Головна

ДО ПИТАННЯ ПРО СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФЕДЕРАЛЬНОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ США О. Ригіна


ДО ПИТАННЯ ПРО СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

ФЕДЕРАЛЬНОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ США

О. Ригіна

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

тел.(0322) 74–03–85, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 

 

 

Висвітлюється еволюція федеральної судової системи США, підкреслюється

особливість судової системи США загалом, яка виявляється через її дуалістичний

характер, оскільки на цій території паралельно функціонує федеральна судова система

та судова система штатів.

Ключові слова: США, Конституція, Судовий акт, судова система, суди, судді.

Здійснення судово-правової реформи в умовах інтеграції України до

міжнародного співробітництва, зростаюча взаємозалежність національних

правових систем передбачає всебічне вивчення, об’єктивний аналіз і доцільне

використання досвіду й досягнень, накопичених світовою спільнотою. Перед

українською юридичною наукою постала нагальна потреба використання

міжнародного досвіду, що дасть змогу створити оптимальнумодель судоустрою.

Важливим у цьому сенсі дослідження державно-правового досвіду США, які є

високорозвинутою державою. Окрім цього, Україна та США прагнуть

гармонізувати законодавство з нормами міжнародного права.

Федеральна судова система США почала формуватися з 1789 р., оскільки

тоді Конгрес прийняв Судовий акт (Judiciary act of 1789), який передбачав

створення, поряд з головною судовою інстанцією країни – Верховним Судом

США1

, трьох окружних

2

й тринадцяти районних судів. Нагадаємо, що ст. 3

Конституції США 1787 р. передбачає створення Верховного Суду США й власне

“інших” судів, не зазначаючи їхніх видів і компетенції, що обмежені лише

визначенням питань, підсудним федеральним судам [2, с. 12]. До цього часу

судова система США була представлена лише судами штатів, до юрисдикції

котрих належало вирішення питань, які виникали на їхніх територіях.

Підкреслимо, що й сьогодні вони мають повноваження розглядати справи, які не

мають федерального значення (не виникли на підставі Конституції 1787 р.,

законів чи міжнародних договорів США). Однак тоді, як і на сучасному етапі,

суди штатів не могли вирішувати спори між штатами, розглядати справи щодо

послів чи інших офіційних представників держави.

Зазначимо, що формування федеральної судової системи не завершилося

наприкінці ХVІІІ ст. , а на думку професора Д. Карлена: “Сьогодні структура та

функціонування судової системи США настільки складні, що пересічним

американцям надзвичайно важко зрозуміти її сутність та здійснювати контроль над

нею” [3, с. 36].

1

ВерховнийСудСША (Supreme Court of USA) напідставіСудовогоакта 1789 р. складався зшестисуддів – Головного

судді тап’ятиасоційованих суддів, а з 1868 р. посьогодні – з дев’ятисуддів. Слухає як перша судова інстанція справи,

в яких стороною є штат, посол чи інший офіційний представник держави, як апеляційна – справи, котрі мають

федеральне значення.

2 Окружні суди (Circuit courts) були апеляційними інстанціями щодо рішень районних суддів, а також розглядали

окремі категорії справякперша інстанція [1]

Упродовж ХІХ ст. – 1959 р.

3

територія США поступова зростала за рахунок

купівлі земель та прямої агресії. У 1803 р. за 15 млн доларів було придбано

величезну французьку територію (тепер штат Луїзіана). Після американсько-

мексиканської війни (1846–1848) Мексика віддала США території сучасних штатів

Техас, Каліфорнії, Юти та частину Колорадо. Швидкими темпами збільшувалась

кількість населення – з 5,3 млн осіб у 1800 р. до 23,1 млн у 1850 р. У другій

половині ХІХ ст. збільшилася кількість членів федерації: якщо у 70-х роках

ХІХ ст. налічувалося 38 штатів, то на початку ХХ ст. – 45 [4, с. 294–295, 301].

Зважаючи на це, зросла кількість федеральних районних і окружних судів.

Федеральний закон – Судовий акт 1801 р. (Midnight Judge Act of 1801)

передбачив функціонування федеральної судової системи вже не в складі 3, а 16

окружних судів. Недоліком було те, що й у ХІХ ст. , згідно із Судовим актом

1789 р., всі судді Верховного Суду США брали участь у роботі окружних судів аж

до 1891 р.

4

, що негативно впливало на його діяльність. Наприклад, на час відкриття

його чергової сесії у жовтні 1890 р. в залишку знаходилося 1800 справ. Професор

Г.В. Перрі Мол. пояснив це прийняттям у 1869 і 1875 рр. федеральних законів, що

розширили юрисдикцію федеральних судів. Унаслідок цього, справи, які раніше

вирішували суди штатів, стали підсудні федеральним судам [5, с. 299].

Упродовж ХІХ–ХХ ст. відбулися докорінні зміни організації федерального

судоустрою США, сформованого 1789 р. На підставі федеральних законів було

створено, окрім судів “загального права” (Верховного, окружних, апеляційних,

районних), спеціалізовані суди, які розглядають справи, наприклад, щодо

відповідальності держави, порушення вимог податкових, митних, патентних

законів [6, с. 393]. Станом на 2009 р. територія США складається з 94 судових районів: кожного з

50 штатів (1–4 райони), федерального округу Колумбія (1), Пуерто-Рико, Східного

Самоа, Гуам, Віргінських і Північно-Маріамських островів5

, в кожному з яких

створено федеральний районний суд. До федеральної судової системи належить

Верховний Суд США; 13 апеляційних: один з яких Апеляційний Суд США

федерального округу (U.S. Court of Appeals for the Federal Circuit) (або федеральної

юрисдикції); один Апеляційний Суд федерального округу Колумбія (District of

Columbia Court of Appeals); по одному апеляційному суді (courts of Appeals) у

кожному з 11-ти апеляційних округів, які охоплюють 3–10 штатів6

; 94–х районних

судів (district courts), у тому числі суд першої інстанції федерального округу

Колумбія (District of Columbia Superior Court), низки спеціалізованих судів, судів-

магістратів (комісари) [7, с. 1208; 8, с. 123; 9, с. 227]. В юридичній літературі

федеральні суди першої інстанції часто називають терміном “окружні”, але

дослівний переклад терміна “district courts” – районний суд [10, с. 164].

Районні суди є судами першої інстанції, створені у кожному з 94 районів США,

різних за розміром. У великому за площею штаті може бути 3–4 райони, в

1959 р. доскладуСШАбулоприєднано 49-йта 50-йштат (АляскутаГаваї).

4

У 1891 р. булоприйнятофедеральний закон – Апеляційнийакт (Appeal Act of 1891) простворення апеляційнихсудів,

згідно з яким Конгрес скасував участь суддів Верховного Суду США у роботі окружних судів. Було створено 9

апеляційних судів, що складалися з двох окружних суддів і судді районного суду. Окружні суди ліквідували 1911 р., а

справи, якібулипідсудні останнім, сталипідсуднірайоннимсудам [5, с. 299].

5

Автономні території Пуерто-Рико, Гуам, Східне Самоа, Північно-Маріамські та Віргінські острови мають свої

конституції, алепідпорядковуютьсяфедеральномузаконодавствуСША. Нацихтериторіяхєфедеральні суди, оскільки

унихдієКонституціяСША, апитання, щонемаютьфедеральногозначення, розглядаютьмісцеві суди [19, с. 280].

6

Федеральні апеляційні округи охоплюють території декількох штатів, наприклад, до шостого апеляційного округу

належатьОгайо, Кентуккі, Теннессі таМічиган [7, с.306]

малонаселеному – один. Наприклад, Нью-Йорк складається з Південного, Північного,

Східного та Західного району, а штат Монтана – з одного. Кожен федеральний

районний суд складається щонайменше з двох суддів, але районний суд Південного

району Нью-Йорку – з 46 [7, c. 304–305]. Ці суди розглядають кримінальні й

адміністративні справи щодо порушення (недотримання) вимог федеральних законів

[11, с. 123; 9, с. 233].

У складі районних судів, окрім перелічених суддів, на постійній основі працюють

судді-магістрати (мирові судді7

), які здійснюють підготовчі дії до розгляду справ і

контролюють виконання судових рішень. Магістрати можуть самостійно розглядати

кримінальні справи про обвинувачення у вчиненні незначних злочинів8

, за умови, що

підсудний не наполягає на слуханні справи суддями [11, с. 123].

Будь-яке рішення районного суду може переглядати апеляційний суд

відповідного округу, який також розглядає скарги на рішення адміністративних

органів, наприклад, Національної ради з трудових відносин, міністерств і

соціальних служб. Апеляційний Суд США федерального округу розглядає скарги

на рішення федеральних спеціалізованих судів.

Найменше суддів діяло у складі Апеляційного Суду США І округу (північний

схід країни) – 10 осіб, а найбільше – у складі Апеляційного Суду США ІХ округу

(західні регіони й Аляска), де 2004 р. налічувалося 48 суддів [7, с. 306]. Головою

федерального апеляційного суду є суддя, який найтриваліший час перебуває на

посаді, але не досяг 70-річного віку. Зазвичай справи в апеляційних судах

розглядаються колегією з трьох суддів [11, с. 123].

З другої половини ХІХ ст. у США на підставі федеральних законів почали

створювати суди спеціалізованої – обмеженої юрисдикції (limited jurisdictions):

1855 р. – Суд США з претензій до федерального уряду, 1924 р. – Податковий Суд

США, 1926 р. – Митний Суд США (1980 р. перейменований на Суд США у

справах зовнішньої торгівлі), 1951 р. – Апеляційний Суд США у Збройних силах,

1968 р. – інші військові суди, 1972 р. – Тимчасовий Надзвичайний Апеляційний

Суд, 1978 р. – Суд з нагляду за іноземною розвідувальною діяльністю, 1978 р. –

суди банкрутства, 1988 р. – Апеляційний Суд США у справах ветеранів

[12, с. 68; 13, с. 767]. Суд США з претензій до федерального уряду (U.S. Court of Federal Claims),

або Палата претензій, як наголосив доцент М.В. Кравчук, було створено “для того,

щоб поведінка уряду в спорах з громадянами була справедливою” [14, с. 83].

Спочатку він розглядав вексельні справи, відтак, на підставі Акта від 3 березня

1963 р., Конгрес схвалив пропозицію Президента А. Лінкольна (1861–1865),

надавши судові право виносити остаточне рішення, яке може бути переглянуте

Верховним Судом США у визначених випадках. Наприкінці ХХ ст. цей суд

складався з 18 суддів, у тому числі голови та його заступника.

7 В американській юридичній літературі поряд з терміном “суддя”, використовують “світський” (“мировий”) суддя: у

широкому значенні – будь-який суддя, у вузькому – судовий службовець, підпорядкований судді, обраний

спеціальноюкомісієюна 8 років, можеповторнопереобратисящена одинтермін. Вінуповноваженийздозволусторін

розглядати деякі цивільні справи й ухвалювати рекомендовані, але не остаточні рішення. Зазвичай, світські судді

здійснюють судочинствоуселах, деможутьпаралельнобутиадвокатами [11, с.181–182].

8

У кримінальному праві США злочини поділяються на фелонії (felony) та місдімінори (misdemeanor). Фелонії –

злочини, покараннямза вчинення якихпередбачено ув’язнення терміномпонад рік абонайвищаміра – смертна кара, а

місдімінори караються позбавленням волі до року. Кримінальне законодавство окремих штатів передбачає тяжкі

місдімінори, за вчинення яких передбачено покарання позбавленням волі до двох років. Розмежування між

місдімінорамийфелоніямивідображенонадосудовомурозслідуванні справи [7, с. 451].  Юрисдикція Суду США з претензій до федерального уряду була передбачена у

федеральному законі – Акті Такера 1887 р. Цей суд розглядає справи щодо:

1) грошових претензій, які не стосуються податкових зобов’язань та обґрунтовані

положеннями Конституції, законів, нормативних актів Президента й уряду США;

2) позовів про невиконання чи неналежне виконання контрактів, укладених між

урядом і фізичними чи юридичними особами; 3) позовів про незаконне обмеження

права власності як порушення V поправки до Конституції; 4) питання про

порушення авторського та патентного права; 5) претензій індіанських племен до

уряду про порушеннямежїхніх територій та про сплату на їхню користь компенсації

за шкоду, заподіяну їхнім землям і резерваціям. Згодом йому стали підсудними

справи про оспорювання проведення тендерів (згідно з федеральним законом

1982 р.), спори щодо грошових виплат (до 20 тис. доларів) особам, котрі

постраждали під час Другої світової війни (Акт про громадянські права 1988 р.),

спори про виплату (до 25 тис. доларів) особам, які постраждали від вакцинації,

здійсненої за рішенням Державної адміністрації, звернення фізичних і юридичних

осіб про захист рослин (станомна 1995 р. таких позовів не було) та ін. [15, с. 48–50].

У 1924 р. було засновано Податкову апеляційну колегію – незалежний

федеральний орган виконавчої влади, до якої платники податків оскаржували

нормативні акти податкових відомств про заборгованість за податковими

платежами без попередньої оплати і наступних позовів про відшкодування9

. У 1942

р. її перейменували на Податковий Суд США (U.S. Tax Court), але зміна назви не

супроводжувалася змінами правового статусу аж до 1969 р., коли йому надали

правового статусу федерального апеляційного суду. Податковий Суд розміщений у

м. Вашингтон, але здійснює виїзнізасідання в 60-ти містах.

Основна функція Податкового Суду США – перегляд нарахування суми

податкових заборгованостей за зобов’язаннями платників податків, які можуть

бути оскаржені, якщо: 1) заборгованість є визначена відповідним податковим

відомством; 2) про це повідомлені платники; 3) платник подав до цього суду позов

у визначений строк. Сторони у справі та суд повинні дотримуватися перелічених

процесуальних правил. Суд може відмовити у розгляді позову, навіть коли немає

правових підстав для цього

10s Податковий Суд США складається з 19-ти суддів, яких призначає Президент

за погодженням Сенату терміном на 15 років. Окрім цих суддів, у складі суду

діють спеціальні процесуальні судді (тобто, судді-магістрати), що можуть

ухвалювати рішення у справах, ціна позову в яких не перевищує 10 тис. доларів,

розглядати інші справи та виносити проект рішення. Після цього матеріали справи

й проект рішення передаються судді, який може погодитись з його думкою чи

відхилити її [16, с. 19–20].

Суд США у справах зовнішньої торгівлі (U.S. Court of International Trade)

складається з 9 суддів, слухає справи про притягнення до відповідальності винних

у порушенні федерального митного законодавства. Його місцезнаходження – м.

Нью-Йорк, але може засідати у кожному портовому місті США [11, с. 227,233] або

на території інших держав, якщо це узгоджено з урядом США та відповідною

9

Існує декілька винятків зправилащодо оподаткування доходів акціонерних товариств, які деколиможуть розглядати

федеральні районні суди і Палата претензій без попередньої оплати, але останній повинен визначити суму депозиту

[16, с. 19].

10 У рішенні в справі „Беркері протиСІR” зазначалося: позов особи, яка переховувалася від правосуддя, відхиляється,

оскількизневажливе ставленняпозивачадофедеральногосудупозбавляєйогоправа звертатисядонього [16, с. 19].

країною чи багатосторонніми міждержавними договорами. Цей суд компетентний

розглядати: 1) скарги на всі рішення уряду США, інструкції федеральних відомств

про заборону імпорту визначених товарів; 2) претензії суб’єктів міжнародної

торгівлі щодо виконання договорів; 3) скарги про порушення вимог законів щодо

протекціоністської політики уряду на корись суб’єктів міжнародної торгівлі США

(їхніх громадян і юридичних осіб, зареєстрованих як американські).

Справи цього суду розглядає суддя одноособово, але якщо необхідно

визначити конституційність актів або діяльності, керуватися положеннями

федерального законодавства чи якщо справа має загальнодержавне значення,

привертає увагу громадськості, то ГоловаСуду призначає слухання справи у складі

трьох суддів [17, с. 60].

У 1972 р. як спеціалізований було створено Тимчасовий Надзвичайний

Апеляційний Суд, який розглядає справи про порушення правил використання

енергії. Ще одним спеціалізованим є Суд США з нагляду за іноземною

розвідувальною діяльністю (Foreign Intelligence Surveillance Court)11

, суб’єктом

звернення до якого є Генеральний атторней США про надання дозволу на

встановлення апаратури підслуховування та відео-фіксації в інтересах національної

безпеки. Суддями цих судів є судді інших федеральних судів, яких призначає

Головний суддяСША на час розгляду справи [17, с. 60–61].

У США діє система федеральних спеціалізованих військових судів: Апеляційний

Суд США у Збройних силах (U.S. Court of Appeals for the Armed Forces) розглядає

апеляційні скарги на рішення військових судів і Апеляційний Суд США у справах

ветеранів (U.S. Court of Appeals for Veterans Claims) – скарги колишніх

військовослужбовців на рішення Адміністрації у справах ветеранів щодо грошових

виплат [9, с. 227,233; 7, с.305]. Згідно ззаконом “Про військовуюстицію” 1968 р., було

створено суди військового нагляду як суди першої інстанції при міністерстві армії,

військово-повітряних силах і військово-морськомуфлоті [18, с. 26].

Суд США у справах ветеранів, вирішуючи справи колишніх військовослужбовців

до адміністрації у справах ветеранів про сплату грошових виплат, здійснює

тлумачення положень федерального законодавства, визначає відповідність рішень цієї

адміністрації до його вимог, встановлює юридичні факти. Суд може визнати

неконституційними рішення, висновки, правила, прийняті адміністрацією, якщо вони

порушують конституційні та законні права особи, винесені з порушенням

юрисдикційних повноважень, чи процесуальних норм Особа, яка подає скаргу на рішення цієї адміністрації, повинна звернутися до

суду в 120-денний термін після дати, якою зафіксоване відправлення рішення.

Судове рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду США федерального

округу. Останньою інстанцією перегляду його рішення є Верховний Суд США.

Рішення Суду США у справах ветеранів про грошову винагороду послуг адвокатів

є остаточним і не може переглядатися жодним судом (параграф 4063 (д) Зводу

законівСША) [17, с. 59].

Від 1978 р. у межах федеральних районних судів почали створювати

спеціалізовані суди в справах про банкрутство [8, с. 123], які розглядають питання:

1) визнання суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами; 2) оскарження дій

урядових органів влади, юридичних або фізичних осіб, що своїми нормативними

актами чи діями створили умови, що призвели до банкрутства; 3) оскарження порядку

11 Створений на підставі федерального закону – Акта про нагляд за іноземною розвідувальною діяльністю (Foreign

Intelligence Surveillance Act of 1978) [7, с. 305].

й інших дій у процесі реалізації майна осіб, визнаних банкрутами тощо [17, с. 60]. Ця

категорія справ розглядається на підставі норм федерального законодавства, але судді

можуть керуватися законами штату, на території якого виник спір [11, с. 182]. Рішення

цих судів можуть переглядати федеральні окружні суди, апеляційні суди чи спеціальні

засідання суддів відповідних судів [17, с. 60].

Суддів спеціалізованих судів (за винятком Суду США у справах зовнішньої

торгівлі та Суду з нагляду за іноземною розвідувальною діяльністю) називають

“суддями першої статті Конституції”, а ці суди – “судами першої статті”. На

відміну від федеральних суддів, які призначені в суди загальної юрисдикції, суддів

спеціалізованих судів призначають на визначений термін, наприклад, судді

Апеляційного Суду США у Збройних силах – на 15 років, а судді судів у справах

про банкрутство – на 14 років [7, с. 306]. Сказане, однак, суперечить положенням

ст. 3 Конституції США 1787 р. про те, що федеральні судді займають свої посади

“до часу, поки поводять себе бездоганно” [2, с. 12].

Отже, зважаючи на федеральний державний устрій США, в цій країні судова

система має свої особливості. Першою з них є її дуалізм, оскільки паралельно

функціонує федеральна судова система та судова система штатів. Очолює судову

систему цієї держави Верховний Суд США, який не може переглядати рішень,

ухвалених судами штатів, якщо вирішені спори не стосувалися федеральних

питань. Наступною особливістю судової системи США є вузька спеціалізація

судів, що сприяє поліпшенню якості судочинства, швидкому відновленню прав та

інтересів фізичних і юридичних осіб 1. The Judiciary Act of 1789 – [Електронний ресурс] – Режим доступу до зак.: http://www.

constitution.org/uslaw/judiciary 1789.txt. – Назва з титул. екрана.

2. The Constitution of the United States and the Declaration of Independence //. Commission on

the Bicentennial of the Constitution – N.Y. Washington, D.C. 2006. – 46 p.

3. Карлен Д. Американские суди: система и персонал / Дельмар Карлен [Пер. с англ. В.А

Власихина, под ред. и с вступ. статей д. ю. н. Б.С. Никифорова]: Учеб. пособие [для

студ. высш. учеб. зав.] – М.: Прогресс, 1972. – 124 с.

4. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. [для студ. вищ.

навч. закл.] – 2-ге вид., перероб. і доп. / Микола Миколайович Страхов. – К: Концерн,

Видавничий дім “ІнЮре”, 2003. – 584 с.

5. Perry H. W., Jr. Deciding to decide: a agenda setting in the United States Supreme Court /

Hersel W. Perry, Jr. – Harvard University Press. – 1994 – 416 p.

6. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид; [Пер. с франц.

проф. В.А.Туманова] – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.

7. Бернам У. Правовая система США / Уильям Бернам; [Пер. с англ. А.В. Александрова,

В.А. Власихина, А.Л. Коновалова, А.А. Мишина, Е.Д. Провоторовой,

Д.С. Таратухиной, О.А. Шварца, А.Н. Русова] – вып. 3-й – М. : Новая юстиция, 2006. –

1216 с.

8. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] /

Людмила Андріївна Луць – Л.: Юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 247 с.

9. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США,

ФРН, Франція. Судові органи ООН:: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Валер’ян

Васильович Молдован – К.: Кондор, 2003. – 256 с.

10. Загнітко А.П. Великий сучасний словник англо-український українсько-англійський

словник (200000 слів) / Анатолій Панасович Загнітко, Ілля Григорович Данилюк. –

Донецьк: ТОВ ВКФ “Бао”, 2008. – 1008 с.

11. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / Вільям Бернхем; [Пер. з англ.

вид. Україна] – К.: Україна, 1999. – 566 с.

12. Тюріна О.В. Сучасні системи судових і правоохоронних органів (порівняльно-правова

характеристика); Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Оксана Володимирівна

Тюріна – К.: КНТ, Видавничий дім “Скіф”, 2008. – 96 с.

13. Epstein L. Constitutional Law for a Changing America: Rights, liberties and justice. / Lee

Epstein, Tomas G. Walker – 2-th. ed. – Washington: CQ Press, Felkenes. – 1991. – 860 р.

14. Кравчук М.В. Правова система США / Микола Володимирович Кравчук. – К.: Норма-

Друк, 2004. – 136 с.

15. Шишкін В.І. Суд претензій до Уряду США / Віктор Іванович Шишкін // Право

України. – 1995. – №1. – С. 48.

16. Шишкін В.І. Податковий суд США / Віктор Іванович Шишкін // Право України. – 1995.

– №2 – С. 19.

17. Шишкін В.І. Спеціальні федеральні суди США / Віктор Іванович Шишкін // Право

України. – 1995. – №5–6. – С. 59.

18. Гуценко К.Ф. Уголовная юстиция США [Критический анализ правовых институтов

обеспечивающих уголовную репрессию]: Учеб. пособие [для студ. высш. учеб. зав.] /

Гуценко Константин Федорович – М.: Юридическая литература, 1979. – 207 с.

19. Мироненко О. Конституційна юстиція: маловідомі сторінки історії / Олександр

Мироненко // Закон і бізнес. – 2006. – №46 (774) (18.11.06–24.11.06) – C.280

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук