Головна

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕГЛЯДОМ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ Г.Середа


ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА

У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕГЛЯДОМ СУДОВИХ РІШЕНЬ

ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Г.Середа

Національна академія прокуратури України

вул. Мельникова, 81-б,04050, Київ, Україна

 

 

 

 

Проаналізовано функціональне призначення участі прокурора при перегляді

судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Наведені аргументи щодо

необхідності вдосконалення процесуальних можливостией прокурора.

Ключові слова: прокурор, судове рішення, перегляд.

Ідеальною метою кримінального судочинства є законне, обґрунтоване,

справедливе, а відтак – непохитне і стабільне судове рішення, ухвалення якого

припиняє матеріальні та процесуальні правовідносини внаслідок категоричного

вирішення судом кримінально-правового конфлікту. Однак цей ідеал, як і будь-яка

ідеальна модель суспільної практики в дійсності є недосяжним. Адже якою

досконалою не була б організація судової системи, якими повними не були б

законодавчо закріплені гарантії винесення судом правосудних рішень – у

практичному правосудді існують об’єктивні й суб’єктивні умови допущення

судових помилок, котрі не можуть бути абсолютно виключені при ухваленні

вироків, постанов і ухвал суду у кримінальних справах.

Наведені обставини актуалізують проблему створення надійної та ефективної

системи виявлення, виправлення та попередження судових помилок. В Україні

одним зі структурних елементів такої системи є перегляд кримінальних справ у

виключному провадженні. На цій стадії особливу увагу привертає діяльність

прокурора з розсліду

вання нововиявлених обставин як підстави такого

провадження у кримінальній справі.

Кримінально-процесуальним проблемам перегляду судових рішень присвячені

наукові праці Г.З. Анашкіна, В.С. Балакшина, В.М. Беднарської, Н.Р. Бобечка,

В.П. Бож’єва, В.Н. Блінова, М.О. Громова, Ю.М. Грошевого, В.П. Лобача,

В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, І.Д. Перлова, А.Л. Рівліна, М.І. Сірого,

М.С. Строговича, В.Д. Фінька, Л.А. Хруслової, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила [1–14]

тощо. Але проблеми діяльності прокурора в цій стадії кримінального судочинства

залишаються малодослідженими Мета даної статті полягає у визначенні змісту кримінально-процесуальної

діяльності прокурора в стадії перегляду кримінальних справ у виключному

провадженні, а також особливостей організації та проведення розслідування

нововиявлених обставин кримінальної справи прокурором.

Законом України від 21 червня 2001 року «Про внесення змін до Кримінально-

процесуального кодексу України» [15] передбачений перегляд судових рішень у

кримінальних справах у порядку виключного провадження, який є додатковою

надзвичайно важливою гарантією забезпечення законності і справедливості у

суспільстві. Виключне провадження по кримінальних справах суттєво

відрізняється від наглядового порядку, який існував раніше, до внесення 21 червня

2001 року змін у КПК України, зокрема за чітко окресленими (обмеженими)

випадками виключного провадження, передбаченими ст. 400-4 КПК України: 1) за

підставами, що дають можливість для такого провадження; 2) за строками постановки такого питання; 3) за суб’єктами ініціювання такого питання; 4) за

порядком розгляду справ у такому провадженні.

За змістом ст. 4004 КПК України стадія перегляду судових рішень, що набрали

законної сили в порядку виключного провадження, як самостійний інститут

провадження визначає перегляд судових рішень з нововиявлених обставин. Такими

обставинами вважаються достовірно встановлені шляхом проведення

розслідування, суттєво важливі для справи, нові факти чи їх обставини, які

існували в момент вирішення справи, але не були відомі суду, і саме це істотно

вплинуло на правильність судового рішення та завдало істотну шкоду правосуддю.

За кримінально-процесуальним законодавством (ч. 1 ст. 4005 КПК України)

нововиявленими обставинами є:

– фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка,

потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта,

на яких ґрунтується вирок. До цієї групи підстав належать випадки злочинної

діяльності певних осіб, що стали причиною постановлення неправильного рішення,

а також випадки, де не заподіяний суб’єктивний вплив злочинного характеру

третіх осіб;

– зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у

справі, що містять склад злочину;

– всі інші обставини, що не були відомі суду при винесенні судового рішення і

які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять

неправильність засудження або виправдання підсудного. Ця група підстав

виключає злочинність діяння третіх осіб Передбачені вище обставини, вказані у п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 4005 КПК України, що

супроводжуються злочинними діями певних (зазначених вище) осіб, є підставами

для перегляду судових рішень, які набрали законної сили, у порядку виключного

провадження лише у тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав

законної сили. Тобто ці обставини у вигляді певних дій осіб підпадають під ознаки

злочину. Крім того, за фактами вказаної фальсифікації доказів, завідомої

неправильності перекладу, показань свідка, потерпілого, висновку і пояснень

судового експерту, на яких ґрунтується вирок, а також зловживань прокурора,

дізнавача, слідчого і судді (чи суддів), які були причетні до розслідування чи

судового розгляду справи, було порушено кримінальну справу, винні піддані

кримінальній відповідальності, засуджені судом, а вирок набув законної сили.

Вважаємо, що виключеннями з цього правила є неможливість постановлення

вироку у зв’язку зі: смертю винної особи; закінченням строку давності

притягнення до кримінальної відповідальності; закриттям кримінальної справи у

зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності; оголошенням акта

амністії чи помилування; психічним захворюванням винної особи (за наявності

постанови про застосування примусових заходів медичного характеру, що набрала

законної сили). У такому випадку факт наявності обставин, зазначених у п. п. 1 та

2 ч. 1 ст. 4005 КПК України, стверджується в матеріалах розслідування, за

наслідками якого винесено постанову про закриття кримінальної справи, на

досудовому слідстві чи в суді.

До інших обставин, які не були відомі суду при винесенні судового рішення

(третя група підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 4005 КПК України), належать:

виявлення живою особу, що вважалася вбитою; виявлення факту неосудності

засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння; дані про

невинуватість засудженого в цілому чи в певній частині злочинів або про винуватість у більш тяжкому злочині за умови, якщо його неможливо окремо

розглядати на досудовому слідстві (наприклад, засудженого було звинувачено у

заподіянні тілесних ушкоджень, а фактично ще до винесення вироку наступила

смерть потерпілого); встановлення більшого розміру викраденого майна; викриття

обману, якщо засуджений видавав себе за іншу особу; інші обставини, які були

невідомі суду під час винесення судового рішення.

Інші обставини можуть бути нововиявленими обставинами коли «самі по собі

або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження

або виправдання підсудного» [2, 5].

Підставою для перегляду судового рішення за іншими обставинами,

передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 4005 КПК України, є висновок прокурора про

підтвердження їх матеріалами розслідування.

У науковій літературі перегляд судового рішення із нововиявлених обставин

ставиться в залежність від сукупності умов, зазначених у ч. 1 ст. 4005 КПК

України: а) обов’язковість розслідування цих підстав (проведення слідчих дій);

б) невідомість суду про їх існування, що не залежить від нього; в) існування цих

нових обставин до постановлення вироку; г) викриття нових обставин після

набрання вироком законної сили і неможливість його зміни чи скасування в

касаційному порядку [3, 8].

Норма ст. 4008 КПК України, що передбачає обов’язковість розслідування

нововиявлених обставин та представлення суду їх матеріалів разом з висновком

прокурора про їхнє підтвердження, фактично має пряме виконання лише за

відсутності злочинних діянь, перелічених у п. 2 ч. 1 і п. 3 цієї норми осіб, та у

випадках, коли не можна постановити вирок. Що ж до інших випадків п.п. 1, 2 ч. 1

ст. 4005 КПК України, то, якщо за вказаними фактами є вирок, що набрав законної

сили, у відповідний суд для перегляду судового рішення за нововиявленими

обставинами надається обвинувальний вирок та ухвали апеляційної, касаційної

інстанцій (якщо рішення суду переглядалося).

Прокурор лише перевіряє та складає висновок про те, що дана обставина,

викладена в іншому вироку, спричинила винесення неправосудного судового

рішення по цій справі Зауважимо, специфікою перегляду кримінальних справ за нововиявленими

обставинами є те, що порушити це питання перед судом може лише прокурор.

Тільки йому законом доручається перевірка щодо дійсного існування нових

обставин.

Як і будь-який життєвий процес, процес перегляду справи в порядку

виключного провадження потребує ініціатора та ініціювання. Відповідно до ч. 2

ст. 4009 КПК України ініціювання перегляду справи повинно мати вигляд

офіційного клопотання, яке можуть подавати засуджений, його захисник чи

законний представник, а також прокурор, котрий брав участь у розгляді справи

судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції, Генеральний прокурор України

та його заступники, прокурор області і прирівняні до нього прокурори та їх

заступники в межах їхніх повноважень. Крім того, клопотання можуть подати

також інші особи, яким зазначене право надано відповідними законодавчими

актами України. Ніхто інший, таким чином, не може звертатися безпосередньо до

суду з клопотанням про перегляд судового рішення в порядку виключного

провадження.

Оскільки ініціаторами перегляду справи в порядку виключного провадження

законом передбачені саме засуджений, його захисник та законний представник, вони мають право звертатися безпосередньо до суду з клопотанням про перегляд

лише тих судових рішень, що стосуються засудженої особи, тобто обвинувального

вироку суду, апеляційної та касаційної ухвали, якими цей вирок був залишений без

зміни або змінений, а також тих судових рішень, які виносяться у зв’язку з

постановленням вироку чи в процесі його виконання.

Інші учасники процесу, а також усі інші особи, права та інтереси яких, на їхню

думку, порушені вироком чи іншим судовим рішенням, у випадках, коли

відповідні судові рішення можуть бути переглянуті, за захистом своїх прав і

інтересів мають звертатися лише через відповідного прокурора. Останній, якщо

знайде підстави, має право подати клопотання до Верховного Суду України про

перегляд відповідних судових рішень у порядку виключного провадження.

Зазначені в ч. 2 ст. 4009 КПК України заступники відповідних прокурорів

вправі подати до Верховного Суду України клопотання про перегляд судових

рішень у порядку виключного провадження лише в межах своїх повноважень.

Тому до клопотання потрібно долучати документ про те, що відповідним наказом

прокурора вони наділені повноваженнями його подавати. Без зазначених

документів клопотання не може розглядатися по суті, оскільки невідомо, чи

правомочні особи його подали.

Доцільно зауважити: якщо законодавець обмежує коло прокурорів, які мають

право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного

провадження (ст. 4007 КПК), необхідно обмежити і коло прокурорів, які мають

право на розгляд заяв та проведення розслідування, а саме: обмежити їх обласним

та вищим рівнем, що, в свою чергу, спростить порядок принесення подання,

зазначений у ч.ч. 4–5 ст. 4008 КПК України. Водночас потрібно обмежити коло

органів, які можуть проводити розслідування, обласним та вищим рівнем.

Проблемним є також те, що главою 32 КПК України не передбачено вимог до

форми та змісту клопотання про перегляд судового рішення в порядку виключного

провадження. Однак, виходячи із загальних правил, які стосуються такого роду

процесуальних документів, а також враховуючи, що згідно зі статтями 4009 та

40010 КПК України клопотання – предмет розгляду спільного судового засідання

відповідних судових палат, і, таким чином, його зміст має принципове значення,

зазначене клопотання за формою і змістом повинно відповідати передбаченим

ст. 350 КПК України вимогам, які ставляться до апеляції. Крім того, оскільки

питання про витребування справи вирішується, виходячи з аналізу клопотання та

змісту судових рішень, особа, що клопочеться про перегляд справи, зобов’язана

приєднати до клопотання належно завірені копії відповідних судових рішень. Без

таких копій клопотання залишається без розгляду, про що повідомляється

заявнику.  Подання про внесення на судовий розгляд клопотання про перегляд судового

рішення з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК України, тобто у зв’язку з

неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням

вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність

судового рішення, мають право вносити судді касаційного суду в кількості не

менше п’яти осіб (ч. 2 ст. 4007 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 40010 КПК України подання суддів про судовий розгляд

клопотання щодо перегляду судового рішення з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст.

4004 КПК України, розглядаються на спільному засіданні суддів судової палати з

кримінальних справ і військової палати Верховного Суду України. В засіданні

повинні брати участь не менше ніж по 2/3 від обраних і правомочних розглядати справи суддів кожної палати. При цьому згідно з ч. 4 ст. 55 КПК України суддя,

який брав участь у розгляді, не може розглядати її в порядку виключного

провадження. Отож при розгляді справи мають бути присутніми 2/3 суддів без

урахування тих, які раніше розглядали цю справу.

На думку Л.А. Хруслової [14, 12], що її поділяємо і ми, до осіб, яким таке

право надане законом, також варто віднести народних депутатів України.

Відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України»

народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і

інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень

закону може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб

правоохоронних органів. Право на звернення до прокурора про розслідування

нововиявлених обставин по кримінальній справі має також Уповноважений

Верховної Ради України з прав людини (Закон України „Про Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року) та деякі інші

посадові особи, підприємства, установи й організації. Реалізація такого права

здійснюється шляхом подачі заяви (клопотання) прокурору тієї території, де

проводилося досудове слідство або розглядалася кримінальна справа судом

першої інстанції.

Отримавши вказану вище інформацію, прокурор передусім повинен

витребувати кримінальну справу із суду, вивчити її та перевірити доводи заявника

щодо можливості існування вказаних у заяві нових обставин і реальність їх слідчої

перевірки. Якщо підстави для поновлення слідчих дій відсутні, він складає про це

мотивований висновок і надає аргументовану відповідь заявнику в порядку,

передбаченому Законом України „Про звернення громадян”.

У випадку, коли після ознайомлення з матеріалами справи прокурор вважає

необхідним слідчими діями перевірити представлені нові обставини, що стали

йому відомі, він виносить постанову про призначення розслідування за

нововиявлених обставин. Розслідування цих обставин здійснює або сам прокурор, або за його

дорученням органи дізнання чи досудового слідства. У тексті КПК України

одночасно застосовуються поняття «слідство» та «розслідування». Це

призводить до неоднакового їх розуміння. Варто звернути увагу на те, що за

ч. 3 ст. 4008 КПК України таке розслідування «проводиться за правилами,

встановленими цим Кодексом для проведення досудового слідства». Такий

порядок стосується і строків провадження. Здійснюються будь-які необхідні

для встановлення нових фактів і обставин, передбачені правилами досудового

слідства, слідчі дії. Засуджені допитуються за правилами допиту

обвинувачених, з додержанням їх прав, передбачених ст.ст. 142–146 КПК

України. Отже, йдеться про процесуальні дії, притаманні досудовому слідству.

Тому, на нашу думку, вказані вище поняття потребують уніфікації та

застосування єдиного терміна «слідство».

У результаті проведеного слідства, за умови, якщо підтверджуються нові

обставини, які доводять можливу неправильність засудження або виправдання,

прокурор може здійснити наступні дії.

1. Порушити кримінальну справу проти осіб, які сфальсифікували докази,

зробили завідомо неправильний переклад, надали завідомо неправильні показання,

висновки та пояснення, зловживали службовим становищем під час провадження у

справі. Доручити розслідування справи певному слідчому органу. Після закінчення

досудового слідства і постановлення обвинувального вироку, коли вирок вступить  в законну силу, скласти лист про спричинення вказаними у цих судових рішеннях

обставинами суттєвої шкоди винесенню неправосудного судового рішення. До

листа додається вирок суду й ухвала апеляційного суду, якщо справа розглядалась

у цих інстанціях, і направляються прокурору, якому надано право вносити подання

у відповідний суд про перегляд судового рішення.

За неможливості постановлення вироку у вказаних вище випадках, якщо

прокурором чи слідчим справа закрита, до висновку додаються матеріали

розслідування. У випадку закриття справи судом (наприклад, у зв’язку із

закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності) до

висновку додається постанова суду про закриття справи, що набрала законної сили,

та при розгляді справи апеляційним судом – ухвала цього суду.

2. При встановленні інших обставин (добросовісна помилка перекладача,

свідка, потерпілого, експерта; завідомо неправдиві показання чи добросовісна

помилка у їх наданні з боку обвинуваченого, підсудного тощо), що не були відомі

суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше

виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання

засудженого, прокурор складає відповідний висновок, до якого додає матеріали

розслідування.

3. Якщо після проведеного розслідування прокурор не вбачає підстав для

перегляду кримінальної справи з нововиявлених обставин, він складає мотивовану

постанову про відмову в перегляді кримінальної справи за нововиявленими

обставинами та надає аргументовану відповідь заявнику (фізичній чи юридичній

особі, яка звернулася до нього з таким проханням) з роз’ясненням права на

оскарження цієї постанови вищестоящому прокурору.

Таким чином, підставою для перегляду судового рішення у кримінальній

справі з нововиявлених обставин є подання прокурора, складене з додержанням

змісту і структури, передбачених для апеляції у ст. 350 КПК України. На судові

рішення місцевих судів подання про перегляд справи з нововиявлених обставин

подається у відповідний апеляційний суд прокурором АР Крим, області, міст

Києва, Севастополя, військовим прокурором (на правах прокурора області). Закон

(ст. 4008 КПК України) не надає таке право заступникам цих прокурорів.

Прокурори міст, районів, міськрайпрокурори вказані вище матеріали

розслідування, вироки (ухвали) разом зі своїм висновком направляють

вищестоящому прокурору для вирішення питання про внесення такого подання.  Варто наголосити, що ч. 4 ст. 4008 КПК України містить в собі поняття

«висновок». Але законодавець, запровадивши цей процесуальний акт прокурора,

не визначив його форму й обов’язкові реквізити, що може суттєво вплинути на

результати перегляду кримінальної справи в порядку виключного провадження.

Також вважаємо, що поняттям «висновок» повинен охоплюватися і зміст ч. 6

ст. 4008 КПК України, а саме: випадки, за яких відсутні підстави для перегляду

справи.

Прокурори АР Крим, областей, міст Києва, Севастополя, військові

прокурори регіонів та ВМС України, одержавши матеріали розслідування

нововиявлених обставин, можуть погодитися з висновком підлеглого прокурора

і внести подання, долучивши вказані матеріали, а можуть відмовити у його

проханні, надавши відповідь про причини такої незгоди прокурору, який їх

надіслав.

На судові рішення апеляційного суду, що розглядав справу по першій

інстанції, та на вироки апеляційного суду, постановлені при розгляді справи у другій інстанції, подання про перегляд судового рішення з нововиявлених

обставин подається у касаційну інстанцію (тобто Верховний Суд України)

Генеральним прокурором України чи його заступниками (ст. 4007 КПК України).

Матеріали розслідування та висновок у таких випадках прокурори АР Крим,

області, міст Києва, Севастополя, військового регіону та ВМС України надсилають

Генеральному прокурору України.

Подання про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами в

апеляційному та касаційному судах розглядаються за правилами перегляду справ у

касаційному порядку. Якщо будь-яка із зазначених інстанцій попередньо

розглядала справу в апеляційному чи касаційному порядках, це не може бути

перешкодою для перегляду ними тих же справ про відновлення провадження у

зв’язку з нововиявленими обставинами. Участь прокурора у розгляді таких справ є

обов’язковою. 1. Анашкин Г.З. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам / Анашкин

Г.З., Перлов И.Д. – М.: Юридическая литература, 1982. – 80 с.

2. Балакшин В.С. Вновь открывшиеся обстоятельства и их расследование в уголовном

процессе: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.С.Балакшин. –

Свердловск, 1986. – 19 с.

3. Беднарська В.М. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в

кримінальному судочинстві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.М.

Беднарська. – К., 2007. – 23 с.

4. Бобечко Н.Р. Перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження: автореф.

дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Н.Р. Бобечко. – К., 2004. – 21 с.

5. Блинов В.М. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам / Блинов

В.М. – М.: Юридическая литература, 1968. – 120 с.

6. Громов Н.А. Возбуждение производства по вновь открывшимся обстоятельствам:

учебн. пособ. / Громов Н.А. – Волгоград, СШ МВД СССР, 1984. – 44 с.

7. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-

процесуальну діяльність / Ю.М. Грошевий // Вісник Академії правових наук. – 2003. –

№ 2 (33). – С. 686–691.

8. Лобач В.П. Роль прокурора і суду в перегляді судових рішень у кримінальних справах /

В.П. Лобач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 45–47.

9. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті

європейських стандартів: Теорія, історія і практика: моногр. / Маляренко В.Т. –

К.: Концерн «Видавничий дім «ІнЮре», 2004. – 544 с.

10. Ривлин А.Л. Пересмотр приговоров в СРСР / Ривлин А.Л. – М.: Госюриздат, 1958. –

311 с.

11. Сірий М.І. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє / М.І.

Сірий // Юридичнийжурнал. – 2003. – № 3. – С. 117–125.

12. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т. / Строгович М.С. – М.:

Наука, 1968. – Т. 1. – 470 с.

13. Фінько В.Д. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження / Нове у

кримінально-процесуальному законодавстві України: навч. посібн. / Фінько В.Д.; за

ред. Ю.М. Грошевого. — Х.: Право, 2002. – 160 с. – С. 114–117.

14. Хруслова Л.А. Прокурор у перегляді судових рішень у кримінальних справах в

порядку виключного провадження: навч. посіб. / Хруслова Л.А. – К.: Правова єдність,

2009. – 48 с.

15. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 44. – Ст. 234.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук