунок окремих ознак

об’єктів обліку. Продовжується створення банку даних, зокрема експертних, тобто

предметних знань найбільш досвідчених, спеціалістів-криміналістів, слідчих,

оперативних працівників. Ведуться цільові розробки криміналістичних засобів і

методів, зокрема, для попереднього дослідження слідів злочинів на місці події для

передання криміналістично-значущої інформації на відстані і її автоматизованої

обробки в режимі порівняльних досліджень. Активно впроваджуються засоби обчислювальної техніки, зокрема персональні комп’ютери, починаючи з низових

експертно-криміналістичних підрозділів органів досудового розслідування.

Третій етап відрізняється створенням відносно повної бази даних, що містить

інформацію як про загальні, так і про окремі ознаки об’єктів обліку (сліди злочину)

і осіб, які вчиняють злочини, а також експериментально перевіреної бази даних.

Криміналістичні засоби і методи, обчислювальна техніка дозволяють отримувати

за слідами злочинів максимально можливу розшукову і доказову інформацію,

автоматично обробляти її на рівні вирішення ідентифікаційних завдань за

окремими найрозповсюдженішими об’єктами обліку і передусім за слідами

злочинів.

Зрозуміло, визначені етапи розвитку криміналістичного обліку певною мірою

умовні. Очевидно, що на першому з них можуть і повинні вирішуватися окремі

проблеми подальших. Цьому в значній мірі сприятимуть успіхи в створенні

сучасних інформаційних технологій, засобів автоматизації і обчислювальної

техніки. Зокрема, вже сьогодні цілком реальні можливості функціонування так

званих експертних інформаційно-пошукових систем, що працюють в діалоговому

режимі з використанням такої, що важко формалізується або взагалі не

формалізується інформації. Більше того, сьогодні ведуться активні розробки

проблем штучного інтелекту, вирішення котрих зумовлює буквально революційні

перетворення в галузі інформаційних технологій [24, с. 38].

Очевидно, що визначені вище перспективи розвитку криміналістичного обліку

вже зараз диктують принципово нові вимоги до організації всієї техніко-

криміналістичної роботи, а відповідно, до техніко-криміналістичної підготовки

слідчих, працівників органів дізнання, спеціалістів-криміналістів. Необхідне

відповідне вдосконалення організаційної структури експертно-криміналістичної і

науково-технічної служб органів досудового розслідування, їх технічного

оснащення сучасними криміналістичними засобами і методами, зокрема засобами

автоматизації і обчислювальної техніки

1. Криминалистика. – М.: МГУ, 1990. – 370 с.

2. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. М., 1978. Т.2. – 280 с.

3. Локар Э. Руководство по криминалистике. М., 1941. – 342 с.

4. Якимов И.Н. Руководство по уголовной технике и тактике. Криминалистика. М., 1925.

– 234 с.

5. Рассейкин Д.П. К вопросу об уголовной регистрации// Соц. законность. – 1941. – № 4.

– С. 32.

6. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. М., 1978. Т.2. – 344 с.

7. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. М., 1924. –

228 с.

8. Криминалистика. М., 1935. – 276 с.

9. Советская криминалистика. М., 1958. – 252 с.

10. Криминалистика. М., 1963. – 241 с.

11. Криминалистика. М., 1966. – 232 с.

12. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. М., 1978. Т.2. – 265 с.

13. Криминалистика. М., 1966. – 231 с.

14. Криминалистика. -М.: МГУ, 1990. – 220 с.

15. Возгрин И.А. Некоторые вопросы теории и практики криминалистического учета //

Вопросы теории і практики борьби с преступностью. – Л.: ВПУ МВС, 1972. – С. 5.16. Полежаев А.П., Савелий М.Ф., Швец Н.Я. Технические средства и системы управления

в ОВД \\ Учебное пособие. – М.: Академия МВД, 1986. 4.2. – С. 37.

17. Грановский Г.Л. Понятия і основные положения общей теории решения

криминалистических задач // Сборник научных трудов ВНИИСЭ. М., 1987. – С.З.

18. Винберг А.И. Криминалистика. М., 1962. Раздел I. – 215 с.

19. Клеванский Ю.А. Криминалистическая коллекция замков помогла раскрыть

преступления // Экспертная практика, 1985. № 23. – С. 111–112.

20. Паньков В.Г., Жидков Н.Н. Организация работи колекции следов орудий взлома //

Экспертная практика. – 1985. – № 23. – С. 107–109.

21. Котельников Г.К. Опыт лучних – в практику // Экспертная практика. – 1985. – № 23. –

С. 12.

22. Колдин В.Я. К вопросу о перспективах создания универсальной криминалистической

информационной системы и возможностях ее использования в раскрытии

преступлений // Повышение использования криминалистических методов и средств

расследования преступлений: Труды Академии МВД. – 1985. – С. 92–98.

23. ХазиевШ.Н.Криминалистическое моделирование неизвестного преступника по его

следам: Дисс....канд. юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1983. – 236 с.

24. Поспелов Г.С. Душа и сердце новейшей информационної технологии // Гипотезы,

прогнозы, будуще науки. – М.: Знания, 1988. Вып. 21. – С. 38

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук