Головна

ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИДБАННЯ ЗНАЧНОГО ТА КОНТРОЛЬНОГО ПАКЕТІВ АКЦІЙ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ М. Оприско


ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ ПРИДБАННЯ ЗНАЧНОГО ТА

КОНТРОЛЬНОГО ПАКЕТІВ АКЦІЙ

АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

М. Оприско

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

Досліджено особливості придбання значного та контрольного пакетів акцій

акціонерних товариств за Законом України “Про акціонерні товариства”. Запропоновано

способи удосконалення правового регулювання досліджуваних відносин.

Ключові слова: акції, значний пакет акцій, контрольний пакет акцій, набувач пакета

акцій, особи, які діють спільно, афілійовані особи.

Дедалі частіше предметом судового розгляду стають спори, пов’язані з

акціонерними товариствами, зокрема, з установленням корпоративного контролю

над товариством шляхом придбання корпоративних прав, посвідчених акціями.

Особливу увагу привертають випадки придбання однією особою чи пов’язаними

особами великих пакетів акцій. Постала проблема удосконалення правового

регулювання зазначених відносин, яка, хоч і не є новою для української

цивілістики, однак залишається актуальною.

Вирішення цієї проблематики започатковано у працях О.Р. Кібенко,

В.М. Коссака, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.І. Цікала,

однак серйознізміни в правовому регулюванні досліджуваних відносин у зв’язку із

прийняттям Закону України “Про акціонерні товариства” спричинилися до

глибокого системного аналізу положень законодавства, вироблення рекомендацій з

його удосконаленн

я.

Вирішення зазначених проблем є метою цієї статті.

Ще в Указі Президента України від 21 березня 2002 р. № 280/2002 “Про заходи

щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” визнано за

необхідне дальше вдосконалення правових засад корпоративного управління в

акціонерних товариствах, яке б забезпечило ефективний захист прав та законних

інтересів акціонерів, зокрема, через запровадження обов’язкового повідомлення

особою про намір придбати контрольний пакет акцій відповідного товариства та

визначення порядку такого повідомлення. Значним кроком із реалізації

задекларованого в Указі Президента напряму вдосконалення правового

регулювання корпоративного управління в акціонерних товариствах стало

прийняття 17 вересня 2008 р. Закону України “Про акціонерні товариства” (далі –

Закон), який набрав чинності 27 квітня 2009 р. Саме цим Законом в Україні

визначено особливий порядок придбання значного та контрольного пакетів акцій

акціонерних товариств з метою впорядкування і створення сприятливих умов для

розвитку процесу концентрації капіталу в акціонерних товариствах. Придбання

таких пакетів акцій покладає на особу додаткові обов’язки Під значним пакетом акцій в Законі розуміють пакет із 10 і більше відсотків

простих акцій акціонерного товариства. При цьому законодавець прирівнює

одноособове придбання пакета акцій до придбання його особами, які діють

спільно, а також до придбання особою такої кількості акцій, з урахуванням якої в

набувача та його афілійованих осіб виникає пакет у 10 і більше відсотків. Афілійованими особами в Законі вважаються три групи суб’єктів. По-перше,

це юридичні особи, за умови, що одна з них контролює іншу чи обидві

перебувають під контролем третьої особи. Господарський кодекс України в ст. 126

називає їх асоційованими підприємствами (господарськими організаціями), якими

є група суб’єктів господарювання – юридичних осіб, пов’язаних між собою

відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в

статутному фонді та/або управлінні. По-друге, афілійованими особами вважаються

члени сім’ї фізичної особи – чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі),

опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які

спільно провадять господарську діяльність. На нашу думку, поняття “члени сім’ї

фізичної особи” у розумінні Закону України “Про акціонерні товариства” варто

тлумачити ширше, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від

03.06.1999 р. № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім’ї”),

яким до членів сім’ї, крім перелічених у Законі осіб, віднесено також інших осіб,

які спільно проживають і ведуть спільне господарство. По-третє, афілійованими

особами є фізична особа та члени її сім’ї, які спільно провадять господарську

діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім’ї

здійснюють контроль над юридичною особою.

Набувач значного пакета акцій зобов’язаний не пізніше, ніж за 30 днів до його

придбання товариству письмово повідомити про свій намір та оприлюднити його.

Під оприлюдненням в Законі розуміють подання цього письмового повідомлення

Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, кожній біржі, на якій

товариство пройшло процедуру лістингу (відповідно до ст. 1 Закону України “Про

цінні папери та фондовий ринок” лістингом є сукупність процедур з включення

цінних паперів до реєстру біржі та здійснення контролю за відповідністю цінних

паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах біржової торгівлі),

та опублікування його в офіційному друкованому органі. На сьогодні офіційними

друкованими органами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

Бюлетень “Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку”,

журнал “Ринок цінних паперів України”, газета “Цінні папери України” та газета

“Бюлетень. Цінні папери України”. Повідомлення про намір придбання значного

пакета акцій повинне містити відомості про кількість, тип та/або клас акцій

товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її

афілійованих осіб, а такожкількість простих акцій товариства, які особа (особи, що

діють спільно) має намір придбати У Законі визначене також правило, яке захищає інтереси потенційного набувача

значного пакета акцій – попереджене про намір придбання такого пакета, товариство

немає права вживатижодних заходів, які б перешкоджали такому придбанню.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, виділимо такі особливості

придбання значного пакета акцій акціонерного товариства:

– по-перше, особливий порядок придбання значного пакета акцій поширюється

на всі види акціонерних товариств;

– по-друге, такий порядок стосується придбання винятково простих акцій;

– по-третє, розмір значного пакета акцій (10 і більше відсотків) встановлюється з

урахуванням акцій, що вже належать особі, яка має намір придбати акції та

афілійованим щодо неї особам, а такожособам, які діють спільно;

– по-четверте, обов’язкове повідомлення про намір придбання значного пакета

акцій сприяє, з одного боку, захисту інтересів інвестора, який набуває акції,

оскільки товариство зобов’язане не створювати йому перешкод у такому придбанні, а зіншого – інтереси інших акціонерів, оскільки таке повідомлення

інформує їх про появу в товариствізначного акціонера.

Закон встановлює поняття контрольного пакета акцій, яким є пакет із 50-ти і

більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Особа (особи, що діють

спільно), яка придбала контрольний пакет акцій товариства протягом 20 днів з дати

придбання контрольного пакета акцій зобов’язана запропонувати всім акціонерам

придбати у них прості акції товариства. Письмова пропозиція повинна бути

реалізована шляхом надсилання публічної невідкличної оферти для всіх акціонерів

– власників простих акцій товариства про придбання акцій.

Позитивним є те, що законодавець зобов’язує набувача контрольного пакета

акцій надсилати таку оферту не кожному акціонеру окремо, а товариству на ім’я

наглядової ради чи виконавчого органу (якщо утворення наглядової ради не

передбачено статутом товариства).

Обов’язок довести цю публічну оферту до відома кожного акціонера покладається

на відповідний орган товариства, який має інформацію про акціонерів, їхнє

місцезнаходження, кількість та вид акцій тощо. Письмова пропозиція надсилається

наглядовою радою чи виконавчим органом (якщо утворення наглядової ради не

передбачено статутом товариства) акціонерам у десятиденний строк з моменту

отримання від набувача (осіб, що діють спільно) необхідних документів. Такий підхід

усуває проблему, аналогічну до тої, яка виникає на практиці з огляду на реалізацію

переважного права купівлі акцій акціонерів закритого акціонерного товариства:

акціонер, який відчужує належні йому акції, не може повідомити про це відчуження та

умови, на яких воно відбувається, інших акціонерів, оскільки відповідно до розділу XII

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,

затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від

17.10.2006 р. № 1000 зареєстрована особа (акціонер) не має права на отримання

інформації щодо інших зареєстрованих осіб та належних їм цінних паперів. Після

надсилання пропозиції товариству, набувач повідомляє про це Державну комісію з

цінних паперів та фондового ринку і кожну фондову біржу (біржі), на якій товариство

пройшло процедуру лістингу Така схема значно відтворює передбачений ст. 428 (1) Акта про компанії

Великобританії 1985 р. правочин, спрямований на придбання значного пакета

акцій компанії іншою особою (оферентом) чи групою осіб, що діють узгоджено

(“takeover bid”) [1, с. 324]. Подібний порядок придбання великих пакетів акцій

передбачений і в Главі ХІ.І Федерального закону Російської Федерації “Про

акціонерні товариства” від 26 грудня 1995 р.

Ст. 65 Закону визначає єдиний виняток із правила про обов’язкову пропозицію

викупу акцій за результатами купівлі контрольного пакета акцій товариства. Він

стосується випадку набуття контрольного пакета акцій товариства у процесі

приватизації – тоді набувач не зобов’язаний викупляти акції інших акціонерів

товариств.

У Законі встановлені вимоги до письмової пропозиції, що надсилається

товариству. Вона повинна містити відомості про особу (осіб, які діють спільно),

яка придбала контрольний пакет акцій та її афілійованих осіб, запропоновану ціну

придбання акцій, строк для акцепту пропозиції, який може становити від 30 до 60

днів з моменту одержання пропозиції та порядок оплати акцій, що набуваються.

Пропоновану ціну придбання акцій визначає набувач контрольного пакета

акцій, але вона не може бути нижчою за ринкову. Порядок визначення ринкової

вартості акцій, які перебувають в обігу на біржах встановлюється законодавством про цінні папери та фондовий ринок. Ринкова ціна акцій, які не є в обігу на

фондових біржах, визначається суб’єктами оцінної діяльності відповідно до

законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність. У

цьому випадку можливе виникнення певних труднощів, спричинених тим, що цінні

папери ще не були в обігу. В.В. Залесский пропонує в такому випадку враховувати

попередні придбання акцій цього ж товариства набувачем, поклавши на нього

обов’язок повідомити найвищу ціну таких придбань, яка слугуватиме як попередня

пропозиція, з якою відчужувач акцій може не погодитися [2, с. 484]. М.Г. Іонцев

пропонує в такому випадку надавати повноваження із залучення незалежного

оцінювача наглядовій раді чи виконавчому органу товариства [3, с. 93].

Без процедури оплати вартості акцій, що викуповуються, законодавець

встановлює лише тридцятиденний строк, після закінчення зазначеного у пропозиції

строку на її прийняття, для сплати вартості акцій акціонерів, які прийняли пропозицію.

Дотримання правил, що стосуються обов’язкової пропозиції, насамперед дає

змогу набувачеві контрольного пакета акцій збільшити свою частку в статутному

капіталі товариства за рахунок акцій інших акціонерів. Водночас міноритарні

акціонери товариства мають право продати акції, якщо їх не влаштовує фігура

нового значного акціонера компанії.

Проаналізувавши положення законодавства та позиції науковців з даної

проблематики, виділимо такі особливості придбання контрольного пакета акцій

акціонерного товариства:

– по-перше, особливий порядок придбання значного пакета акцій поширюється

на всі види акціонерних товариств;

– по-друге, такий порядок стосується придбання винятково простих акцій;

– по-третє, розмір контрольного пакета акцій (50 і більше відсотків)

визначається з урахуванням акцій, які набуваються цією особою, а також

особами, які діють спільно;

– по-четверте, пропозицію про придбання акцій надсилають товариству;

– по-п’яте, виняток із правила про обов’язковість пропозиції про придбання

акцій інших акціонерів становить лише випадок набуття контрольного пакета

акцій в процесі приватизації; – по-шосте, строк для прийняття пропозиції про придбання акцій та ціна

придбання визначаються набувачем контрольного пакета акцій з урахуванням

законодавчо встановлених меж;

– по-сьоме, законодавець не встановлює порядку виплати вартості акцій

акціонерам, які прийняли пропозицію про придбання акцій, обмежившись

встановленням строку, протягом якого така виплата має бути проведена (30

днів після закінчення зазначеного у пропозиції строку).

Встановлення в Законі особливого порядку придбання значного та

контрольного пакетів акцій акціонерного товариства є значним кроком до

вдосконалення правового регулювання придбання корпоративних прав,

посвідчених акціями. Однак, наявний порядок має ряд суттєвих недоліків.

Зокрема, порядок, встановлений ст. 65 Закону, стосується винятково купівлі

простих акцій акціонерного товариства. Однак, за допомогою привілейованих акцій,

які теж надають права на участь в управлінні товариством, можна встановити

корпоративний контроль над ним, тому видається непослідовноюпозиція законодавця,

який визначає правові наслідки придбання винятково великих пакетів простих акцій.

Як було зазначено, в Законі передбачено єдиний виняток з правила про

обов’язковість пропозиції про придбання акцій інших акціонерів, що стосується набуття контрольного пакета акцій товариства в процесі приватизації. Проте

логічним та обґрунтованим було б встановлення в Законі ще й інших випадків,

коли правило про обов’язковість пропозиції не діє: таких як передання акцій

особою її афілійованим особам, чи навпаки, а також в порядку поділу майна

подружжя чи спадкування [4, с. 530].

В Законі не описано механізму виплати іншим акціонерам вартості придбаних

акцій та гарантій того, що така виплата буде зроблена у встановлений строк. На

відміну від законодавства України, у Федеральному законі Російської Федерації “Про

акціонерні товариства” від 26 грудня 1995 р. передбачено, що до обов’язкової

пропозиції про придбання акцій додається банківська гарантія, яка забезпечує виплату

банком вартості акцій їх відчужувачам у разі невиконання цього обов’язку набувачем

акцій у встановлений строк. Така схема не бездоганна, оскільки пов’язана ззначними

труднощами в отриманні гарантії, адже сума гарантіїмає становити неменше ринкової

вартості усіх акцій, що залишилися (а це до 50 відсотків), однак вона хоча б якось

забезпечує інтереси відчужувача акцій [5, с. 250].

Проаналізувавши положення чинного законодавства, думки науковців із

досліджуваної проблематики та дослідивши досвід зарубіжних країн, можна

зробити певні висновки.

По-перше, прийняття Закону України “Про акціонерні товариства” та

передбачення у ньому порядку придбання значного та контрольного пакетів акцій є

дуже важливим кроком у врегулюванні відносин з приводу встановлення

корпоративного контролю над акціонерним товариством шляхом набуття великих

пакетів акцій.

По-друге, законодавець виділяє два види великих пакетів акцій акціонерного

товариства – значний та контрольний пакет акцій, для придбання кожного з яких

слугує особливий порядок та правові наслідки По-третє, особливостями придбання значного пакета акцій є його поширення

на всі види акціонерних товариств, застосування лише до придбання простих акцій,

врахування для визначення розміру значного пакета акцій (10 і більше відсотків)

тих акцій, що вже належать особі, яка має намір придбати акції та афілійованим

щодо неї особам, а також особам, які діють спільно, та встановлення обов’язку

набувача значного пакета акцій повідомити про намір його придбання,

спрямованого на забезпечення прав як набувача, так і інших акціонерів.

По-четверте, основними особливостями придбання контрольного пакета акцій

акціонерного товариства, крім тих, що властиві і процедурі придбання значного

пакета акцій, є визначений порядок надсилання пропозиції про придбання акцій

товариству, а не кожному окремому акціонеру, передбачений виняток із правила

про обов’язковість пропозиції про придбання акцій інших акціонерів, яким є

випадок набуття контрольного пакета акцій у процесі приватизації, визначення

набувачем контрольного пакета акцій строку для прийняття пропозиції про

придбання акцій і ціни придбання та відсутність порядку виплати вартості акцій

акціонерам, які прийняли пропозицію про придбання акцій.

По-пяте, встановлений Законом України “Про акціонерні товариства” порядок

придбання значного та контрольного пакетів акцій потребує значного

удосконалення, яке має полягати у поширенні положень щодо придбання значного

та контрольного пакетів акцій як на прості, так і на привілейовані акції,

передбаченні в Законі винятків із правила про обов’язкове придбання акцій та

встановленні механізму виплати іншим акціонерам вартості придбаних акцій та

гарантій того, що така виплата буде виконана у встановлений строк.1. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи:

перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі

України. Серія: “Юридичний радник”. – Х.: Страйк, 2005. – 432 с.

2. Комментарий к Федеральному закону “Об акционерных обществах” в новой редакции.

Второе издание, с изменениями и дополнениями / Под общ. ред. М.Ю. Тихомирова. –

М.: Изд. М.Ю. Тихомирова, 2009. – 572 с.

3. Ионцев М.Г. Акционерные общества: Правовые основы. Имущественные отношения.

Управление и контроль. Защита прав акционеров. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: “Ось-

89”, 2007. – 416 с.

4. Корпоративное право: учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению

“Юриспруденция” / Отв. ред. И.С. Шиткина. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 648 с.

5. Добровольский В.И. Анализ и комментарий корпоративного законодательства и

судебной практики. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 464 с

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук