Головна

СТАЖИНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ – ВИДАТНИЙ КОНСТИТУЦІОНАЛІСТ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В. Кахнич


СТАЖИНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ –

ВИДАТНИЙ КОНСТИТУЦІОНАЛІСТ ЮРИДИЧНОГО

ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

В. Кахнич

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

Незалежна Україна стала на шлях побудови правової держави та розвитку

демократії і ринкової економіки. Внаслідок цього особливо зросла роль конституційного

права, що зумовлює необхідність, дослідження школи конституційного права зокрема на

юридичному факультеті Львівського університету.

Ключові слова: Львівський університет, незалежна Україна, конституційне право,

правова держава, демократія.

Основну роль у становленні і розвитку юридичної науки в Україні відіграли

університети. Фактично всі фундаментальні напрацювання в галузі права

нерозривно пов’язані з університетською юридичною наукою і освітою, зокрема з

роботами видатних вчених-науковців. І сьогодні ми далеко не в повній мірізнаємо

про їхні наукові розвідки, погляди, ідеї, що дуже важливо не лише для історії

розвитку правничої думки, але й підготовки сучасних правників.

Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної вищої освіти стало різке

підвищення значущості та престижності юридичної освіти. Це зумовлено тією

роллю, яку покликані відігравати право і фахівці з вищою юридичною освітою в

забезпеченні розбудови демократичної, правової, з соціально орієнтованою

ринковою економікою України.

Ідея підготовки юристів в нашому краї ви

ношувалась давно, адже ця професія

традиційно вважалася серед населення однією із найбільш престижних і

шанованих. Не випадково, що чимало наших земляків, одержавши вищу юридичну

освіту в університетах Петербурга, Відня, Будапешта, Праги, Братіслави, Кошіце,

стали відомими фахівцями-правниками європейського і навіть світового рівня.

Згадаймо в цьому зв’язку хоча б Михайла Балудянського – першого ректора

Петербургського університету, О. Духновича, П. Лодія та цілий ряд інших відомих

вчених-правознавців минулого.

Незалежна Україна стала на шлях побудови правової держави та розвитку

демократії і ринкової економіки. Внаслідок цього особливо зросла роль

конституційного права, що зумовлює необхідність, дослідження школи

конституційного права зокрема на юридичному факультеті Львівського

університеу.Юридичний факультет Львівського університету, як самоврядний підрозділ

фактично розпочав свою діяльність за Австрійського імператора Франца Йосифа II

в 1784 р. А визначним представником в галузі конституційного права у цьому

осередку юридичної освіти і науки був проф. С. Стажинський [1].

Він народився 18 квітня, 1853 р. в с. Деревня, Жовківського району Львівської

області. Вступив до гімназії імператора Франца Йосифа у Львові, після закінчення

якої в 1872 році розпочав навчання на факультеті права у Львівському

університеті, який закінчив у 1876 р. Через три роки отримав ступінь доктора

права. Ще будучи студентом, був співзасновником і президентом студентської

асоціації. Дослідження цього періоду, а саме матеріалів Державного архіву Львівської

області та протоколів засідання юридичного факультету Львівського університету і

особових справ викладачів з 1817 р., дає можливість більш докладно дослідити

інформацію про викладачів та правові школи, що сформувалися в університеті

серед них і школа конституційного права.

Тогочасний юридичний факультет був представлений такими відомими

викладачами: Домініком Сугфрідом де Кофі, Мареком Антоні Готше, Миколою

Нападієвичем, Френсісом Коттером, Фердинандом Бішофом, Генрі Джон

Бруннером іЯном Байєром.

З кінця шістдесятих років, ХІХ ст. лекції на юридичному факультеті читались

польською мовою. Одними з перших хто викладав конституційне право у

Львівському університеті, були: Фелікс Грузевич (спеціаліст в галузі

кримінального права), який в 1872 р., захистив дисертацію і до 1883 р., викладав

загальне конституційне право, а також статистику і адміністративне право. Пілат

Тадеуш викладав з 1872 до 1883 р., австрійське конституційне право. У 1880/81

н. р., він навчався у Віденському університеті, слухаючи лекції проф. Штайна,

Томаша, Лушканда і Данцека. У листопаді 1881 р., у Львівському університеті на

юридичному факультеті Пілат Тадеуш прочитав відкриту лекцію на тему:

„Тимчасове порівняльне дослідження за законодавством Австрії.”

В 1883 р., захистив дисертацію з спеціальності австрійського конституційного

права Станіслав Стажинський, який в цьому ж році почав читати лекції замість

проф. Т. Пілата, а в 1889 р., після призначення викладачів на читання лекцій

С. Стажинського було призначено читати лекціїзамість проф. Ф. Грузевича.

Основні життєві і науково-освітні віхи проф. С. Стажинського були такі. У

період 1884-1893 рр. він був членом Ради та Департаменту (ради) району Львова, а

в період 1907-1913 рр. в Парламенті Львова. Внаступні роки 1884–1888, 1901–1911

був членом Віденської державної ради і автором проектів низки законів з питань

виборчого, конституційного і адміністративного права [2]. Від 23 квітня 1889 р.,

імператорським указом С. Стажинського було призначено доцентом політичного

(конституційного) права на юридичному факультеті Львівського університету [3].

Цього ж року доц. С. Стажинський очолив окрему самостійну кафедру

конституційного права, яка відділилася від кафедри австрійського конституційного

права. Три роки по тому, імператорським указом від 4 липня 1892 р., С. Стажинському

було присвоєно звання професора [4]. С. Стажинський був відомим вченим,

авторитетом австрійського конституційного права, спеціалістом з конституційних

питань. Очолюючи на юридичному факультеті викладання австрійського

конституційного права, він мав значний вплив у Польщі. Завідувачем кафедрою

конституційного праваС. Стажинський був до кінця 1924 року.

У 1895/96 н. р. С. Стажинський був деканом юридичного факультету, а у

1896/97 н. р. та в 1918/19 рр. заступником декана.

У 1895–1897 роках на сторінках журналу „Przeglądu Prawa i Administracji”,

були надруковані його дослідження – серія статей, присвячені законодавству про

вибори, які згодом були випущені окремою публікацією [5]. У період з 1897 р.,[6]

С. Стажинський брав участь у розробці проекту закону про вибори від 1907 р., а

також виборчої реформи 1908–1910 рр. [7, 8]. Він також опублікував кілька

доповідей про діяльність Сейму і огляд роботи парламенту [9]. З 1900–1903 рр. він

був делегатом вчених юридичного факультету в академічному сенаті Львівського

університету. У 1903 роціза його ініціативою і участю було опубліковано польською мовою

(вперше у Австро-Угорщині) повне зібрання Австрійського конституційного

законодавства [10]. Професор постійно друкував свої праці на сторінках наукових

журналів і газет, зокрема таких, як „Gazecie Narodowej”. У 1904 р., в серії статей,

ним було зроблено обґрунтування необхідності внесення поправки до статті 14

Основного закону. В 1908 р. з'явилася його наукова стаття „Виборче право для

жінок” вКраківськомужурналі „Czasopiśmie Prawniczym i Ekonomicznym”[11].

У 1907–1911 рр. він займав посаду віце-президента Палати депутатів у

Галицькому парламенті. Законом його імені (Lex Starzynski) у 1909 р., було

розширено автономію Галичини [12]. Ще в 1907-1909 рр. було видано проект

Галицької конституції, підготовлений з його участю. Конституція складалася з 2-х

частин. Том I охоплював пропозиції виборчої правової реформи, [13] том II був

присвячений правовому устрою [14]. Пізніше, в 1911 р., у академічних книжкових

магазинах в Львові, з'явився збірник його статей присвячений устрою в цілому і

політичного права зокрема [15]. З 30 липня 1917 р. імператором Карлом I. він

призначений був членом Австрійської палати лордів.

Таким чином, проф. С. Стажинський був видатним конституціоналістом. Його

залучали в робочі групи для підготовки різних законопроектів, серед яких був і

проект конституції [16]. Ним було запропоновано створити у Польщі державний

орган, який мав називатися “Тимчасова державна рада Королівства Польщі” [17].

Цей орган мав тимчасово вирішувати всі питання державного значення до того

часу, доки не буде створено всіх умов для відновлення монархічної форми

правління.У наступні роки він неодноразово був експертом з багатьох питань, пов'язаних

із конституційним законодавством, а також аналізував розвиток науки та практики

конституційного права. Невдовзі після прийняття Конституції в березні 1921 р., він

дав їй свою оцінку у виданніжурналу „Czasopiśmie Prawniczym i Ekonomicznym”.

У 1923 р. проф. С. Стажинському виповнилося 70 років і у відповідності з

законодавством він мав йти на пенсію та залишити роботу. За клопотання

представників факультету було прийнято резолюцію від 20 січня 1923 року, якою

деканат юридичного факультету просив залишити видатного вченого на роботі в

наступні два академічні роки (1923/24 [18] і 1924/25 [19]). Однак проф.

С. Стажинський в 1924 р. все таки за власним бажанням вийшов на пенсію.

Третього березня 1925 р. Рада факультету призначила проф. С. Стажинського

почесним професором права у Львівського університету [20]. Як почесний

професор С. Стажинський мав право брати участь в навчальному процесі і був

членом ради юридичного факультету. Він також продовжував брати участь у

створенні проектів нових законів разом з проф. Ерліхом.

У 1925-1930 рр. професор читав лекції на тему Ліга Націй, а з 1930-1935

викладав на дипломатичних дослідженях питання, пов'язані з європейськими

країнами „Нова Європа”.

У травні 1928 р., на факультеті заслужений професор права Стажинський

спільно з проф. Авраамом на засадах спонсорства відреставрували портрети

ректорів, що були в занедбаному стані в музеїЛьвівського університету [21].

Незважаючи на те, що проф. Стажинський був тривалий період політичним

діячем, проте наукова та викладацька діяльність для нього були на першому місці.

Досліджуючи питання державного устрою, у 1933 р. він висловив думку про

правовий статус Сілезької області. З цього приводу він опублікував свої

міркування щодо проекту Конституції. Професор багато в чому критикував проект, висловлював багато зауважень та пропонував модель конституції на основі

компромісу між сильною президентською та законодавчою владою [22]. Навіть в

останні місяці свогожиття він займався критичним аналізом Конституції [23].

Професор С. Стажинський опублікував ряд розвідок з історії конституційного

права. Особливо слід відзначити розробку проекту конституції [24] та й самої

Австрійської конституції [25].

Професор Стажинський, серед іншого, був член Академії наук у Кракові,

членом Наукового товариства у Львові. Він був почесним громадянином міст Рава

Руська, Сокаль, Жовкви. Помер він 17 листопада 1935 р. у Львові, та був

похований поруч з могилами батька і брата в селі Деревня Жовківського району,

[26, 27] а пізніше перепохований наЛичаківському цвинтарі уЛьвові.

Чимало студентів, учнів проф. Станіслава Стажинського, займались

конституційним правом, працюючи в Департаменті з політичних питань і

Юридичних відділах в Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй та

інших установах державного значення.

Кожна зустріч проф. С. Стажинського з молодим поколінням

конституціоналістів давало для молодих науковців все нові і нові роздуми над

розвитком конституційного права. Після таких зустрічей з’являлися нові

досягнення, підходи до тих чи інших питань у конституційному праві.

Але особистість проф. С. Стажинського і його наступників, зокрема

професорів Ерліха та Дубановича, які продовжували розвивати школу

конституційного права на юридичного факультеті, дали підставу сформувати

думку про факультет не лише, як про навчальний заклад, а й як про науково-

правову школу, яка підготовляла проекти законів, досліджувала їх, проводила різні

обговорення, диспути в царині правничої науки і насамперед науки

конституційного права. І фундатором цієї школи фактично був проф.

С. Стажинський, який зумів зорганізувати і започаткувати її. А його учні також

зробили свій внесок у її розвиток і розбудову.Отже, без сумніву можна сказати, що профессор Станіслав Стажинський був

видатним вченим-конституціоналістом. Він не тільки розвинув конституційне

право, але й започаткував власну школу конституційного права на юридичному

факультеті Львівського університету. Наукові напрацювання, що залишив проф.

Стажинський, стали основою для подальшого розвитку конституційного права.

Ця стаття присвячена вивченню та науково-освітній діяльності в галузі

конституційного права у Львівському університеті. В цій статті також подаються

публікації з конституційного права, написані самим професором С. Стажинським,

а також його учнями, такими як: Едуардом Дубановичем, Луї Ерліхом, Ентоні

Верешінським і Здіславом Прочинським, а також внесок у вивчення права,

зроблений молодим поколінням конституціоналістів Львівського університету.

Юридичний факультет Львівського університету і сьогодні – це вища елітна

школа правничої освіти та правової думки в Україні, який з часу свого заснування

здобув міжнародне визнання в багатьох країнах світу своїми науковими доробками

та якістю підготовки правників на засадах світових стандартів. Він є одним з

піонерів системи юридичної освіти в Україні, генератором національної правничої

ідеї та її уособленням. І такі відомі особистості, як проф. Станіслав Стажинський,

лише додають йому ще більшого авторитету і популярності.

Стаття є однією з перших сучасних спроб огляду досягнень вченого–

засновника школи конституційного права на юридичному факультеті Львівського

університету – одному з академічних центрів конституційного права.

1. Dubanowicz E., Ehrlich L. Stanisław Starzyński z okazji pięćdziesięciolecia doktoratu. / E.

Dubanowicz, L. Ehrlich. // – Lwów, 1932. – S. 44-46.

2. Державний Архів Львівської області (далі ДАЛО), Ф. 26, оп. 5, спр. 1797, арк. 13.

3. ДАЛО ф. 26, оп. 5, спр. 1797, арк. 17.

4. ДАЛО ф. 26, оп. 5, спр. 1797, арк. 22-23.

5. Starzyński S. Rozszerzenie autonomii. / S. Starzyński. // Przegląd Prawa i Administracji. –

1928. – S. 299.

6. ДАЛО ф. 26, оп. 5, спр. 1797, арк. 46.

7. Jurecki. M. Starzyński Stanisław (1853–1935) / M. Jurecki. // PSB. – t. XLII. – S. 481–485.

8. Nahlik S.E. Ś.p. Profesor Stanisław Starzyński. / S.E. Nahlik. // Przegląd Prawa i

Administracji. – 1898. – S. 316.

9. Starzyński S. Studya z zakresu prawa wyborczego. / S. Starzyński. // – Lwów, 1897. – S. 51.

10. Starzyński S. Krajowa reforma wyborcza w Sejmach austriackich roku 1897. / S. Starzyński.

// Przegląd Prawa i Administracji. – 1897. – S. 513.

11. Starzyński S. Nowa ustawa wyborcza. / S. Starzyński. // Przegląd Prawa i Administracji. –

1907. S. 287.

12. Starzyński S. Sejmowa reforma wyborcza 1908–1910. / S. Starzyński. // Przegląd Prawa i

Administracji. – 1911. – S. 1–16.

13. Starzyński S. Sprawy konstytucyjne i gminne na Sejmie roku 1895. / S. Starzyński.//

Przegląd Prawa i Administracji. – 1895. – S. 277.

14. Starzyński S. Kodeks prawa politycznego, czyli austryackie ustawy konstytucyjne

1848–1903, systematycznie zestawione, przełożone i opracowane, z uwzględnieniem

judykatury trybunałów prawa publicznego. / S. Starzyński. // – Lwów, 1903. – S. 24–

34.

15. Starzyński S. Studya konstytucyjne, t. I: Różne projekty reformy prawa wyborczego. /

S. Starzyński. // – Lwów, 1907. – S. 13-24.

16. Стажинський С. Конституційні вивчення, том II: Різні національні правові реформи. /

С. Стажинський. // – Львів, 1909. – С. 21-24.

17. Стажинський С. Загальне та австрійське конституційне право. / С. Стажинський. // –

Львів, 1911. – С. 34-40.

18. Starzyński S. Das Reichsgericht und die Virilstimmen. Eine staatsrechtliche Studie. /

S. Starzyński. // – Lemberg, 1890. – S. 79.

19. ДАЛО ф. 26, оп. 6, спр. 889, арк. 1-45.

20. Ehrlich L. Zarys historii nauki prawa narodów, politycznego i administracyjnego w Polsce. /

L. Ehrlich, J.S. Langrod. // – Kraków, 1949. – S. 38-46.

21. Krukowski S. Geneza konstytucji z 17 marca 1921 r. / S. Krukowski. // – Warszawa, 1977. –

S. 45-48.

22. Starzyński S. Przegląd prac ustawodawczych sejmowych w r. 1895. / S. Starzyński.//

Przegląd Prawa i Administracji. – 1895. – S. 34-48.

23. Starzyński S. Analiza Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z 23 kwietnia 1935 r.

/S. Starzyński. // Rocznik Prawniczy Wileński. – 1936. – S. 2–40.

24. Стажинський С. Проект галицької конституції 1790/1 рр. / С. Стажинський. // – Львів,

1893. – 80 с.

25. Starzyński. S. O pierwszej konstytucji austryackiej: jej geneza i ocena. / S. Starzyński. // –

Kraków, 1889. – S. 43-53.

26. Стажинський С. Конституція Третього травня на тлі сучасної системи європейських

держав. / С. Стажинський. // – Львів, 1892. – 90 с.

27. ДАЛО ф. 26, оп. 6, спр. 1326, арк. 4.

 

 

 

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук