Головна

ПРОЮРИДИЧНІ ФАКТИ, ЩО ВЛАСТИВІ ДЛЯ ПРАВОВІДНОСИН ДОВКІЛЛЯ П. Пилипенко


ПРОЮРИДИЧНІ ФАКТИ,

ЩО ВЛАСТИВІ ДЛЯ ПРАВОВІДНОСИН ДОВКІЛЛЯ

П. Пилипенко

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університеться, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

У статті з’ясовано питання щодо юридичних фактів, які зумовлюють, зміни та

припинення правових відносин у сфері довкілля. Подано класифікацію цих фактів та

обґрунтовано важливість для вказаних правовідносин фактичних юридичних складів.

Зроблено висновок про необхідність подальшого дослідження галузевою наукою проблеми

становлення та припинення правових стосунків у сфері використання й охорони довкілля.

Ключові слова: правовідносини, юридичні факти, довкілля, юридичні дії, юридичні події.

У системі правових відносин важливу роль відіграють юридичні факти. Саме

завдяки їм правові відносини виникають, змінюються та припиняються. До проблеми

динаміки правовідносин у сфері використання й охорони довкілля зверталося чимало

науковців. Переважна більшість тих авторів, які досліджували юридичні факти за

правом довкілля, в основу своїх напрацювань покладали висновки і пропозиції

відомих теоретиків права, що з’ясували відповідні питання. Це передусім вчені

радянського періоду – С.С. Алексєєв, В.Б. Ісаков та представники вітчизняної

правничої науки – П.М. Рабинович, О.Ф. Скакун й ін. Однак, незважаючи на всі ці

теоретичнізасади у праві довкілля до останнього часу не було ґрунтовних досліджень

юридичних фактів. Тому основним завданням цієї статті є спроба визначити

особливості та галузеву приналежність тих обставин об’

єктивного характеру, які

спричинюють, змінюють та припиняють правові відносини щодо використання й

охорони довкілля, а такожгарантують забезпечення дотримання екологічної безпеки в

Україні. Отримані результати неодмінно сприятимуть посиленню ефективності

правового регулювання відносин у сфері охорони й використання довкілля.

Як і будь-які інші правові взаємини зв’язків, правовідносини довкілля є

явищем динамічного характеру, а тому вони виникають, змінюються та

припиняються у зв’язку з цілим комплексом відмінних за змістом, але

взаємопов’язаних міжсобою юридичних явищ.

Передусім динаміка правовідносин довкілля зумовлена правовими нормами.

Саме вони забезпечують правове регулювання суспільних відносин щодо охорони і

використання навколишнього природного середовища, створюючи передумови

реального здійснення усіма суб’єктами правових відносин належних їм прав та

обов’язків.Вважають також, що розвиток правових відносин зумовлює

правосуб’єктність їхніх учасників. Вона визначається як встановлена законом

здатність кожного суб’єкта власними діями набувати для себе відповідних прав

та виконувати належні їм обов’язки. Зазвичай її пов’язують із досягненням

певного віку учасниками правових відносин. Саме тоді вони згідно з нормами

права можуть набувати для себе встановлені законом права та виконувати

обов’язки. При цьому вік, як ознака правосуб’єктності, властивий тільки

фізичним особам (громадянам, особам без громадянства чи іноземцям).

Правосуб’єктність юридичних осіб для правовідносин, довкілля є

загальноправовою. Тобто, як і для будь-яких інших правовідносин вона постає за

фактом їхньої державної реєстрації.Певну специфіку простежуюють у визначенні правосуб’єктності фізичних

осіб, учасників правовідносин довкілля. І це пов’язано насамперед з специфікою

цих відносин. Зокрема, у тих правових стосунках, які постають з проголошеного

права на безпечне для життя і здоров’я довкілля і мають соціальну спрямованість,

правосуб’єктність фізичних осіб настає з моменту їхнього народження. Тобто,

реалізація цього права, як би вона не відбувалася, чи в активній, чи в пасивній

формі, а разом і недотримання його іншими суб’єктами щодо уповноваженої

особи, не залежать від віку такої особи.

Дещо подібною є ситуація у правовідносинах, які стосуються реалізації права

загального природокористування. Тут вік фізичних осіб так само не відіграє

істотної ролі. Важливо лише, щоб суб’єктом у таких правовідносинах були

громадяни, якіз огляду на свої фізичні можливостіздатні були перебувати у лісах,

збирати гриби, ягоди, задовольняти свої потреби у купанні, плаванні на човнах,

займатися аматорським рибальством тощо.

Отже, для цього виду правовідносин довкілля мінімальний вік настання

правосуб’єктності законодавством не визначається. Натомість, для переважної

більшості інших правовідносин довкілля застосовуються правила настання

правосуб’єктності фізичних осіб із досягненням ними певного віку. Здебільшого

йдеться про вік 18 років, тобто про повноліття особи. Це класична вікова межа, яка

використовується багатьма галузями вітчизняного права для визначення

правосуб’єктності учасників правових стосунків. Але і тут є певні винятки. Вони

зокрема стосуються правосуб’єктності фізичних осіб, які не дотримуються

законодавства про охорону та використання природних ресурсів. У переважній

більшості випадків юридична відповідальність за вчинення правопорушень у сфері

довкілля настає з досягненням особою 16-ти років. З такого ж віку є

правосуб’єктними члени фермерських господарств у правовідносинах спеціального

природокористування І, нарешті, третім елементом у низці явищ, що забезпечують динаміку

правовідносин довкілля вважають юридичні факти. Тобто, це такі життєві

обставини, за наявності яких норми права довкілля полягають у виникненні, зміні

чи припиненні прав та обов’язків правосуб’єктних учасників правових стосунків.

Варто наголосити, що з усіх трьох юридичних явищ (правові норми,

правосуб’єктність та юридичні факти) тільки юридичні факти вважаються

підставами для виникнення, зміни чи припинення правових відносин. Норми права,

а також правосуб’єктність учасників правовідносин лише створюють можливості

для динаміки правових стосунків, яка реалізується завдяки юридичним фактам.

Тому і норми права, і правосуб’єктність учасників не є підставами, а лише

передумовами для настання правових відносин.

Правовідносини довкілля загалом можуть виникати, змінюватися та припинятися

за наявності багатьох юридичних фактів, як це відбувається і в інших правових

стосунках. Тому розрізняють правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі

юридичні факти. При цьому, правозмінюючі факти не є властивими для усіх

правовідносин. Зокрема, якщо правостворюючі юридичні факти завжди слугують

підставою для виникнення правових стосунків і незалежно від того, як довго існують

такі відносини, неодмінно настають обставини (правоприпиняючі юридичні факти)

унаслідок яких ці відносини перестають існувати, то обставини, що потребуватимуть

внесення змін до наявних правовідносин, можуть і не виникнути.

Поділ юридичнихфактів на правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі

є до певної міри умовним. Кожен із них за відповідних обставин може розглядатися у зовсім іншому своєму значенні і виконувати зовсім протилежну функцію. Так,

наприклад, до вже наявних правовідносин природокористування можуть додатися

деліктні правовідносини, що поставатимуть на підставі правопорушення вчиненого

природокористувачем. І цей же юридичний факт (правопорушення) попри свою роль

як правостворюючого факту водночас стане підставою для примусового позбавлення

права природокористування. Тобто, один і той самий юридичний факт слугуватиме і

правостворюючимі правоприпиняючимфактом.

У класифікації юридичних фактів довкілля використовують також широко

відомий у теорії права поділ їх на юридичні дії та юридичні події. Нагадаємо, що

критерієм розмежування тут є так звана вольова ознака. Юридичні факти, існування

яких залежить від волі учасників правових відносин, називають юридичними діями, а

ті, що відбуваються поза їх волею, отримали назвуюридичних подій.

Ця остання група юридичних фактів відіграє досить значну роль у динаміці

правовідносин довкілля. Непереборні сили, стихійні лиха, техногенні катастрофи

та інші екстраординарні обставини слугують підставами для виникнення, зміни чи

припинення відповідних правовідносин. З цього приводу законодавство про

довкілля містить спеціальні норми, спрямовані на запобігання надзвичайним

екологічним ситуаціям та передбачає вжиття відповідних заходів з метою для

відведення наслідків негативного впливу стихійних сил природи чи інших

негативних чинників, якізавдають шкоди довкіллю.

Переважна більшість правовідносин довкілля виникають, змінюються та

припиняються унаслідок вольових дій їхніх учасників. І основна частка таких дій –

це, зазвичай, правомірні вчинки, з якими норми права пов’язують існування

правових стосунків. При цьому є чимало юридичних фактів, притаманних цій

галузі права, які суттєво відрізняють їх від аналогічних обставин, що

використовуються іншими галузями права для виникнення правових відносин.

Насамперед важливо зазначити, що суттєвий вплив на характер юридичних

фактів у правовідносинах довкілля має та обставина, що майже усі об’єкти

природи, з приводу яких виникають такі відносини, взаємопов’язані між собою. А

тому дуже часто вже наявні правові відносини зумовлюють настання нових

стосунків з приводу іншого об’єкта і при цьому не вимагається додаткових підстав

(юридичних фактів) для виникнення таких правовідносин. Наприклад, згідно із ст.

23 Кодексу України про надра, землевласники іземлекористувачі у межах наданих

їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів і гірничого відведення

видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини

місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів та

використовувати надра для господарських та побутових потреб. За чинним Лісовим кодексом України право приватної власності на ліси

виникає з моменту одержання громадянами та юридичними особами документів,

що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації.

Тобто, тут один юридичний факт є підставою виникнення права власності

одночасно на два природні об’єкти. Найчастіше правовідносини у сфері довкілля

виникають на підставі юридичних фактів, що мають форму юридичного акта1. Це,зокрема, рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,

органів приватизації чи центрального органу виконавчої влади з питань земельних

ресурсів у разі набуття права на землю громадянами та юридичними особами (ст.

116 ЗК). За схожими підставами відбувається набуття права користування надрами.

Тут відповідним актом, на основі якого постають правовідносини використання

надр, є спеціальні дозволи на їхнє користування, що видаються спеціально-

уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та

забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством

охорони навколишнього природного середовища України.

Практично за такими ж правилами виникають правові відносини щодо

використання інших об’єктів природи та їхніх природних ресурсів. Але що

найбільше поєднує між собою усі ці юридичні факти, це те, що за своєю будовою

вони мають складну структуру, містять декілька юридично значущих актів і

породжують бажані правові відносини лише за наявності усієї низки передбачених

законом юридичних актів. У теорії права їх називають складними юридичними

фактами або фактичним складом.

Значна частина правовідносин довкілля постає саме завдяки складним

юридичним фактам. Майже усі види спеціального природокористування

виникають за наявності низки юридичних чинників, що мають юридичне значення

для вчинення подальших дій суб’єктами відповідних взаємодій, які у сукупності

створюють, змінюють чи припиняють правовідносини природокористування.

Наприклад, за чинним земельним законодавством громадяни, зацікавлені в

одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної чи

комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до

відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради

за місцезнаходженням земельної ділянки.

Після цього відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна,

міська рада розглядають заяву і в разі згоди на передання земельної ділянки у

власність надають дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект розроблюють у визначені терміни і погоджують з органом ізземельних

ресурсів, природоохоронними і санітарноепідеміологічними органами, органами

архітектури і охорони культурної спадщини і лише тоді подаєють до державної

адміністрації чи відповідної ради І, нарешті, після усіх цих дій (юридичних фактів) відповідна районна

адміністрація або рада у місячний термін розглядають проект відведення та

ухвалюють рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За такими самими правилами, на підставі низки юридично зазначених дій,

відбувається також надання природних ресурсів у користування та оренду. Більше

того, оренда ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності

відбувається винятково після проведення аукціонів. Тобто, крім рішення відповідного

державного органу про передачу в оренду земельної ділянки та договору її оренди

обов’язковоюпроміжноюланкоюуфактичному складі є аукціонні торги.

За правом довкілля юридичні факти – дії подекуди можуть зумовити у

майбутньому настання юридичних фактів – подій, які матимуть юридичне

значення для правовідносин довкілля, а отже, зумовлюватимуть появу, зміни чи

припинення уже існуючої правової взаємодії. Зокрема, недотримання правил

природокористування, порушення вимог техніки безпеки у поводженні із

небезпечними речовинами та інші протиправні дії можуть призвести до

масштабних катастроф техногенного характеру та надзвичайних екологічних ситуацій. Наприклад, надмірне вирубування лісів у повоєнні часи в Карпатах

зумовило періодичні повені та затоплення прилеглих територій, внаслідок чого

вони оголошувалися зонами екологічного лиха. Врешті, вже юридичні події

(повені) ставали юридичними фактами, що мали значення для настання

відповідних прав та обов’язків суб’єктів правовідносин довкілля.

Загалом, юридичні факти, що породжують, змінюють та припиняють

правовідносини довкілля, незважаючи на свою багатогранність та відносну

самостійність, відповідають усім правилам, що характеризують їх як правове

явище. А тому у з’ясуванні та характеристиці цих фактів дуже важливо

враховувати доктринальної напрацювання у цій сфері не лише теорії права, а й

інших галузей вітчизняного права. Саме у такому порівняльному їх вивченні

можуть бути виявлені перспективи подальшого вдосконалення проблеми

юридичних фактів у правовідносинах довкілля.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук