Головна

ПРАВОВА ПРИРОДА ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ТА НАПРЯМИ ДЕТІНІЗАЦІЇ Д. Харко


ПРАВОВА ПРИРОДА ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ:

ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ТА НАПРЯМИ ДЕТІНІЗАЦІЇ

Д. Харко

Волинський національний університет імені Лесі Українки

вул. Винниченка, 30, 43021 Луцьк, Україна

 

 

 

 

Досліджено правову сутність та природу феномена тіньової економіки.

Запропоновано ключові напрями державної політики у сфері детінізації національної

економіки.

Ключові слова: тіньова економіка, детінізація економіки, ухилення від

оподаткування.

У контексті нових викликів XXI ст. чи не найгострішим та найскладнішим

викликом новообраної української влади є проблема виведення тіньового сектора

економіки на “світло”. Від ефективності реалізації державою заходів та їх

результативності, спрямованих на мінімізацію тіньового сектора економіки

безпосередньо залежить формування громадянського суспільства та побудова

демократичної, соціальної, правової держави в Україні.

В онтологічному аспекті тіньова економіка – явище далеко не нове. “Тінь” у

сфері економіки виникає разом з виникненням перших держав, її історична доля

нерозривно пов’язана з наявністю державної форми організації суспільного життя.

Тіньова економіка не є суто українським явищем, існування неофіційної складової

притаманна всім без винятку державам та має глобально-світовий характер.

Проблема полягає у тому, наскільки значною є її частка по відношенню до

офіційного сектору, та рівень впливу на суспільство [1, с. 97].

До проблеми наявності тіньової економіки та її детінізації звертаються у своїх

працях такі відомі вітчизняні вчені, як: М.Я.

Азаров, В.І. Антипов,

О.І. Барановський, З.С. Варналій, С.Й. Кравчук, Ю.А. Коміссарчук, В.М. Попович,

С.П. Позняков, В.А. Предборський а також російські вчені – І. Клямкін,

В. Кулікова, Т. Корягіна, Л. Тимофєєв, М. Єгоров та ін. Серед закордонних

науковців потрібно виділити: Г. Гросман, А. Ділтон, Б. Даллаго, В. Патрізі,

Е. Фейг, А. Френз, Ф. Шнайдер та ін.Метою статті є теоретичне дослідження сутності та правової природи

походження феномена тіньової економіки з визначенням ключових напрямів щодо

проведення державної політики у сфері детінізації національної економіки.

За оцінкою австрійського професора Фрідріха Шнайдера з університету

ім. Кеплера, середній рівень тінізації в країнах ЄС зріс з початку поточного

року на 0,56% і становить 15%. Найбільше псують статистику Єврозони такі

країни, як Іспанія й Італія з показниками 19,5% і 22% відповідно. Проте

найнедисциплінованішою державою ЄС виявилася Греція, тут у тіні

знаходиться чверть від розміру офіційної економіки. Згідно з дослідженнями

професора Ф. Шнайдера, через фінансову кризу найбільший приріст тіньового

сектора відбувся в Ірландії – на 0,9% і становить 13,9% від офіційного ВВП, а в

таких країнах, як Іспанія, Португалія і Великобританія, тіньовий сектор

збільшився на 0,8% [2]. Уперше науковці звернули увагу на проблему тіньової

економіки ще у 30-х роках XX ст., у час, коли на теренах економіки США

панувала італійська мафія. Перші спроби аналізу тіньової економіки в СРСР

були зроблені в 70–80-ті роки XX ст. у Науково-дослідному технологічному інституті побутового обслуговування, згодом – у Науково-дослідному

економічному інституті при Держплані СРСР під керівництвом Т.І. Корягіної.

Перші спроби дослідження тіньової економіки в незалежній Україні були

здійснені наприкінці 1994 р. у Національному інституті економічних програм

НАН України. Уперше визначення тіньової економіки запропонував

американський науковець Е. Фейг, до якої він зачислив всю економічну

діяльність, яка з будь-яких причин не враховується і не потрапляє до валового

внутрішнього продукту (ВВП) [3, с. 419–428]. Ми підтримуємо погляд вченого-

юриста В.М. Поповича, на думку якого тіньову економіку можна визначити, як

стан розвитку кризових, криміногенних процесів в економіці, коли доходи

злочинного походження стали засобом скоєння нових, нерідко більш

небезпечних злочинів, а отримані за рахунок їх скоєння доходи перестали бути

споживчими, а трансформувались у базу відтворення незаконних капіталів і

криміногенного потенціалу в усіх сферах цивільно-правових, організаційно-

регулятивних і суспільно-економічних відносин. У період становлення України

як незалежної держави в політичних колах панувала думка, що тіньова

економіка є породженням деформацій радянської системи, а з впровадженням

приватної власності зростатиме інтерес до легальної діяльності. Властиве

багатьом країнам колишнього СРСР посилення тінізації соціально-економічних

процесів об’єктивно перетворилося на одну з найреальніших загроз української

державності. В Україні, як і на території колишніх союзних республік,

криміналітет дедалі ширше використовує міжнародні тіньові схеми одержання

значних матеріальних ресурсів, надприбутків та легалізації (відмивання)

доходів незаконного походження.  Організована злочинність прагне усіма можливими заходами

максимізувати власні прибутки, при мінімізації власних ризиків. Головним

джерелом злочинних доходів у країнах з перехідною, і відповідно, з

нестабільною економікою є тіньова економіка та економічна злочинність [5,

с. 170]. Надзвичайно високий рівень тіньової економіки в Україні (за різними

оцінками 40%–65%) негативно впливає на становище у системі світових

господарських зв’язків, суттєво знижує її конкурентоздатність на світових

ринках капіталів через високу вірогідність потрапляння іноземних інвестицій у

тіньовий сегмент економічного простору, як результат – країна стає

привабливою головно для інвесторів, які є представниками тіньового

транснаціонального капіталу. За даними Світового банку, у сфері світової

тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8–10

трлн дол. США [4, с. 48–49]. Потрібно зазначити, що за даними Генеральної

прокуратури України, за 2008 рік майже 40% (або 157) знешкоджених

організованих злочинних груп мали економічну спрямованість [6, с. 23].

Тіньовим сектором економіки України щорічно через кореспондентські

рахунки перераховувалось за межі нашої держави понад 63 млн гривень, також

проконвертовано на власну користь майже 3,3 млн доларів США і понад 90

млрд російських рублів [7, с. 20]. А суми щорічного ухилення від

оподаткування досягають майже 5,7 млрд гривень [8, с. 7]. Суперечливість,

недосконалість, нестабільність законодавчої бази з поєднанням переважно

фіскального характеру державної політики у сфері оподаткування є на сьогодні,

одними з ключових чинників стрімкої тінізації економіки. Чинне податкове

законодавство України ніяк не здійснює стимулювання суб’єктів

господарювання до інвестування капіталів в легальний сектор економіки. За оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі

перевищує цей показник в інших країнах та становить 70–80% від отриманого

доходу без урахування навантаження на заробітну плату та собівартість

продукції. Це стимулює приховування реальних обсягів економічної діяльності,

виведення її у “тінь”. Обтяжливість податкової системи України визначається

не величиною податкових ставок, а насамперед нерівномірністю податкового

навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства.

Широка практика надання економічно не обґрунтованих пільг щодо

податкових та інших обов’язкових платежів маскує занадто високий рівень

податкового навантаження і зумовлює нерівномірність податкового тиску на

різні групи суб’єктів господарської діяльності [9, с. 82]. Пільга в оподаткуванні –

це мінімізація та/або звільнення від оподаткування певних суб’єктів

підприємництва. Надання пільг має на меті стимулювати розвиток певних видів

діяльності, галузей окремих підприємств та регіонів; регулювання цін з боку

держави; забезпечення конкурентоспроможності стратегічно важливих з погляду

держави товарів перед дешевшими та якіснішими імпортними товарами.

Недосконалість системи пільг в Україні полягає в тому, що вона не лише не стала

достатньою мірою стимулом для розвитку тих напрямів підприємництва, які

цими пільгами користуються, але й створила нерівномірне податкове

навантаження на суб’єктів господарювання. Труднощі податково-пільгового

стимулювання в Україні зумовлюють необхідність зниження загальної кількості

податкових пільг, що сприятиме формування справедливої податкової системи за

рахунок вирівнювання податкового навантаження серед суб’єктів

господарювання з одночасним зменшенням податкового тиску. Скорочення

податкового навантаження є однією з передумов виходу з економічної кризи,

підвищення ділової активності, детінізації економіки й активізації інвестиційної

діяльності [10, с. 216] За даним опитувань, у середньому підприємства в Україні приховують близько

20% свого доходу. У податковому праві йдеться про дві форми несплати податків:

податкове правопорушення й ухилення від оподаткування. Вітчизняна

юриспруденція визначає податкові правопорушення як протиправні діяння або

бездіяльність, що проявляються у невиконанні або неналежному виконанні

обов’язків, порушення прав та законних інтересів учасників податкових

правовідносин, за що передбачається юридична відповідальність. Основним

фіскальним правопорушенням у сфері оподаткування є ухилення від сплати

податків, головним критерієм якого є навмисне порушення чинного податкового

законодавства. Ухилення від сплати податків характеризується наявністю в

платника податків чітко спрямованого умислу, корисливих мотивів і мети, що

полягають у порушенні норм податкового законодавства, навмисному порушенні

встановленого ст. 67 Конституції України обов’язку кожного громадянина

сплачувати податки та інші збори в порядку і розмірах, встановлених чинним

законодавством [11, с. 58].

Способи ухилення від сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових

платежів можуть бути різними, зокрема це: а) умисне неподання у встановлений

строк документів, пов’язаних із обчисленням та сплатою податків чи зборів

(податкових декларацій та розрахунків тощо); б) внесення до таких документів

завідомо неправдивих відомостей про доходи і видатки; в) приховування чи

заниження об’єктів оподаткування: доходу (прибутку), доданої вартості робіт,

продукції, послуг тощо; г) заниження сум податків чи зборів : заниження податкової ставки чи інше неправильне обчислення; д) приховування факту

втрати підстав для отримання пільг з оподаткування; е) подання неправдивих

відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий

кредит або на податкову соціальну пільгу та ін. [12, с. 159]. Для тіньового

сектора також характерним є проблема неведення або подвійне ведення

бухгалтерського обліку, фальсифікація бухгалтерських та звітних документів, що

доцільно вирішити шляхом унормування, усунення суперечностей податкового

та бухгалтерського обліку зі спрощенням механізму розрахунку податкових

зобов’язань.

За даними НБУ, у тіньовому обігу знаходиться 3,65 млрд грн., що

перевищує 40% загальної грошової маси. Наявна банківська система активно

використовується для вилучення коштів з легального обігу в тіньовий сектор

економіки та ухилення від сплати податків. Лібералізація валютного ринку,

розширення мережі кореспондентських відносин українських банків з

нерезидентними банківськими установами та включення їх у систему

електронних міжбанківських міжнародних розрахунків були використані для

формування мережі підставних рахунків комерційних структур, що займаються

незаконною конвертацією безготівкової гривні юридичних осіб різних форм

власності у готівкову валюту, створення механізмів переказу резидентами

України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки у закордонних

банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльності. Невиваженість норм

чинного законодавства дає змогу злочинним угрупуванням безперешкодно і в

масовому порядку створювати та реєструвати фіктивні підприємницькі

структури, які надалі широко використовуються для розкрадань, ухилень від

сплати податків, незаконного перетікання капіталу за кордон, приховування

валютної виручки, маскування іншої протиправної діяльності [11, с. 60]. За

результатами проведених перевірок органами ДПС України лише у 2008 р.

виявлено близько 3,5 тис підприємств з ознаками фіктивності та понад 2,6 тис.

фактів порушень ними норм чинного податкового законодавства, як результат,

порушено 218 кримінальних справ. А лише ДПА у Дніпропетровській області

ліквідовано конвертаційний центр, який використовував 4 банки та 10

фіктивних підприємств, унаслідок чого злочинним шляхом переведено у

готівку понад 120 млн грн. Ми підтримуємо погляд В.А. Некрасова, який

визначає конвертаційний центр як організовану злочинну групу, метою якої є надання послуг щодо конвертації (перетворення у готівку) коштів з подальшим

їх перерахуванням до тіньового сектора економіки, легалізації коштів,

отриманих злочинним шляхом, а також надання послуг щодо ухилення від

сплати податків [13, с. 27]. Очолюють такі центри добре підготовлені в

організаційному та юридичному аспектах особи, які забезпечують постійну

наявність клієнтів, юридичну “вишуканість” документації для фіктивних

підприємств та виготовлення для них печаток, які надалі використовуються для

відкриття поточних рахунків у комерційних банках. У випадку загрози

блокування грошових коштів на фіктивному рахунку, “свої” банківські

працівники списують безпосередньо перед блокуванням такі кошти на

внутрішньобанківський чи будь-який інший так званий “аварійний” рахунок,

заздалегідь вказаний керівниками конвертаційного центру [14, с. 61].

Як зазначає С.С. Чернявський, і ми приєднуємося до такої позиції, серед

різного роду способів ухилення від оподаткування, конвертаційний центр

наділений своїми перевагами, до яких зачислюють:  – відносну легальність (суб’єкти підприємництва, які є складовими елементами

такого центру, мають справжніх своїх засновників, різного роду посадових осіб

таких підприємств, які відповідають за якісну підготовку та вчасне подання

податкової та іншоїзвітності);

– відсутність постійного місця розташування (у більшості випадків незаконна

діяльність конвертаційних центрів є міжрегіональною: коли реєструють

фіктивне підприємство в одній області, рахунок у банку відкривають в іншому

регіоні, а безпосередньо переказують гроші – у третьому регіоні);

– комплексну діяльність (широкий спектр сфери послуг конвертаційних центрів,

починаючи з підготовки, оформлення та укладання договорів з промисловими

та комерційними підприємствами ізавершуючи переданням посадовим особам

таких підприємств вже проконвертованої готівки);

– організованість (центрам, порівняно з фіктивними підприємствами,

притаманна високоорганізована структура управління з відповідним

розподілом обов’язків усіх учасників) [15, с. 50].

Проникаючи за рахунок злочинних капіталів у легальні схеми економічного обігу,

представники криміналітету через підкуп, шантаж, лобіювання своїх корисливих

інтересів вчиняють суттєвий негативний вплив на суспільно-економічні відносини,

правову та економічну політику держави та міждержавні відносини. Потенціал

тіньового економічного обороту капіталів набуває відтворювального характеру –

стрімко зростає за рахунок зменшення обсягів легальних форм економічного обороту

капіталів. Тіньові капітали продукують заміну легальних форм суспільно-економічних

відносин на тіньові, що є передумовою виникнення та подальшого стрімкого прогресу

такого феномена, як “тіньова економіка”. Отож, серед головних причин існування

тіньової економіки вУкраїні варто назвати: – надмірне податкове навантаження та нерівномірне його розподіл на платників

податків, низький рівень податкової дисципліни, значна кількість пільг яка

зменшує кількість платників податків;

– недосконалість, невідповідність до реалій життя чинного податкового

законодавства та відсутність податкового кодексу;

– надмірне регулювання підприємницької діяльності, відсутність адекватних до

ринкових умов “правил гри” для підприємців внаслідок лобіювання під час

законодавчого процесу корпоративних інтересів окремих представників

впливових промислово-фінансових груп;

– інтенсивне “вливання” в офіційний сектор грошової маси з суто кримінальним

походженням, зокрема й через ухилення від оподаткування як один з

найголовніших сегментів тінізації капіталу.

Отже, ключовими напрямами державної політики у сфері детінізації

національної економіки є :

– суттєве спрощення податкового законодавства, забезпечення його прозорості,

стабільності та упорядкованості що можливо здійснити через прийняття

податкового кодексу;

– покращення інвестиційного клімату для активізації притоку закордонних та

внутрішніх капіталів через спрощення державного регулювання

підприємництва, мінімізацію податкового тиску, прозорість надання

податкових пільг;

– підвищення контролю за використанням коштів державного та місцевого

бюджетів, а також забезпечення прозорості, гласності та доступності

громадськості до приватизаційних процесів;– гарантування на державному рівні жодних спроб притягнення до кримінальної

відповідальності власників капіталів, що отримані незаконним шляхом, але за

умови залучення таких капіталів до виробничої сфери економіки.

Реалізація вищезазначених напрямів проведення політики детінізації

національної економіки може бути успішною лише у випадку, коли особи чи

групи осіб, які ініціюють такі радикальні у політичному сенсі реформи, мають

чітке усвідомлення, осмислення та бачення своїх кінцевих результатів з

обов’язковим поєднанням політичної волі та рішучості у впровадженні їх у

життя.– гарантування на державному рівні жодних спроб притягнення до кримінальної

відповідальності власників капіталів, що отримані незаконним шляхом, але за

умови залучення таких капіталів до виробничої сфери економіки.

Реалізація вищезазначених напрямів проведення політики детінізації

національної економіки може бути успішною лише у випадку, коли особи чи

групи осіб, які ініціюють такі радикальні у політичному сенсі реформи, мають

чітке усвідомлення, осмислення та бачення своїх кінцевих результатів з

обов’язковим поєднанням політичної волі та рішучості у впровадженні їх у

життя.

1. М. Логвиненко. Проблеми детінізації економіки в умовах нової економіко-правової

політики / П. Пушкаренко. // Право України. – 2005. – N 7. – С. 97–100.

2. Хрещатик. Київська муніципальна газета. Фахівці Deutsche Bank визнали користь

тіньової економіки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //

www.kreschatic.kiev.ua/print/news/1262013018.html

3. З.С. Варналій. Економічна безпека: навч. посібн. / П.В. Мельник., Л.Л. Тарангул. / за

ред. З.С. Варналія. – К.: Знання, 2009. – 647 с.

4. Предборський В.А. Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів.

Питання теорії та методології: Монографія / В.А. Предборський. – К. : Кондор, 2005. –

614 с.

5. А.М. Бойко. Організована економічна злочинність у період переходу України до

ринкової економіки / А.М. Бойко // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. – 2008. – Вип. 46. –

С. 169–177.

6. Про стан законності в державі за 2008 рік : Інформація Генеральної прокуратури

України до Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

www.gp.gov.ua

7. Потебенько М. Боротися зі злом спільними силами / М. Потебенько. // Урядовий

кур’єр. – 1998. – 26 листопада.

8. Соколовський С. Теневая экономика сьедает треть государственного бюджета с

аппетитом / С. Соколовський. // Киевские ведомости . – 1996. – 28 июня.

9. Шелудько Н.М. Проблема тіньової економіки в Україні / Н.М. Шелудько // Фінанси

України. – 2002. – № 9. – С. 80–86.

10. Дропа. Я., Податкове навантаження та його вплив на економіку України //

Формування ринкової економіки в Україні / І. Чабан. – 2009. – № 19. – С. 213–218.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:

//www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/freu/2009_19/32.pdf

11. Сторожук О. Вплив тіньової економіки на оподаткування / О. Сторожук. // Вісник

податкової служби України . – 2007. – № 10 . – С. 57–62.

12. Киричко В.М. Злочини у сфері господарської діяльності за Кримінальним кодексом

України та в судовій практиці : науково-практичний коментар / В.М. Киричко, О.І.

Перепелиця; за заг. ред. В.Я. Тація. – Х. : Право, 2010. – 784 с.

13. Некрасов В.А. Виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним

шляхом (оперативно-розшуковий аспект): [навч. – практ. посіб.] / Некрасов В.А.,

БорецьЛ.В., Мироненко С.Ю. – К. : КНТ, 2008 . – 88 с.

14. Кравчук С.Й. Економічна злочинність в Україні. Курс лекцій. Навч. посіб. – К. :

Кондор, 2009. – 282 с.

15. Чернявський С.С. Протидія злочинам, пов’язаним з незаконним відшкодуванням

податку на додану вартість : Наук.–практ. посібн. / Р.С. Довбаш. – К.: Хай-Тек Прес,

2009. – 216 с.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук